Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №380/11981/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

головуючий суддя у першій інстанції: Братичак У.В.

03 червня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/11981/25 пров. № А/857/12136/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Бруновської Н.В.

суддів: Запотічного І.І., Хобор Р.Б.

розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року у справі № 380/11981/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

13.06.2025р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, у якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківський області про відмову у призначенні пенсії від 07.05.2025р. №134550033033;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати період навчання з 01.09.1983р. - 20.07.1986р. у Львівському середньому професійно-технічному училищі № 26 за професією «Електрогазозварник»; військову службу 15.11.1986р. - 05.12.1988; стаж роботи 05.08.1986р. - 04.11.1986р. на посаді електрозварника по четвертому розряду шкідливої сітки зварювального цеху, 02.02.1989р. - 06.11.2001р. на посаді електрозварника по четвертому розряду третьої ставки шкідливої сітки зварювального цеху, з 07.11.2001р. - 29.02.2004р. на посаді електрозварника (електрозварювальника) на автоматичних та напівавтоматичних машинах четвертого розряду 2 ст., з 01.03.2004р. - 28.01.2008р. на посаді електрозварника (електрозварювальника) на автоматичних та напівавтоматичних машинах п`ятого розряду у ВАТ «Завод «Львівсільмаш» (ВО «Львівхімсільгоспмаш») до пільгового стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити згідно записів трудової книжки та виплачувати, пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 30 квітня 2025 року.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.01.2026р. позов задоволено частково.

Суд визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківський області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 №134550033033 від 07.05.2025р.

При цьому, суд зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.04.2025р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003р., зарахувавши при цьому до пільгового (спеціального) стажу за Списком № 2 періоди роботи з 05.08.1986р. - 04.11.1986р., 02.02.1989р. - 28.01.2008р. на ВАТ «Завод «Львівсільмаш» (ВО «Львівхімсільгоспмаш), період навчання: 01.09.1983р. - 20.07.1986р. у Львівському середньому професійно-технічному училищі №26 за професією «Електрогазозварник», а також період військової служби: 15.11.1986р. - 05.12.1988р.

В задоволенні решти вимог позову суд відмовив.

Не погоджуючись із даним рішенням в частині задоволених позовних вимог, апелянт Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.01.2026р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 .

Згідно копією диплома № НОМЕР_2 від 21 липня 1986 року ОСОБА_1 з 01.09.1983р.- 20.07.1986р. навчався у Львівському середньому професійно-технічному училищі № 26 за професією «Електрогазозварника».

Із записів у трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 10.08.1986р. видно, що позивач:

- 01.09.1983р. - 20.07.1986р. навчався у СПТУ-26 за професією «Електрогазозварника», звідки направлений на роботу у Виробниче об`єднання «Львівхімсільгоспмаш» (ВО «Львівхімсільгоспмаш»);

- 05.08.1986р. прийнятий на роботу у ВО «Львівхімсільгоспмаш» електрозварником по четвертому розряду шкідливої сітки в зварювальний цех;

- 04.11.1986р. звільнений з заводу у зв`язку з призовом на службу в армію;

- 02.02.1989р. прийнятий на роботу у ВО «Львівхімсільгоспмаш» електрозварником по четвертому розряду 3-ї ставки шкідливої сітки в зварювальний цех;

- 07.11.2001р. переведений електрозварником на автоматичних та напівавтоматичних машинах четвертого розряду 2 ст. 12% шк. відрядна оплата праці у заготівельно-пресово-зварювальне виробництво;

- 01.03.2004р. переведений електрозварником на автоматичних та напівавтоматичних машинах п`ятого розряду 2 т.ст. 12% шк. відрядна оплата праці у зварювальний цех;

- 28.01.2008р. звільнений по ст.38 КЗпП України за власним бажанням.

Архівною довідкою №78/01-14 від 15.01.2025р., виданою архівним управлінням Львівської районної державної адміністрації підтверджується, що ОСОБА_1 згідно:

- наказу заводу «Львівсільмаш» м. Львів №718 від 04.08.1986р. прийнятий на роботу (електрозварювальником);

-наказу заводу «Львівсільмаш» м. Львів №770 від 04.11.1986р. звільнений з роботи відповідно повістки РВК та особистої заяви;

-наказу заводу «Львівсільмаш» м. Львів № 69 від 01.02.1989р. прийнятий на роботу (зварювальником);

-наказу заводу «Львівсільмаш» м. Львів №005/к від 28.01.2008р. звільнений з роботи за ст.38 КЗпП України.

Архівною довідкою №655/01-14 від 09.04.2025р., виданою архівним управлінням Львівської районної державної адміністрації підтверджується те, що ОСОБА_1 відповідно:

- наказу заводу «Львівсільмаш» м. Львів № 67/к від 07.11.2001р. переведений у заготівельно-пресово-зварювальне виробництво з 01.11.2001р. (електрозварником на автоматичних та напівавтоматичних машинах 4 р. 2 ст. 12% шк. відрядна оплата праці);

- наказу заводу «Львівсільмаш» м. Львів № 27/к від 24.03.2004р. переведений із заготівельно-зварювально-пресового виробництва у зварювальний цех з 01.03.2004 (електрозварником на автомат та напівавтоматичних машинах 5 р. 2 т.ст. 12% шк. відрядна оплата праці.

Як видно із запису №7 трудової книжки позивача, Виробниче об`єднання «Львівхімсільгоспмаш» перейменоване у ВАТ «Завод «Львівсільмаш» на підставі наказу регіонального державного фонду майна України по Львівській області № 263 від 14.02.1995р.

30.04.2025р. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зі заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Список №2).

Розгляд вказаної заяви за принципом екстериторіальності здійснювався Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.

Рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області від 07.05.2025р. №134550033033 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пільгової пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, передбаченого п.2. ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вік заявника на момент звернення - 56 років, страховий стаж позивача становить - 40 років 00 місяців 18 днів, однак пільговий стаж - не підтверджений.

Як видно з матеріалів справи, до страхового стажу позивача зараховано всі періоди роботи. До уваги не взято архівну довідку № 655/01-14 від 09.04.2025р. та № 78/01-14 від 15.01.2025р., оскільки згідно абз.2 п.п.5 п.2.1. Порядку №22-1 у разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника пільговий стаж підтверджується комісією з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, згідно Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, який затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року №18-1 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2006 року за №1231/13105.

ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Право громадян України на соціальний захист проголошено ст.46 Конституції України, конкретизовано п.6 ч.1 ст.92 Конституції України і з 01.01.2004р. деталізовано нормами, насамперед, Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який прийнятий на зміну положенням Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення".

п.1 ч.1 ст.8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідних для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно абз.1, 2 п.2 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Оскільки на сьогоднішній день в Україні не запроваджено пенсійне забезпечення через професійні та корпоративні фонди, тому порядок призначення пенсії на пільгових умовах визначається нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

В абз.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" видно, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Аналогічна правова норма міститься і у ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ), п.«б» ч.1 якої встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, наявність трудового стажу підтверджується у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Згідно п.1, п.3 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

п.20 Порядку № 637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно Списками № 1, № 2 деталізоване у Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005р. №383 (далі – Порядок №383).

В п.3 Порядку №383 видно, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992р. та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992р.

Отже, обов`язок проведення атестації робочих місць за умовами праці виник після 21.08.1992р.

п.10 цього Порядку встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. № 637.

Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пенсійне забезпечення, необхідне надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації.

У разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника пільговий стаж підтверджується комісією з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, згідно Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року № 18-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2006 року за № 1231/13105 (далі - Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії).

Вищевказаний порядок № 18-1 зокрема визначає, що підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років та періодів роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що до пільгового стажу позивача не зараховано періоди роботи у ВО «Львівхімсільгоспмаш» (ВАТ «Завод «Львівсільмаш») за архівними довідками Львівської районної державної адміністрації №78/01-14 від 15.01.2025р. та №655/01-14 від 09.04.2025р., оскільки відсутнє рішення комісії на ліквідоване підприємство.

Водночас, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, лише у разі відсутності такої, чи необхідних записів у ній, відповідач вправі вимагати уточнюючу довідку підприємства, установи, організації або ж рішення комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії (в разі ліквідації такого підприємства, установи, організації без визначення правонаступника).

Як видно із записів трудової книжки серії серії НОМЕР_3 від 10.08.1986р., позивач:

- 01.09.1983р. - 20.07.1986р. навчався у СПТУ-26 за професією «Електрогазозварника», звідки направлений на роботу у Виробниче об`єднання «Львівхімсільгоспмаш» (ВО «Львівхімсільгоспмаш»);

- 05.08.1986р. прийнятий на роботу у ВО «Львівхімсільгоспмаш» електрозварником по четвертому розряду шкідливої сітки в зварювальний цех;

- 04.11.1986р. звільнений з заводу у зв`язку з призовом на службу в армію;

- 02.02.1989р. прийнятий на роботу у ВО «Львівхімсільгоспмаш» електрозварником по четвертому розряду 3-ї ставки шкідливої сітки в зварювальний цех;

- 07.11.2001р. переведений електрозварником на автоматичних та напівавтоматичних машинах четвертого розряду 2 ст. 12% шк. відрядна оплата праці у заготівельно-пресово-зварювальне виробництво;

- 01.03.2004р. переведений електрозварником на автоматичних та напівавтоматичних машинах п`ятого розряду 2 т.ст. 12% шк. відрядна оплата праці у зварювальний цех;

- 28.01.2008р. звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.

Із запису № 7 трудової книжки позивача, видно, що Виробниче об`єднання «Львівхімсільгоспмаш» перейменоване у ВАТ «Завод «Львівсільмаш» на підставі наказу регіонального державного фонду майна України по Львівській області № 263 від 14.02.1995р.

В оскаржуваному рішенні відсутні будь-які поклимкання щодо невідповідності даних щодо вказаного періоду, зазначеного у трудовій книжці, помилок у його оформленні, а лише вказано, про відсутність необхідного пільгового стажу та рішення комісії.

Крім того, позивач додатково на підтвердження записів у трудовій книжці надав архівні довідки Львівської районної державної адміністрації №78/01-14 від 15.01.2025р. та №655/01-14 від 09.04.2025р., за змістом яких, згідно наказу заводу «Львівсільмаш» м. Львів № 718 від 04.08.1986р. ОСОБА_1 прийнятий на роботу (електрозварювальником); наказу заводу «Львівсільмаш» м. Львів №770 від 04.11.1986р. звільнений з роботи відповідно повістки РВК та особистої заяви; наказу заводу «Львівсільмаш» м. Львів № 69 від 01.02.1989р. прийнятий на роботу (зварювальником); наказу заводу «Львівсільмаш» м. Львів №005/к від 28.01.2008р. звільнений з роботи за ст.38 КЗпП України. Наказом заводу «Львівсільмаш» м. Львів №67/к від 07.11.2001р. позивач переведений у заготівельно-пресово-зварювальне виробництво з 01.11.2001р. (електрозварником на автоматичних та напівавтоматичних машинах 4 р. 2 ст. 12% шк. відрядна оплата праці); Наказом заводу «Львівсільмаш» м. Львів № 27/к від 24.03.2004р. переведений із заготівельно-зварювально-пресового виробництва у зварювальний цех з 01.03.2004р. (електрозварником на автомат та напівавтоматичних машинах 5 р.2 т.ст. 12% шк. відрядна оплата праці.

Вказані довідки видані на підставі відповідних наказів про прийняття, переведення та звільнення з роботи.

Таким чином, матеріалами справи повною мірою підтверджується робота позивача в період: 05.08.1986р. - 04.11.1986р., 02.02.1989р. - 06.11.2001р. – 13 р. 00 міс. 6 дн. – у ВАТ «Завод «Львівсільмаш» (ВО «Львівхімсільгоспмаш), на посаді електрозварника по четвертому розряду шкідливої сітки, а також з 07.11.2001р. - 29.02.2004р. та 01.03.2004р. - 28.01.2008р. – 6 р. 02 міс. 22 дн. – у ВАТ «Завод «Львівсільмаш», на посадах електрозварника (електрозварювальника) на автоматичних та напівавтоматичних машинах четвертого розряду, електрозварника (електрозварювальника) на автоматичних та напівавтоматичних машинах п`ятого розряду.

Списки №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Список № 2), затверджені:

- постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956р. №1173;

- постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991р. №10 (з 01.01.1992р.);

- постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994р. №162 (з 11.03.1994р.);

- постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003р. №36 (з 16.01.2003р.);

- постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016р. №461 (з 03.08.2016р.).

Тобто, станом на час роботи позивача при визначенні спірного пільгового стажу з 05.08.1986р.- 04.11.1986р., 02.02.1989р. - 06.11.2001р., 07.11.2001р. - 29.02.2004р. та 01.03.2004р. - 28.01.2008р., діяли: Список № 2, який затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956р. №1173, Список № 2, який затверджений постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991р. №10, Список № 2, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994р. №162, Список № 2, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003р. №36.

Розділ XXXIII «Загальні професії» Списку № 2, який затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956р. №1173 передбачає посаду електрозварника та його підручних.

Розділ XXXIII «Загальні професії» Списку № 2, який затверджений постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991р. №10 передбачає посаду електрозварника на автоматичних та напівавтоматичних машинах, зайнятого зварюванням у середовищі вуглекислого газу, на роботах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки, а також на напівавтоматичних машинах.

Аналогічну посаду передбачено і в Розділі XXXIII «Загальні професії» Списку № 2, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994р. №162 та Списку № 2, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003р. №36.

Відповідно до єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт та професій робітників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і ВЦРПС 16.01.1985р. №17/2-54, професія зварника не визначена, як окрема професія, є загальною професією, яка об`єднує назви професій пов`язаних зі зварюванням металів і є загальним поняттям для електрозварника ручного зварювання, електрогазозварника, газозварника і електрозварника на напівавтоматичних і автоматичних машинах. Вказаний нормативно-правовий акт дає підстави для ствердження, що професія зварника, газозварника та електрозварника, газоелектрозварника є тотожною професією, тому не може бути підставою для відмови у зарахуванні до спеціального стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.12.2019р. у справі № 535/103/17, від 27.03.2020р. у справі № 607/1266/17, від 03.02.2021р. у справі №453/1427/16-а, та відповідно до ч.5 ст.242 КАС України враховується судом при вирішенні спірних правовідносин.

Крім того, в матеріалах справи також наявна копія наказу ВАТ «Завод «Львівсільмаш» № 096 від 07.06.2007р. «Про результати проведення атестації робочих місць за умовами праці по складальному, пластмасовому та зварювальному цехах», яким затверджено перелік робочих місць професій (посад) зварювального, пластмасового і складального цехів, де працівникам, зокрема ОСОБА_1 підтверджено право на пільги і компенсації, передбачені законодавством за несприятливі умови праці від умов праці згідно додатку до цього наказу, зокрема, електрозварник на автоматичних та напівавтоматичних машинах, зайнятих зварюванням в середовищі вуглекислого газу, зварювальний цех, 23200000- КП 7212.2 Список 2, р. ХХХІІІ поз. 33.

Отже, професія за якою працював позивач у спірні періоди належить до Списку №2, а тому час роботи позивача: 05.08.1986р. - 04.11.1986р., 02.02.1989р. - 28.01.2008р. на ВАТ «Завод «Львівсільмаш» (ВО «Львівхімсільгоспмаш) підлягає зарахуванню до пільгового (спеціального) стажу за Списком № 2.

З огляду на наведене, вірним є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківський області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 №134550033033 від 07.05.2025р.

п.109 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року, за яким періоди служби у складі Збройних Сил СРСР, в органах міліції (тощо) прирівнюються за вибором особи чи до роботи, яка передувала, чи до роботи, яка була одразу після військової служби, а навчання в професійно-технічному закладі зараховується до роботи, яка була після його закінчення.

В ст.38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» встановлено, що час навчання за спеціальністю в професійно-технічних навчальних закладах зараховується до пільгового стажу за умови, якщо впродовж трьох місяців після закінчення навчання особа працевлаштувалася за набутою (пільговою) професією.

Згідно абз.2 п.1 ст.8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Як видно з диплома № НОМЕР_2 від 21 липня 1986 року ОСОБА_1 з 01.09.1983р. - 20.07.1986р. навчався у Львівському середньому професійно-технічному училищі № 26 за професією «Електрогазозварника».

Записами у трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 10.08.1986р., підтверджується що позивач:

- 01.09.1983р. - 20.07.1986р. навчався у СПТУ-26 за професією «Електрогазозварника», звідки направлений на роботу у Виробниче об`єднання «Львівхімсільгоспмаш» (ВО «Львівхімсільгоспмаш»).

-05.08.1986р. (впродовж трьох місяців після закінчення навчання) працевлаштувався у ВО «Львівхімсільгоспмаш» за набутою професією електрозварника.

04.11.1986р. ОСОБА_1 звільнений з ВО «Львівхімсільгоспмаш» за п.3 ст.36 КЗоТ УССР (призов або вступ працівника або роботодавця — фізичної особи на військову службу) та повторно прийнятий на роботу 02.02.1989р. (після завершення військової служби).

З відомостей військового квитка серії НОМЕР_4 від 15.11.1986р., видно, що позивач у період з 15.11.1986р. - 05.12.1988р. проходив строкову військову службу в радянській армії.

Отже, період навчання ОСОБА_1 з 01.09.1983р. - 20.07.1986р. та період військової служби з 15.11.1986р. - 05.12.1988р. також повинні зараховані до пільгового (спеціального) стажу роботи, який дає позивачу право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Колегія суддів звертає увагу апелянта, що завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Верховний Суд у постанові від 07.03.2018р. у справі № 233/2084/17 зазначив, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії, а не зобов`язання відповідача призначити таку пенсію.

Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019р. у справі №818/985/18 та від 26.12.2019р. у справі №810/637/18.

п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1, встановлено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У даній справі, органом призначення пенсії за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, рішеннями якого відмовлено позивачу в призначенні пенсії.

Тому, дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 08.02.2024р. у справі №500/1216/23, від 07.05.2024р. у справі №460/38580/22.

Як наслідок вірним є висновок суду першої інстанції, що ефективним способом захисту порушених прав позивача на пенсійне забезпечення, з врахуванням встановлених судом обставин справи, серед яких не врахування органом ПФУ документів, які надані позивачем до суду, є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву позивача від 30.04.2025р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003р., зарахувавши при цьому до пільгового (спеціального) стажу за Списком № 2 періоди роботи з 05.08.1986р. - 04.11.1986р., 02.02.1989р. - 28.01.2008р. на ВАТ «Завод «Львівсільмаш» (ВО «Львівхімсільгоспмаш), період навчання з 01.09.1983р. - 20.07.1986р. у Львівському середньому професійно-технічному училищі № 26 за професією «Електрогазозварник», а також період військової служби з 15.11.1986р. - 05.12.1988р.

Крім того, ч.1 ст.44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

ч.1 ст.308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З роз`яснень, які наведені в п.13.1 Постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», видно, що у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом (п.13.2 цієї постанови).

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині незадоволених (відмовлених) позовних вимог, тому в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, діяв не у спосіб визначений законами та Конституції України.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, п.29).

Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

В ст.242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області – залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року у справі № 380/11981/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська

судді І. І. Запотічний

Р. Б. Хобор