Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №240/1183/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/1183/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Єфіменко О.В.

Суддя-доповідач - Курко О. П.

04 червня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Боровицького О. А. Ватаманюка Р.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житомирського апеляційного суду про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом, в якому просила:

- визнати протиправним і скасувати наказ Житомирського апеляційного суду від 06.01.2025 № 10-к у частині встановленого розміру надбавки за вислугу років державної служби начальнику відділу організаційного забезпечення судового процесу управління документального забезпечення та контролю Житомирського апеляційного суду - ОСОБА_1 на 2025 рік, а саме у період з 01 січня 2025 року на рівні 30% місячного посадового окладу;

- зобов`язати Житомирський апеляційний суд здійснити перерахунок та виплачувати начальнику відділу організаційного забезпечення судового процесу управління документального забезпечення та контролю Житомирського апеляційного суду - ОСОБА_1 надбавки за вислугу років державної служби з 1 січня 2025 року відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України "Про державну службу", а саме на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, тобто 50 відсотків посадового окладу.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачка є працівником Житомирського апеляційного суду з 10.09.2002 та перебуває на державній службі, відповідно до записів трудової книжки їй присвоєно 6 ранг.

Наказом керівника апарату Житомирського апеляційного суду "Про встановлення надбавки за вислугу років ОСОБА_1 " від 03.10.2018 № 56-к позивачці встановлено надбавку за вислугу років на державній службі у розмірі 50 відсотків посадового окладу, як такій, стаж на державній службі якої станом на 03.10.2018 становить 19 років 1 місяць 19 днів.

На виконання вимог Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" наказом Житомирського апеляційного суду від 06.01.2025 № 10-к "Про встановлення надбавки за вислугу років на державній службі на 2025 рік" зокрема на підставі пункту 13 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" позивачці встановлено надбавку за вислугу років на державній службі на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30% посадового окладу.

Станом на 01.01.2025 надбавка за вислугу років позивачки встановлена на рівні 30% посадового окладу.

Вважаючи, свої права порушеними на належний рівень оплати праці державних службовців, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Організацію судової влади, зокрема загальні питання організаційного забезпечення діяльності судів, визначено в Законі України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII з наступними змінами та доповненнями, у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1402-VIII).

Згідно з ч. 1 ст. 150 Закону № 1402-VIII призначення на посади державних службовців, працівників, які виконують функції з обслуговування, оплата праці та соціальні гарантії працівників апаратів місцевих, апеляційних судів, вищих спеціалізованих судів, апарату Верховного Суду, секретаріатів Вищої ради правосуддя і Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Державної судової адміністрації України, Служби судової охорони регулюються нормами законодавства про державну службу з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Правовий статус державного службовця та відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII з наступними змінами та доповненнями, у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 889-VIII).

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону № 889-VIII державний службовець має право, зокрема, на оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби, рангу та умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення).

Згідно з частиною 1 статті 46 Закону № 889-VIII стаж державної служби дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

Відповідно до статті 52 Закону України № 889-VIII надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

У контексті зазначеного визначальним є те, які саме норми підлягають застосуванню під час визначення розміру надбавки за вислугу років: законодавства про державну службу чи про державний бюджет.

Спірні правовідносини, які підлягають розгляду у даній справі були предметом розгляду зразкової справи № 240/7215/24, до набрання законної сили судовим рішенням якої було зупинено розгляд даної справи.

Відповідно до частини 3 статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Ураховуючи, що справа, яка розглядається, відповідає ознакам типової справи, що визначені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2026 у зразковій справі № 240/7215/24, висновки такої постанови є обов`язковими для суду при ухваленні рішення у цій справі.

Внаслідок викладеного, слід врахувати, що за результатами розгляду зразкової справи № 240/7215/24 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків про те, що нарахування та виплата у 2024 році державним службовцям надбавки за вислугу років має відбуватися з урахуванням вимог пункту 12 розділу "Прикінцеві положення" Закону № 3460-IX на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

Зміни щодо розміру надбавки за вислугу років на державній службі в сукупності зі збільшенням посадового окладу не є проявом очевидного свавілля та в кінцевому результаті не призвели до реального порушення будь-яких прав позивачки як державного службовця. Саме лише зменшення розміру надбавки за вислугу років на державній службі не спричинило звуження соціальних гарантій і зменшення загального розміру грошової винагороди, а є складовим елементом послідовного та виваженого підходу держави до поступового підвищення конкурентоспроможності заробітних плат на посадах державної служби.".

Враховуючи наведені висновки Великої Палати Верховного Суду нарахування та виплата у 2025 році державним службовцям надбавки за вислугу років має відбуватися з урахуванням вимог пункту 13 розділу "Прикінцеві положення" Закону № 4059-IX, яким визначено умови оплати праці державних службовців на 2025 рік та яким зупинено дію приписів Закону України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 (далі - Закон № 889-VIII). Вказане положення неконституційним у встановленому законом порядку не визнавалося, а отже підлягало застосуванню розпорядником бюджетних коштів стосовно позивачки.

За наведених обставин суд не встановив порушення у порядку нарахування та виплати позивачці надбавки за вислугу років на державній службі у 2025 році.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Курко О. П.

Судді Боровицький О. А. Ватаманюк Р.В.