Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №600/1861/24-а — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/1861/24-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Боднарюк Олег Васильович

Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.

04 червня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Матохнюка Д.Б. Граб Л.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернівецького апеляційного суду, Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Чернівецького апеляційного суду, Державної судової адміністрації України з наступними позовними вимогами:

- визнати протиправними дії Чернівецького апеляційного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , щомісяця 30% надбавки за вислугу років від посадового окладу заробітної плати замість 45% в період з 01 січня 2024 року по день винесення судового рішення, яке набрало законної сили, керуючись абзацом 2 пунктом 12 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет на 2024 рік» №3460-ІХ;

- скасувати наказ Чернівецького апеляційного суду №05-05/24-к від 29 січня 2024 року "Про встановлення надбавки за вислугу років ОСОБА_1 ", на підставі якого визначено, що з 01.01.2024 року надбавка позивачці за вислугу років на державній службі встановлена у розмірі 30% посадового окладу;

- зобов`язати Чернівецький апеляційний суд провести перерахунок та нарахувати ОСОБА_1 надбавку за вислугу років, в порядку визначеному статтями 50, 52 Закону України «Про державну службу», тобто у належних відсоткових розмірах, установлених до прийняття наказу №05- 05/24-к від 29 січня 2024 року;

- зобов`язати Чернівецький апеляційний суд провести виплату недоотриманих сум грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по день набрання рішення законної сили;

- зобов`язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Чернівецький апеляційний суд бюджетними асигнуваннями, необхідними та достатніми для проведення видатків з виплати заробітної плати ОСОБА_1 , а саме недорахованого та недоплаченого грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по день набрання рішенням законної сили.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Судом на підставі наявних у справі наказу Чернівецького апеляційного суду від 01.05.2023 року №05-05/50-к та довідки Чернівецького апеляційного суду від 25.04.2024 року №05-29/21/2024 встановлено, що ОСОБА_1 працює на посаді головного спеціаліста відділу документообігу та організаційного забезпечення Чернівецького апеляційного суду, має стаж державної служби 15 років 11місяців. Позивачу було встановлено надбавку за вислугу років на державній службі понад 15 років у розмірі 45 % від посадового окладу.

Відповідно до пункту 12 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09.11.2023 року №3460-IX, враховуючи наказ керівника апарату суду від 26.10.2023 року №05-08/15 аг «Про проведення класифікації посад державної служби у Чернівецькому апеляційному суді» та проведену класифікацію посад державної служби Чернівецького апеляційного суду, наказом Чернівецького апеляційного суду від 29.01.2024 року №05-05/24-к ОСОБА_1 встановлено з 01.01.2024 року на 2024 рік надбавку за вислугу років на державній службі у розмірі 30% посадового окладу з розрахунку стажу 15 років 07 місяці 5 днів.

Не погодившись із вищезазначеним наказом та зважаючи на те, що внаслідок його видання порушено право на належний рівень оплати праці, як державного службовця, гарантоване статтями 50 та 52 Закону України "Про державну службу", позивач звернулася до суду із даним адміністративним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що Законом №3460-IX запроваджено норму, яка відрізняється від норми частини першої статті 52 Закону №889-VIII щодо зменшення максимальної межі розміру надбавки за вислугу років на державній службі з 50 відсотків до 30 відсотків, та зменшення розміру самої надбавки з 3 до 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби. При цьому визначено випадки (пункт 13 розділу "Прикінцеві положення" Закону №3460-IX) коли умови оплати праці державних службовців, передбачені цим Законом, не застосовуються, а саме - для державних службовців у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби. Тобто, Законом №3460-IX на 2024 рік запроваджено інше правове врегулювання умов та порядку оплати праці державних службовців, зокрема, щодо структури заробітної плати державного службовця та порядку обчислення надбавки за вислугу років.

Також, суд першої інстанції звернув увагу, що Закон №3460-IX містить застереження, що Закон №889-VIII щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Водночас і у частині другій статті 5 Закону №889-VIII вказано, що відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. А таким законом у спірних відносинах є саме Закон №3460-IX.

З огляду на викладене суд першої інстанції відхилив доводи позивача про необхідність застосування у спірних відносинах положень статті 52 Закону №889-VIII, які, на її думку, є спеціальними та мають пріоритет над пунктом 12 розділу "Прикінцеві положення" Закону №3460-IX.

Суд першої інстанції зазначив, що оскільки пункт 12 розділу "Прикінцеві положення" Закону №3460-IX врегульовує вужче коло правовідносин, аніж положення статті 52 Закону №889-VIII, адже визначає лише на період 2024 року умови оплати праці державних службовців тільки тих державних органів, які провели класифікацію посад державної служби, то це дає підстави для висновку, що у 2024 році саме норми пункту 12 розділу "Прикінцеві положення" Закону №3460-IX є спеціальними відносно норм статті 52 Закону №889-VIII, а тому саме вони підлягають застосуванню у спірних відносинах.

З огляду на доводи позову суд першої інстанції зауважив, що застосування у спірних відносинах саме пункту 12 розділу "Прикінцеві положення" Закону №3460-IX зумовлено як бланкетною нормою- частина друга статті 5 Закону №889-VIII (відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом), так і приписами абз. 4 пункту 12 розділу "Прикінцеві положення" Закону №3460-IX (норми Закону України "Про державну службу" щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону) з урахуванням при цьому умов, визначених пунктом 13 розділу "Прикінцеві положення" Закону №3460-IX (щодо застосування умови оплати праці державних службовців, передбачених Законом №3460-IX, для державних службовців у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби).

Крім цього, безпідставними є твердження позивача і про порушення відповідачем при винесенні оскаржуваного наказу норм Конституції України.

Також, суд першої інстанції звернув увагу на те, що у позовній заяві позивач не наводить аргументів стосовно того, що внаслідок застосованого з 25.01.2024 обмеження розміру надбавки за вислугу років та, відповідно, у зв`язку із прийняттям оскаржуваного наказу фактичний розмір її заробітної плати як державного службовця зменшився порівняно із розміром заробітної плати, отримуваної у 2023 році (до 25.01.2024).

Отже, суд першої інстанції вважав, що позивачем не доведено допущення відповідачами порушень її трудових прав, на захист яких подано цей позов, а викладене у своїй сукупності свідчить про безпідставність та необґрунтованість заявлених позовних вимог. Тому такі задоволенню не підлягають.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст.52 Закону України "Про державну службу" №889-VIII надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Верховна Рада України 09.11.2023 ухвалила Закон № 3460-IX, згідно якого передбачено встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям не більше 30 відсотків посадового окладу, що менше ніж передбачено спеціальним Законом №889-VIII.

Колегія суддів зазначає, що визначальним для вирішення даної справи є визначення того, які норми підлягають застосуванню під час визначення розміру цієї надбавки: законодавства про державну службу чи про державний бюджет.

Вказане питання вирішувалося під час розгляду зразкової справи за наслідком якого ухвалено постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2026 у зразковій справі № 240/7215/24, у якій визначені наступні ознаки типової справи:

– позивач – державний службовець місцевого загального суду, якому з 01 січня 2024 року встановлено надбавку за вислугу років на підставі абзацу другого пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 3460-IX на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу;

– відповідачі – місцевий загальний суд, наказом якого державному службовцю установлено надбавку за вислугу років з урахуванням правил, передбачених абзацом другим пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 3460-IX, та ТУ ДСА, відповідальне за забезпечення фінансування та функціонування місцевого загального суду, у якому працює позивач;

– предмет спору – розмір надбавки за вислугу років на державній службі за 2024 рік;

– спір виник унаслідок обчислення розміру надбавки за вислугу років на державній службі на підставі приписів абзацу другого пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 3460-IX;

– предмет позову – позовні вимоги (по-різному сформульовані, але однакові по суті) про: визнання протиправним і скасування наказу місцевого загального суду в частині встановлення на 2024 рік щомісячної надбавки за вислугу років на державній службі на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу; зобов`язання ТУ ДСА нараховувати та виплачувати щомісячну надбавку за вислугу років у 2024 році відповідно до статті 52 Закону № 889-VIII на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Відповідно до ч.3 ст.291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Враховуючи, що дана справа відповідає ознакам типової справи, що визначені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2026 у зразковій справі № 240/7215/24, висновки такої постанови є обов`язковими для суду при ухваленні рішення у даній справі.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2026 у зразковій справі №240/7215/24 висловлені наступні узагальнені висновки:

"Нарахування та виплата у 2024 році державним службовцям надбавки за вислугу років має відбуватися з урахуванням вимог пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 3460-IX – на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

Зміни щодо розміру надбавки за вислугу років на державній службі в сукупності зі збільшенням посадового окладу не є проявом очевидного свавілля та в кінцевому результаті не призвели до реального порушення будь-яких прав позивачки як державного службовця. Саме лише зменшення розміру надбавки за вислугу років на державній службі не спричинило звуження соціальних гарантій і зменшення загального розміру грошової винагороди, а є складовим елементом послідовного та виваженого підходу держави до поступового підвищення конкурентоспроможності заробітних плат на посадах державної служби."

З урахуванням вказаних висновків Великої Палати Верховного Суду, нарахування та виплата у 2024 році державним службовцям надбавки за вислугу років має відбуватися з урахуванням вимог пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 3460-IX, який зупинив дію приписів Закону №889-VIII і неконституційним у встановленому законом порядку не визнавався, а отже, підлягав застосуванню розпорядником бюджетних коштів стосовно позивачки, то й підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки, доводи апеляційної скарги, з урахуванням зразкової справи в межах тотожних правовідносин, не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сторчак В. Ю.

Судді Матохнюк Д.Б. Граб Л.С.