Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №296/13738/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 296/13738/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Проценко Л.Й.

Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.

04 червня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Граб Л.С. Матохнюка Д.Б. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Магрета А. В.,

представника позивача - Черткова В.О.

представника відповідача - Ярошенко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 15 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Інспектора взводу №1 роти №3 батальйону УПП в Житомирській області старшого лейтенанта поліції Олійника І.О. про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності серії ДПО18 №701543 від 18.11.2025,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Черняхівського районного суду Житомирської області з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, Інспектора взводу №1 роти №3 батальйону УПП в Житомирській області старшого лейтенанта поліції Олійника І.О. про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності серії ДПО18 №701543 від 18.11.2025.

Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 15 квітня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Зокрема апелянт, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

Відповідач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку.

В свою чергу, позивач подав до суду заперечення на відзив відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції, 18.11.2025 інспектором взводу №1 роти №3 батальйону УПП в Житомирській області ст.лейтенантом поліції Олійником І.О. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО 18 №701543 відносно ОСОБА_1 .

Згідно копії даної постанови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи транспортним засобом Jeep Сompas, номерний знак НОМЕР_1 , 18.11.2025 о 02 год. 34 хв. в м.Житомирі по майдану згоди 2, був зупинений згідно ст.35 Закону України «Про національну поліцію», не мав при собі та не пред`явив на вимогу поліцейського діючий поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та здійснив зупинку автомобіля на вимогу поліцейського у недозволеному місці, чим порушив ПДР та скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.126, ч.1 ст.122, ч.2 ст.36 КУпАП.

Наданий позивачем скріншот з сторінки телефону, яка відображає перевірку чинності полісу внутрішнього страхування, свідчить про те, що поліс №228675815 на 18.11.2025 діючий. Страхова компанія ПРАТ СК «ВУСО», ЄДРПОУ 31650052, місцезнаходження: м.Київ, вул.Казимира Малевича, 31.

Разом з тим, долучена до відзиву роздруківка перевірки чинності полісу внутрішнього страхування станом на 18.11.2025 саме на ТЗ № НОМЕР_2 вказує на те, що за запитом поліс не знайдено.

Звернувшись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що вказані в протоколі обставини не відповідають дійсності. Його автомобіль зупинений працівником поліції безпідставно. У нього є всі необхідні документи для керування транспортним засобом. Вважає постанову серії ДПО 18 №701543 від 18.11.2025 необґрунтованою, такою, що підлягає скасуванню у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин справи та невідповідністю висновків викладених у постанові обставинам справи.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що постанова у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.126, ч.1 ст.122, ч.2 ст.36 КУпАП винесена уповноваженою особою, у межах наданих повноважень, з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а підстави для її скасування відсутні.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірно висновку про обгрунтованість позовних вимог позивача.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційних скаргах, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Положеннями ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до п. 15.9 «е» ПДР України зупинка забороняється ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків, що тягне за собою відповідальність передбачену ч.1 ст.122 КУпАП.

Відповідно до підпункту «а» пункту 2.1 ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі а) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб; ґ) поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

За приписами пункту 2.4.а Правил на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Частиною 1 статті 126 КУпАП, визначена адміністративна відповідальність водіїв транспортних засобів за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством та тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 підтверджується відеозаписом з портативного реєстратора Motorola УВ 400 із серійними номерами 475327, 475695, який здійснював безперервну фіксацію обставин події. Відеозапис чітко відображає як момент вчинення позивачем правопорушення, так і спілкування поліцейських з позивачем та подальші дії при документуванні правопорушення, що унеможливлює довільне тлумачення обставин та виключає сумніви щодо об`єктивності фіксації.

Диски з відеофіксацією обставин події містять відеозапис зупинки транспортного засобу НОМЕР_1 18.11.2025 о 02 год. 34 хв. під керуванням ОСОБА_1 . На вимогу працівника полії пред`явити документи передбачені пунктом 2.1 ПДР України, зокрема: а) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб; ґ) поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів – водій відмовився з підстав відсутності у працівника патрульної служби права зупинки автомобіля за порушення вимог комендантської години.

На відеозаписі зафіксовано, що транспортний засіб позивача зупинився безпосередньо у межах посадкового майданчика зупинки маршрутних транспортних засобів, що свідчить про порушення вимог Правил дорожнього руху щодо заборони зупинки ближче ніж за 30 метрів від такого місця. Крім того, з відеозапису вбачається, що в зазначеному місці наявна стаціонарно облаштована зупинка громадського транспорту, яка має відповідні ознаки та елементи облаштування і є чітко видимою на записі. Таким чином, дані відеофіксації підтверджують, що позивач здійснив зупинку транспортного засобу безпосередньо на зупинці громадського транспорту, що прямо суперечить вимогам пункту 15.9 «е» ПДР України.

Таким чином позивач, керуючи автомобілем JEEP COMPASS з номерним знаком НОМЕР_3 , допустив порушення п.п. 15.9.Е, 2.4.А ПДР України, чим скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.126, ч. 1 ст.126, ч.1 ст.122 КУпАП, що належним чином відображено в оскаржуваній постанові.

Згідно наданого витягу з адмінпрактики 3025323423330452 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , управлінням патрульної поліції в Житомирській області винесено постанову реєстраційний №52358 від 18.11.2025 02:40:00 №ДПО18/701543 за ст.122 ч.1 КУпАПза порушення скоєне 18.11.2025 о 02:34:00 – порушення зупинок ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних ТЗ. Рішення: приєднано за ч.2 ст.36 КУпАП до постанови №701543 від 18.11.2025 (а.с.58).

Крім того, згідно витягу з адмінпрактики №3025323359489659 ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП скоєне 18.11.2025 о 02:34:00 – керування т/з особою, яка не пред`явила посвідчення водія, реєстраційного документа на ТЗ, а також поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с.59).

Із скріншоту сторінки перевірки чинності полісу внутрішнього страхування Поліс на ТЗ №АМ8237 АІ на 18.11.2025 не знайдено (а.с.60).

Надані позивачем докази того, що поліс №228675815 на 18.11.2025 діючий суд першої інстанції обгрунтовано не взяв до уваги, оскільки наданий скріншот не підтверджує транспортний засіб, на який поширюється дія даного полісу.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду, що відповідач довів належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем адміністративних правопорушення, передбачених ч.1 ст.126 КУпАП та ч.1 ст.122 КУпАП.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта щодо порушення поліцейським процедури розгляду справи, оскільки з переглянутого відеозапису вбачається, що працівник поліції при винесенні постанови про адміністративне правопорушення дотримався вимог статті 279 КУпАП.

Разом з тим, пункт 1 статті 247 КУпАП вказує на те, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Наданий відповідачем відеозапис є належним доказом, який доводить правомірність дій працівника поліції щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності. В той час, сама незгода зі встановленим правопорушенням не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності.

У контексті наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що окремі дефекти рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.

У такому випадку, якщо спірне рішення прийнято контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення.

Вказані позивачем недоліки оформлення оскаржуваної постанови не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог закону, оскільки при розгляді спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 11 вересня 2018 року по справі №826/11623/16 та в постанові Верховного Суду від 14 серпня 2018 року по справі справа №826/15341/15.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач правомірно розглянув справу про адміністративне правопорушення щодо позивача та за результатом такого розгляду прийняв законну та обґрунтовану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Щодо інших доводів скаржника, зазначених у апеляційній скарзі, колегія суддів, згідно ч. 2 ст. 6 КАС України застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Зокрема, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 15 квітня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сторчак В. Ю.

Судді Граб Л.С. Матохнюк Д.Б.