Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №240/17215/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/17215/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шувалова Т.О.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

04 червня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Моніча Б.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року (ухвалене в м. Житомир) у справі за адміністративним позовом Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

22.01.2026 року до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів.

04.02.2026 року від відповідача надійшла відповідь на відзив.

Сьомий апеляційний адміністративний суд, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, відзиву, відповіді на відзив, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що 25.07.2024 року між Міністерством оборони України в особі начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана П. Сагайдачного генерал – лейтенанта ОСОБА_2 та солдатом ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби (навчання). Контракт набрав чинності з 25.07.2024 відповідно до наказу начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана П. Сагайдачного від 25.07.2024 №26-КС.

Відповідно до витягу із наказу начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана П. Сагайдачного від 25.07.2024 № 260 (по стройовій частині) ОСОБА_1 зараховано з 25.07.2024 до списків особового складу та усіх видів забезпечення, на котлове забезпечення – з 26.07.2024.

За умовами контракту відповідач зобов`язувався, зокрема, відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов`язані з утриманням в вищому військовому навчальному закладі, в якому проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання, або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення вищого навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти у випадках, визначених частиною десятою статті 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

22.05.2025 солдатом ОСОБА_1 подано рапорт на ім`я начальника курсу №23 із клопотанням про відрахування його з навчання у навчальному закладі та з числа курсантів та дострокове розірвання контракту через небажання продовжувати навчання (за власним бажанням) на підставі ч. 11 ст. 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». З вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964 «Про затвердження Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти» ознайомлений та згодний. Окрім того, у даному рапорті зазначено, що після дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання (за власним бажанням), відповідач зобов?язується відшкодувати загальну суму визначених до відшкодування витрат пов?язаних з утриманням. Після відрахування з числа курсантів та дострокового розірвання контракту просив направити до військової частини для подальшого проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

26.05.2025 року на засіданні вченої ради Національної академії сухопутних військ імені гетьмана П.Сагайдачного розглядалося питання про відрахування курсантів, які не бажають продовжувати навчання, а саме курсанта 214-НА навчальної групи 23 навчального курсу інституту ракетних військ та артилерії солдата ОСОБА_1 , та було ухвалено рішення, оформлене протоколом № 17 від 26.05.2025 про дострокове припинення (розірвання) контракту про проходження військової служби (навчання) у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана П.Сагайдачного.

Згідно з витягом із наказом начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана П.Сагайдачного від 27.05.2025 №35-КС (по особовому складу) солдата ОСОБА_1 , відраховано з числа курсантів через небажання продовжувати навчання, достроково розірвано контракт та вважати таким, що проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до витягу із наказу начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана П.Сагайдачного від 30.05.2025 №157, відповідача виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення з 31.05.2025.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем були власноруч підписані аркуші бесіди від 22.05.2025 року, складені за результатами бесіди між ОСОБА_1 та начальником 23 навчального курсу майором ОСОБА_3 , начальником інституту ракетних військ та артилерії полковником ОСОБА_4 та начальником Національної академії сухопутних військ імені гетьмана П. Сагайдачного полковником ОСОБА_5 , які, зокрема, містять роз`яснення про порядок відшкодування курсантами витрат, пов`язаних з їх утриманням в академії та підписані власноруч відповідачем.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 №964 «Про затвердження Порядку відшкодування курсантами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах» Національною академією сухопутних військ імені гетьмана П.Сагайдачного проведено розрахунок фактичних витрат на утримання ОСОБА_1 за період з 25.07.2024 по 30.05.2025 згідно з нормами утримання курсантів та розрахунків фактичних видатків державного бюджету, що загальною сумою становить 106 359,75 грн. (сто шість тисяч триста п`ятдесят дев`ять гривень сімдесят п`ять копійок), що складається з: грошове забезпечення на суму 31356,14 грн, продовольче забезпечення на суму 32686,50 грн, медичне забезпечення на суму 303,00 грн, спожиті комунальні послуги та енергоносії на суму 22014,11 грн, всього 106 359,75 коп.

Відповідно до наведеного розрахунку, позивачем складено довідку – розрахунок від 30.05.2025 №68, з якою ОСОБА_1 ознайомлено 30.05.2025, про що свідчить підпис відповідача на указаній довідці.

30.06.2025 помічником начальника Національної академії з фінансово – економічної роботи -начальником фінансового – економічної служби складено довідку №1035 про те, що станом на 30.06.2025 за ОСОБА_1 рахується заборгованість у загальній сумі 106 359,75 грн.

Оскільки відповідачем не сплачено добровільно вказані кошти, тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проходження громадянами України військової служби (навчання) у вищих військових навчальних закладах врегульовані правовими нормами Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

За приписами частини 3 статті 25 Закону № 2232-XII зарахування громадян України до вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів проводиться на добровільних засадах відповідно до особистих заяв після успішного складення вступних іспитів та відповідних випробувань.

Згідно з частиною 4 статті 25 Закону № 2232-XII з громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону. Контракт про проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського або офіцерського складу після закінчення навчання укладається між громадянином та державою, від імені якої виступає уповноважений орган військового управління Збройних Сил України або іншого військового формування, для потреб якого він проходить підготовку, на строк, передбачений абзацами третім і шостим частини другої статті 23 цього Закону.

Відповідно до частини десятої статті 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон України №2232-XII) курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів «д», «е», «є», «з», «и» пункту 1 та підпунктів «д», «е», «є», «ж», «з» пункту 2 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов`язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

З матеріалів справи встановлено, що відповідач був відрахований у зв`язку з власним бажанням.

Відтак, у відповідності до частини десятої статті 25 Закону України №2232-XII відповідач зобов`язаний відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі визначає Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 року №964 (далі - Порядок № 964).

Згідно з пунктом 3, 4 Порядку №964 відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом із Мінфіном, МВС, Управлінням державної охорони, СБУ та Службою зовнішньої розвідки.

Відповідно до положень пункту 7 Порядку №964, у разі відмови курсанта добровільно відшкодувати витрати, стягнення їх здійснюється у судовому порядку.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, за відповідачем рахується заборгованість з відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням у Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, що підтверджується вищезазначеними письмовими доказами, доданими до матеріалів адміністративного позову. Із розрахунком зазначеної суми відповідач був ознайомлений та погодився.

Доказів оскарження встановленої позивачем суми до відшкодування позивачем не надано, як і обґрунтувань щодо незгоди з заявленою сумою в межах розгляду даної адміністративної справи.

Крім того, відповідно до п.1 Контракту, відповідачем (під час його укладання з Національною академію Національної гвардії України) було взято на себе зобов`язання відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з утриманням у закладі, в якому проходив військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання Контракту.

Доказів того, що відповідач відшкодував витрати, пов`язані з його утриманням під час навчання у вищому навчальному закладі до суду не надано, а тому суд дійшов до висновку, що ці витрати підлягають стягненню з нього в судовому порядку, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М.

Судді Біла Л.М. Моніч Б.С.