Вирок від 03 червня 2026 р. у справі №331/3801/26 — Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЗАПОРІЖЖЯ

м. Запоріжжя

Іменем України

ВИРОК

04 червня 2026 рокуСправа № 331/3801/26

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

захисника – адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження

за обвинуваченням: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Тарасівка Оріхівського району Запорізької області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває на соціальному забезпеченні, має вищу освіту, одружений, раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

встановив:

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стани із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , приблизно о 09год. 00хв., маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, знаходячись біля будинку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 8, знайшов банківську картку № НОМЕР_1 АТ КБ «ПриватБанк» з прив`язкою до рахунку НОМЕР_2 потерпілого ОСОБА_6 (з безконтактною технологією проведення платежів).

В подальшому, 07.03.2026 у період часу з 09 год. 17 хв. по 09 год. 25 хв. ОСОБА_4 в умовах воєнного стану, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, знаходячись в приміщенні магазину «Апельмон», що розташований за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Шкільна, 10А, володіючи платіжною картою № НОМЕР_1 , викрав двома транзакціями грошові кошти з банківського рахунку АТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_6 , кошти в сумі 1082,44 грн, спричинивши своїми умисними діями потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду в сумі 1082,44 грн.

В подальшому, 07.03.2026 у період часу з 11 год. 15 хв. по 11 год. 22 хв. ОСОБА_4 в умовах воєнного стану, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, знаходячись в приміщенні магазину «Вина світу», що розташований поруч з будинком за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Шкільна, 10, володіючи платіжною картою № НОМЕР_1 , викрав шістьома транзакціями грошові кошти з банківського рахунку АТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_6 , кошти в сумі 3666,40 грн, спричинивши своїми умисними діями потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду в сумі 3666,40 грн.

В подальшому, 07.03.2026 у період часу з 11 год. 28 хв. по 11 год. 31 хв. ОСОБА_4 в умовах воєнного стану, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, володіючи платіжною картою №4149-4975-2273-2231, здійснив дві транзакції з приміткою «магазин 11» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Шкільна, буд. 16 та «продукти» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Шкільна, буд. 16-А, чим викрав двома транзакціями з банківського рахунку АТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_6 , кошти в сумі 668,62 грн, спричинивши своїми умисними діями потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду в сумі 668,62 грн.

В подальшому, 07.03.2026 об 11 год. 46 хв. ОСОБА_4 в умовах воєнного стану, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, знаходячись в приміщенні магазину «Апельмон», що розташований за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Шкільна, 10А, володіючи платіжною картою № НОМЕР_1 , викрав однією транзакцією грошові кошти з банківського рахунку АТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_6 , кошти в сумі 788,60 грн, спричинивши своїми умисними діями потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду в сумі 788,60 грн.

Таким чином, ОСОБА_4 викрав грошові кошти належні потерпілому ОСОБА_6 , чим спричинив останньому матеріальну шкоду на загальну суму 6206,06 грн, після чого зник з місця вчинення злочину та розпорядився ними на власний розсуд.

Згідно з обвинувальним актом, вищезазначеними умисними діями ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, який кваліфікується як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

У судовому засіданні обвинувачений, після роз`яснення йому судом суті обвинувачення, повністю визнав свою вину в пред`явленому обвинуваченні та обставини, викладені у обвинувальному акті, у вчиненому щиро розкаявся.

З урахуванням повного визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів, що характеризують його особу, документів щодо речових доказів у справі. Учасники судового провадження проти зазначеного не заперечили. При цьому судом з`ясовано правильність розуміння учасниками судового провадження змісту цих обставин, встановлено добровільність їх позицій, а також роз`яснено, що вони позбавляються права оскаржити ці обставини у апеляційному порядку.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що він дійсно 07.03.2026 знайшов банківську картку та в цей же день з її допомогою придбав товари у вищезазначених магазинах на суми: 1082,44 грн, 3666,40 грн, 668,62 грн, 788,60 грн, всього на суму 6206,06 грн.

Надаючи оцінку вищезазначеним діям обвинуваченого, суд виходить з такого.

Обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 6 ст. 368 КПК України).

Суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 18.02.2025 у справі № 752/23669/23 (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР: 125297090), та зазначає таке.

Статтею 51 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за дрібне викрадення чужого майна, вартість якого на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У ході з`ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України.

Сума неоподатковуваного мінімуму доходів громадян в частині кваліфікації кримінальних правопорушень, у тому числі передбачених ст. 185 КК України, встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України для відповідного року (пункт 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 Податкового кодексу України соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 01 січня звітного податкового року.

Обвинуваченому інкримінується вчинення 07.03.2026 крадіжок грошей з банківського рахунку потерпілого на суми: 1082,44 грн, 3666,40 грн, 668,62 грн, 788,60 грн.

Станом на 01 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 3328,00 грн, тобто 50 відсотків від його розміру дорівнює 1664,00 грн.

Відповідно до вищезазначених положень Податкового кодексу України та положень ст. 51 КУпАП, на момент вчинення обвинуваченим злочину, вартість викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, становить 3328,00 грн. (1664*2 = 3328).

Отже, вартість майна, яке обвинувачений викрав 07.03.2026, а саме за епізодами заволодіння грошовими коштами шляхом розрахунку банківською карткою потерпілого у відповідних магазинах на суми 1082,44 грн, 668,62 грн, 788,60 грн була меншою за розмір, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, відтак в цих діях обвинуваченого відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

Водночас, відповідно до ч. 7 ст. 284 КПК України, якщо обставини, передбачені пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, виявляються під час судового розгляду, суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок.

З огляду на викладене, ОСОБА_4 у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 185 КК України в частині епізодів таємного викрадення 07.03.2026 майна ОСОБА_6 на суми 1082,44 грн, 668,62 грн, 788,60 грн підлягає виправданню.

Дослідивши та оцінивши вищенаведені докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України за епізодом таємного викрадення 07.03.2026 майна ОСОБА_6 на суму 3666,40 грн, та правильність кваліфікації дій обвинуваченого під час досудового розслідування в цій частині.

При обранні виду та розміру покарання судом враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особу обвинуваченого.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 66 КК України, є його щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, передбачені ст. 67 КК України, відсутні.

Враховуючи вищезазначене, данні про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують його покарання, а також тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, суд дійшов висновку про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі. Разом з цим, суд також дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без його ізоляції від суспільства, у зв`язку з чим вважає за можливе звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням.

Потерпілий подав до суду письмову заяву, в якій просив не розглядати його цивільний позов у зв`язку з тим, що обвинувачений повністю відшкодував завдану шкоду. Отже, цивільний позов потерпілого суд визнає таким, що підлягає залишенню без розгляду.

Документально підтверджені процесуальні витрати у справі відсутні. Питання про долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 75, 76, ч. 4 ст. 185 КК України, ст.ст. 100, 349, 373 – 376, 393, 395, 532 КПК України, суд

вирішив:

1 ОСОБА_4 у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 185 КК України в частині епізодів таємного викрадення 07.03.2026 майна ОСОБА_6 на суми 1082,44 грн, 668,62 грн, 788,60 грн – визнати невинуватим та виправдати.

2. ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за епізодом таємного викрадення 07.03.2026 майна ОСОБА_6 на суму 3666,40 грн, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 протягом іспитового строку: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

3. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 – залишити без розгляду.

4. Речові докази по справі: три CD-R диски зберігати в матеріалах справи.

5. Копію вироку після його проголошення негайно вручити учасникам судового провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Олександрівський районний суд міста Запоріжжя, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.

СуддяОСОБА_1