Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №309/1034/25 — Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/1034/25

Провадження № 1-кс/309/232/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву судді Хустського районного суду Закарпатської області ОСОБА_3 про самовідвід у розгляді кримінального провадження № 12020070050000237 від 03.03.2020 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні судді Хустського районного суду Закарпатської області ОСОБА_3 перебуває кримінальне провадження № 12020070050000237 від 03.03.2020 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.

Суддею ОСОБА_3 по даній справі на підставі п.4 ч.1 ст. 75 КПК України заявлено самовідвід.

Заява вмотивована тим, що у вироком Хустського районного суду від 24.02.2026 ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років і 3 місяці, на підставі ч.4 ст. 70 КК України частково приєднано покарання за вироком Тячівського районного суду від 26.09.2024, і остаточно призначено ОСОБА_5 покарання у виді 5 років і 4 місяців позбавлення волі.

У цьому вироку суд констатував, що ОСОБА_5 разом з особою, матеріали щодо якого виділені окреме провадження, 01.03.2020 біля 12:00 год в с.Велятино, по вул.. Мічуріна, проникнувши усередину доврогосподарства №27, здійснили крадіжку, завдавши потерпілому ОСОБА_6 матеріальної шкоди на суму 85 523,80 грн.

Обидві судові провадження розслідувалися слідчим в одному провадженні.

Через висновок суду про визнання винними ОСОБА_5 у складі групи з ОСОБА_4 може виникнути сумнів щодо об`єктивності та неупередженості судді ОСОБА_3 при розгляді даного кримінального провадження, що є неприпустимим.

Посилання у вироку від 24.02.2026 на співучасника злочину (хоч і без прізвищ) може в принципі порушити право на презумпцію невинуватості.

Засудження особи за попереднім вироком було частиною даного кримінального провадження.

За таких обставин, на думку судді, через висловлену позицію у вироку від 24.02.2026 щодо обвинуваченого у даному кримінальному провадженні, в учасників процесу можуть виникати сумніви у неупередженості та безсторонності судді ОСОБА_3 при прийнятті рішення у даному кримінального провадженні.

06 травня 2026 року заява про самовідвід згідно автоматизованого розподілу судової справи передана на розгляд судді ОСОБА_1 .

В судове засідання прокурор ОСОБА_7 , не з`явилася, подала заяву про розгляд питання без її участі, проти задоволення заяви заперечує, вважає, що ухвалення вироку щодо ОСОБА_5 не впливає на неупередженість судді ОСОБА_3 .

В судове засідання суддя ОСОБА_3 не з`явився, подав заяву про розгляд даного питання без його участі.

В судове засідання обвинувачений ОСОБА_4 та його адвокат ОСОБА_8 не з`явилися. Адвокат ОСОБА_8 повідомлявся про час і місце розгляду заяви у телефонному режимі, про що складено телефонограму. Щодо ОСОБА_4 , то місцезнаходження такого наразі невідоме.

В судове засідання потерпілий ОСОБА_6 не з`явився, про місце і час проведення судового засідання належним чином був повідомлений у телефонному режимі, про що складено телефонограму.

Суд, заслухавши думку учасників процесу, які не заперечили проти проведення засідання у відсутність обвинувачених та їх захисників, вважає за можливе провести розгляд заяви про самовідвід у відсутність учасників процесу , які в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про місце і час проведення судового засідання.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що вироком Хустського районного суду від 23.02.2026 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/134315063) ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років і 3 місяці, на підставі ч.4 ст. 70 КК України частково приєднано покарання за вироком Тячівського районного суду від 26.09.2024, і остаточно призначено ОСОБА_5 покарання у виді 5 років і 4 місяців позбавлення волі.

У цьому вироку суд констатував, що ОСОБА_5 разом з особою, матеріали щодо якого виділені окреме провадження, 01.03.2020 біля 12:00 год в с.Велятино, по вул.. Мічуріна, проникнувши усередину дворогосподарства №27, здійснили крадіжку, завдавши потерпілому ОСОБА_6 матеріальної шкоди на суму 85 523,80 грн.

У даному вироку викладено обставини вчинення правопорушення (місце, час, спосіб), передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України із зазначенням ролі кожної особи, в тому числі дії, які вчиняв співучасник.

У обвинувальному акті відносно ОСОБА_4 також детально викладено обставини вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України із зазначенням ролі кожної особи, в тому числі дії, які вчиняв його співучасник ОСОБА_5 , щодо якого уже ухвалено вирок.

Усі дані судові провадження розслідувались слідчим під час досудового слідства у одному кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених ст.ст. 75, 76 КПК України, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 75 КПК України, суддя не може брати участі у розгляді кримінального провадження за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Як зазначив Європейський суд у справі «Мироненко і Мартенко проти України" (рішення від 10.12.2009 р.), наявність безсторонності має визначатися, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (рішення у справах "Фей проти Австрії" від 24 лютого 1993 року, та "Веттштайн проти Швейцарії" п. 42, ЄСПЛ 2000-XII).

25.11.2021 року ЄСПЛ ухвалив рішення у справі «Муча проти Словаччини». В цій справі ЄСПЛ констатував, що суд, який схвалив угоди спільників про визнання провини, які завдають шкоди презумпції невинуватості старшого гангстера, не був неупередженим в судовому розгляді справи останнього.

Так, у п. 48 цього рішення ЄСПЛ зауважує, що конкретні скарги заявника грунтуются на тому факті, що його судив і засудив той самий суд першої інстанції, який раніше засуджував його співвиконавців за злочинні дії, вчинені спільно із заявником і що він визначив ці дії таким чином, щоб було зрозуміло, що він також брав у них участь [...] Під час розгляду цієї скарги право заявника на презумпцію невинуватості повинно бути враховано. Питання щодо неупередженості судді виникає, коли попереднє рішення вже містить детальну оцінку ролі особи, яка згодом була засуджена у злочині, вчиненому кількома особами, і, зокрема, коли попереднє рішення містить конкретне твердження про причетність заявника або коли враховано, що особа, засуджена згодом відповідала всім критеріям, необхідним для вчинення кримінального правопорушення. Враховуючи обставини конкретної справи, такі елементи можуть розглядатися як ті, що вирішують питання про винуватість особи, яка розглядається в подальшому провадженні, і, таким чином, може призвести до об`єктивно обгрунтованих сумнівів у тому, що національний суд має неупереджену думку щодо суті справи відносно особи, яку судили згодом на початку судового розгляду (абз: 4 п. 49 рішення ЄСПЛ у справі «Муча проти Словаччини»).

Суд зазначає, що рішення про затвердження угод співвиконавців заявника про визнання винуватості містили детальний фактичний опис їхніх злочинів, включаючи роль заявника в них як спільного виконавця, тоді як точний фактичний опис деяких їхніх злочинних дій був ідентичний точному фактичному опису приписуваних йому злочинних дій. Хоча ці рішення не містять жодного окремого висновку про вину щодо заявника як такого (див. також пункти 27 і 28 вище), їх слід розглядати у світлі складових елементів злочинів, про які йдеться, зокрема, створення, задумування та підтримання злочинного підприємства, що передбачає узгоджені злочинні дії з боку спільних виконавців. Таким чином, засудження співвиконавців заявника у цих злочинах на основі наданого опису їхніх злочинних дій, що включало точне фактичне визначення конкретної ролі заявника в них, в принципі могло викликати сумніви щодо того, чи не призвело це до ситуації, при якій його було визнано таким, що скоїв кримінальні правопорушення, про які йдеться( п. 55 рішення ЄСПЛ у справі 55 «Муча проти Словаччини»),

Враховуючи викладене, з метою недопущення виникнення у учасників судового провадження сумнівів об`єктивності та неупередженості суддів, для забезпечення достатніх гарантій на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом, з метою недопущення порушень вимог Закону України «Про судоустрій та статус суддів», присяги судді, заявлений суддею ОСОБА_3 самовідвід, підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 35, 75, 81, 82 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Заявлений суддею Хустського районного суду Закарпатської області ОСОБА_3 самовідвід – задовольнити.

Кримінальне провадження № 12020070050000237 від 03.03.2020 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України передати до канцелярії Хустського районного суду Закарпатської області для подальшого розподілу в порядку ст. 35 КПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Хустського

районного суду: ОСОБА_1