Рішення від 03 червня 2026 р. у справі №302/627/26 — Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/627/26

Провадження № 2/302/420/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2026 року селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Готри В. Ю., з участю секретаря судового засідання Сити Л. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Кривка Павло Павлович, до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, що продовжує навчання,

у с т а н о в и в:

У травні 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Кривка П. П., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, що продовжує навчання.

Позов обґрунтувала тим, що з відповідачем ОСОБА_2 вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з 22.11.2003 до його розірвання рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 13.12.2019 у справі № 302/1253/19.

У цьому шлюбі у сторін народилося четверо дітей: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Двоє з цих дітей ОСОБА_3 , 2006 р. н., та ОСОБА_4 , 2008 р. н., на даний час уже досягли повноліття.

Зазначала, що у 2025 році син сторін ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вступив до вищого навчального закладу «УжНУ» та на теперішній час навчається на денній формі 1-го курсу «Інженерно-технічного факультету», що стверджується відповідною довідкою ВДНЗ «УжНУ» від 17.04.2026 № 26-16.

У зв`язку з інтенсивним навчальним процесом на денній формі навчання, їхній син ОСОБА_4 не має можливості працевлаштуватися і самостійно себе забезпечувати.

Покликалася на те, що продовження навчання сина сторін потребує значних додаткових витрат, які вона не в змозі самостійно оплачувати, а саме витрати на його проживання в гуртожитку у розмірі 800 грн щомісячно, а також на харчування, одяг, взуття, засоби гігієни, транспортні витрати та витрати на забезпечення навчального процесу.

Вона на даний час ніде не працює, оскільки перебуває в соціальній неоплачуваній відпустці по догляду за молодшою дитиною до досягнення нею 6-ти річного віку. При цьому інших доходів вона не має та має на утриманні у неї перебувають ще двоє неповнолітніх дітей, а також повнолітня донька ОСОБА_3 , яка також навчається на платній основі на 2-му курсі юридичного факультету ВДНЗ «УжНУ».

Відповідач є працездатним, виконує підрядні роботи та отримує дохід, хоча офіційно ніде непрацевлаштований, групи інвалідності немає, як і немає інших утриманців, проте добровільно надавати кошти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, відповідач не бажає.

Посилаючись на наведені вище обставини просила суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який продовжує навчання, у твердій грошовій сумі в розмірі 3 000 грн щомісячно, починаючи з дня пред`явлення цього позову до суду і до досягнення ОСОБА_7 23-ти річного віку /до 26.03.2031/ за умови продовження ним навчання.

Ухвалою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 18.05.2026 відкрито провадження в цій справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Своїм правом подати відзив на позовну заяву ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 не скористався.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник-адвокат Кривка П. П. у судове засідання не з`явилися, хоча були повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи. Водночас представник позивачки ОСОБА_1 – адвокат Кривка П. П. подав до суду заяву від 04.06.2026, в якій просив розгляд справи провести за відсутності сторони позивача, позов підтримав повністю та просив його задовольнити (а.с.37).

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання також не з`явився, хоча повідомлявся належним чином про дату, час і місце розгляду справи, проте подав суду заяву від 19.05.2026 про визнання позову повністю, наслідки йому зрозумілі і просив суд прийняти визнання ним позову та розглянути справу за його відсутності (а.с.36).

З огляду на наведене вище суд уважає за можливим розглянути цю справу за відсутності сторін за наявними матеріалами, які є достатніми для ухвалення законного та обґрунтованого рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини у справі та об`єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для справи, суд зазначає таке.

Судом установлено та не заперечується учасниками справи, що в сторін народилося четверо дітей: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 13.12.2019 у справі № 302/830/15-ц, яке набрало 14.01.2020 законної сили, зокрема, шлюб, укладений 22.11.2003 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у відділі реєстрації актів громадянського стану Міжгірського РУЮ Закарпатської області за актовим записом № 85 розірвано, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі в розмірі по 1 500 грн на кожну дитину щомісячно, але не менше 50% встановленого прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 18.10.2019 і до досягнення дітьми повноліття (а.с.6,7).

Із довідки ДВНЗ «Ужгородський національний університет» № 26-16 від 17.04.2026 видно, що син сторін ОСОБА_8 є студентом 1-го курсу денної форми навчання інженерно-технічного факультету цього ж університету (а.с.15).

Також з довідки Студмістечка ДВНЗ «Ужгородський національний університет» № 134 від 17.04.2026 вбачається, що син сторін ОСОБА_8 проживає у гуртожитку АДРЕСА_1 даного університету та оплачує за проживання 800 грн на місяць (а.с.15).

Відповідно до наказу КНП «Лікувально-профілактична установа Міжгірська районна лікарня» Міжгірської селищної ради від 02.10.2024 № 553-відп., позивачці ОСОБА_1 сестрі медичній фтизіатричного відділення цієї лікарні надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, терміном із 04.10.2024 по день фактичного виходу на роботу (а.с.16).

Відповідно до ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованою Україною, «держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини».

Статтею 199 CК України передбачений обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання й у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років, за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання й у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Отже, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Згідно зі ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі й (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд ураховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних права; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (ч. 2 ст. 182 СК України).

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати таки заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

Суд ураховує, що син сторін ОСОБА_4 , який досяг ІНФОРМАЦІЯ_5 повноліття, продовжує навчання й у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги від батьків, які зобов`язані утримувати його до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Отже, враховуючи фактичні обставини справи, а також визнання позову відповідачем, положення ст. 141 СК України щодо рівності обов`язків батьків щодо своєї дитини, вимоги ч. 2 ст. 182 СК України, ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача 3 000 грн щомісячних аліментів, які будуть у достатній мірі забезпечувати необхідні витрати сина сторін ОСОБА_4 та, на думку суду, відповідатиме інтересам повнолітнього ОСОБА_9 , покриватиме суттєву частину витрат на нього у зв`язку з продовженням навчання і не порушуватиме як законні інтереси платника аліментів, так і законні інтереси їх отримувача, а також забезпечуватиме реальну, ефективну участь платника аліментів у забезпеченні потреб ОСОБА_9 та не порушуватиме правила щодо рівності батьків у виконанні обов`язку з матеріального утримання повнолітнього сина.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ч. 1 ст. 13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Положеннями ч. 1 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).

Відповідно до частини 3 ст. 12, частин 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків установлених Законом, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи із висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 (п. 45), «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини» (Salman v. Turkey, заява № 21986/93, п. 100, ECHR 2000-VII).

З огляду на наведене вище суд доходить висновку, що позивачка довела поза розумним сумнівом належними, допустимими, достовірними, а в їх сукупності та взаємозв`язку між собою достатніми доказами свою вимогу, яка знайшла своє підтвердження під час розгляду справи, а відтак позов підлягає до задоволення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ від 10.02.2010, у справі «SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE», № 4909/04, § 58).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Як регламентує підпункт 1 пункту 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позову майнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто, з урахуванням положень ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», у розмірі 1 331,20 гривень.

У цій справі позивачка за подання позову майнового характеру звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі, зокрема визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічне положення закріплено і в ч. 1 ст. 142 ЦПК України.

Також згідно з частинами 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З огляду на те, що розгляд справи по суті ще не розпочато та відповідач визнав позов, а відтак із останнього підлягає до стягнення на користь держави 50% із суми 1 331,20 грн, що становить 665,60 гривень. Решта 665,60 грн слід віднести за рахунок держави.

Керуючись наведеним вище та статтями 76-81, 89, 133, 141, 142, 206, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354, 355, 430 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Кривка Павло Павлович, до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, що продовжує навчання задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який продовжує навчання, у твердій грошовій сумі в розмірі 3 000 (три тисячі) грн щомісячно, починаючи з 14.05.2026 і до закінчення ним навчання, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_7 двадцяти трьох років.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду складено і підписано 04.06.2026.

Учасники справи:

Позивачка ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя В. Ю. Готра