Постанова від 31 травня 2026 р. у справі №644/2706/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 644/2706/25 Головуючий суддя І інстанції Шевченко С.В.

Апеляційне провадження № 33/818/1152/26 Суддя доповідач Шабельніков С.К.

Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року м.Харків

Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,

за участю секретаря - Вакули Н.С.,

захисника - Тарасенко Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові у режимі відеоконференції справу за клопотанням захисника Тарасенко Д.Ю. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 14 квітня 2025 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

Постановою судді Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 14.04.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Також стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.

До Харківського апеляційного суду захисник Тарасенко Д.Ю., яка дії в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 14.04.2025 у цій справі, обґрунтовуючи його тим, що ОСОБА_1 мешкає у с.Гроза Шевченківської селищної територіальної громади Куп`янського району Харківської області, яке відноситься до території можливих бойових дій та цей населений постійно перебуває під систематичними обстрілами, пов`язаними зі збройною агресією рф проти України, а тому він не мав можливості своєчасно оскаржити постанову суду першої інстанції в апеляційному порядку.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, але судом апеляційної інстанції засобами поштового зв`язку направлялась судова повістка за місцем його мешкання, яке є наявним у матеріалах справи, але вона повернулась до суду через відсутність адресату за вказаною адресою.

Крім того, відповідно до Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасників судового процесу, затвердженого наказом ДСА України від 23.01.2023 року №28, ОСОБА_1 повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду, шляхом надіслання йому судової повістки в електронному вигляді, що підтверджується відомостями довідки про те, що 22.04.2026 він отримали судову повістку у мобільному додатку «Viber» на номер мобільного телефону, який міститься в матеріалах цього судового провадження та зазначений захисником в своїй апеляційній скарзі.

При цьому, до початку апеляційного розгляду захисник Тарасенко Д.Ю. повідомила суду апеляційної інстанції, що її підзахисному відомо про місце, дату та час апеляційного розгляду, але ОСОБА_1 не може з`явитись до суду через далеку віддаленість його місця мешкання від суду, у зв`язку з чим просила провадити судовий розгляд за відсутності ОСОБА_1 , з яким узгодження процесуальна позиція сторони захисту.

Крім того, будь-яких клопотань про відкладення апеляційного розгляду від ОСОБА_1 до канцелярії Харківського апеляційного суду не надходило.

При цьому, суд апеляційної інстанції керується практикою ЄСПЛ, а саме рішенням Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року в справі "Пономарьов проти України", в якому наголошується, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Разом з цим, належить врахувати, що саме захисник Тарасенко Д.Ю., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , є ініціатором апеляційного перегляду постанови судді Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 14.04.2025 у цій справі та вона особисто приймає участь під час апеляційного розгляду в режимі відеоконференції.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

За таких обставини, враховуючи думку захисника Тарасенко Д.Ю., апеляційний суд вирішив провадити апеляційний розгляд без участі ОСОБА_1 , які був повідомлений про дату та час апеляційного розгляду і будь-яких клопотань про відкладення судового засідання не подавали, з урахуванням наявних відомостей у матеріалах справи та доводів апеляційної скарги.

Дослідивши відомості судового провадження, доводи захисника Тарасенко Д.Ю., яка підтримала доводи свого клопотання, апеляційний суд дійшов висновку, що у задоволенні поданого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження належить відмовити, а апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 294 КУпАП встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна особа має право на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на судовий захист є конституційним правом людини (ст. 55 Конституції України), яке не може бути обмежене, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64). Однією з гарантій реалізації цього права є апеляційне та касаційне оскарження судових рішень як одна з основних засад судочинства в Україні, що може бути обмежене лише законом (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України).

Згідно зі ст. 289 КУпАП, апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції.

Процесуальний строк може бути поновлений лише за умови його пропуску з поважних причин. При цьому, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.

Згідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» - практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» та «Трух проти України»).

У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07.07.1989 року).

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Сабадаш проти України», поновлення судом пропущеного строку на оскарження рішення без належного обґрунтування порушує принцип юридичної визначеності.

Також, у справі «Каракуця проти України» у своєму рішенні ЄСПЛ зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи.

У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що у разі, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумний інтервал часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі, як правова визначеність.

Відповідно до чинного законодавства, початок 10-денного строку на апеляційне оскарження починається з дня винесення постанови, а не з дня отримання її копії учасниками судового провадження чи ознайомлення з її змістом.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова суду першої інстанції прийнята 14.04.2025 (а.с.20-21), а тому останній день для подачі апеляційної скарги на це судове рішення, з урахуванням вимог ч.2 ст.294 КУпАП, припадає на 23.04.2025.

Апеляційний суд також враховує, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про місце, дату та час судового розгляду в суді першої інстанції, про що свідчать відомості рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, а саме судової повістки, яка отримана ОСОБА_1 09.04.2025 (а.с.19).

Крім того, 16.04.2025 судом першої інстанції направлена копія оскаржуваної постанови за місцем мешкання ОСОБА_1 , яку отримано адресатом 18.06.2025 (а.с.22, 29).

При цьому, 06.06.2025 ОСОБА_1 направлено засобом поштового зв`язку до Індустріального (колишній – Орджонікідзевський) районного суду м.Харкова оригінали квитанцій про сплату ним судового збору та штрафу у розмірі 17 000 грн., який накладений за постановою судді Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 14.04.2025 у цій справі (а.с.27, 28).

Більш того, з відомостей оригіналів вищезазначених квитанції вбачається, що ОСОБА_1 особисто сплатив штраф та судовий збір 02.06.2025, тобто останній був обізнаний про існування оскаржуваної постанови судді Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 14.04.2025 (а.с.27).

Разом з цим, з матеріалів цієї справи вбачається, що договір про надання правової допомоги ОСОБА_1 та захисником Тарасенко Д.Ю. укладено лише 04.02.2026, тобто майже через вісім місяців після сплати штрафу та судового збору за постановою судді Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 14.04.2025 щодо ОСОБА_1 (а.с.34-35).

18.02.2026 до Індустріального районного суду м.Харкова захисником Тарасенко Д.Ю. подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді, з якими її було ознайомлено 26.02.2026 (а.с.30-31, 36).

Крім того, лише 16.03.2026 до Індустріального районного суду м.Харкова через «Електронний суд» надійшла апеляційна скарга захисника Тарасенко Д.Ю. разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 14.04.2025 щодо ОСОБА_1 (а.с.37-41, 46-47).

При цьому, в своєму клопотанні про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження захисник ОСОБА_2 зазначає фактично єдину підставу для поновлення цього строку, а саме те, що її підзахисний мешкає у мешкає у с.Гроза Шевченківської селищної територіальної громади Куп`янського району Харківської області, яке відноситься до території можливих бойових дій та цей населений постійно перебуває під систематичними обстрілами, пов`язаними зі збройною агресією рф проти України.

Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Мельник проти України», норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження і перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" п. 27, рішення від 26.04.2007).

Вирішуючи питання щодо можливості поновлення пропущеного процесуального строку, суд має зважати на причини, які слугували перешкодами у реалізації особою права на апеляційне оскарження.

Обов`язок доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення покладено на особу, яка звертається з апеляційною скаргою.

Таким чином, з огляду на вищевикладені обставини, наведені апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду не підтверджуються наявними доказами у справі, в зв`язку з чим відсутні законні підстави для його поновлення.

Водночас, апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, місце та час судового розгляду в суді першої інстанції, який був призначений на 14.04.2025, отримував копію оскаржуваної постанови, а також 02.06.2025 сплатив штраф і судовий збір за постановою Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 14.04.2025 у цій справі 02.06.2025, тобто останній достеменно знав про існування оскаржуваної постанови суду першої інстанції починаючи з червня 2025 року, але апеляційна скарга подано захисником Тарасенко Д.Ю. лише 16.03.2026, тобто із значним пропуском строку на апеляційне оскарження судового рішення, який складає понад 10-ть місяців.

Апеляційний суд також зазначає, що строк на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення може бути поновлений тільки у тому разі, коли він пропущений з поважних причин.

Таким чином, з огляду на вищевикладені обставини, наведені апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду не свідчать про їх поважність, в зв`язку з чим відсутні законні підстави для його поновлення.

Крім того, з відомостей цієї справи стосовно ОСОБА_1 апеляційним судом не було встановлено особливих і непереборних обставин, які б перешкоджали стороні захисту оскаржити постанову судді Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 14.04.2025 у передбачений ст. 294 КУпАП строк.

При цьому, за відсутність відомостей щодо непереборних обставин, які б свідчили про неможливість ОСОБА_1 реалізувати свої права щодо оскарження судового рішення, зокрема і шляхом звернення за правчиною допомогою, враховуючи отримання 18.06.2025 особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, копії оскаржуваного рішення та фактичною сплатою накладеного штрафу 02.06.2025, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга подана захисником Тарасенко Д.Ю. із значним невиправданим пропуском строку, який складає майже 11 місяців з дня прийняття оскаржуваної постанови, а тому доводи клопотання захисника щодо поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції – є безпідставними та необґрунтованими.

Водночас, апеляційний суд зауважує, що вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд не перевіряє доводи щодо законності, обґрунтованості та справедливості оскаржуваного рішення, оскільки така оцінка може бути надана судом тільки за результатами розгляду апеляційної скарги по суті.

З огляду на викладене та з урахуванням вищезазначеної практики Європейського суду з прав людини, апеляційний суд дійшов висновку, що відсутні підстави для поновлення захиснику Тарасенко Д.Ю. строку на апеляційне оскарження постанови судді Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 14.04.2025 щодо ОСОБА_1 , а тому у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження належить відмовити.

Разом з тим, повернення апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, не позбавляє ОСОБА_1 та його захисника процесуального права повторно звернутися з апеляційною скаргою на постанову суду за наявності вмотивованого клопотання про поновлення строку на її апеляційне оскарження, в якому належить навести докази стосовно непереборних причин, які не дозволили своєчасно оскаржити постанову суду, вказавши підстави для поновлення пропущеного строку.

Керуючись ст.294 КУпАП, суддя, -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні клопотання захисника Тарасенко Д.Ю. про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження постанови судді Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 14 квітня 2025 року у цій справі – відмовити.

Повернути захиснику Тарасенко Д.Ю. її апеляційну скаргу на постанову судді Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 14 квітня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя С.К. Шабельніков