Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №639/1901/26 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

02 червня 2026 року

м. Харків

справа № 639/1901/26

провадження № 22-ц/818/3430/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Мальованого Ю.М., Тичкової О.Ю.

за участі секретаря Шнайдер Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту, що має юридичне значення,

за апеляційної скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Бойко Романа Миколайовича на ухвалу Новобаварського районного суду м. Харкова від 13 березня 2026 року, постановлене суддею Рубіжним С.О.

в с т а н о в и в:

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив встановити факт проходження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 у період з 24.02.2022 року по 10.06.2022 року та безпосередньої участі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, під час оборони міста Харкова.

Ухвалою Новобаварського районного суду м. Харкова від 13 березня 2026 року у відкритті провадження у справі відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Бойко Роман Миколайович просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити заяву.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, що факт, який просить встановити заявник, породжує юридичні наслідки, тобто від нього залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Насамперед, від факту, який просить встановити заявник, залежить виникнення його прав як військовослужбовця на отримання статусу учасника бойових дій та отримання грошових виплат, передбачених чинним законодавством.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає часткового задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що спірні правовідносини не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки фактично стосуються рішень та дій посадових осіб щодо не підтвердження факту безпосередньої участі заявника у захисті безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України.

Такий висновок суду першої інстанції в повній мірі відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Заявник зазначив, що у період з 24 лютого 2022 року по 10 червня 2022 року ОСОБА_1 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 та брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України.

Заявник виявив намір отримати статус учасника бойових дій.

Згідно з Листом-відповіддю Військової частини НОМЕР_1 від 19.12.2025 року на адвокатський запит № б/н від 05.12.2025 року повідомлено, що в списках Військової частини НОМЕР_1 громадянин ОСОБА_1 військову службу не проходив, на момент отримання адвокатського запиту ОСОБА_1 в списках Військової частини НОМЕР_1 відсутній. Враховуючи зазначене, надати інформацію за запитом не є можливим.

04.03.2026 року представником заявника було направлено до Військової частини НОМЕР_1 адвокатський запит з проханням надати належним чином завірену інформацію про те, чи проходив громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 у період з 24.02.2022 року по 10.06.2022 року та чи видавалася ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 Довідка за формою 5 ВЧ НОМЕР_1 від 05.05.2022 року.

Станом на день звернення до суду відповіді на адвокатський запит № б/н від 04.03.2026 року від Військової частини НОМЕР_1 не надходило.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту проходження військової служби та безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, під час оборони міста Харкова у період з 24.02.2022 по 10.06.2022.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з частинами першою, другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право. Таким чином, характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану. При цьому в порядку окремого провадження може вирішуватися спір про факт, але не спір про право цивільне.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

У справі, що переглядається, ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту перебування на військовій службі, що фактично стосується факту проходження військової служби у певний період і такий факт не підлягає судовому розгляду, а вирішується в позасудовому порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 413 затверджено Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі - Порядок).

Пунктом 4 Порядку визначений чіткий перелік документів, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій для заявників з числа осіб, зазначених в абзаці першому пункту 19 частини першої статті 6 Закону (крім осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади), які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Рішення про надання (відмову у наданні) статусу учасника бойових дій приймається: комісіями - стосовно заявників з числа осіб, зазначених у пунктах 19 і 20 частини першої статті 6 Закону; міжвідомчою комісією - у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання, та стосовно заявників з числа осіб, зазначених у пунктах 21 і 25 частини першої статті 6 Закону.

При цьому, у випадку відмови суб`єкта владних повноважень зарахувати у термін військової служби період перебування заявника у певній військовій частині, то він вправі оскаржити такі дії в порядку адміністративного судочинства.

Схожий за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду від 01 листопада 2021 року в справі № 415/932/21.

У зв`язку із викладеним обґрунтованим є висновок суду про відмову у відкритті провадження у справі за заявою про встановлення факту у зв`язку із тим, що законодавством визначено позасудовий порядок, який дає змогу особі встановити вказані вище факти, така заява не підлягає розгляду у судовому порядку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.376, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Бойко Романа Миколайовича – залишити без задоволення.

Ухвалу Новобаварського районного суду м. Харкова від 13 березня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: О.Ю. Тичкова

Ю.М. Мальований