Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №398/2591/26 — Кропивницький апеляційний суд

Кропивницький апеляційний суд

№ провадження 33/4809/272/26 Головуючий у суді І-ї інстанції Ремезок А. Ю.

Категорія - 130 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Іванов Д. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2026 року м. Кропивницький

Суддя Кропивницького апеляційного суду Іванов Д.Л., за участю захисника-адвоката Єрмолаєвої Я.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції, в порядку апеляційного перегляду адміністративну справу за апеляційною скаргою захисника-адвоката Єрмолаєвої Я.І. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04 травня 2026 року в справі про притягнення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 та ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, 18.04.2026 о 10 год. 30 хв. в селищі Пантаївка Олександрійського району Кіровоградської області, вул. Магістральна, буд. 17, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Renault Premium 440.19» з номерним знаком НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння водій відмовився.

Крім того, 18.04.2026 о 10 год. 30 хв. в селищі Пантаївка Олександрійського району Кіровоградської області, вул. Магістральна, буд. 17, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Renault Premium 440.19» з номерним знаком НОМЕР_1 не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух автомобіля, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом ГАЗ 3302-244, номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 . В результаті зіткнення обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

При таких обставинах, постановою судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04 травня 2026 року, ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП, та на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП накладено на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Рішення суду мотивовано тим, що вина ОСОБА_1 в умисному ухиленні від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку та порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, підтверджується сукупністю наявних у справі належних та допустимих доказів, у тому числі відеозаписами обставин події.

В апеляційній скарзі захисник – адвокат Єрмолаєва Я.І. просить постанову судді місцевого суду змінити та застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17 000 грн. 00 коп., без позбавленням права керування транспортними засобами.

В обґрунтування апеляційних вимог захисник зазначає, що ОСОБА_1 визнав свою вину та щиро розкаявся у вчиненому правопорушенні, а також просив суд врахувати ті факти, що він вчинив це правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання, та те, що він проходить військову службу на посаді водія. Як вбачається з відео, яке міститься у матеріалах справи, ОСОБА_1 поводив себе адекватно, жодних ознак алкогольного сп`яніння не мав, свою провину у скоєнні ДТП визнав одразу, повідомив, що перебуває на військовій службі, усі документи, які мав, надав працівникам поліції, з яких вбачалось, що ТЗ, яким він керував належить військовій частині.

Захисник вважає, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги пояснення ОСОБА_1 , в яких він посилався на те, що є учасником бойових дій, та проходить військову службу у військові частині НОМЕР_3 на посаді водія, а отже позбавлення його права керування транспортними засобами, призведе до неможливості проходження ним служби за посадою, на посаді водія та виконання завдань з оборони територіальної цілісності України в зоні бойових дій.

За таких обставин на думку апелянта суд першої інстанції не врахував, що застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу цілком достатньо для досягнення завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення.

Беручи до уваги вищенаведене, з урахуванням особи винного, суд першої інстанції міг призначити основне стягнення, не наклавши при цьому на особу додаткове стягнення, передбачене санкцією ч. 1 статті 130 КУпАП.

Захисник звертає увагу, що у КУпАП відсутня стаття, яка б передбачала можливість призначення більш м`якого стягнення, ніж передбачено законом. Проте діючий Кримінальний кодекс України має відповідну статтю про призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, а отже при розгляді даних матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності суд може застосувати аналогію права.

Враховуючи викладене вважає, що судом першої інстанції було застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення без урахування всіх пом`якшуючих обставин та має наслідки, що перешкоджає виконанню ним обов`язку по захисту нашої країни від ворога.

З`ясувавши обставини справи у межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення захисника – адвоката Єрмолаєву Я.І., яка підтримала апеляційну скаргу, перевіривши матеріали адміністративної справи, вважаю, що апеляційна скарга адвоката Єрмолаєвої Я.І. в інтересах ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, за таких обставин.

Оскільки кваліфікація дій ОСОБА_1 та висновки суду про його винуватість у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП, у апеляційній скарзі захисником не оспорюються, то підстави для апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції в цій частині, відповідно до вимог ч.7 ст. 294 КУпАП відсутні.

При вирішенні апеляційної скарги захисника Єрмолаєвої Я.І. щодо не призначення стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, апеляційний суд враховує, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Згідно ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до санкції ч.1 ст. 130 КУпАП передбачено накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, з урахуванням того, що у розумінні п. 1.10 ПДР України ОСОБА_1 є водієм, то відповідно на нього має бути накладено стягнення у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Суд апеляційної інстанції приймає до уваги відомості про особу ОСОБА_1 , втім зазначає, що вони не спростовують самого факту вчинення адміністративних правопорушень та винуватості останнього.

За таких обставин, стягнення ОСОБА_1 призначено у розмірі, визначеному санкцією ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, за якими його притягнуто до адміністративної відповідальності у відповідності з вимогами ст.ст. 33, 36 КУпАП, при цьому стягнення у виді позбавлення права керування за ч.1 ст. 130 КУпАП є основним, а не додатковим, як про те помилково зазначає захисник.

Апеляційні вимоги захисника щодо накладення стягнення без позбавлення права керування, шляхом застосування аналогії ст. 69 КК України не підлягають до задоволення, оскільки аналогія закону застосовується виключно, якщо відповідні суспільні відносини нормативно не врегульовані, тобто існує прогалина у законодавстві.

У чинному КУпАП дійсно наявні деякі прогалини, які за аналогією закону можуть регулюватися іншими актами законодавства, однак, питання призначення адміністративного стягнення чітко врегульовано главою 4 КУпАП, і будь-якої прогалини у даному випадку не існує, як і підстав застосувати аналогію закону.

Крім того, приписами ч.4 ст.3 КК України застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено.

Більше того, законодавцем окремо передбачено неможливість застосування до правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, звільнення від відповідальності за малозначністю, що вказує на його підвищену суспільну небезпечність.

За наведених вище мотивів, суд відхиляє доводи захисника про можливість за аналогією закону застосувати до цих правовідносин положення Кримінального кодексу України та накласти стягнення більш м`яке, ніж передбачено санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка є безальтернативною.

За таких обставин, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги не встановлено.

Інші обставини, на які посилається апелянт свого підтвердження не знайшли, та спростовуються доказами, що знаходяться в матеріалах адміністративної справи, про що суд першої інстанції обґрунтовано навів в своєму рішенні, а тому апеляція задоволенню не підлягає.

Крім того, суд бере до уваги при розгляді даної справи, практику Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні, ухваленому 29 червня 2007 року у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства», Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги захисника Єрмолаєвої Я.І. про незаконність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 та ст. 124 КУпАП, не знайшли свого об`єктивного підтвердження, під час апеляційного розгляду, а тому законні підстави для скасування постанови Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04 травня 2026 року стосовно ОСОБА_1 - відсутні.

Керуючись ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283, 284, 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника-адвоката Єрмолаєвої Я.І. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 та ст.124 КУпАП - без змін.

Постанова набирає законної сили негайно є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Кропивницького

апеляційного суду Д.Л. Іванов