Вирок від 03 червня 2026 р. у справі №398/3807/25 — Кропивницький апеляційний суд

Кропивницький апеляційний суд

№ провадження 11-кп/4809/338/26 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія 286 (215) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2026 м. Кропивницький

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

із секретарем ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

представника потерпілого – адвоката ОСОБА_7 ,

потерпілого ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_9 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку кримінальне провадження №12024121060001835 за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 із доповненням, представника ТОВ «Співдружність Авіа Буд» адвоката ОСОБА_11 на вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 березня 2026 року.

Цим вироком:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Канаєво, Вохомського району, Костромської області, російської федерації, громадянина російської федерації, з професійно-технічною освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, працюючого машиністом екскаватора ТОВ «Співдружність Авіа Буд», зареєстрованого та проживаючого АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

визнано винуватим та призначено покарання за ч.1 ст. 286 КК України у виді 1 року обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік, з покладенням на нього обов`язків, передбачених п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Строк відбування покарання ОСОБА_9 рахувати з дня ухвалення вироку, тобто 03 березня 2026 року.

Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_9 , ПАТ «Страхова компанія «УСГ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Співдружність АВІА БУД» про стягнення моральної та моральної шкоди, витрат на правничу допомогу - задоволено частково.

Стягнуто на користь ОСОБА_8 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Співдружність АВІА БУД»( 69068, м. Запоріжжя, вул. Моторобудівельників, 42-а, ЄДРПОУ 34535784) 285366,03 грн. на відшкодування моральної шкоди та 3200 грн. різниці між витратами на лікування та страховим відшкодуванням цих витрат (франшиза).

Долю речових доказів вирішено відповідно до ст. 100 КПК України.

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_9 визнано винним саме у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, за таких обставин.

Так, 05 грудня 2024 близько 08 години 15 хвилин ОСОБА_9 здійснював рух транспортним засобом автомобілем «Renault LODGY» реєстраційний номер НОМЕР_1 , по автомобільній дорозі М-30 "Стрий-Умань-Дніпро-Ізварино" на території Олександрійського району, Кіровоградської області зі сторони селища Пантаївка, Олександрійського району, Кіровоградської області в напрямку міста Олександрія, Кіровоградської області.

Під час руху ОСОБА_9 , порушуючи вимоги Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 № 1306 (надалі ПДР України), передбачені п. 1.2 ПДР України згідно з якими «В Україні установлено правосторонній рух транспортних засобів», вимоги п. 1.5 ПДР України «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»; п. 2.3 ПДР України «Для забезпечення безпеки руху водій повинен: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху», через власну необережність та недбалість позбавив себе можливості вірно оцінювати дорожню обстановку та безпечно керувати транспортним засобом, щоб мати змогу постійно контролювати напрямок його руху та не створювати небезпеки іншим учасникам дорожнього руху.

Здійснюючи рух по вищевказаній автомобільній дорозі, ОСОБА_9 позбавив себе можливості вірно оцінювати дорожню обстановку і безпечно керувати транспортним засобом, щоб мати змогу постійно контролювати напрямок його руху, з метою не створювати небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, діючи протиправно, самовпевнено та недбало, не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків, хоча повинен був та міг їх передбачити, не вибрав, за даної дорожньої обстановки безпечної швидкості руху керованого транспортного засобу, за даних дорожніх умов, які обумовлювалися наявністю спуску проїзної частини по напрямку свого руху, в результат чого грубо порушив вимоги п. 10.1 ПДР України, згідно яких «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху», змінив напрямок свого руху, а саме почав здійснювати обгін транспортних засобі, шляхом виїзду на зустрічну смугу руху, не впевнився у відсутності зустрічного транспортного засобу, якому може бути створена небезпека для руху, з перевищенням допустимої швидкості руху на даній ділянці місцевості.

Здійснивши виїзд та подальший рух, з перевищенням допустимої швидкості руху, по смузі зустрічного руху ОСОБА_9 , порушуючи вимог п.п. 12.6 (г), 12.9 (б) та 14.2 (в) ПДР (п. 12.6 Поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти дозволяється рух із швидкістю: г) іншим транспортним засобам: на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1 – Автомагістраль не більше 130 км/год, на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної роздільною смугою – не більше 110 км/год. на інших автомобільних дорогах – не більше 90 км/год.; п. 12.9 Водієві забороняється: б) перевищувати максимальну швидкість, на ділянках дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29 (Обмеження максимальної швидкості), 3.31 (Зона обмеження максимальної швидкості); п. 14.2 (в) Перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані), 05.12.2024 року близько 08 години 15 хвилин на відстані 346 м. від кілометрового показника 788 км. автомобільної дороги "Стрий-Умань-Дніпро-Ізварино" на території Олександрійського району, Кіровоградської області, він як водій, внаслідок порушень зазначених вимог ПДР України, допустив зіткнення керованого ним автомобіля «Renault LODGY» реєстраційний номер НОМЕР_1 з автомобілем «Renault LOGAN» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався по правій смузі проїзної частини дороги в зустрічному напрямку.

Згідно висновку експерта судово-медичної експертизи № 40 від 25.04.2025 року, у ОСОБА_8 , маються тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому даху вертлюгової западини тазової кістки справа; розриву правого здухвин-окржового з`єднання; рани голови, які в сукупності відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, які викликали тривалий розлад здоров`я строком понад 21 добу.

В апеляційній скарзі із доповненням прокурор, не оспорюючи фактичних обставин кримінального правопорушення та юридичної кваліфікації дії обвинуваченого, просив вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_9 скасувати в частині призначеного покарання через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_9 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 Кримінального кодексу України та призначити покарання у виді обмеження волі строком 1 рік, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_9 від відбування основного покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік, з покладенням на нього обов`язків, передбачених п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. В решті вирок залишити без змін.

Свої вимоги обґрунтував тим, що суд першої інстанції у своєму вироку безпідставно не застосував обов`язкове додаткове покарання у виді - позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років, отже не виконав вимоги п.1 ч.1 ст. 65 КК України. Також, судом при ухваленні вироку не було конкретизовано звільнення ОСОБА_9 від відбування якого саме виду покарання його було звільнено (основного чи, то додаткового), що також є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. В порушення вимог ч.1 ст.75 КК України суд першої інстанції належним чином не вмотивувавши своє рішення звільнив ОСОБА_9 від відбування покарання. Не застосував додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, тоді як повинен був призначити йому обов`язкове додаткове покарання до реального відбування, що є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

В доповнені до апеляційної скарги прокурор зазначив, що основні покарання в тексті санкції кримінально-правової норми відокремлені комою від додаткового покарання. Наявність цієї коми в тексті санкції ч. 1 ст. 286 КК України свідчить про існування синтаксичного розриву між двома частинами тексту, а саме між приписами щодо застосування основних і додаткових видів покарань. На підставі цього частина тексту санкції, у якій йдеться про призначення додаткового покарання, завдяки комі набуває ознак відносно самостійного елемента речення, який, однак, не пориває семантичного і структурного зв`язку з першою частиною тексту санкції, а навпаки, нерозривно з нею пов`язаний. Оскільки в першій частині тексту санкції передбачено декілька альтернативних видів основних покарань, то друга частина тексту стосується кожного з них, а не тільки одного з них (постанова Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 404/774/21).

У випадку, коли додаткове покарання передбачається як обов`язкове до призначення, то це вже вирішено самим законодавцем, який, створюючи таку санкцію, тим самим покладає на суд обов`язок призначити додаткове покарання. При застосуванні таких санкцій відмова від призначення обов`язкового додаткового покарання можлива лише за наявності підстав, передбачених ч. 2 ст. 69 КК України.

Зазначена позиція узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі № 748/479/20.

Усупереч наведеному, суд першої інстанції за відсутності підстав, передбачених ч. 2 ст. 69 КК, без застосування ст. 69 КК України не призначив ОСОБА_9 додаткове покарання, яке є обов`язковим, чим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409, п. 1 ч. 1 ст. 413, ст. 420 КПК України є підставою для скасування вироку суду першої інстанції з постановленням апеляційним судом нового вироку.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «Співдружність Авіа Буд» адвоката ОСОБА_11 , не оспорюючи фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення та кваліфікацію дій обвинуваченого, просив вирок суду першої інстанції скасувати в частині задоволення цивільного позову пре стягнення моральної шкоди з ТОВ «Співдружність Авіа Буд».

Свої вимоги обґрунтовував тим, що страхувальник, який спричинив настання страхового випадку, відшкодовує моральну шкоду заподіяну у зв`язку з каліцтвом або смертю потерпілого лише у разі, якщо її розмір перевищує ліміт відповідальності страховика, та у випадку, якщо потерпіла особа просить відшкодувати моральну шкоду з інших підстав, ніж передбачені статтею 23 Закону N 1961-IV".

На сьогоднішній день діє Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 21.05.2024 року. Згідно ст. 24 наведеного Закону страховик здійснює відшкодування заподіяній фізичній особі моральної шкоди у розмірі 10% виплати.

В той же час, вироком суму стягнуто з ПАТ «СК «УСГ», який має становити (292679,40грн* 5%=14633,97грн.)

У зв`язку з цим, враховуючи, що розмір страхового відшкодування моральної шкоди не достатній для повного відшкодування завданої моральної шкоди, визначеної в сумі 300000 грн. з ТОВ «Співдружність АВІА БУД» на користь ОСОБА_8 необхідно стягнути 285366,03грн. на відшкодування моральної шкоди (300000- 14633,97=285366,03).

Вказує, що судом неправильно вказані відсотки стягнення моральної шкоди зі страховика та, відповідно із апелянта.

Крім того, ТОВ «Співдружність Авіа Буд» є юридичною особою та зареєстровано відповідно чинного законодавства України. За будь-якими виплатами у розумінні вимог Податкового кодексу України ТОВ «Співдружність Авіа Буд» є податковим агентом відносно виплат потерпілій особі.

Податковий кодексом України передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: 164.2.14. дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім:

а) сум, ... відшкодувань моральної шкоди в РОЗМІРІ, визначеному рішенням СУДУ, але не вище чотирикратного РОЗМІРУ мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) РОКУ, або в розмірі, визначеному законом;

Зазначає, що задовольняючи цивільний позов у кримінальному провадженні суд не врахував необхідність утримання податків з потерпілої особи.

В запереченнях на апеляційну скаргу представника ТОВ «Співдружність АВІА БУД» представник потерпілого – адвокат ОСОБА_7 зазначила, що апеляційна скарга є необгрунтованою. Порушення норм матеріального та процесуального права відсутні. Вирок суду є законним та справедливим.

При цьому просила стягнути з ТОВ «Співдружність АВІА БУД» на користь ОСОБА_8 понесені ним процесуальні витрати на правничу допомогу адвоката на стадії апеляційного розгляду в сумі 5000грн.

Заслухавши доповідача, прокурора, яка підтримала подану апеляційну скаргу із доповненням, стосовно апеляційної скарги представника ТОВ «Співдружність АВІА БУД» заперечувала, потерпілого ОСОБА_8 та його представника – адвоката ОСОБА_7 , які також заперечували проти задоволення апеляційної представника ТОВ «Співдружність АВІА БУД», та стосовно апеляційної скарги прокурора висловились на розсуд суду, обвинуваченого ОСОБА_9 , який висловився стосовно апеляційної скарги ТОВ «Співдружність АВІА БУД» на розсуд суду та стосовно апеляційної скарги прокурора заперечував, дослідивши доводи апеляційних скарг та перевіривши матеріали кримінального провадження, дотримуючись меж перегляду судових рішень, визначених ст. 404 КПК України, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга із доповненням прокурора підлягає задоволенню, апеляційна скарга представника ТОВ «Співдружність АВІА БУД», підлягає залишенню без задоволенню. Вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначеного покарання.

Відповідно до ст.409 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого; невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Досудове розслідування у даному кримінальному провадженні проведено відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а викладені у вироку суду висновки про наявність в діях ОСОБА_9 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, ґрунтуються на сукупності зібраних по справі доказів, які відповідно до вимог параграфу 3 гл.28 КПК України, повністю досліджені судом першої інстанції під час судового розгляду справи та є взаємоузгодженими між собою і відповідають фактичним обставинам справи.

Належність та допустимість доказів у кримінальному провадженні, а також правильність кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 286 КК України у колегії суддів сумнівів не викликає.

Вина обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушенні, крім визнання своєї вини, в повному обсязі доведена матеріалами кримінального провадження, які розглянуто судом першої інстанції в порядку ч.3 ст.349 КПК України.

При цьому, районний суд дотримався вимоги змісту ч.3 ст.349 КПК України, допитав обвинуваченого і за згодою всіх учасників процесу визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорювалися, у тому числі і тих фактичних обставин, які зазначені в обвинувальному акті.

На підставі викладеного, колегія суддів відповідно до ч.1 ст.404 КПК України не перевіряє висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не оспорювалися і стосовно яких, відповідно до вимог ч.1 ст.349 КПК України докази не досліджувались.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_12 суд першої, врахував ступінь тяжкості скоєного злочину, який відноситься до категорії не тяжких, особу обвинуваченого який має постійне місце проживання, працевлаштований, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, одружений, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_13 , 2012 року народження, раніше не судимий, його ставлення до вчиненого, обставини.

Врахував обставини, які пом`якшують покарання – щире каяття та відсутність обставин, що обтяжують покарання та обґрунтовано призначив обвинуваченому основне покарання у виді обмеження волі в межах санкції статті кримінального закону строком на 1 року та дійшов правильного висновку на підставі ст. 75 КК України звільнивши від відбування призначеного судом покарання у виді обмеження волі з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, яке на переконання колегії суддів буде відповідати тяжкості вчиненого, обставинам кримінального провадження та особі обвинуваченого, є обґрунтованим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів як ним самим, так і іншими особами, а ще буде відповідати меті покарання, визначеного у ст. 50 КК України.

Разом із тим, доводи апеляційної скарги прокурора, що судом першої інстанції допущено неправильне застосування положень вимог кримінального закону, а саме не застосовано, як передбачено у санкції ч.1 ст.286 КК України обов`язкове, додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 КК України передбачено, що порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, - карається штрафом від трьох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

Основні покарання в тексті санкції кримінально-правової норми відокремлені комою від додаткового покарання. Наявність цієї коми в тексті санкції ч. 1 ст. 286 КК України свідчить про існування синтаксичного розриву між двома частинами тексту, а саме між приписами щодо застосування основних і додаткових видів покарань. На підставі цього частина тексту санкції, у якій йдеться про призначення додаткового покарання, завдяки комі набуває ознак відносно самостійного елемента речення, який, однак, не пориває семантичного і структурного зв`язку з першою частиною тексту санкції, а навпаки, нерозривно з нею пов`язаний. Оскільки в першій частині тексту санкції передбачено декілька альтернативних видів основних покарань, то друга частина тексту стосується кожного з них, а не тільки одного з них (постанова Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 404/774/21).

Тому, на переконання колегії суддів вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню у частині призначеного покарання у зв`язку із неправильним застосуванням кримінального закону.

Призначаючи покарання обвинуваченим колегія суддів, у відповідності до ст.ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого його ставлення до вчиненого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_9 вчинив злочин, який відноситься до категорії не тяжких та характеризується необережною формою вини, має постійне місце проживання, працевлаштований, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, одружений, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_13 , 2012 року народження, раніше не судимий.

Враховує наявність обставин, що пом`якшують покарання – щире каяття та відсутність обставин, що обтяжують покарання. Враховує позицію потерпілих, та колегія суддів призначає покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 рік, на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_9 від відбування основного покарання з випробуванням строком на 1 рік з покладенням на нього обов`язків, передбачених п.п. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України, яке є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним та іншими особами кримінальних правопорушень.

Згідно з положеннями ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Окрім цього, відповідно до частини 2 статті 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Виходячи із наведених норм права, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується останнім, а не безпосередньо винним водієм.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду № 200/13471/16-ц від 11.09.2019 року; № 209/5115/15-ц від 29.08.2019 року; № 369/4994/16 від 14.08.2019 року; № 910/12722/18 від 03.07.2019 року; № 742/3364/17 від 05.06.2019 року; № 757/20309/15-ц від 27.03.2019 року; № 183/3903/16 від 07.03.2019 року; № 902/1142/17 від 27.02.2019 року; № 640/4185/15-ц від 06.02.2019 року; № 243/4692/17 від 14.01.2019 року.

Як вбачається із вироку, суд першої інстанції вирішуючи заявлений цивільний позов дійшов правильного висновку з яким погоджується колегія суддів, що потерпілою стороною подано цивільний про стягнення:

-з ПАТ «Страхова компанія «УСГ» на користь ОСОБА_8 102079грн.40коп. витрат на лікування та 5103,97грн. моральної шкоди;

- з Товариства з обмеженою відповідальністю «Співдружність АВІА БУД» на користь ОСОБА_8 294896,03грн. на відшкодування моральної шкоди та 3200грн. різниці між витратами на лікування та страховим відшкодуванням цих витрат (франшиза);

-з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_8 10000 грн. процесуальних витрат на правничу допомогу.

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04 вересня 2025 року цивільний позов прийнято до розгляду (том. 1 а.с.117).

09 жовтня 2025 року до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області надійшла заява про збільшення позовних вимог в частині збільшення позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди, з огляду на те, що потерпілому ОСОБА_8 встановлена ІІ група інвалідності. Таким чином, остаточно визначившись, позивач просить стягнути:

- з ПАТ «Страхова компанія «УСГ» на користь ОСОБА_8 292679 грн.40коп. витрат на лікування та 14633,97грн моральної шкоди;

- з Товариства з обмеженою відповідальністю «Співдружність АВІА БУД» на користь ОСОБА_8 285366,03грн. на відшкодування моральної шкоди та 3200грн. різниці між витратами на лікування та страховим відшкодуванням цих витрат (франшиза);

- з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_8 10 000 грн. процесуальних витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків, в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст.1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток(дохід)втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду, тощо.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст.1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовуєтьсявідповідно до закону.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Разом з тим, згідно з частиною 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

На час ДТП, керуючи транспортним засобом RENAULT LODGY реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ТОВ «Співдружність АВІА БУД», ОСОБА_9 перебував в трудових відносинах з ТОВ «Співдружність АВІА БУД» та виконував покладені на нього трудові функції. Даний факт підтверджується наданими роботодавцем на відповідний адвокатський запит копіями документів: Наказом про відрядження №1141/ктм від 04.12.2024; подорожнім листом службового легкового автомобіля, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (т.1 а.с.50-51,)

Таким чином, спричинена ОСОБА_9 потерпілому ОСОБА_8 шкода, має бути відшкодована його роботодавцем – ТОВ «Співдружність АВІА БУД».

У зв`язку з отриманими в результаті ДТП травмами, потерпілому доводилося нести витрати на придбання лікарських засобів, засобів для реабілітації, догляду, оплачувати МРТ та УЗД дослідження, послуги лабораторії, оплачувати послуги масажу, послуги реабілітаційного тренування, купувати спеціальний спортивно-реабілітаційний інвентар, вироби медичного призначення для кісток тазу, милиці, наколінники, бандажі, панчохи компресорні, масажний циліндр, гантельний набір тощо, оплачувати консультації лікаря-невролога з виїздом додому.

Як вбачається із матеріалів справи на придбання медикаментів, виробів медичного, реабілітаційного призначення, засобів догляду понесено витрати в сумі: 68464 грн.40 коп. Понесені витрати підтверджуються відповідними чеками на придбання медикаментів, засобів догляду, милиць, виробів медичного та реабілітаційного призначення, послуг лабораторій та проведених досліджень

Згідно консультаційного висновку спеціаліста від 21.04.2025р. ОСОБА_8 було призначено PRP терапію під УЗД контролем. У зв`язку з цим раз на тиждень проводився зазначений УЗД контроль з оплатою зазначеного дослідження, крім того, проводилася мультизрізова комп`ютерна томографія, електронейроміографія, лабораторні тести. Понесені у зв`язку з проведеними діагностичними дослідженнями витрати складають 16 915грн. Через отриману травму ОСОБА_8 мав консультацію лікаря невролога з виїздом додому, за що було сплачено 1000 грн., що підтверджується електронним направленням, актом виконаних робіт та фіскальним чеком про оплату. Крім того, ОСОБА_8 з метою лікування та реабілітації було призначено фізіотерапевтичні тренування. Відповідні послуги в період з 03.01.2025р. по 15.03.2025р. він отримував в центрі відновлення здоров`я суглобів та хребта, за що на рахунок ФОП ОСОБА_14 перераховано кошти в сумі 18900грн., що підтверджується довідкою від 26.04.2025р. про вид та обсяг наданих послуг, а також платіжними інструкціями від 04.01.2025р., 07.01.2025р., та 13.02.2025р. Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_8 певний період часу не мав можливості рухатися, тому платниками в квитанціях вказані дружина – ОСОБА_15 та товариш – ОСОБА_16 . Загальна сума документально підтверджених витрат , понесених на лікування, догляд, реабілітацію, діагностичнеі дослідження склала 105279 грн. 40 коп. ( т. 2 а.с. 52-99).

Окрім шкоди, пов`язаної з витратами на лікування, догляд та реабілітацію, ОСОБА_8 завдано також немайнових втрат, спричинених моральними стражданнями, які потягли негативні зміни у його житті: це фізичний біль, негативні переживання та спогади, тривога, тривалий період не здатність до самообслуговування, о виконання повсякденних обов`язків, неможливість працювати, займатися домашніми справами, сім`єю. Тривалий час потерпілий сконцентрований виключно на проблемі одужання та реабілітації, до даного часу реабілітація ще триває і перспективи її чітко не визначені, розглядається питання встановлення групи інвалідності. Потерпілий відчуває обмежені фізичні можливості, відірваність від життя, відчуває себе тягарем для своєї дружини та неповнолітнього сина. В момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_8 переніс сильний фізичний біль, від моменту ДТП по 30.12.2024р. перебував на стаціонарному лікуванні, був лежачим на витяжці, не міг себе обслуговувати, потребував сторонньої допомоги навіть в питаннях елементарної гігієни. З 30.12.2024р. продовжував лікування вдома, однак , також був лежачий, догляд за ним здійснювала дружина та син і весь тягар ліг на них. Наприкінці лютого-початку березня 2025року почав потроху вставати та за допомогою милиць і підтримки дружини пересуватися в межах квартири. По даний час пересувається на милицях , потребує додаткових консультацій нейрохірурга та заміни суглобу. Згідно медичних рекомендацій від 07.08.2025року у зв`язку з післятравматичним артрозом правого суглобу, потребує ендопротезування, а також продовження курсу реабілітаційного лікування, прийняття лікарських препаратів.

Окремих страждань додає той факт, що в результаті отриманих тілесних ушкоджень, ОСОБА_8 не може бути годувальником для своєї сім`ї, не може допомагати їм по господарству, вирішувати побутові проблеми. До отримання трави він керував сімейним автомобілем, однак в даний час водити автомобіль не має можливості, тож всі необхідні питання ,пов`язані з пересуванням по місту чи за його межу, членам сім`ї доводиться вирішувати самостійно – ходити пішки чи їздити громадським транспортом. При цьому, до отримання травми позивач утримував свою дружину, яка є особою з інвалідністю 2 групи, що підтверджується довідкою МСЕК (т.1 а.с.100, 101). Виконувати ці обов`язки в даний час позивач не має можливості через отримання травми та триваючу реабілітацію.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року(зі змінами та доповненнями від 27 лютого 2009 року) розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Спричинену моральну шкоду з урахуванням тривалості, тяжкості та глибини страждань, істотності змін в житті та обсягу додаткових зусиль, необхідних для відновлення стану здоров`я та організації життя ОСОБА_8 оцінює в 300 000грн.

Згідно відповіді ПАТ СК «УСГ» від 01.07.2025р. на адвокатський запит, цивільно-правова відповідальність ТОВ «Співдружність АВІА БУД» застрахована в ПАТ «СК «УСГ» відповідно до страхового полісу № ЕР- 220490127, що був чинний станом на день ДТП – 05.12.2024р. Страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю – 320 000грн., заподіяну майну – 160000грн, франшиза – 3200грн.(т. 1 а.с. 48).

Після подання цивільного позову та визначення суми матеріальної та моральної шкоди, потерпілий продовжив лікування, у зв`язку з чим ним було понесено додаткові витрати. Крім того, рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 09.09.2025року ОСОБА_8 встановлено 2 групу інвалідності, що підтверджується витягом №140/25/1320/ВТ (т.1 с. 131-135), що є суттєвим для вирішення цивільного позову по суті.

Зазначені обставини стали підставою для збільшення позовних вимог в частині матеріальної шкоди, оскільки позивачем було придбано систему для ендопротезування кульшового суглобу в ФОП ОСОБА_17 , вартістю 109500грн., що підтверджується рахунком-фактурою №0102 від 15.09.2025року та чеком про оплату від 15.09.2025року. Крім того, ТОВ «ЕкоДніпро» 19.09.2025року було проведено відповідне ендопротезування,, що підтверджується Договором №2025/09/3100-П та Актом здачі-приймання робіт (наданих послуг) №36713 від 19.09.2025року (т. 1 а.с.138, 139).

Таким чином, вартість робіт склала 81 100грн., що повністю сплачено потерпілим ОСОБА_8 , що підтверджується відповідними чеками,копії яких додаються. З огляду на наведене, з часу подання цивільного позову до суду, витрати на лікування ОСОБА_18 , збільшилися на 190 600грн. Зазначені обставини стали підставою для збільшення позовних вимог в частині матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню з ПАТ СК «УСГ» з раніше визначених 102 079,40 грн. до 292 679,40грн.,

Крім того, зважаючи на те, що відповідно до ст.26-1 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції на день укладення договору страхування, Страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Таким чином, у зв`язку зі збільшенням витрат на лікування, підлягає перерахунку також і розмір моральної шкоди,що підлягає стягненню з ПАТ «СК «УСГ», який має становити (292679,40грн* 5%=14633,97грн.)

У зв`язку з цим, враховуючи, що розмір страхового відшкодування моральної шкоди не достатній для повного відшкодування завданої моральної шкоди, визначеної в сумі 300 000грн. з ТОВ «Співдружність АВІА БУД» на користь ОСОБА_8 необхідно стягнути 285366,03грн. на відшкодування моральної шкоди (300000-14633,97=285366,03).

Згідно ст.5 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що був чинний на момент настання страхового випадку, об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно ст.6 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції на день настання страхового випадку, страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Відповідно до ст.ст. 9, 22-31, 35, 36 зазначеного Закону настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

Враховуючи, що договір страхування укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу, то позивач наділений правом на отримання страхового відшкодування.

Відповідно до ст.36.1 ст.36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції на день настання страхового випадку, рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.12.2019р. в справі № 465/4287/15 погодилася з висновками ВП ВС від 19.06.2019р. у справі №465/4621/16-к та зробила висновок, що попереднє звернення потерпілого у випадках, передбачених законом із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ст.35 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», загалом не є обов`язковим та не виключає право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування.

Відповідно до ст.24 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції на день настання страхового випадку, відповідно до якої у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Враховуючи, що згідно зі ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, то розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню з страховика має бути зменшений на суму франшизи, яку має бути компенсовано за рахунок страхувальника.

Відповідно до ст.26-1 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції на день настання страхового випадку, Страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За правилами ст. 61 Кримінального процесуального кодексу України цивільним позивачем у кримінальному провадженні,зокрема, є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред`явила цивільнийпозов. Права та обов`язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.

Відповідно до ст.127 КПК шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Враховуючи вище викладене, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з ПАТ «Страхова компанія «УСГ» на користь ОСОБА_8 29 2679грн.40коп. витрат на лікування та 14 633, 97 грн. моральної шкоди; з Товариства з обмеженою відповідальністю «Співдружність АВІА БУД» на користь ОСОБА_8 285 366, 03 грн. на відшкодування моральної шкоди та 3200грн. різниці між витратами на лікування та страховим відшкодуванням цих витрат (франшиза).

Доводи апеляційної скарги представника ТОВ стосовно невірних розрахунків при вирішенні цивільного позову та завищених сум, є безпідставними. Оскільки як підтверджується матеріалами кримінального провадження, в результаті ДТП потерпілий отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, відчував інтенсивні фізичні страждання, фізичний біль, пройшов тривале лікування, оперативне вручання по ендопротезуванню кульшового суглобу, реабілітація досі триває та не завершена.

Тривалий період потерпілий був лежачим, не міг пересуватися, не міг забезпечувати власні потреби без сторонньої допомоги, не міг працювати, допомагати сім`ї, займатися вихованням сина. Був сконцентрований на власному здоров`ї та реабілітації.

Внаслідок травм отримав каліцтво, що призвело до встановлення йому II групої інвалідності (рішення експертної команди від 09.09.2025р.), що свідчить про істотну втрату ним працездатності. В даний час, будучи особою з інвалідністю, має обмежені фізичні можливості, що впливає на його трудову діяльність , можливість працювати та забезпечувати себе та свою родину.

Згідно рекомендацій, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, потерпілому встановлено:

Здатність до пересування - виражений ступінь обмеження;

Здатність до самооблслуговування - легкий ступінь обмеження;

Здатність до трудової діяльності - виражений ступінь обмеження;

Потребує забезпечення допоміжними засобами реабілітації - милицями;

Потребує визначення можливого облаштування робочого місця;

Потребує професійної і трудової реабілітації;

Рекомендовано отримання послуг з профорієнтації /перенавчання.

Зазначене свідчить про те, що потерпілий не лише переніс фізичні страждання, пов`язані з травмами, болем, лікуванням, реабілітацією, а й продовжує постійно відчувати негативні зміни в своєму житті, пов`язані з набутими внаслідок отриманих травм обмеженнями. Він повинен повністю змінити своє життя , як в професійній сфері,( навчатися, опановувати нову доступну йому професію), так і в побуті.

Тож наслідки та зміни в житті потерпілого є істотними. За таких обставин визначений судом розмір моральної шкоди є обгрунтованим та направленим не на збагачення потерпілого, а на справедливе відшкодування йому заподіяної моральної шкоди, понесених ним втрат.

Крім того слід зазначити, що ДТП, в результаті якої спричинено тілесні ушкодження потерпілому, відбулася 05.12.2024р., у зв`язку з чим до даних правовідносин мають застосовуватися норми редакції ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та чинні на час укладення договору страхування ліміти відшкодування страхових сум. Тому суд, на підставі правових норм, що були чинними на момент виникнення відповідних правовідносин, правильно розподілив стягнення моральної шкоди між страховиком та ТОВ «Співдружність АВІА БУД».

Також, доводи апеляційної скарги представника ТОВ «Співдружність АВІА БУД», стосовно того, що будучи юридичною особою, є податковим агентом відносно виплат потерпілій особі, але суд не врахував необхідність утримання податків з потерпілої особи, є необгрунтованими та безпідставними.

Так, як згідно норм Податкового кодексу України юридична особа зобов`язана виконати усі функції податкового агента, встановлені Кодексом, зокрема, в частині нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб і військового збору до бюджетів. Таким чином, цей обов`язок прямо передбачено законодавством і юридична особа, як податковий агент зобов`язана здійснити всі дії по відрахуванню податків незалежно від того, чи зазначив суд в своєму рішенні такий обов`язок юридичної особи при вирішенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди.

При цьому, колегія суддів доходить висновку, що заява про відшкодування витрат на правову допомогу підлягає задоволенню, так як стягнуто на користь ОСОБА_8 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Співдружність АВІА БУД» на відшкодування моральної шкоди грошові кошти, тому слід стягнути з ТОВ «Співдружність АВІА БУД» на користь ОСОБА_8 понесені ним процесуальні витрати на правничу допомогу представника адвоката ОСОБА_7 на стадії апеляційного розгляду в сумі 5000грн.

Враховуючи викладене колегія судів доходить висновку, апеляційна скарга із доповненням прокурора підлягає задоволенню та апеляційна скарга представника ТОВ «Співдружність Авіа Буд» адвоката ОСОБА_11 підлягає залишенню без задоволення. Вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначеного покарання. В решті вирок підлягає залишенню без зміни.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 409, 413, 414, 420, 615 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ТОВ «Співдружність Авіа Буд» адвоката ОСОБА_11 – залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу із доповненням прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 – задовольнити.

Вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 березня 2026 року щодо ОСОБА_9 – скасувати в частині призначеного покарання.

Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним та призначити покарання за ч.1 ст. 286 КК України у виді 1 року обмеження волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_9 від відбування основного покарання з випробуванням строком на 1 рік з покладенням на нього обов`язків, передбачених п.п. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ТОВ «Співдружність АВІА БУД» на користь ОСОБА_8 понесені ним процесуальні витрати на правничу допомогу адвоката на стадії апеляційного розгляду в сумі 5000грн.

В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з дня проголошення і може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду, безпосередньо до суду касаційної інстанції, протягом трьох місяців з дня проголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

(підписи)