Рішення від 03 червня 2026 р. у справі №635/6855/25 — Харківський районний суд Харківської області

04.06.26

Справа № 635/6855/25

Провадження №2/635/1032/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2026 року смт Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді – Даниленко Т.П.,

за участі секретаря судового засідання – Альохіної В.В.

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бачіашвілі М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в особі свого представника – адвоката Бачіашвілі М.О. звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області, в якій просив шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Ізадіан, який зареєстровано Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції 21.02.2009, актовий запис №224 – розірвати; визначити місце проживання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком - ОСОБА_3 за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем його проживання або перебування.

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_7 21.02.2009 уклали шлюб, який зареєстровано відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції 21.02.2009, актовий запис №224. Від шлюбу сторони мають двоє дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З початком повномасштабного вторгнення РФ на територію України, а саме: в квітні 2022 року ОСОБА_10 з дітьми поїхали до міста Івано-Франківської області та перебували там на обліку як внутрішньо переміщені особи. Позивач залишився проживати в смт Безлюдівка Харківської області.

Через переїзд дружини до іншого міста позивач та відповідач спільно не проживають з 2022 року, шлюбні відносини фактично припинені. Спільне життя з відповідачем не склалось, через відсутність взаєморозуміння між ними, розходження характерів, поглядів на сімейне життя та виховання дітей.

Відповідачка фактично проживає (зареєстрована) за адресою: АДРЕСА_1 , а діти разом з батьком. Відповідачка періодично наполягає, щоб діти проживали разом з нею, але позивач вважає, що дітям краще проживати з ним, не змінювати навчальний заклад та оточення.

Сторони не дійшли згоди про місце проживання дітей, на момент подання позову неповнолітні діти ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , після фактичного припинення шлюбних відносин сторін, а саме з червня 2022 року, проживають з позивачем та перебувають на його утриманні, однак згоди з цього питання у сторін немає. Позивач з дітьми проживають за адресою, де мешкає позивач, діти забезпечені житлом, харчуванням, доглядом, відвідують школу, мають повноцінне виховання. Позивач забезпечений житлом та має дохід, не зловживає спиртними напоями, веде нормальний спосіб життя, займається підтриманням здоров`я, у зв`язку з чим може стати гідним прикладом для сина та доньки. У зв`язку з чим позивач просить розірвати шлюб та визнати місце проживання дітей з батьком.

Позивач вважає, що місце проживання дітей має бути визначено разом з ним, оскільки він є працездатним, офіційно працевлаштований, у фінансовому плані є стабільно забезпеченою особою, має постійний стабільний заробіток, за місцем роботи характеризується позитивно, саме він займається вихованням та розвитком дітей, бере активну участь у їх житті.

Ставлення дітей до матері є забарвленим позитивними емоціями, проте емоційна прихильність нестійка.

Позивач, посилаючись на Конвенцію про права дитини, Закон України «Про охорону дитинства», положення статей 150, 155, 160, 161 СК України, просить визначити місце проживання дітей разом з батьком.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 29.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в цивільній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 01.05.2026 підготовче провадження закрито. Справу призначено до судового розгляду. Витребувано у третьої особи по справі - Служби у справах дітей Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дітей, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи, а саме: письмовий висновок щодо доцільності визначення місця проживання неповнолітніх дітей - ОСОБА_11 та ОСОБА_13 з батьком - ОСОБА_3 .

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та пояснив, що син та донька проживають разом з ним з червня 2022 року, а матір дітей проживає в іншій області та планує виїхати за кордон, з дітьми спілкується в телефонному режимі час від часу, на даний час повертатися за місцем проживання дітей не планує. Позивач разом з дітьми проживає за адресою: АДРЕСА_2 . На думку позивача, відповідачка останнім часом ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, оскільки майже не надає матеріальну допомогу на утримання дітей, інколи перераховує на картку дітей по 200-500 грн, не піклується про стан їх здоров`я, фізичний, моральний та духовний розвиток, майже не цікавиться їх життям та дуже рідко спілкується з ними. Позивач просив визначити місце проживання дитини разом з ним, бо мати може забрати дітей та виїхати за межі України.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та у заявах по суті справи, поданих до суду.

Відповідачка, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилася, про причини своєї неявки суд не повідомила. Надала заяву про розгляд справи у її відсуніть, проти задоволення позовних вимог не заперечувала.

Представник третьої особи подав заяву про розгляд справи за його відсутності за наявними матеріалами справи з урахуванням наданого на вимогу ухвали суду висновку.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

21.02.2009 між ОСОБА_1 та ОСОБА_14 було укладено шлюб, який зареєстровано Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції 21.02.2009, актовий запис №224 (свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 ).

Від шлюбу сторони мають двох дітей: доньку - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 ), та сина - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (свідоцтво про народження серія НОМЕР_3 ).

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 22.11.2012 ОСОБА_1 придбав у власність будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу належить будинок за адресою: АДРЕСА_2 , право власності зареєстровано.

Згідно із витягами з реєстру територіальної громади від 22.08.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані в будинку АДРЕСА_2 .

Згідно довідки з місця роботи №1 від 06.04.2026 позивач працює на посаді механіка в Товаристві з обмеженою відповідальністю «БМЗ БУД».

Відповідно до довідки №2 від 06.04.2026 позивач отримав дохід за період з 24.02.2026 до 31.03.2026 у розмірі 21252,00 грн.

Актом обстеження умов проживання дітей від 16.10.2024, який складено Службою у справах дітей Безлюдівської селищної Ради Харківського району Харківської області, зафіксовано, що за місцем проживання створено всі умови для розвитку, навчання та дозвілля дітей.

Згідно із довідками №861, 862 від 16.02.2026 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є учнями 8-В класу КЗ «Харківський ліцей №8» Харківської міської ради, навчаються на дистанційній формі навчання.

Згідно із довідками від 29.01.2026, наявні декларації ОСОБА_15 та ОСОБА_6 з лікарем КНП «ЦПМД №3 Харківського району».

Згідно із висновком органу опіки та піклування Безлюдівської селищної ради від 21.05.2026 за №03-22/1016 «Про визначення місця проживання дітей ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком», орган опіки та піклування вважає за доцільне рекомендувати суду визначити місце проживання дітей ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_17 за адресою: АДРЕСА_2 .

При прийнятті рішення органом опіки та піклування було враховано наступне.

До органу опіки та піклування та служби у справах дітей Безлюдівської селищної ради надійша ухвала Харківського районного суду Харківської області від 01.05.2026 у цивільній справі № 635/6260/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про залучення в якості третьої особи Служби у справах дітей Безлюдівської селишної ради, з вимогою надати висновок щодо предмету спору.

10.04.2026 до служби у справах дітей Безлюдівської селищної ради надійшла заява від ОСОБА_18 (вх. №К. 32/01-40) з проханням тимчасово влаштувати до неї в родину її хрещених дітей, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , у зв?язку з тим, що напередодні їх батька, ОСОБА_1 , залучили до Збройних Сил України. Мати дітей, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на даний час з ними не проживає і діти фактично залишилися без батьківського піклування.

Для об`єктивного розгляду справи, Службою у справах дітей Безлюдівської

селищної ради була встановлена така інформація.

З 29.08.2025 триває розгляд справи про розірвання шлюбу між гр

ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2

визначення місця проживання їх спільних дітей. На протязі цього часу діти з мамою не спілкуються, перебувають на повному утриманні батька та проживають за адресою: АДРЕСА_2 .

Задля всебічного та повного дослідження обставин справи Службі у справах дітей було надано документи на підтвердження того, що громадянин Ізадіан

ОСОБА_19 з 30.04.2025 зареєстрований як фізична особа-

підприємець, а також із 24.02.2026 обіймає посаду механіка в ТОВ "БМЗ БУД" м. Харкова, має власне житло за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно інформації департаменту соціальної політики виконкому Івано- Франківської міської ради від 15.04.2026, гр. ОСОБА_2 , перебуває як внутрішньо переміщена особа з 09.04.2022 за адресою: АДРЕСА_3 . Але з повідомлення Служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 13.05.2026 щодо обстеження умов проживання гр. ОСОБА_20 , зазначається, що фактично за даною адресою вона не проживає вже понад три роки.

Відповідно до характеристики Харківського ліцею №68 Харківської міської ради діти навчаються на середньому рівні. Батько займається вихованням дітей, контролює їх навчання та відвідує батьківські збори. Хлопчик в позашкільний час займається футболом та ходить в тренажерний зал, дівчинка вивчає персидську мову.

На підставі наданої інформації від КНП «ЦІМД №3 Харківського району» діти перебувають на обліку у закладі АЗПСМ с-ща Безлюдівка, декларація на медичне обслуговування наявна.

Спеціалістами служби у справах дітей Безлюдівської селищної ради 10.04.2026 було здійснено обстеження умов проживання дітей за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно обстеження було визначено, що для виховання та розвитку дітей створено належні умови. На момент обстеження діти були залишені без батьківської опіки, у зв?язку із залученням їх батька до лав ЗСУ. На даний час діти знаходяться під тимчасовим влаштуванням своєї хрещеної матері, ОСОБА_18 .

Службою у справах дітей, на підставі матеріалів справи громадянина Ізадіана ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , результатів спілкування психолога КУ «ЦНСП» з дітьми, обстеження умов проживання сім?ї та акту оцінки рівня потреб родини від 21.05.2026, встановлено спроможність батька виконувати обов?язки щодо виховання дітей та догляду за ними.

Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить розірвати шлюб між ним і відповідачем, а також визначити місце проживання дітей з ним.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що він із відповідачем перебувають в зареєстрованому шлюбі. Зазначив, що подальше спільне проживання і збереження шлюбу є неможливим і суперечить його інтересам. Спільне життя з відповідачем не склалось, через відсутність взаєморозуміння між ними, розходження характерів та поглядів на сімейне життя. Через переїзд до іншого міста позивач та відповідач спільного не проживають, шлюбні відносини фактично припинені. Між подружжям виникли суперечки щодо проживання родини та дітей. Відповідачка наполягала на переїзді в іншу область України та потім за межі України. Позивач хоче разом з дітьми проживати в своєму будинку на території Харківської області, не хоче покидати територію України.

Сторони не дійшли згоди про місце проживання дітей, на момент подання позову неповнолітні діти ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , після фактичного припинення шлюбних відносин сторін проживають та перебувають на утриманні позивача, однак згоди з цього питання у сторін немає. Позивач з дітьми проживають за адресом, де мешкає позивач, діти забезпечені житлом, харчуванням, доглядом, відвідують школу, мають повноцінне виховання. Позивач забезпечений житлом та має дохід, не зловживає спиртними напоями, веде нормальний спосіб життя, займається підтриманням здоров`я, у зв`язку з чим може стати гідним прикладом для сина та доньки. У зв`язку з чим позивач просить розірвати шлюб та визнати місце проживання дітей з батьком.

Клопотань про надання строку для примирення сторонами не заявлено.

Як вже зазначалось вище, ОСОБА_1 та ОСОБА_7 21.02.2009 уклали шлюбі, який зареєстровано Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції 21.02.2009, актовий запис №224.

Позивач бажає розірвати шлюб, від шлюбу сторони мають двоє дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 , які постійно проживають разом з позивачем і перебувають на його утриманні.

Свої вимоги він обґрунтовував тим, що мати не приділяє належної уваги дітям, не піклується про них, не проявляє турботи, не цікавиться успіхами дітей в школі, станом їх здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей.

За словами батька, діти рідко спілкуватися з матір`ю. Окрім того, батько з сином та донькою мають чудовий психологічний контакт та прив`язаність один до одного.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст. 15 ЦК України). Аналіз вищевикладеного та встановлене судом свідчить про те, що сторони не дійшли згоди щодо проживання дітей, мати намагається на сьогоднішній день вмовити дітей жити з нею та забрати їх, а тому суд вважає, що між батьками існує спір щодо місця проживання дітей, що свідчить про те, що права позивача порушені.

В судовому засіданні суд заслухав думку дітей, які досягли такого віку та рівня розвитку, що можуть висловити свою свідому думку.

ОСОБА_8 повідомила в судовому засіданні, що батько турбується про неї та брата батько та бажання проживати з батьком. Також ОСОБА_11 повідомила, що декілька разів мати пропонувала їй проживати з нею та ділилася планами разом поїхати за межі території України. Деякий час, у 2022 році вона разом із братом проживали у матері в Івано-Франківській області (за місцем реєстрації відповідача як внутрішньо переміщеної особи), однак вони не змогли там знайти собі друзів, відносини із дітьми сусідів у них не склалися через мовний конфлікт. З цих же підстав вони не мали можливості відвідувати інші секції та додаткові зайняття по-інтересам, тому виявили бажання повернутися жити до батька, де у них багато друзів, вони відвідують різноманітні заходи та займаються в секціях, мають багато домашніх тварин, яких дуже люблять та піклуються про них. Проживаючи разом із батьком вони мають всі умови для різноманітного, цікавого та повноцінного життя. Мати з ними періодично спілкується, запрошує виїхати за кордон, але ОСОБА_11 з братом не бажають покидати свій дім та жити в іншій країні.

ОСОБА_9 надав суду аналогічні пояснення, висловивши категоричне бажання жити разом з батьком, з яким у нього дуже близькі та дружні стосунки.

Відповідно до постанови Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши в судовому засіданні позицію учасників справи, дійшов висновку про задоволення позову в частині розірвання шлюбу з огляду на таке.

За приписами частин третьої, четвертої статті 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини; примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до частини другої статті 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Частиною третьою статті 109 СК України передбачено, що шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.

Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Для поваги до права дружини або чоловіка на пред`явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.

Позивач скористався даним правом та звернувся до суду з цим позовом і наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру зберігати шлюб з відповідачем.

Оскільки зі змісту позовної заяви вбачається, що шлюб між сторонами має формальний характер, суд дійшов висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити інтересам сторін, що має істотне значення.

Таким чином, позовні вимоги щодо розірвання шлюбу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача щодо визначення місця проживання дітей, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин та досліджених в судовому засіданні доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Згідно з статтею 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Частиною 5 ст. 157 СК України встановлено, що той із батьків, з яким за рішенням суду визначено або висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини, крім того з батьків, до якого застосовуються заходи примусового виконання рішення про встановлення побачення з дитиною та про усунення перешкод у побаченні з дитиною, самостійно вирішує питання тимчасового виїзду за межі України на строк, що не перевищує одного місяця, з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей, та у разі, якщо йому відомо місце проживання іншого з батьків, який не ухиляється та належно виконує батьківські обов`язки, інформує його шляхом надсилання рекомендованого листа про тимчасовий виїзд дитини за межі України, мету виїзду, державу прямування та відповідний часовий проміжок перебування у цій державі.

Відповідно до частини другої статті 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Статтею 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

З матеріалів доданих до позову вбачається, що від шлюбу сторони мають дочку - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є неповнолітньою особою.

Згідно з ч. 2 ст. 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Ч. 2 ст. 13 України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено - щодо осіб, які не досягли 16-річного віку, вільний вибір місця проживання обмежується.

Отже, з урахуванням вказаних вимог свобода вибору місця проживання фізичної особи у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років є обмеженою, а у відповідності до вимог ст. 13 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» дитина з 16 років має право вільно обирати собі місце проживання не тільки між місцем проживання батьків, а також місцем проживання інших родичів.

Згідно з ч. 3 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Стаття 6 Сімейного Кодексу України визначає правовий статус особи до 18 років, як дитини. При цьому, малолітніми вважаються особи до 14 років, а неповнолітніми від 14 до 18 років.

Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Згідно з частиною першою статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

В даній статті мова іде про малолітніх дітей, оскільки дитина по досягненню 14 - річного віку вправі самостійно обирати з ким із батьків їй проживати.

Отже, Сімейним кодексом України врегульовано процедуру розгляду судом спору між батьками про визначення місця проживання саме малолітньої дитини (віком від 10 до 14 років), батьки якої проживають окремо. Офіційної процедури визначення місця проживання дитини в разі відсутності спору із залученням суду не існує. В разі якщо спір між батьками відсутній, місце проживання дитини визначається за згодою батьків, а саме в договірному порядку.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині визначенні місця проживання дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання батька, оскільки на момент ухвалення судового рішення вона досягла 14 річного віку та вправі самостійно обирати з ким із батьків їй проживати.

Згідно Висновку органу опіки та піклування Безлюдівської селищної ради від 21.05.2026 за №03-22/1016 «Про визначення місця проживання дітей ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком», орган опіки та піклування зокрема вважає за доцільне рекомендувати суду визначити місце проживання ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком ОСОБА_17 за адресою: АДРЕСА_2 .

Частиною третьою ст. 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з ч.1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Відповідно до положень ст. 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Стаття 141 СК України визначає, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Також суд враховує вимоги статті 51 Конституції України, згідно якої кожному із подружжя гарантуються рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї, а також частину шосту статті 7 СК України, відповідно до якої рівність прав і обов`язків жінки та чоловіка у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї є однією із загальних засад регулювання сімейних відносин, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який неодноразово наголошував, що батьки повинні мати рівні права у спорах про опіку над дітьми, і жодні презумпції, які ґрунтуються на ознаці статі, не повинні братись до уваги (рішення у справі «Зоммерфельд проти Німеччини» («Sommerfeld v. Germany») від 08 липня 2003 року, «Цаунеггер проти Німеччини» («Zaunegger v. Germany») від 03 грудня 2009 року).

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Частинами четвертою та п`ятою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо визначення місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

При цьому орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, §54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Відповідно до положень частини першої статті 3, частини першої статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

При цьому положення вказаної Конвенції, яка ратифікована Верховною Радою України 27.02.1991, узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

Суд також враховує висновок Верховного Суду, відображений у постанові від 15.01.2020 по справі №148/1555/17, за яким рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин справи, а вже тільки потім права батьків. Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що для дітей розлучення батьків - це завжди тяжке психологічне навантаження, пов`язане, зокрема, з кардинальними змінами в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновок органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюб, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.

При цьому суд враховує обставини життя батька, матері, неповнолітніх дітей, наявність житла у батька, де створено належні умови для проживання дитини, наявність стабільного доходу та постійного місця роботи, відсутність відомостей про негативну поведінку батька щодо дитини, та вважає, що батько здатен забезпечити належні умови проживання та виховання дітей, їх право на здоров`я.

Проте, суд при вирішенні цього спору має враховувати в першу чергу інтереси самої дитини і діяти так, щоб забезпечити її найкращі інтереси з урахуванням при оцінці віку дитини, її поглядів, індивідуальність, збереження сімейного оточення і підтримання відносин, піклування, захист і безпеку дитини, вразливе положення тощо, право дитини на здоров`я.

Враховуючи викладене, беручи до уваги малолітній вік, а також те, що син позивача - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тривалий час проживає з позивачем у звичних для нього умовах, ставлення матері до виконання своїх батьківських обов`язків, проживання матері окремо, суд дійшов висновку про можливість визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком.

Також суд зазначає про відсутність задокументованих заперечень з боку матері щодо проживання ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком на момент пред`явлення позову, а також протягом розгляду справи.

При цьому суд вважає за необхідне роз`яснити сторонам, що той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Враховуючи те, що позивачем у позовній заяві не заявлялося про стягнення судових витрат, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішувалося.

Керуючись ст. 56,109,112 СК України, 12-13, 81, 141-142, 206, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 354-355, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_22 Ізадіан про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей – задовольнити частково.

Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Ізадіан, який зареєстровано відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції 21.02.2009, актовий запис №224 - розірвати.

Роз`яснити сторонам, що у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Документом, який засвідчує факт розірвання шлюбу судом є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Визначити місце проживання ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , з батьком ОСОБА_3 , за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем його проживання, а саме: АДРЕСА_2 .

В решті позову – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відомості, що не проголошуються:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання (реєстрації): АДРЕСА_2 ;

представник позивача - ОСОБА_23 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_4 ;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстроване місце мешкання: АДРЕСА_2 ;

третя особа - Служба у справах дітей Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області, адреса: Харківська область, Харківський район, смт.Безлюдівка, вул.Зміївська, 48.

Суддя Т.П.Даниленко