Рішення від 03 червня 2026 р. у справі №639/1475/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

04 червня 2026 року

Справа № 639/1475/26

Провадження № 2-о/642/41/26

РІШЕННЯ

Іменем України

04 червня 2026 року м. Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого – судді Цибульської С.В.,

за участю: секретаря судового засідання – Карпухіна Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в приміщенні суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Пісочинська селищна рада Харківського району Харківської області, ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення

ВСТАНОВИВ:

До Холодногірського районного суду м. Харкова надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Пісочинсьа селищна рада Харківського району Харківської області, ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій представник заявника просить суд встановити факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 безперервно проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (тобто не менш як з 14 травня 2016 року по день ІНФОРМАЦІЯ_1 включно).

В обґрунтування заяви представник заявника зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті якої відкрилася спадщина. До складу спадкового майна, яке залишилося після померлої та підлягає спадкуванню, входить об`єкт нерухомості, а саме: земельна ділянка площею 0,11 га, цільове призначення — для ведення колективного садівництва (кадастровий номер: 6325157900:03:019:0233), що знаходиться на території Пісочинської селищної ради Харківського району у садовому товаристві «Берег надії» (ділянка № НОМЕР_1 ). Іншого нерухомого майна спадкодавиця ОСОБА_3 (зокрема на території Харківської територіальної громади) не мала. Заявник ОСОБА_1 перебував із померлою ОСОБА_3 у законному зареєстрованому шлюбі понад двадцять років — з 28.08.1960 по 17.02.1982. У цьому шлюбі в них народилася дочка ОСОБА_2 . Незважаючи на офіційне розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у 1982 році, яке стало наслідком тимчасової емоційної кризи, важких побутових обставин того часу та імпульсивного рішення, заявник та ОСОБА_3 усвідомили, що зробили життєву помилку. Фактично вони жодного дня не проживали окремо, не роз`їжджалися по різних адресах, не ділили спільно нажите майно та не розділяли їхні особові рахунки. Одразу ж після формального процесу розлучення вони відкрито примирилися та продовжили безупинно проживати однією сім`єю як чоловік та жінка, вирішивши, що бюрократична процедура повторної реєстрації шлюбу не є для них обов`язковою чи визначальною. Загалом, враховуючи період зареєстрованого шлюбу та подальше фактичне спільне проживання, їхній сімейний союз тривав понад 60 років.

Так, представник заявника зазначає, що заявник і ОСОБА_3 були офіційно зареєстровані та мешкали разом за однією адресою: АДРЕСА_1 . Померла була зареєстрована у цій квартирі з 14.02.1992 року (будучи її повноправним власником), а заявник був офіційно зареєстрований разом із нею як член її родини за цією ж адресою з 03.03.2001, де мешкає і зареєстрований й понині. Проте фактично його проживання у цій квартирі розпочалося значно раніше дати офіційної реєстрації місця проживання. Факт їхнього спільного та довготривалого проживання підтверджується відмітками про реєстрацію місця проживання в паспортах громадян України, офіційною довідкою КП «Жилкомсервіс» дільниці № 29, а також інформаційною довідкою з Реєстру територіальної громади міста Харкова від 26.01.2026 р. У цій квартирі вони організували єдиний, неподільний житловий простір: у них була спільна кухня, спільна спальня, вони користувалися одними й тими ж меблями, побутовою технікою, посудом та іншими речами домашнього вжитку. Наразі ця квартира належить дочці заявника і ОСОБА_3 - ОСОБА_2 на підставі договору дарування, укладеного за життя ОСОБА_3 . Протягом багатьох десятиліть після формального розлучення, і особливо у критичний для цієї справи період, що значно перевищує п`ять років до моменту смерті ОСОБА_3 (з 2016 року по 2021 рік), чоловік і жінка вели спільне домашнє господарство. У них не існувало поділу фінансів, вони спільно оплачували рахунки за комунальні послуги, купували продукти харчування, одяг, ліки. Земельна ділянка у СТ «Берег надії», яка є безпосереднім предметом спадкування, ніколи не розглядалася ними як виключно особистий об`єкт ОСОБА_3 . Ця дача була місцем їхньої спільної праці та сімейного відпочинку. Вони постійно піклувалися та доглядали одне одного, виконуючи обов`язки, які традиційно лежать на подружжі. Для всіх оточуючих людей вони завжди залишалися єдиною сім`єю.

Представник заявника вказує, що у лютому 2026 року, діючи через свого представника заявник ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Жовнір Т.Л. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на вказану земельну ділянку після смерті ОСОБА_3 . Проте постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 20 лютого 2026 року заявнику відмовлено у видачі такого свідоцтва, оскільки зареєстрований між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 шлюб був розірваний у 1982 році. Водночас, документів, які б для нотаріуса беззаперечно і документально підтверджували факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, заявник у позасудовому порядку надати не зміг. Встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу має для заявника важливе значення, оскільки встановлення такого факту є єдиним правовим шляхом легалізувати його статус спадкоємця четвертої черги, що дозволить йому реалізувати право на отримання спадщини у вигляді земельної ділянки, яка залишилася після смерті ОСОБА_3 .

Разом із заявою про встановлення факту родинних відносин представником заявника подано до суду клопотання витребування доказів та про виклик свідків, а саме: представник заявника просив суд витребувати у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Жовнір Тетяни Леонідівни належним чином завірену копію спадкової справи № 10/2026, заведеної після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ; викликати та допитати у судовому засіданні свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які можуть підтвердити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю.

Ухвалою суду від 06.04.2026 провадження у цій справі відкрито, постановлено проводити розгляд справи в порядку окремого провадження, витребувано у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Жовнір Тетяни Леонідівни належним чином завірену копію спадкової справи № 10/2026, заведеної після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , викликано у судове засідання свідка ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , заінтересованим особам запропоновано подати до суду письмові пояснення щодо заяви ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин.

14.04.2026 до суду від приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Жовнір Т.Л. надійшли витребувані судом докази.

27.04.2026 від представника заінтересованої особи ОСОБА_2 – адвоката Захарова П.В., надійшла заява, в якій представник заявника просив суд задовольнити вимоги заявника ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, у повному обсязі, розгляд справи проводити без участі заінтересованої особи ОСОБА_2 та її представника, зазначив, що ОСОБА_2 обізнана про предмет та підстави поданої ОСОБА_1 заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, підтверджує обставини, викладені у такій заяві, а саме те, що її батьки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 попри розірвання шлюбу у 1982 році продовжували проживати разом як чоловік та жінка, вели спільний побут, мали спільний бюджет та піклувалися один про одного до дня смерті ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ). Також представник заінтересованої особи вказав у заяві, що ОСОБА_2 жодних претензій на спадкове майно (земельну ділянку), що залишилося після смерті її матері ОСОБА_3 не має та визнає право свого батька ОСОБА_1 на закликання до спадкування у четверту чергу.

Представник заінтересованої особи Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області правом на подання пояснень щодо заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, не скористався.

18.05.2026 до суду від представника заявника ОСОБА_1 – адвоката Ус М.В., надійшло клопотання про долучення доказів, в якому представник заявника просила суд з метою повного та всебічного з`ясування обставин справи на підтвердження тривалого характеру сімейних відносин та спільного побуту долучити до матеріалів справи копію договору дарування квартири від 29.03.2021, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ушивець О.Ю.

Заявник ОСОБА_1 та її представник – адвокат Ус М.В., у судове засідання не з`явилися, повідомлені про дату, час та місце розгляду справи своєчасно та належним чином, від представника заявника до суду надійшла заява про розгляд справи без участі ОСОБА_1 та його представника.

Заінтересована особа ОСОБА_2 та її представник – адвокат Захаров П.В., у судове засідання не з`явилися, повідомлені про дату, час та місце розгляду заяви своєчасно та належним чином, в матеріалах справи міститься заява представника заінтересованої особи про розгляд справи без участі ОСОБА_2 та її представника.

Представник заінтересованої особи Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області у судове засідання не з`явився, повідомлений про дату, час та місце розгляду справи своєчасно та належним чином, причини неявки не повідомив, заяв та клопотань до суду не подав.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду і вирішення справи по суті, як кожен окремо так і у їх сукупності, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 83 роки, про що Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) 14.05.2021 складено відповідний актовий запис № 9961 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 . Вказане також підтверджується копією повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00056590684 від 18.02.2026.

18.02.2026 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Жовнір Т.Л. на підставі заяви представника ОСОБА_1 – ОСОБА_7 про фактичне прийняття спадщини та отримання свідоцтва про право на спадщини за законом відкрито спадкову справу № 10/2026 щодо спадщини померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , номер спадкової справи у Спадковому реєстрі: 75240864.

Згідно з копією інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 84220210 від 18.02.2026 у Спадковому реєстрі відсутня інформація про наявність заповітів та спадкових договорів, складених ОСОБА_3 .

Відомості про наявність заяв про прийняття чи відмову від спадщини від інших спадкоємців у матеріалах спадкової справи № 10/2026 в наданій суду приватним нотаріусом копії такої спадкової справи відсутні.

Як вбачається з копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0522383492021 від 16.08.2021 на ім`я ОСОБА_3 на підставі рішення виконавчого комітету Пісочинської селищної ради народних депутатів № 762 від 19.09.1996 зареєстроване право власності на земельну ділянку № 104 А з кадастровим номером 6325157900:03:019:0233, площею 0,1100 га, для ведення садівництва, розташована у СТ «Берег надії» на території Пісочинської селищної раді Харківського району Харківської області. Вказане також підтверджується копією державного акту на право приватної власності на землю серії ХР-25-00-64670 від 26.12.1997, складеного головою Пісочинської селищної ради народних депутатів.

Права власності на будь-яке інше нерухоме майно на ім`я ОСОБА_3 зареєстровано не було, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 464584159 від 17.02.2026.

22.02.2026 приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Харківської області Жовнір Т.Л. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, відповідно до якої приватним нотаріусом постановлено відмовити ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на нерухоме майно після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування постанови зазначено, що 18.02.2026 до приватного нотаріуса звернулася ОСОБА_7 , яка діє від імені ОСОБА_1 з проханням видати свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку 0,11 га, що знаходиться на території Пісочинської селищної ради в садівничому товаристві «Берег надії», ділянка № НОМЕР_1 . При цьому, для вчинення зазначеної нотаріальної дії нотаріусу не надані документи, що підтверджують факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , з огляду на що відсутні підстави для закликання до спадкоємства ОСОБА_1 .

Як вбачається з копії повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 0056645482 від 20.02.2026, 28 серпня 1960 року Жовтневим ВДРАЦС реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції зареєстровано шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , про що 28.08.1960 складено відповідний актовий запис № 219. 17.02.1982 Жовтневим ВДРАЦС реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції складено актовий запис № 111 про розірвання шлюбу між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 . Вказане також підтверджується копією довідки № 793/3-71 від 15.08.2006, виданою начальником ВДРАЦС Жовтневого районного управління юстиції міста Харкова.

ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_11 , батько дитини – ОСОБА_1 , мати дитини – ОСОБА_3 , що підтверджується копією повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00056649774 від 20.02.2026, а також копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 .

Згідно з копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 з 03.03.2001 місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з копії довідки № 4063 від 11.12.2015, виданої ОСОБА_3 начальником дільниці № 29 КП «Жилкомсервіс», ОСОБА_3 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , як власник, дата прописки – 14.02.1992. За тією ж адресою був зареєстрованим ОСОБА_1 як інший родич, дата прописки – 03.03.2001.

Згідно з копією договору дарування квартири від 29.03.2021, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ушивець О.Ю., зареєстрованого в реєстрі за № № 3118,3119, ОСОБА_3 подарувала та передала ОСОБА_2 а ОСОБА_2 прийняла в дар від ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_2 . Відповідно до п. 10 вказаного договору у квартирі, яка є предметом договору, зареєстровано місце проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Відповідно до інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади міста Харкова від 26.01.2026 станом на 14.05.2021 за адресою: АДРЕСА_1 були зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Допитана у судовому засіданні 30.04.2026 у якості свідка ОСОБА_5 пояснила суду, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_3 , тобто є сусідкою ОСОБА_1 та була сусідкою нині покійної ОСОБА_3 , які проживали разом у квартирі АДРЕСА_4 за тією ж адресою. Зазначила, що їй відомо, що близько з 2001 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали разом до смерті останньої. ОСОБА_5 дізналася про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не були одружені лише нещодавно, думала, що вони перебувають у зареєстрованому шлюбі. Вказала, що постійно бачила ОСОБА_1 та ОСОБА_3 разом, знає, що у 2014 або 2015 році ОСОБА_3 отримала травму та тривалий період ОСОБА_1 піклувався за хворою ОСОБА_3 , придбавав ліки та продукти харчування для ОСОБА_3 . Свідок зазначила, що періодично заходила в гості до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з побутових питань, може охарактеризувати відносини, що існували між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 як звичайні сімейні стосунки, ніколи не чула сварок між ними, бачила, як вони разом виходили на прогулянки.

Допитаний у судовому засіданні 30.04.2026 у якості свідка ОСОБА_6 пояснив суду, що він є чоловіком спільної дочки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 – ОСОБА_2 , знайомий із останніми близько з 1980 року. Вказав, шо він разом із ОСОБА_2 підтримували близькі родинні відносини із ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , часто приїжджали до них у гості за місцем спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Свідок бачив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали разом, спільно займаються господарством, вирішують побутові питання, мають спільний побут, готують їжу тощо. Зазначив, що розлучення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у 1982 році було формальним, оскільки після цього вони продовжували жити разом як чоловік та дружина по день смерті ОСОБА_3 у 2021 році. Також свідок зазначив, що йому відомо, що у 2017 році ОСОБА_3 зламала собі ногу, після чого ОСОБА_1 взяв тягар ведення господарства та піклування за ОСОБА_3 на себе, купував ліки, готував їжу для ОСОБА_3 , виходив разом із останньою на прогулянки, всіляко допомагав та підтримував її.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною другою ст. 315 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту, в тому числі родинних відносин між фізичними особами.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вимога про встановлення факту, що має юридичне значення, розглядається, якщо такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Якщо встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право, заява розглядається в порядку окремого провадження. Суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання правовстановлюючих документів в органах, що вчиняють нотаріальні дії. Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.

Верховний Суд України в листі від 01.01.2012 «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначає, що заявниками у справі про встановлення факту родинних відносин можуть бути: спадкоємці померлої особи, які мають право на спадщину як за законом, так і за заповітом і для яких у зв`язку із встановленням факту родинних відносин мають настати певні юридичні наслідки; особи, які мають право на пенсію у зв`язку із втратою годувальника і яким органи пенсійного фонду відмовили в її призначенні через відсутність доказів, що підтверджують родинні відносини; інші особи, якщо встановлення такого факту тягне виникнення юридичних наслідків для цих осіб. Заінтересованими особами у справах про встановлення факту родинних відносин залежно від мети встановлення цього факту можуть бути й інші особи, які мають право на спадщину (брати, сестри, онуки, особи, на користь яких складено заповіт, усиновлені, територіальна громада за відсутності інших спадкоємців за законом і заповітом).

Згідно з ч. 1 ст. 318 ЦПК України заявник у своїй заяві зобов`язаний зазначити який факт він просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт.

У постанові від 30.05.2018 у справі № 761/16799/15-ц Велика Палата Верховного Суду виклала висновок, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Згідно зі ст. ст. 1216, 1218, 1222, 1223 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Частинами першою, другою ст. 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Отже, встановлення факту, про який просить заявник, має для нього юридичне значення, оскільки встановлення такого факту необхідне йому задля реалізації його права на спадкування нерухомого майна за законом після смерті ОСОБА_3 як особа, яка проживала зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до відкриття спадщини, а саме: на земельну ділянку АДРЕСА_5 з кадастровим номером 6325157900:03:019:0233, площею 0,1100 га, для ведення садівництва, розташована у СТ «Берег надії» на території Пісочинської селищної раді Харківського району Харківської області, при цьому заявник позбавлений можливості у позасудовому порядку встановити такий факт.

Також суд враховує той факт, що заінтересована особа ОСОБА_2 , яка є дочкою ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , яка є спадкоємцем першої черги та мала право на спадкування за законом нерухомого майна після смерті ОСОБА_3 , не реалізувала своє право на прийняття такої спадщини та не має відповідного наміру на спадкування.

Водночас в ході розгляду цієї справи на підставі досліджених судом доказів у їх сукупності, показань свідків, письмових пояснень представника заінтересованої особи ОСОБА_2 встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 близько з 2001 року та по день смерті ОСОБА_3 – ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживали однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що факт того, що ОСОБА_1 проживав не менш як п`ять років однією сім`єю з ОСОБА_3 як чоловік та дружина до часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 , знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду, а тому заява ОСОБА_1 про встановлення відповідного факту, що має юридичне значення, підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 4, 76-81, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 293, 294, 315-319, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Пісочинсьа селищна рада Харківського району Харківської області, ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення, задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , безперервно проживали однією сім`єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 , тобто не менш як з ІНФОРМАЦІЯ_1 по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 04.06.2026.

Відомості про учасників справи:

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа-1: Пісочинська селищна рада Харківського району Харківської області, код ЄДРПОУ 04396727, адреса місцезнаходження: Харківська обл., Харківський район, с-ще Пісочин, пров. Транспортний, буд. 2.

Заінтересована особа-2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_6 .

Головуючий суддя Світлана ЦИБУЛЬСЬКА