Постанова від 31 травня 2026 р. у справі №320/12498/23 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий у першій інстанції: Терлецька О.О.

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року Справа № 320/12498/23

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,

за участі секретаря Снитко І.А.,

Позивача ОСОБА_1 ,

представника Відповідача 1 Міхети О.В.,

представника Відповідача 2 Мурзи О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року у справі

за позовом ОСОБА_1

до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів,

Офісу Генерального прокурора,

Львівської обласної прокуратури

про визнати протиправним та скасування рішення,

поновлення на посаді,

стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

1. ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - Відповідач 1, КДКП), Офісу Генерального прокурора (далі - Відповідач 2), Львівської обласної прокуратури (далі - Відповідач 3) в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 08.02.2023 року № 29дп-23 «Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Львівської обласної прокуратури Рубцова В.В.», прийняте Відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження;

- визнати протиправним та скасувати наказ Офісу Генерального прокурора № 5дк від 23.02.2023 року «Про застосування дисциплінарного стягнення»;

- поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Львівської обласної прокуратури з 24.02.2023 року по дату прийняття рішення у справі;

- стягнути з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24.02.2023 року по дату ухвалення рішення у справі.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що зміст висновку про наявність дисциплінарного проступку не відповідає вимогам законодавства, а його складення відбулося з порушенням строку.

Також Позивач акцентував увагу суду на тому, що рішенням КДКП на нього було накладено більш суворий вид дисциплінарного стягнення, ніж було рекомендовано у висновку. При цьому, у рішенні відсутнє обґрунтування відступу від пропозиції та мотивів застосування найсуворішого виду стягнення.

Окрім того, ОСОБА_1 посилався на наявність доказів, які спростовують наявність у його діях складу дисциплінарного правопорушення, які не були враховані КДКП, а саме: результати експертних досліджень та довідку за результатом опитування із застосуванням комп`ютерного поліграфу.

Також Позивач зазначав, що працівники поліції володіли інформацією про місце його праці, а сам ОСОБА_1 усунув підстави для формування висновку про намагання здійснити вплив та працівників поліції.

2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Позивач, відмовившись від проходження огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, що встановлено постановою суду, а також повідомивши недостовірну інформацію, що є безробітним, грубо порушив норми професійної етики прокурорів.

Також суд зазначив, що виборі виду дисциплінарного стягнення КДКП було враховано характер проступку, його наслідки, особу прокурора, ступінь його вини та інші обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення. При цьому, суд акцентував увагу на тому, що обрання виду стягнення належить до дискреційних повноважень КДКП.

Окрім того, суд не прийняв до уваги доводи Позивача щодо допущення процедурних порушень, оскільки встановлені законом строки поширюються на перевірку відомостей про наявність підстав для прокурора до дисциплінарної відповідальності, а не на складення висновку.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції також врахував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 30 червня 2022 року справу № 9901/159/19, від 12 лютого 2019 року у справі № 9901/711/18.

3. Не погодившись з таким рішенням суду, Позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить таке рішення скасувати та ухвалити постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі, зазначаючи доводи, які вже були викладені ним у позовній заяві у цій справі.

Разом з тим, Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав оцінки його доводам щодо допущення КДКП істотних процедурних порушень, дефектності висновку та не встановив наявність саме грубого дисциплінарного порушення, не врахував подані Позивачем докази, які доводять відсутність стану сп`яніння та відмови від проходження огляду.

Також Апелянт покликається на відсутність підстав застосування більш суворого виду стягнення у виді звільнення, яке, на переконання ОСОБА_1 є непропорційним та надмірно суворим. При цьому, Апелянт стверджує, що суд першої інстанції необґрунтовано взяв до увагу лише негативну характеристику Позивача, яка не є об`єктивною з огляду на тривалий конфлікт ОСОБА_1 з керівництвом на службовому ґрунті та не дослідив попередні позитивні характеристики.

Обґрунтовуючи свої вимоги, Апелянт також посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені зокрема у постанові від 10.10.2024 у справі № 640/18630/20.

З цих та інших підстав Апелянт вважає, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини цієї справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.

4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2025 та від 11.05.2026 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

5. 13.11.2025 від Відповідача 1 - Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, надійшов відзив на апеляційну скаргу у якому він просить таку скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, зазначаючи, що ним було дотримано строки підготовки та розгляду висновку про наявність дисциплінарного проступку.

Також Відповідач 1 заперечує проти доводів Апелянта про відсутність у його діях складу дисциплінарного проступку та наполягає на пропорційності застосованого виду стягнення, оскільки поведінка ОСОБА_1 є усвідомленим грубим порушенням не тільки вимог закону, а й правил прокурорської етики, підриває авторитет та довіру до органів прокуратури, ставить під сумнів компетентність та професіоналізм такого прокурора.

6. 14.11.2025 від Відповідача 3 - Львівської обласної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу у якому він просить таку скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, стверджуючи про безпідставність доводів Апелянта з огляду на допущення ним грубого порушення правил прокурорської етики.

7. 18.11.2025 від Відповідача 2 - Офісу Генерального прокурора, надійшов відзив на апеляційну скаргу у якому він просить таку скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на безпідставність доводів Апелянта.

У відзиві Відповідач 2 також акцентує увагу суду на тому, що Позивач не навів жодних доводів щодо незаконності спірного наказу Офісу Генерального прокурора про звільнення, який був прийнятий з метою реалізації рішення КДКП.

8. У судовому засіданні Апелянт підтримав вимоги апеляційної скарги в межах доводів, викладених у ній. Повторно акцентував увагу суду на дефектності висновку та наполягав на тому, що не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі. Просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, а позовні вимоги - задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні представник Відповідача 1 підтримав доводи, викладені письмово у відзиві на апеляційну скаргу. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У судовому засіданні представник Відповідача 2 також підтримав доводи, які були викладені ним письмово у відзиві на апеляційну скаргу. Просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник Відповідача 3 у судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причини неявки не відомо.

Вислухавши думку учасників справи та порадившись, колегія суддів вирішила здійснити розгляд справи за відсутності учасників справи, які були належним чином сповіщені про дату, час та місце розгляду справи, втім у судове засідання не з`явилися без поважних причин.

9. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

10. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

11. Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Позивач перебував на службі у органах прокуратури з листопада 2011, а на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Львівської обласної прокуратури з 03 березня 2022 року (наказ керівника Львівської обласної прокуратури від 01.03.2022 №217к).

08 серпня 2022 року до КДКП надійшла дисциплінарна скарга керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_2 про вчинення дисциплінарного проступку прокурором ОСОБА_1 . Того самого дня вказану скаргу розподілено за членом Комісії ОСОБА_3 , яким за результатами 10 серпня 2022 року прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 07/3/2-442дс-150дп-22.

26 серпня 2022 року до Комісії надійшла дисциплінарна скарга виконувача обов`язків керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора Дзюби І.І. про вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку. Вказану дисциплінарну скаргу цього ж дня розподілено за членом Комісії ОСОБА_3 , яким 30 серпня 2022 року прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 07/3/2-493дс-161дп-22.

Рішенням КДКП від 31 серпня 2022 року дисциплінарні провадження № 07/3/2-442дс-150дп-22 та № 07/3/2-493дс-161дп-22 об`єднано в одне провадження № 07/3/2-442дс-150дп-22 та передано на розгляд члену Комісії ОСОБА_3 .

18 січня 2023 року ОСОБА_3 складено висновок про наявність дисциплінарного проступку в діях прокурора ОСОБА_1 , який передано на розгляду Комісії.

За наслідками розгляду висновку КДКП 08 лютого 2023 року ухвалено рішення № 29дп-23 про притягнення прокурора ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного поступку, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ (далі - Закон №1697-VІІ), а саме за одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

15 лютого 2023 року листом №07/3/2-446вих-23 ОСОБА_1 направлено копію згаданого рішення, а також Генеральному прокурору для застосування до прокурора дисциплінарного стягнення.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 вказане рішення отримав 20 лютого 2023 року.

Суть дисциплінарного проступку та мотиви ухвалення рішення полягають у наступному.

15 червня 2022 року о 18 год 03 хв у зв`язку з порушенням вимог Правил дорожнього руху поліцейськими управління патрульної поліції (далі - УПП) у Львівській області на перехресті вул. Краківської з пл.Ярослава Осмомисла у м. Львові зупинено автомобіль BMW 528хі, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 .

Згідно з матеріалами поліцейських, ОСОБА_1 у цей день керував транспортним засобом BMW 528хі, у якого зовнішні світлові пристрої, а саме світлові показники повороту, не відповідали вимогам ДСТУ 3649:2010. У зв`язку із вказаним, командиром роти №1 батальйону №2 УПП у Львівській області Лоштином А.Т щодо ОСОБА_1 винесено постанову серії БАБ № 715961 від 15 червня 2022 року за частиною першою статті 121 КУпАП.

Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 вказав, що є безробітним, службове посвідчення працівника прокуратури не пред`являв. З вказаним протоколом ОСОБА_1 ознайомився, підписав та зауважень не висловив. Водночас під час оформлення вказаних вище документів та спілкування з ОСОБА_1 , поліцейські виявили, що останній перебував у стані алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з ротової порожнини, виражене тремтіння пальців рук, неприродня блідість обличчя). У зв`язку із вказаним, працівник УПП ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_1 , на підставі пункту З розділу І та пункту 1 розділу II Інструкції, пройти огляд на стан сп`яніння у місці зупинки транспортного засобу із використанням спеціального технічного засобу «Драгер» або у найближчому закладі охорони здоров`я. На пропозицію поліцейського ОСОБА_1 відмовився. У зв`язку із відмовою ОСОБА_1 пройти відповідний огляд, працівниками УПП, у присутності залучених свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , стосовно нього складено протокол за частиною першою статті 130 КУпАП серії ААД № 234346 від 15 червня 2022 року, який розглядається в судовому порядку.

Постановою Галицького районного суду міста Львова від 06 грудня 2022 року у справі № 461/3024/22, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 10 лютого 2023 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та накладено стягнення - 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 17000,00 грн штрафу в дохід держави та 1 рік позбавлення права керування транспортними засобами.

Під час службового розслідування, висновок якого 22 липня 2022 року затверджено керівником Львівської обласної прокуратури Войтенком А.Б., опитано працівників патрульної поліції Лоштина А.Т., Оприска З.Р. та Пилипу Н.Є., які підтвердили наведені вище обставини.

Окрім того, з 11:37 хв до 12:11 хв на файлі «clip-1» міститься відеозапис, на якому інспектор звернувся до ОСОБА_1 та повідомив: « ОСОБА_7 ... Відповідно до вимог наказу № 1452/735 Вам пропонується пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння... на місці з допомогою алкотестера «Драгер»^.. або в медичному закладі по вулиці Кульпарківській 95..., оскільки у Вас є ознаки алкогольного сп`яніння, а саме неприродня блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук, запах алкоголю з порожнини рота, розумієте? Як Ваша ласка, де бажаєте пройти». На зазначене ОСОБА_1 відповів: «відмовляюся».

У зв`язку із відмовою ОСОБА_1 від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння, працівник поліції уточнив: «Ви відмовляєтесь від проходження огляду? Ми запросимо двох свідків...». На що ОСОБА_1 повторив: «Я відмовляюсь» (з 12:12 хв до 12:28 хв запису файлу «сlір-1»).

З 13:49 хв до 14:55 хв відеозапису файлу «clip-1» прослідковується, як працівник патрульної поліції, вже у присутності запрошених двох сторонніх свідків, повторно запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння у медичному закладі або з допомогою сертифікованого алкотестера «Драгер». На що ОСОБА_1 двічі відповів: «відмовляюсь», а на запитання чи розуміє він, що у випадку відмови особи від проходження огляду поліцейський зобов`язаний скласти протокол, ОСОБА_1 відповів: «так».Факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння із допомогою технічного засобу - алкотестера «Драгер» на місці зупинки транспортного засобу чи у відповідному найближчому закладі охорони здоров`я підтверджено також копіями письмових пояснень від 15 червня 2022 року залучених поліцейськими свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ..

Аналізуючи поведінку прокурора ОСОБА_1 . Комісія прийшла до висновку, що вона є неприпустимою та жодним чином не сприяє утвердженню статусу прокурора, як високоморальної особи в очах сторонніх осіб, а також не сприяє підвищенню авторитету прокуратури в цілому.

ОСОБА_1 , як водій транспортного засобу, зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені Законом України «Про дорожній рух» і Правилами дорожнього руху, зокрема виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів. Натомість ОСОБА_1 , як особа, що має відповідні професійні знання, будучи фаховим юристом, перебуваючи на посаді в органах прокуратури, будучи ознайомленим з вимогами щодо прокурорської етики, за наявності обґрунтованих сумнівів щодо перебування у стані алкогольного сп`яніння, не спростував таких сумнівів та не виконав законних вимог працівників поліції щодо проходження огляду на стан сп`яніння.

Водночас факт відмови ОСОБА_1 від виконання вимог закону щодо необхідності проходження огляду на стан сп`яніння, а також повідомленням недостовірної інформації, що є безробітним, грубо порушив норми професійної етики, Комісія розцінює як дії, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.

КДКП дійшла консолідованого висновку, що прокурор ОСОБА_1 грубо порушив вимоги статті 19 Закону № 1697-VІ, статей 16, 21 Кодексу чим вчинено проступок, відповідальність за який передбачено пунктом 6 частини першої статті 43 Закону №1697-УІ, і наявні підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності за одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

12. Нормативно-правове обґрунтування.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України «Про прокуратуру» 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон №1697-VII).

Статтею 36 Закону №1697-VII визначено, що особа, призначена на посаду прокурора, набуває повноважень прокурора після складення Присяги прокурора такого змісту: «Я, (прізвище, ім`я, по батькові), вступаючи на службу в прокуратуру, присвячую свою діяльність служінню Українському народові і Україні та урочисто присягаю: - неухильно додержуватися Конституції та законів України; - сумлінним виконанням своїх службових обов`язків сприяти утвердженню верховенства права, законності та правопорядку; - захищати права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства і держави; - постійно вдосконалювати свою професійну майстерність, бути принциповим, чесно, сумлінно і неупереджено виконувати свої обов`язки, з гідністю нести високе звання прокурора».

Згідно з пунктами 3, 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VІІ прокурор зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а також додержуватися правил прокурорської етики, зокрема, не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Відповідно до статті 16 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого 27 квітня 2017 року всеукраїнською конференцією прокурорів (далі - Кодекс) при виконанні службових обов`язків прокурор має дотримуватися загальноприйнятих етичних норм поведінки, бути взірцем доброчесності, вихованості та культури.

Статтею 21 вище згаданого Кодексу визначено, що прокурору слід не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс. Поза службою прокурор повинен поводитися коректно і пристойно. При цьому прокурори зобов`язані неухильно дотримуватися вимог цього Кодексу. їх порушення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (стаття 33).

У статті 11 Кодексу зазначено, що прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність. Згідно з Нормами професійної відповідальності та переліком необхідних прав і обов`язків прокурорів, прийнятих Міжнародною асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори зобов`язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, правил та етики їх професії, в будь-який час дотримуватись найбільш високих норм чесності.

Статтею 130 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України, затверджений наказом Генеральної прокуратури України від 13.04.2017 № 111 (далі - Порядок № 111) (чинний станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначає загальні засади організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури, спрямованої на забезпечення додержання прокурорами Генеральної прокуратури України, регіональних, місцевих, військових прокуратур, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, слідчими (далі - прокурори) Присяги прокурора, правил прокурорської етики, запобігання вчиненню дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, а також щодо дотримання законодавства у сфері запобігання корупції іншими працівниками прокуратури.

Відповідно до п. 2 Порядку № 111 до дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, належать, зокрема: керування транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння або відмова від проходження огляду з метою виявлення стану сп`яніння та ненадання документів, які підтверджують, що прокурор не перебував у такому стані.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-УІІ прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

Згідно зі статтею 44 Закону № 1697-VІІ тільки за Комісією закріплені повноваження здійснювати дисциплінарне провадження стосовно прокурора.

Відповідно до частин першої та другої статті 45 цього Закону дисциплінарне провадження - це процедура розгляду відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку. Право на звернення до відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, із дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти. Рекомендований зразок дисциплінарної скарги розміщується на вебсайті Офісу Генерального прокурора.

Дисциплінарне провадження включає такі етапи: відкриття дисциплінарного провадження; проведення перевірки дисциплінарної скарги; розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора; прийняття рішення у дисциплінарному провадженні стосовно прокурора; оскарження рішення, прийнятого за результатами дисциплінарного провадження; застосування до прокурора дисциплінарного стягнення.

Відповідно до частин четвертої, дев`ятої, десятої статті 46 цього Закону після відкриття дисциплінарного провадження член Комісії проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена Комісії за результатами перевірки.

Перевірка відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності проводиться у строк, який не перевищує двох місяців із дня реєстрації дисциплінарної скарги, а в разі неможливості завершення перевірки протягом цього строку він може бути продовжений відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження, але не більш як на місяць.

Член Комісії за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується.

Відповідно до частини одинадцятої статті 46 Закону №1697-VII висновок та зібрані у процесі перевірки матеріали передаються на розгляд відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, та мають бути отримані його членами не пізніш як за п`ять днів до засідання, на якому такий висновок розглядатиметься.

Частиною п`ятою статті 47 Закону № 1697-VІІ визначено, що розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засадах змагальності. На засіданні Комісії заслуховуються пояснення члена Комісії, який проводив перевірку, пояснення прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представника і в разі необхідності інших осіб.

Рішення в дисциплінарному провадженні Комісія приймає більшістю голосів від свого загального складу (частина перша статті 48 Закону № 1697-VII).При прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення (частина третя вказаної статті).

Відповідно до частини першої статті 49 Закону № 1697-УІІ на прокурора може бути накладено такі дисциплінарні стягнення: 1) догана; 2) заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора); 3) звільнення з посади в органах прокуратури.

Застосування до прокурора дисциплінарного стягнення відповідно до статей 9 та 11 Закону № 1697-VІІ здійснюється Генеральним прокурором та керівниками обласних прокуратур на підставі рішення Комісії.

Порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурора також регламентується Положенням про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, прийнятий 27 квітня 2017 року всеукраїнською конференцією прокурорів.

Висновки суду апеляційної інстанції.

13. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що законодавством регламентовано обов`язок осіб, які проходять службу в органах прокуратури, діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а також додержуватися правил прокурорської етики, зокрема, не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури, порочать звання прокурора та може зашкодити авторитету прокуратури.

14. Разом з тим, за кожним фактом неналежного виконання прокурором покладених на нього обов`язків має бути проведено службове розслідування, за результатами якого складається відповідний висновок. У такому висновку повинні бути чітко встановлені всі обставини дисциплінарного проступку, вина особи, обставини, що пом`якшують та обтяжують такий проступок, наслідки, до яких він призвів.

15. Тобто, притягненню особи до дисциплінарної відповідальності повинно передувати повне, всебічне та об`єктивне з`ясування всіх обставин та перевірка їх доказами.

16. Надаючи оцінку доводам Апелянта щодо порушення Відповідачем 1 строку, встановленого для проведення перевірки дисциплінарної скарги, судова колегія приходить до висновку про їх необґрунтованість з огляду на наступне.

17. Відповідно до частин дев`ятої - десятої статті 46 Закону№ 1697-VІІ, перевірка відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності проводиться у строк, який не перевищує двох місяців із дня реєстрації дисциплінарної скарги, а в разі неможливості завершення перевірки протягом цього строку, він може бути продовжений відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження, але не більш як на місяць.

18. За результатами перевірки член Комісії готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується.

19. Як правильно встановлено судом першої інстанції, 08 серпня 2022 року до КДКП надійшла перша дисциплінарна скарга керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_2 про вчинення дисциплінарного проступку прокурором ОСОБА_1 , а остання інформація (пояснення ОСОБА_1 ) на вимогу члена Комісії, отримані 19 вересня 2022 року, тобто в межах строку проведення перевірки, передбаченого частиною дев`ятої статті 46 Закону № 1697-VІІ, який закінчувався 08 жовтня 2022 року.

20. При цьому, як правильно зазначено судом першої інстанції, законодавством не передбачено строку для складання членом кадрової комісії висновку про наявність або відсутність дисциплінарного проступку прокурора.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.03.2018 у справі № 800/581/17.

21. Разом з тим, вже 18.01.2023 за результатами перевірки членом кадрової комісії складено висновок про наявність підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора ОСОБА_1 , який було розглянуто та прийнято рішення про накладення на Позивача дисциплінарного стягнення 08 лютого 2023 року у вигляді звільнення з посади в органах прокуратури.

22. З огляду на викладене вище та аналізуючи обставини цієї справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо дотримання Відповідачем 1 строку притягнення Позивача до дисциплінарної відповідальності.

23. Водночас апеляційний суд зазначає, що саме по собі недодержання строків проведення перевірки не може бути підставою для визнання протиправним викладеного у рішенні висновку щодо кваліфікації певних дій як таких, що мають характер дисциплінарного проступку.

Аналогічний правовий підхід викладено у постанові Верховного Суду від 05.03.2018 у справі № 800/581/17.

24. Далі, аналізуючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що у висновку № 07/3/2-442дс-150дп-22 дійсно зазначено дату його складення 18.01.2022, а не 18.01.2023. Однак, на переконання апеляційного суду, така помилка є опискою, яка не впливає на суть прийнятого рішення та не породжує його дефектність.

25. Щодо доводів Апелянта про те, що характер дисциплінарного проступку, наслідки та ступінь вини у висновку викладено формально, колегія суддів зазначає про їх неаргументованість, оскільки у висновку чітко викладено обставини, які були встановлені в ході дисциплінарного провадження та висновок про здійснення ОСОБА_1 одноразового грубого порушення правил прокурорської етики та вчинення дій, які порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури. Разом з тим, у висновку зазначено також про недоведеність скаржниками факту настання інших негативних наслідків.

26. Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що у висновку від 18.01.2023 правильно викладено обставини вчинення Апелянтом дисциплінарного проступку, а також чітко й зрозуміло сформульовано мотиви, з яких виходив член Комісії, складаючи такий висновок. Зворотного Апелянтом не доведено і на такі обставини він не посилався під час розгляду цієї справи ані в суді першої, ані апеляційної інстанції.

27. Переглядаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції з урахуванням доводів Апелянта про неповноту встановлення судом першої інстанції всіх обставин справи та ненадання КДКП та судом оцінки доказам, які спростовують наявність у діях ОСОБА_1 складу дисциплінарного правопорушення, колегія суддів зазначає наступне.

28. Так, спростовуючи наявність у діях складу дисциплінарного проступку, Апелянт наполягає на тому, що він не відмовлявся від проходження огляду на визначення стану сп`яніння саме в медичному закладі та посилається на висновок експерта за результатами проведення судово-лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи мовлення № 1720-Е від 07.07.2022 та довідку за результатами опитування із застосуванням спеціального технічного пристрою - комп`ютерного поліграфа.

29. Аналізуючи такі доводи Апелянта, судова колегія приходить до висновку про їх необґрунтованість та не приймає до уваги надані ОСОБА_1 докази, оскільки обставини щодо відмовити Позивача від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі встановлено рішення суду, а саме: постановою Галицького районного суду міста Львова від 06 грудня 2022 року у справі № 461/3024/22, яку залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 10 лютого 2023 року.

30. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 78 КАС України).

31. Отже, КДКП та судом першої інстанції правомірно не було взято до уваги твердження Апелянта про те, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі, оскільки такі обставини спростовуються тими фактами, які встановлені рішенням суду у справі № 461/3024/22 та мають преюдиційне значення.

32. Посилання Апелянта на факт надання ним негативного токсикологічного висновку також є необґрунтованим, оскільки його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності саме з огляду на відмову прокурора від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння, а також повідомлення ним недостовірної інформації про безробіття, чим допустив грубе порушив норм професійної етики прокурорів.

33. Згідно ст. 16 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, при виконанні службових обов`язків прокурор має дотримуватися загальноприйнятих етичних норм поведінки, бути взірцем доброчесності, вихованості і культури. Порушення службової дисципліни, непристойна поведінка є неприпустимими для прокурора і тягнуть за собою передбачену законом відповідальність.

34. Згідно зі Стандартами професійної відповідальності та переліком необхідних прав та обов?язків прокурорів, прийнятими 23 квітня 1999 року Міжнародною Асоціацією прокурорів, прокурори зобов?язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, правил та етики їх професії, в будь-який час дотримуватись найбільш високих норм чесності.

35. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що Апелянт як прокурор має відповідні професійні знання та, будучи фаховим юристом і перебуваючи на посаді в органах прокуратури і ознайомленим з вимогами щодо прокурорської етики, за наявності обґрунтованих сумнівів щодо перебування у стані алкогольного сп?яніння, не виконав законних вимог працівників поліції щодо проходження огляду на стан сп?яніння. Окрім того, повідомив представникам поліції недостовірні відомості, зазначивши, що є безробітнім.

36. Твердження Апелянта про те, що він повідомив недостовірні відомості з метою усунути підстави для формування висновку про здійснення впливу на працівників поліції, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки мотиви такої поведінки не є підставою для висновку про відсутність складу дисциплінарного проступку. Позаяк, як констатувалося судом апеляційної інстанції вище, прокурор в будь-який час має дотримуватись найбільш високих норм чесності.

37. Переглядаючи рішення суду першої інстанції, колегія суддів також звертає увагу на те, що згідно з матеріалами дисциплінарної справи, обставини щодо відмови Апелянта пройти огляд на стан сп`яніння та, як наслідок, притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП набули розголосу у місцевих засобах інформації та були поширені у соціальних мережах (Facebook)/т. 3 а.с. 149-152/, що дозволяє колегії суддів прийти до висновку про негативний суспільний резонанс указаної події та завдання шкоди авторитету прокуратури.

38. З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає правильними висновки КДКП про допущення Апелянтом грубого порушення правил прокурорської етики, що є несумісним з подальшим зайняттям прокурором будь-якої посади в органах прокуратури.

39. Разом з тим, застосовуючи такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з посади, КДКП було взято до уваги не лише негативну характеристику прокурора, як на тому наполягає Апелянт, а й відсутність застосованих до нього дисциплінарних стягнень та тривалий час роботи в органах прокуратури. При цьому, ОСОБА_1 ані у суді першої, ані апеляційної інстанції не надано належних і допустимих у розумінні ст. ст. 73-74 КАС України доказів, які підтверджували б неповноту або недостовірність наявної у справі характеристики особи або наявність обставин, які пом`якшують відповідальність тощо, які не були враховано Відповідачем 1 під час прийняття спірного рішення.

40. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що КДКП належним чином з`ясувала обставини, які мали значення для прийняття рішення, навела мотиви, з яких дійшла висновку про наявність у діях прокурора складу дисциплінарного проступку з посиланням на відповідні докази та обґрунтувала пропорційність застосованого виду стягнення і його співмірність вчиненому проступку. Оскаржуване рішення КДКП є вмотивованим, містить конкретні підстави звільнення Позивача, визначені законом, а саме: одноразове грубе порушення правил прокурорської етики (пункт 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру»).

41. Аналізуючи доводи Апелянта, судова колегія також зазначає, що, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленими частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

42. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень. Єдиним критерієм здійснення правосуддя є право.

43. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

44. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.10.2024 у справі №640/18630/20, у якій суд акцентував увагу на тому, що адміністративний суд крізь призму вимог статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України може оцінити повноту дослідження та врахування відповідним дисциплінарним органом усіх фактів та обставин, які ним з`ясовувались щодо діянь особи у контексті дотримання процедури, не втручаючись при цьому у дискреційні повноваження стосовно визначення "грубості" дисциплінарного правопорушення, суворості обраного дисциплінарного стягнення і наданої юридичної оцінки доказам, зібраним у ході процедури проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок на предмет їх достатності.

45. Верховний Суд у зазначеній вище справі також констатував, що апеляційний суд, указуючи про неспівмірність обраного виду дисциплінарного стягнення вчиненому позивачем проступку, втрутився у дискреційні повноваження дисциплінарного органу, уповноваженого на притягнення прокурорів до дисциплінарної відповідальності, чим фактично вийшов за межі судового контролю.

46. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а тому зазначені вище правові висновки підлягають врахуванню судом апеляційної інстанції.

47. Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності спірного рішення від 08.02.2023 року № 29дп-23 «Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Львівської обласної прокуратури Рубцова В.В.» та відсутності правових підстав для його скасування.

48. Оскільки решта позовних вимог є похідними, позаяк Генеральним прокурором до Апелянта застосоване дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури на виконання зазначеного вище рішення КДКП, відсутні правові підстави для скасування рішення суду першої інстанції про відмову у їх задоволенні.

49. Отже, доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

50. Аналізуючи всі доводи учасників справи, колегія суддів приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

51. Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

52. Отже, судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи та правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню.

53. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

54. Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року - без змін.

55. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати в цій справі перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлено 04 червня 2026 року

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев