Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних)
Дата: 02 червня 2026 р.
Справа: №580/12977/25
Суддя: Чаку Євген Васильович
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 580/12977/25 Суддя (судді) першої інстанції: Віталіна ГАЙДАШ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 червня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.
за участю секретаря Сови Є.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛНЗ" до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ :
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛНЗ" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.08.2025 № 15271/23-00-07-04-01 та від 20.08.2025 № 15272/23-00-07-04-01.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Апелянт зазначив, що акти виконаних робіт, документально оформлені ТОВ "Агентство маркетингових сервісів "Брік" не є первинними бухгалтерськими документами відповідно до вимог статті 9 Закону №996, так як складені без фактичного здійснення господарської операції та не містять відомостей щодо змісту та обсягу господарської операції, одиниць виміру господарської операції, строків її виконання, деталізованої інформації про надані послуги та місця складання. Операції з контрагентом проведено поза межами господарської діяльності, здійсненої за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) і таких, що не містять економічної доцільності.
Апелянт вказав на належність ТОВ "Агентство маркетингових сервісів "Брік", до категорії ризикових платників податку, які здійснюють діяльність з формування суб`єктам господарювання витрат та податкового кредиту, без реальності здійснення господарських операцій, що свідчить про те, що надані до перевірки ТОВ "ЛНЗ" первинні бухгалтерські документи та податкові накладні на отримання від ТОВ "Агентство маркетингових сервісів "Брік" послуг не дають товариству права на формування витрат та включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ "ЛНЗ" зареєстровано як юридична особа 02.02.2000.
Основний вид діяльності: 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин. Інші види діяльності: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.36 Оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами; 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами; 62.01 Комп`ютерне програмування; 62.02 Консультування з питань інформатизації; 73.11 Рекламні агентства.
Головним управлінням ДПС у Черкаській області на підставі наказів від 16.07.2025 № 1823-п, від 17.07.2025 № 1855-п та відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 пп. 78.1.4 п.78.1.ст. 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ЛНЗ" щодо дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Агентство маркетингових сервісів "Брік" (код ЄДРПОУ 42464514) за серпень - вересень 2019 року, які відображені в податкових деклараціях з податку на додану вартість за серпень - вересень 2019 року.
Результати перевірки оформлені Актом від 28.07.2025 № 11374/23-00-07-04-01/30709487, у висновках якого зазначено про порушення позивачем:
-пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), ст.1, ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 №88 (із змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, норм п. 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 445648 грн за 9 місяців 2019 року;
-п. 44.1 ст.44, п. 198.1, 198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.1, 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, ст.1, ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.3 положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд.21 декларації) за вересень 2019 року на суму 495 165 грн.
На підставі висновків Акта перевірки 20.08.2025 ГУ ДПС у Черкаській області прийняло податкові повідомлення-рішення:
-№ 15271/23-00-07-04-01 форми «Р», яким ТОВ "ЛНЗ" збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 557 060,0 грн (445 648,0 грн основний платіж та 111 412,00 грн штрафу);
-№ 15272/23-00-07-04-01 форми «В4», яким ТОВ "ЛНЗ" зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість по декларації за вересень 2019 року (реєстраційний номер 924558542) на суму 495 165,00 грн.
Позивач звернувся зі скаргою до ДПС України на оскаржувані податкові повідомлення-рішення, проте рішенням ДПС України від 22.10.2025 № 30522/6/99-00-06-01-01-01-08 скаргу залишено без задоволення, а ППР - без змін.
Вважаючи податкові повідомлення – рішення протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, колегія суддів виходить із такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 135.2 статті 135 ПК України).
Дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов`язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу (підпункт 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 ПК України)
Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що в податковому обліку під витратами слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Конкретний склад витрат, які враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та порядок їх визначення регламентовано статтею 138 ПК України.
Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до пункту 138.4 статті 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг (пункт 138.8 статті 138 ПК України).
Не включаються до складу витрат при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності, та витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пункт 139.1 статті 139 ПК України).
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду.
Підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з абзацами першим та другим пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV).
Відповідно до статті 1 цього Закону №996-ХІV (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно із частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Зі змісту Акту перевірки вбачається, що фактичною підставою для проведення ТОВ "ЛНЗ" донарахувань з податку на прибуток та податку на додану вартість, став висновок контролюючого органу щодо неправомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за результатом взаємовідносин по придбанню позивачем у контрагента маркетингових послуг, з огляду відсутність належного документального підтвердження реального вчинення спірних господарських операцій. Вказані висновки відповідача грунтуються на тому, що надані позивачем до перевірки акти виконаних робіт не містять деталізованого змісту господарських операцій та відомостей про їх фактичне виконання, а відображають лише загальну інформацію.
Також обґрунтовуючи свою позицію щодо відсутності фактичного проведення взаємовідносин між сторонами, відповідач послався на аналіз податкової інформації отриманої відносно ТОВ "Агентство маркетингових сервісів "Брік".
В перевіряємому контролюючим органом періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Агентство маркетингових сервісів "Брік" по придбанню маркетингових послуг.
Слід зазначити, що позивач є офіційним дистриб`ютором насіння пшениці, кукурудзи, соняшника та сої, імпортером та оптовим постачальником мінеральних добрив.
Для забезпечення вказаної господарської діяльності штат ТОВ "ЛНЗ" у 2019 році налічував понад 160 працівників, що підтверджується штатним розкладом товариства від 27.12.2018, затвердженим наказом ТОВ "ЛНЗ" "Про затвердження штатного розпису" від 27.12.2018 № ТО-138.
У 2019 році позивачем проведено рекламну кампанію "LNZ Hub 2019", спрямовану на популяризацію товарів, що реалізуються підприємством.
Для проведення такого заходу позивач залучив організатора та виконавця - ТОВ "Агентство маркетингових сервісів "Брік".
Зокрема між ТОВ "ЛНЗ" та ТОВ "Агентство маркетингових сервісів "Брік" укладено Договір про надання послуг № 09.01.18-БР від 09.01.2019.
Згідно умов Договору:
-п.1.1 виконавець зобов`язується надавати замовнику інформаційно- консультаційні послуги та послуги з організації заходів, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити послуги на умовах, викладених у цьому Договорі;
- п.3.3 замовник зобов`язаний здійснити 100% оплату рахунку виконавця протягом 5 календарних днів з дня підписання актів наданих послуг, якщо інший порядок оплати послуг не погоджено сторонами у відповідному Додатку до Договору, за яким ці послуги надаються. Порядок та строки оплати послуг, передбачені Додатком до Договору, можуть бути змінені за письмовою згодою Сторін.
- п.4.1 документом, який підтверджує факт належного виконання цього Договору виконавцем, є Акт наданих послуг;
- п.4.2 після належного надання виконавцем послуг, виконавець передає замовнику Акт. замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання Акту підписує та передає Акт виконавцю або надає виконавцю мотивовану відмову від підписання Акту.
Позивачем долучено до матеріалів справи:
- Додаток № 1 від 09.01.2019 до Договору про надання послуг від 09.01.2019 № 09.01.18-БР, в якому сторонами погоджено наступний перелік послуг: організація заходу з навчання працівників ТОВ "ЛНЗ". Загальна вартість вказаних послуг становить 221 296,80 грн (у т.ч. ПДВ);
- платіжну інструкцією від 17.01.2019 № 448, якою підтверджується оплата позивачем послуг ТОВ "Агентство маркетингових сервісів "Брік" з організації заходу навчання працівників на суму 221 296,80;
- податкову накладну від 17.01.2019 № 1;
- Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 25.01.2019 № 7, в якому зафіксовано вид послуги — організація заходу навчання працівників ТОВ "ЛНЗ"; ціна послуги — 184 414,00 грн; з ПДВ — 221 296,80 грн ;.
- звіт від 16.02.2019 наданих послуг з організації заходу навчання працівників ТОВ "ЛНЗ" до Договору про надання послуг № 09.01.18-БР від 09.01.2019, в якому вказано, що у заході взяли участь 45+ учасників, включаючи менеджерів з продажу, регіональних керівників та представників УАПЛ. Всі учасники отримали актуальні знання у сфері захисту рослин, особистий контакт з тренером, а також комфортні умови для обміну досвідом. Навчання дозволило підвищити ефективність підготовки до сезону та обізнаність команди щодо нових ризиків у рослинництві;
- Додаток № 2 від 07.08.2019 до Договору про надання послуг № 09.01.18-БР від 09.01.2019, в якому сторони погодили, що ТОВ "Агентство маркетингових сервісів "Брік" за дорученням ТОВ "ЛНЗ" у рамках взятих на себе зобов`язань за Договором із надання послуг з організації заходу зобов`язався надати послуги з організації та проведення заходу "ЛНЗ ХАБ", вартість яких становила 2 970 987,28 грн, у т.ч. ПДВ 495 164,55 грн;
- платіжні інструкції від 13.08.2019 № 19193277 та від 30.09.2019 № 19194548, якими підтверджується оплата позивачем послуг ТОВ "Агентство маркетингових сервісів "Брік" з організації та проведення заходу "ЛНЗ ХАБ" на загальну суму 2 970 987,28 грн.
- податкову накладну від 13.08.2019 № 7 на загальну суму 1 771 478,40 грн, у т.ч. ПДВ 295 246,40 грн;
- податкову накладну від 16.09.2019 № 10 на загальну суму 1 199 508,88 грн, у т.ч. ПДВ 199 918,15 грн — на суму різниці між фактичною вартістю наданих послуг та отриманою передоплатою;.
- Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 16.09.2019 № 123, в якому зафіксовано вид послуги — надання послуг з організації та проведення заходу "ЛНЗ ХАБ"; ціна послуги — 2 475 822,73 грн; з ПДВ — 2 970 987,28 грн;
- Звіт від 16.10.2019 про надання послуг з організації та проведення проєкту "ЛНЗ ХАБ 2019", в якому вказано, що на виконання умов зазначеного Договору у період з 01 серпня по 13 вересня 2019 року ТОВ "Агентство маркетингових сервісів Брік" надало комплекс послуг з організації та повного операційного супроводу масштабного польового проєкту "ЛНЗ ХАБ 2019".
Колегія суддів зазначає, що надані Товариством первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та у повному обсязі відображають і підтверджують зміст господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Всі вказані вище первинні документи, складені для документального оформлення господарських операцій з придбання позивачем маркетингових послуг у ТОВ "Агентство маркетингових сервісів Брік", містять детальний опис наданих послуг, адреси їх надання, вартість, з огляду на що відсутні підстави для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, у зв`язку з чим господарські операції позивача із зазначеними документами в охопленому перевіркою періоді мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, належним чином підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, а також мали позитивний економічний ефект, а тому формування позивачем витрат з урахуванням вищевказаних господарських операцій ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.
Зміст та обсяги наданих послуг, що вказані у Актах, деталізуються сукупністю документів, що містяться в матеріалах справи, зокрема звітами, тощо.
Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи позивача про необхідність залучення до співпраці вказаного контрагента, який спеціалізується на маркетингових послугах, оскільки таке залучення зумовлене неспроможністю позивача власними силами забезпечити необхідний рівень просування продукції в розрізі наявних трудових ресурсів, конкуренції та обсягів продукції.
Наданими позивачем доказами, наявними у матеріалах справи, підтверджується використання придбаних позивачем послуг (робіт) у його господарській діяльності, надані первинні документи відповідають вимогам Закону №996-ХІV та у повному обсязі відображають і підтверджують зміст господарських операцій між позивачем та його контрагентами.
Щодо посилання відповідача на факт віднесення контрагента рішенням податкового органу до категорії «ризикових» відповідно до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Постановою КМУ від 11.12.2019 року №1165, колегія суддів зазначає, що перебування платника в статусі «ризикового» чи позбавлення даного статусу не може свідчити про товарність чи безтоварність вчинених таким платником податків господарських операцій через відсутність причинно-наслідкового зв`язку між даними фактами.
Крім того, як правильно звернув увагу суд першої інстанції, Як було зазначено вище на виконання цього обов`язку ТОВ "Агентство маркетингових сервісів Брік" склало та зареєструвало податкові накладні від 13.08.2019 № 7 та від 16.09.2019 № 10.
Реєстрація зазначених податкових накладних не була зупинена, вони не визнані недійсними, а контролюючим органом підтверджено повне декларування контрагентом податкових зобов`язань за операціями з ТОВ "ЛНЗ".
Відсутність зупинення їх реєстрації свідчить про те, що на момент вчинення операцій вони відповідали ознакам безумовної реєстрації, а контролюючий орган не вбачав у діяльності контрагента чи самих операціях жодних критеріїв ризиковості. Таким чином, податковий орган фактично підтвердив правомірність формування податкового кредиту позивачем за цими операціями.
Крім того, за даними АІС "Податковий блок" будь-які розбіжності між задекларованим податковим кредитом позивача та податковими зобов`язаннями виконавця за серпень–вересень 2019 року в матеріалах справи відсутні.
Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що відповідальність має індивідуальний характер і платник податків не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб (постанови від 04 червня 2020 року у справі № 340/422/19, від 10 липня 2020 року у справі № 120/4723/18-а, від 13 серпня 2020 року у справі № 520/4829/19, від 27 серпня 2020 року у справі № 820/1379/16, від 17 вересня 2020 року у справі № 826/16705/17, від 20 жовтня 2020 року у справі № 806/705/15 тощо).
Отже, порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Тому невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та / або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.
Ця правова позиція відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 18 грудня 2018 року у справі № 816/1118/17, від 15 січня 2019 року у справі № 809/2918/13-а.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 виснувала, зокрема, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.
Такий висновок Велика Палата Верховного Суду зробила, застосувавши норму частини восьмої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", згідно з якою відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Цю норму Велика Палата Верховного Суду тлумачила як таку, в якій відображено принцип індивідуальної відповідальності платника податків за внесення недостовірних відомостей до первинних документів.
Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог ст. 77 КАС України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
У разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми витрат та/або податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
З урахуванням вищевикладеного колегія суддів висновує, що під час розгляду справи відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень від 20.08.2025 № 15271/23-00-07-04-01 та від 20.08.2025 № 15272/23-00-07-04-01.
Висновки контролюючого органу не відповідають фактичним обставинам справи, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.
При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242 – 244, 250, 308, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 03.06.2026.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: Н.М. Єгорова
А.Ю.Коротких
Оригінал: reyestr.court.gov.ua