Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №420/39750/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/39750/25

Перша інстанція: суддя Вовченко О.А.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача–Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 у справі № 420/39750/25 за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У листопаді 2025 року Головне управління ДПС в Одеській області звернулось до суду з адміністративним позовом у якому просило:

- стягнути з ФОП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суму заборгованості по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченому фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, у сумі 31 306,03 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що станом на дату подачі позову, відповідно до розрахунку заборгованості до бюджету та інтегрованої картки платника (ІКІП), податкова заборгованість ОСОБА_1 перед бюджетом становить 31 306 грн. 03 коп., а саме заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яке сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості на підставі нарахування податкових повідомлень-рішень (КБК – 18010300), нарахована згідно податкового повідомлення-рішення №0633066-2411-1504 від 16.06.2025 на суму 31 306 грн. 03 копійок. Також, позивач вказує у позові, що у зв`язку з несплатою відповідачем податкового зобов`язання, було сформовано податкову вимогу форми “Ф” № №7131-17 від 26.12.2016, яку було надіслано боржнику, що було підтверджено рекомендованим повідомленням.

Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався. Повідомлявся про розгляд справи шляхом розміщення оголошення на сайті суду першої інстанції, а також шляхом направлення процесуальних документів у справі за останньою відомою адресою, згідно з відповіддю ВОМІРМП УПРЕ ГУ ДМС в Одеській області від 08.12.2025 № 5188/31357.

Короткий зміст рішення та мотиви суду першої інстанції.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 11.03.2026 у справі № 420/39750/25 у задоволенні позову Головного управління ДПС Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, попри наявну у податкового органу інформації про адресу відповідача (станом на дату складання податкової вимоги) - АДРЕСА_1 , така податкова вимога була направлена не за останньою відомою адресою ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, представник Головного управління ДПС в Одеській області подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- суд першої інстанції не врахував, що нормами чинного законодавства передбачено обов`язок фізичної особи-платника податків повідомляти податкові органи про зміну податкової адреси;

- суд першої інстанції залишив поза увагою, що податкова вимога була направлена відповідачу за адресою, яка міститься в ІКС «Податковий блок» згідно даних ДРФО.

Обставини справи.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно розрахунку податкового боргу, довідки про суми податкового боргу та інтегрованої картки ОСОБА_1 , відповідач має податковий борг всього у сумі 31306,03 грн по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості.

Відповідно до ІКС ДРФО відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про зміну адреси та прізвища фізичної особи, по датах внесення до ДРФО, в хронологічному порядку станом на 30.09.2025 вбачається, що до податкового органу надходила інформація про адресу ОСОБА_1 :

- 18.11.1996 - АДРЕСА_2 ;

- 17.06.2003 - АДРЕСА_1 ;

- 20.09.2023 - АДРЕСА_3 ;

- 27.05.2025 - АДРЕСА_3 .

Також, судом встановлено, що заявлена до стягнення заборгованість по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості нарахована на підставі податкового повідомлення-рішення №0633066-2411-1504 від 16.06.2025 в сумі 31306,03 грн., яке було направлене на адресу відповідача АДРЕСА_3 та повернуте відправнику з відміткою відділення поштового зв`язку від 23.07.2025 “адресат відсутній за вказаною адресою”.

Відповідачем не надано до суду та у матеріалах справи відсутні докази оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення в адміністративному та/або судового порядку.

Відповідно до податкової вимоги форми Ф № 7131-17 від 26.12.2016 Головне управління ДПС Одеській області склало та виставило ОСОБА_1 вимогу про сплату податкового боргу на загальну суму 4603,31 грн.

Враховуючи те, що вищезазначена сума боргу перед бюджетом самостійно не сплачена, позивач вважає, що виникли правові підстави для звернення до суду щодо стягнення податкового боргу у загальній сумі 31306,03 грн.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції, вирішуючи питання щодо правильності застосування судом норм чинного законодавства, а також щодо обґрунтованості поданої апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що спірним, в контексті розгляду даної справи є висновок суду першої інстанції про неузгодженість податкового зобов`язання яке виникло через заборгованість зі сплати податку на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов`язання, що підлягає сплаті фізичними особами у зв`язку з тим, що спірна податкова вимога не направлялися податковим органом за останнім відомим, або зареєстрованим місцем проживання відповідача.

Надаючи оцінку вказаним висновкам суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає про таке.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 ПК України).

Відповідно до підпункту14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом54.1 статті 54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пунктом 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Абзацом другим підпункту56.17.5 пункту 56.17 статті 56 ПК України визначено, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків.

Відповідно до підпункту56.17.1 пункту 56.17 статті 56 ПК України процедура адміністративного оскарження закінчується днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк.

Строк подання скарги про перегляд рішення про визначення грошового зобов`язання визначено у пункті 56.3 статті 56 ПК України, положеннями абзацу 1 якого встановлено, що скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту44.6 статті 44цьогоКодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Відповідно до абзаців 1, 4 пункту56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Абзац 2 пункту 57.3 статті 57 ПК України передбачає, що у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Системний аналіз зазначених норм закону, у тому числі норма про те, що днем узгодження грошового зобов`язання платника податків є день закінчення процедури адміністративного оскарження, свідчить, що у разі якщо платник податків не подає скаргу на податкові повідомлення-рішення до контролюючого органу вищого рівня чи не оскаржує їх до суду, то визначені в них грошові зобов`язання з відповідного податку вважаються узгодженими на наступний день за останнім днем строку для подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, передбаченого у пункті56.3 статті 56 ПК України.

Своєю чергою, останнім днем строку, передбаченого у пункті 56.3 статті 56 ПК України, є десятий календарний день, що настає за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, днем узгодження нарахованих платнику податків контролюючим органом податкових зобов`язань, у разі якщо платник податків не подає скаргу на податкові повідомлення-рішення до контролюючого органу вищого рівня чи не оскаржує їх до суду, є одинадцятий календарний день, що настає за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, Верховний Суд при розгляді справи № 824/1571/19-а у постанові від 21.09.2022 дійшов висновку про те, що суди повинні були дослідити доводи відповідача про те, що нараховані контролюючим органом податкові зобов`язання є неузгодженими з огляду на те, що відповідач їх не отримував.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно із пунктом 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

При цьому, як зазначив Верховний Суд у справі № 824/1571/19-а, суди повинні були виходити з положень пункту 58.3 статті 58 ПК України, згідно з яким податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Згідно з пунктом 45.1 статті 45 ПК України платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Отже, зі змісту наведених норм вбачається, що факт отримання податкового повідомлення-рішення платником податків має важливе значення, оскільки з цим моментом законодавство пов`язує відлік певних строків. Вважається, що податкове повідомлення-рішення належним чином вручене, якщо воно надіслане за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Під адресою платника слід розуміти його місце проживання .

Здійснюючи аналіз вказаних положень, Верховний Суд у постанові від 15.02.2023 у справі №420/2649/21 зробив висновок про те, що у відповідності до статті 45 ПК України податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі».

Згідно із частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Принагідно слід зазначити, що у межах розгляду справи за позовом суб`єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань.

Оцінка податкового правопорушення, встановленого за результатами податкової перевірки відповідача, на підставі якої контролюючим органом прийнятий акт індивідуальної дії, має здійснюватися судом у провадженні за позовом платника податків про оскарження такого акту індивідуальної дії, зокрема податкового повідомлення-рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 817/4186/13-а, від 21.08.2019 у справі №2340/4023/18, від 05.03.2020 у справі №804/8630/16 та інших.

У спорах за позовом податкового органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягає, зокрема, факт узгодженості грошового зобов`язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов`язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання, протягом строків, визначених законодавством, правильність нарахування пені за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу.

Зазначене відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 12 липня 2022 у справі № 160/7345/20.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідно до ІКС ДРФО відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про зміну адреси та прізвища фізичної особи, по датах внесення до ДРФО, в хронологічному порядку станом на 30.09.2025 вбачається, що до податкового органу надходила інформація про адресу ОСОБА_1 :

- 18.11.1996 - Україна, Одеська обл, Подільський р-н, Подільська територіальна громада, м. Подільськ, вул. Котовського, буд. 74;

- 17.06.2003 - Україна, Одеська обл, Подільський р-н, Подільська територіальна громада, м. Подільськ, вул. Цюрупи, буд. 1;

- 20.09.2023- Україна, Одеська обл, Подільський р-н, Подільська територіальна громада, м. Подільськ, вул. Ломоносова, буд. 21, кв. 25;

- 27.05.2025 - Україна, Одеська обл, Подільський р-н, Подільська територіальна громада, м. Подільськ, вул. Академіка Патона, буд. 21, кв. 25.

Також, апеляційним судом встановлено, що у зв`язку з несплатою відповідачем податкового боргу, Головним управлінням ДФС в Одеській області сформовано податкову вимогу форми “Ф” №7131-17 від 26.12.2016, яка направлялась на адресу м. Подільськ, вул. Котовського, буд. 74 та була повернута відправнику 14.02.2017 з відміткою відділення поштового зв`язку “за закінченням терміну зберігання”.

Відтак, незважаючи на те, що згідно наявної у податкового органу інформації про адресу відповідача (станом на дату складання податкової вимоги) - Одеська обл, Подільський р-н, Подільська територіальна громада, м. Подільськ, вул. Цюрупи, буд. 1, така податкова вимога була направлена не за останньою відомою адресою відповідача.

Апеляційний суд зауважує, що непогашення податкового боргу, зокрема зі сплати штрафних (фінансових) санкцій та пені, дає право контролюючому органу здійснити за цього платника податку і в інтересах держави заходи на погашення податкового боргу, який виник через таку несплату. При цьому, такі заходи мають бути здійснені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, як це вимагається частиною другою статті 19 Конституції України, якою встановлено критерій поведінки державного органу у сфері публічних відносин.

Тотожні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30 липня 2019 року у справі № 440/4082/18.

З огляду на викладене, оскільки матеріалами справи підтверджено наявність у відповідача податкового боргу у розмірі 31306,03 грн, проте позивачем до суду не надано належних та достатніх доказів направлення та/або вручення відповідачу податкової вимоги в порядку, визначеному п. 59.1 ст. 59 та п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України, на думку колегії суддів, є правильними висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги.

Викладені в цій постанові мотиви та аргументи дають відповідь на всі суттєві доводи апеляційної скарги.

Інші доводи апеляційної скарги, яким надано оцінку в мотивувальній частині постанови, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п.п. 29 - 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994.

При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (див. пункт 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001).

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 у справі № 420/39750/25 – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький

Судді Г.В. Семенюк А.Г. Федусик