Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №420/17986/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/17986/25

Категорія: 112030000Головуючий у суді І інстанції: Василяка Д. К. час і місце ухвалення: письмове провадження, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідачаСеменюка Г.В.

суддів: Федусика А.Г.

Шляхтицького О.І.

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Левуш Ольги Анатоліївни, яка діє в інтересах ОСОБА_3 , на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Левуш Ольги Анатоліївни, яка діє в інтересах ОСОБА_3 , до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – ІНФОРМАЦІЯ_1

в с т а н о в и В:

У червні 2025 року Левуш В. В., Левуш Т. Г., Левуш О. А., яка діє в інтересах ОСОБА_3 , звернулись до суду першої інстанції з позовом до Міністерства оборони України, в якому просили:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 18.04.2025 № 29/в, про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги:

10. Батьку, матері, дружині та сину загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок травми, одержаної в результаті нещасного випадку, пов`язаної з проходженням військової служби, молодшого сержанта ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 );

- зобов`язати комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно розглянути заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та малолітнього ОСОБА_3 (від імені, та в інтересах якого діє законний представник, матір ОСОБА_5 ) з доданими документами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги членам сім`ї ОСОБА_6 , з урахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачі зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час виконання обов`язків військової служби (бойового завдання) у місті Чорноморськ Одеської області, загинув ОСОБА_6 (молодший сержант, командир 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_1 ). До членів сім`ї указаного військовослужбовця належать: батьки – ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; дружина – ОСОБА_5 ; малолітній син – ОСОБА_3 .

Указані члени сім`ї звернулись до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявами та необхідними документами щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, на підставі статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 (далі – Закон №2011-XII), який, у свою чергу, передав відповідні матеріали до Міністерства оборони України для прийняття рішення.

Однак, Міністерство оборони України відмовило у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки, на думку комісії, загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення ним правопорушення та дій у стані алкогольного сп`яніння.

Водночас, позивачі впевнені, що перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння не є у причинно-наслідковому зв`язку з його загибеллю (смертю). Окрім того, позивачі вважають, що його смерть не пов`язана з вчиненням ним правопорушень, а тому спірне рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 18.04.2025 № 29/в є протиправним та підлягає скасуванню із одночасним зобов`язанням відповідача повторно розглянути заяви позивачів щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги з урахуванням висновків наведених судом у своєму рішенні.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, позивачі подали апеляційну скаргу, в якій просять суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Обґрунтування вимог апеляційної скарги полягає у тому, що, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем було правомірно відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, як членам сім`ї загиблого ОСОБА_1 , у зв`язку із тим, що загибель військовослужбовця настала у зв`язку із вчиненням ним адміністративного та кримінального правопорушення, а також у зв`язку із перебуванням його у стані алкогольного сп`яніння. Однак, на думку апелянтів, під час розгляду справи, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що у відношенні військовослужбовця відсутній вирок суду про притягнення його до кримінальної відповідальності за вчинення злочину.

Водночас, існуюче на той час кримінальне провадження від 17.01.2024 №12024162160000070 (за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 286-1 Кримінального кодексу України) було закрите.

Крім того, скаржники зазначають, що у відношенні до військовослужбовця відсутні постанови суду про притягнення його до адміністративної відповідальності за вищевказані обставини.

Наявна у матеріалах справи інформація про те, що при судово-токсикологічному досліджені крові від трупа гр. ОСОБА_1 виявлений етиловий спирт у концентрації 1,43 %, що за життя могло відповідати легкому алкогольному сп`янінню, ніяк не може вказувати що під час можливого керування військовослужбовцем транспортним засобом він перебував у такому стані, адже ці обставини мали встановлюватися вироком / постановою суду, чого зроблено не було.

Матеріали справи не містять доказів, які вказують на керування транспортним засобом саме військовослужбовцем ОСОБА_1 , водночас наявний у матеріалах справи акт проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) від 15.03.2024 / будь-які інші докази – не є обвинувальним вироком / постановою суду, а тому самі по собі не можуть підтверджувати вину військовослужбовця у вчиненні ним кримінального/адміністративного правопорушення, та виступати доказом порушення військовослужбовцем правил дорожнього руху, що призвело до смерті.

Отже, скаржники вважають, що матеріали справи не містять доказів наявності причинно-наслідкового зв`язку між вживанням алкогольних напоїв Військовослужбовцем та його смертю, адже єдиний документ здатний це підтвердити – вирок/постанова суду, які відсутні.

До того ж, скаржники спираються на постанови Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №813/4502/17, від 12.11.2020 у справі №186/1129/16-а, від 29.06.2022 у справі № 640/6477/19, в яких Верховним Судом сформовано правову позицію, відповідно до якої сам факт знаходження військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння на час настання смерті не є підставою для відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги його членам сім`ї. Визначальним при вирішенні питання щодо наявності права членів сім`ї на призначення та отримання одноразової грошової допомоги є не сам стан алкогольного сп`яніння військовослужбовця, а наявність причинно-наслідкового зв`язку між вживанням алкогольних напоїв та смертю військовослужбовця.

Також, скаржники акцентували увагу на тому, що відповідач порушив процедуру розгляду питання призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Пояснюючи це, скаржники зазначили, що для призначення і виплати одноразової грошової допомоги відповідач розглядав п.п. 2 п. 2 ст. 16 Закону №2011-XII (тобто, на думку відповідача, смерть Військовослужбовця настала у зв`язку з нещасним випадком в період проходження військової служби). Водночас, додані до позовної заяви матеріали, на думку скаржників, свідчать про те, що право на призначення одноразової грошової допомоги члени сім`ї набули саме за п.п. 1 п. 2 ст. 16 Закону №2011-XII, адже, на їх думку, військовослужбовець загинув (помер) під час виконання ним обов`язків військової служби, за яким розмір одноразової грошової допомоги є значно більшим (тобто 15 000 000 грн).

Відповідач та третя особа не скористались правом подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, справу судом апеляційної інстанції розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що молодший сержант ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України з 01.03.2022.

З 08.07.2023 перебував на посаді командира 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 загинув під час виконання бойового завдання у місті Чорноморськ Одеської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 18.01.2024 та сповіщенням сім`ї №255 від 19.01.2024.

Згідно акту проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії), затверджений 15 березня 2024 року ТВО командира Військової частини НОМЕР_3 полковником ОСОБА_7 , 17 січня 2024 року молодший сержант ОСОБА_1 та солдат ОСОБА_8 виконували бойове завдання на взводному опорному пункті «ЮПІТЕР», а саме: здійснювали заходи з охорони та оборони вогневих позицій. Під час повітряної тривоги, о 01:25 год. 17 січня 2024 року, згідно з бойовим розпорядженням командира Військової частини НОМЕР_1 від 07.01.2024 №12/39дск, виїжджали у складі мобільної вогневої групи « ІНФОРМАЦІЯ_5 » в населений пункт Молодіжне для відбиття ворожих повітряних цілей.

Під час пересування з взводного опорного пункту «ЮПІТЕР», який знаходиться на території Чорноморського морського торгівельного порту, на автомобілі «HYUNDAI H-200», реєстраційний номер НОМЕР_4 , водій ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 не впорався з керуванням, з`їхав з дороги та допустив зіткнення з вантажним автомобілем, який стояв на узбіччі.

Також указаним актом установлено, що причиною смерті командира 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та кулеметника 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є отримання травмування в результаті дорожньо-транспортної пригоди. Питання дотримання Правил дорожнього руху з боку водія – молодшого сержанта ОСОБА_1 , який причетний до даної дорожньо-транспортної пригоди, буде прийнято за результатами досудового розслідування за кримінальним провадженням, яке здійснюється слідчим відділенням відділу поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області, яке на даний час триває, рішення у кримінальному провадженні не прийнято.

За результатами судово-токсикологічного дослідження встановлено, що молодший сержант ОСОБА_1 та солдат ОСОБА_8 на момент смерті перебували в стані алкогольного сп`яніння.

За фактом настання дорожньо-транспортної пригоди ГУНП в Одеській області було порушено кримінальне провадження за частиною третьою статті 286-1 Кримінального кодексу України.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №29 від (експертиза почата 18.01.2024; експертиза закінчена 16.02.2024) трупа водія автомобіля «HYUNDAI H-200» реєстраційний номер НОМЕР_4 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , встановлено, що при судово-токсикологічному дослідженні крові від трупа гр. ОСОБА_1 виявлений етиловий спирт у концентрації 1,43 %, що за життя могло відповідати легкому алкогольному сп`янінню.

На підставі пункту 5 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, кримінальне провадження № 12024162160000070 закрито у зв`язку зі смертю ОСОБА_1 , тобто особи, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв`язку зі смертю.

07.08.2024 позивачами було подано до ІНФОРМАЦІЯ_4 заяви про виплату одноразової грошової допомоги, у зв`язку зі смертю військовослужбовця ОСОБА_1 .

Вказані заяви було направлено до Міністерства оборони України.

Згідно з витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 18 квітня 2025 року №29/в за пунктом 10 відмовлено в призначенні батьку, матері, дружині та сину загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок травми, одержаної в результаті нещасного випадку, пов`язаної з проходженням військової служби, молодшого сержанта ОСОБА_1 .

Указане рішення обґрунтовано наступним:

відповідно до акту службового розслідування Військової частини НОМЕР_3 від 15.03.2024 виконуючи бойове завдання, виїжджаючи в складі мобільної вогневої групи для відбиття ворожих повітряних цілей, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, не впорався з керуванням, з`їхав з дороги та допустив зіткнення з напівпричепом, який перебував на зчепленні з вантажним автомобілем. Внаслідок чого водій та пасажир загинули на місці події. Згідно листа ГУНП в Одеській області від 12.03.2024 № 2435 під час проведення судово-токсикологічного дослідження в крові ОСОБА_1 виявлено етиловий спирт в концентрації 1,43%. Відповідно до листа ГУНП в Одеській області від 16.01.2025 №61.2-523 було відкрито кримінальне провадження від 17.01.2024 12024162160000070, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.286-1 Кримінального кодексу України, кваліфікованому як «порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило смерть потерпілого». По даному кримінальному провадженні було прийнято рішення про закриття на підставі п.5 ч.1 ст.284 Кримінального процесуального кодексу України, у зв`язку зі смертю ОСОБА_1 , стосовно якого зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчинені кримінального правопорушення. Відповідно до статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення розпивання алкогольних напоїв військовослужбовцями на території військових частин, військових об`єктів або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані є адміністративним правопорушенням. Згідно зі статтею 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), військовослужбовця, є наслідком вчинення кримінального або адміністративного правопорушення, або вчинення дій в стані алкогольного сп`яніння.

Вважаючи дане рішення протиправним, позивачі звернулись до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з пунктів «а» і «б» частини першої статті 16-4 Закону №2011-ХІІ, які регламентують, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення або вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння.

Суд констатував, що причиною загибелі військовослужбовця ОСОБА_1 було ДТП.

При цьому, згідно висновку судово-медичної експертизи в крові трупа гр. ОСОБА_1 виявлений етиловий спирт у концентрації 1,43 %, що за життя могло відповідати легкому алкогольному сп`янінню.

Суд першої інстанції вважав, що вказані докази свідчать про вчинення ОСОБА_1 дорожньо-транспортної пригоди в тій мірі, яка надає можливість зробити висновок про обґрунтованість відмови у виплаті спірної допомоги за пунктами «а» і «б» частини 1 статті 16-4 Закону № 2011-XII, іншими зібраними у справі доказами їх не спростовано.

Також суд першої інстанції відхилив доводи позивачів про те, що загиблого військовослужбовця не було притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за вчинене ним діяння, оскільки визначальним фактором за змістом спірних правовідносин є фактичні обставини його загибелі, а не сам факт притягнення його до відповідальності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 41 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-XII.

Спеціальним законом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон № 2011-XII.

Статтею 1 Закону № 2011-XII визначено, що соціальний захист військовослужбовців це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 2 частини першої та частини другої статті 3 Закону № 2011-XII дія цього Закону поширюється на членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти. Дія цього Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов`язаним чи резервістом тілесного ушкодження.

Згідно з положеннями частини першої статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі – одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пунктів 1- 3 частини другої статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби; смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби; загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.

Статтею 16-1 Закону № 2011-XII встановлено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Частиною дев`ятою статті 16-3 Закону № 2011-XII передбачено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначається постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (далі - Порядок № 975).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Згідно з пунктом 10 Порядку № 975 члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи:

заяву кожного повнолітнього члена сім`ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги;

витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу);

витяг з особової справи про склад сім`ї військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

До заяви додаються копії:

документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства;

свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста;

свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого);

свідоцтва про шлюб – для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові);

документів (відповідних сторінок за наявності), що посвідчують особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту) членів сім`ї, з даними про прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, та довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені);

свідоцтва про народження дитини – для виплати одноразової грошової допомоги дитині;

документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою);

рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста);

рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім`ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні);

постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання.

Відповідно до абзацу 3 пункту 5 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема, у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).

Згідно з пунктом 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Частиною першою статті 16-4 Закону № 2011-XII встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Аналогічні положення закріплені у пункті 19 Порядку № 975.

Отже, законодавцем чітко визначено підстави, за наявності яких спірна одноразова грошова допомога не призначається та не виплачується, зокрема у випадку, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення, а також вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння.

Аналізуючи указані положення законодавства, колегія суддів зазначає наступне.

Як правильно встановив суд першої інстанції, відповідач відмовив членам сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_1 , у зв`язку з тим, що загибель вказаного військовослужбовця настала у зв`язку із вчиненням ним адміністративного та кримінального правопорушення, а також у зв`язку із перебуванням його у стані алкогольного сп`яніння.

Суд апеляційної інстанції, вирішуючи дану справу, звертається до правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 15 травня 2026 року по справі №280/1655/25.

Так, у цій справі суд касаційної інстанції дійшов такого висновку, що у спорах щодо призначення одноразової грошової допомоги членам сім`ї загиблого або померлого військовослужбовця за наявності алкоголю, наркотичних або токсичних речовин в організмі військовослужбовця сам факт їх виявлення не є достатньою підставою для відмови у призначенні та виплаті такої допомоги. Підставою для відмови за умови належного доказування може бути лише: доведена сукупність таких обставин: перебування військовослужбовця у стані сп`яніння, вчинення ним у такому стані конкретних юридично значущих дій та причинний зв`язок між цими діями і смертю; доведений прямий медичний причинний зв`язок між алкогольним, наркотичним або токсичним сп`янінням та його безпосередніми наслідками і смертю.

Тобто, у межах даної справи №420/17986/25 необхідно встановити саме причинно-наслідковий зв`язок між перебуванням військовослужбовцем ОСОБА_1 у стані сп`яніння та його загибелі.

Досліджуючи це питання та відповідаючи на доводи апеляційної скарги, які полягають у тому, що матеріали справи не містять доказів наявності причинно-наслідкового зв`язку між вживанням алкогольних напоїв військовослужбовцем та його смертю, адже єдиний документ здатний це підтвердити – вирок/постанова суду, які відсутні, колегія суддів установила таке.

17.01.2024 військовослужбовець ОСОБА_1 , під час виконання обов`язків військової служби, керуючи автомобілем «HYUNDAI H-200», не впорався з керуванням, з`їхав з дороги та допустив зіткнення з вантажним автомобілем, який стояв на узбіччі.

Причиною смерті ОСОБА_1 є отримання травмування в результаті дорожньо-транспортної пригоди (ДТП).

Згідно наявних доказів у матеріалах справи, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «HYUNDAI H-200», перебував у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи № 29 (при судово - токсикологічному досліджені крові від трупа гр. ОСОБА_1 виявлений етиловий спирт у концентрації 1,43 %, що за життя могло відповідати легкому алкогольному сп`янінню).

Принагідно зазначити, що перебування за кермом саме військовослужбовця ОСОБА_1 підтверджується матеріалами справи, в тому числі актом службового розслідування та фото матеріалами, які наявні в матеріалах справи (а.с.123-128).

Водночас, за вказаним фактом ДТП, 17.01.2024 ГУНП в Одеській області було порушено кримінальне провадження № 12024162160000070 за частиною третьою статті 286-1 Кримінального кодексу України (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами).

По даному кримінальному провадженні було прийнято рішення про закриття на підставі п.5 ч.1 ст.284 Кримінального процесуального кодексу України, у зв`язку зі смертю ОСОБА_1 , стосовно якого зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчинені кримінального правопорушення, тобто з нереабілітуючої підстави.

Крім того, слід звернути особливу увагу на те, що керування транспортними засобами особами, які перебувають у стані алкогольного сп`яніння є адміністративною відповідальністю, передбаченою статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

Разом з тим, відсутність чинної постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не є визначальним в межах спірних правовідносин, оскільки нормами КУпАП не передбачено права складання протоколу про адміністративні правопорушення або провадження досудового розслідування відносно померлої особи.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю внаслідок смерті особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

Отже, на переконання колегії суддів, факт притягнення чи не притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на можливість призначення позивачам спірної одноразової грошової допомоги не впливає, оскільки визначальним в даному випадку є фактичні обставини його загибелі, а не сам факт притягнення його до відповідальності.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06 квітня 2021 року у справі №120/4628/18-а та від 13 травня 2026 року у справі №580/7601/24.

Понад те, розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння є адміністративним правопорушенням відповідальність за яке передбачена статтею 172-20 КУпАП.

Зважаючи на наведене, за встановлених обставин (з урахуванням відомостей про закриття кримінального провадження на підставі п.5 ч.1 ст.284 Кримінального процесуального кодексу України), з огляду на неможливість фіксації факту адміністративного правопорушення і встановлення вини особи у його вчиненні та, як наслідок, притягнення її до відповідальності згідно з процедурою, встановленою КУпАП, у зв`язку з її смертю, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для призначення та виплати позивачам одноразової грошової допомоги, оскільки загибель (смерть) військовослужбовця настала внаслідок вчинення ним, зокрема, адміністративного правопорушення.

Слід зазначити, що суд апеляційної інстанції не надає оцінку доводу апеляційної скарги щодо суми одноразової грошової допомоги, оскільки у межах даної справи члени сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_1 не мають права на її отримання в будь-якому розмірі, з підстав передбачених частиною першою статті 16-4 Закону № 2011-XII.

Отже, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову та не є такими, що тягнуть за собою підстави для зміни або скасування судового рішення.

За таких умов, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для розподілу судових витрат за результатом розгляду апеляційної скарги, відповідно до статті 139 КАС України, відсутні.

Керуючись статтями 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Левуш Ольги Анатоліївни, яка діє в інтересах ОСОБА_3 – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач Г.В. Семенюк

Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький