Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №400/9583/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/9583/25

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Димерлія О.О.,

суддів Вербицької Н.В., Шляхтицького О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.10.2025 року у справі №400/9583/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В:

03 вересня 2025 року ОСОБА_1 (далі – позивачка) звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просила:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року включно;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року включно, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період проходження нею військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 починаючи з 01 березня 2018 року індексації грошового забезпечення у фіксованому розмірі 3408 грн. 50 коп. на місяць, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за періоди проходження нею військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 починаючи з 01 березня 2018 року індексацію грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 у фіксованому розмірі 3408 грн. 50 коп. на місяць;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 , у відповідності до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-Ш «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року за весь час затримки виплати, а саме за період з 01 січня 2016 року до дня фактичної виплати;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення ОСОБА_1 з 29 січня 2020 року перерахунку, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 з 29 січня 2020 року до 31 грудня 2020 року, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення), виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення ОСОБА_1 з 01 січня 2021 року перерахунку на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 з 01 січня 2021 року до 25 листопада 2021 року включно, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення), виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 , у відповідності до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року до 25 листопада 2021 року за весь час затримки виплати, а саме за період з 29 січня 2020 року до дня фактичної виплати грошового забезпечення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року включно відповідач не нараховував і не виплачував позивачці «поточну» індексацію грошового забезпечення, чим порушив вимоги Закону України «Про індексацією грошових доходів населення». При цьому, як стверджувала позивачка, базовим місяцем для проведення індексації за спірний період має бути січень 2008 року, оскільки саме тоді був підвищений оклад за посадою, яку вона займала.

Крім цього, як вказувала позивачка, розмір підвищення доходу ОСОБА_1 в березні 2018 року був меншим за суму індексації грошового забезпечення, яка склалася в такому місяці, тож в силу вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення відповідач зобов`язаний із 1 березня 2018 року виплачувати їй «фіксовану» індексацію грошового забезпечення у розмірі 3408 грн. 50 коп. щомісяця як різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу. До того ж, на думку позивачки, у зв`язку з несвоєчасною виплатою відповідачем індексації грошового забезпечення, ОСОБА_1 має право на отримання компенсації втрати частини доходів згідно до приписів статті 4 Закону України "Про компенсацію громадянами втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати".

Насамкінець, позивачка звертає увагу, що розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного року. Разом з цим, під час виплати грошового забезпечення у період з 29 січня 2020 року до 25 листопада 2021 року відповідачем протиправно визначено розмір посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2018 року.

За наслідками розгляду зазначеної справи Миколаївським окружним адміністративним судом 31 жовтня 2025 року прийнято судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 року до 28.02.2018 року включно.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року до 28.02.2018 року включно, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період проходження нею військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 починаючи з 01.03.2018 року індексації грошового забезпечення у фіксованому розмірі 3408 грн. 50 коп. на місяць, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за періоди проходження нею військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 починаючи з 01.03.2018 року індексацію грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 у фіксованому розмірі 3408 грн. 50 коп. на місяць.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення ОСОБА_1 з 29.01.2020 року перерахунку, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 з 29.01.2020 року до 31.12.2020 року, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення), виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення ОСОБА_1 з 01.01.2021 року перерахунку на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 з 01.01.2021 року до 25.11.2021 року включно, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення), виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги частково, окружний адміністративний суд виходив з того, що індексація грошового забезпечення є державною соціальною гарантією і у зв`язку з інфляцією відповідач зобов`язаний її нарахувати й виплатити позивачці. Натомість обмежене фінансування не впливає на наявність чи відсутність у позивачки права на нарахування та виплату такої індексації. Також, суд попередньої інстанції дійшов висновку, що базовим місяцем для нарахування «поточної» індексації грошового забезпечення повинен бути січень 2008 року, оскільки з січня 2008 року до березня 2018 року посадові оклади військовослужбовців, з яких вираховується індексація, залишалися незмінними.

Серед іншого, окружний адміністративний суд вказав, що позивачка має право на індексацію грошового забезпечення починаючи з 01.03.2018 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, із виплатою індексації-різниці у розмірі 3408 грн. 50 коп. щомісяця. Разом з цим, як установлено судом попередньої інстанції, відповідачем в порушення вимог абзаців 4, 6 пункту 5 пункту 5 Порядку №1078 безпідставно не виплачено на користь ОСОБА_1 індексацію-різниці грошового забезпечення за період проходження нею військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 із застосуванням щомісячної фіксованої індексації у розмірі 3408 грн. 50 коп.

Окрім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що у період з 29 січня 2020 року до 25 листопада 2021 року грошове забезпечення ОСОБА_1 має розраховуватись виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року, а не з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на 01.01.2018 року.

Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції зазначив про передчасність вимоги щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частин доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати, оскільки грошове забезпечення у належному розмірі ще не нараховано та не виплачено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, Військовою частиною НОМЕР_3 (далі – скаржник) подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить апеляційний суд скасувати рішення суду в оскаржуваній частині та в цій частині ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що згідно із приписами абзацу 5 статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення України" та абзаців 8-9 пункту 5 Порядку, а також додатку 5 до Порядку у спірних правовідносинах немає підстав для виплати на користь позивачки індексації-різниці грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року до 25.11.2021 року.

Як вказує скаржник, починаючи з 29.01.2020 року відбулося збільшення посадового окладу ОСОБА_1 у зв`язку з підвищенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», що установлено судовим рішенням у справі №400/9583/25. При цьому, скаржник звертає увагу, що вказане судове рішення у справі №400/9583/25 в цій частині не оскаржується з боку відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 спростовує доводи апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_3 , вказуючи на законність ухваленого судового рішення та просить залишити без змін.

В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом норм процесуального права при установленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, апеляційним судом з`ясовано таке.

У період з 01.01.2016 року до 25.11.2021 року ОСОБА_1 проходила службу у Військовій частині НОМЕР_2 , яка перебувала на фінансовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_1 .

13.06.2025 року представник ОСОБА_1 звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із адвокатським запитом, у якому, зокрема, просив надати інформацію про нараховане та виплачене грошове забезпечення.

Листом від 31.07.2025 року відповідачем надано відповідь щодо нарахування та виплату грошового забезпечення за час проходження ОСОБА_1 військової служби. (а.с.19-22)

Уважаючи, що відповідачем неправильно здійснено розрахунок та виплату грошового забезпечення, позивачка звернулася до суду з даним позовом за захистом прав, свобод та охоронюваних законом інтересів.

З урахуванням приписів частини 1 статті 308 КАС України оскаржуване рішення суду переглядається апеляційним судом в частині доводів та вимог апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 щодо правомірності задоволення судом позовних вимог про:

«Визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період проходження нею військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 починаючи з 01.03.2018 року індексації грошового забезпечення у фіксованому розмірі 3408 грн. 50 коп. на місяць, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.

Зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за періоди проходження нею військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 починаючи з 01.03.2018 року індексацію грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 у фіксованому розмірі 3408 грн. 50 коп. на місяць.».

З цього приводу судова колегія вказує, що грошове забезпечення військовослужбовців підлягає індексації відповідно до закону. Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні.

Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці». Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

Щодо «фіксованої» суми індексації, то Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» і Порядок №1078 такого поняття не містять. Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року №526, де наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Разом з цим, постановою Уряду №1013 від 9 грудня 2015 року цей Додаток викладений у новій редакції і з 1 грудня 2015 року у цьому Додатку, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

З 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указував, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) свідчить про те, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників. Своєю чергою, обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати такий вид індексації грошового забезпечення.

З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, якою встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу ОСОБА_1 , за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Наведені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21 та від 10 квітня 2024 року по справі №200/564/23 з подібними правовідносинами.

Як слідує з матеріалів справи, станом на лютий-березень 2018 року ОСОБА_1 проходила військову службу, і з 1 березня 2018 року до 25 листопада 2021 року їй не нараховувалася і не виплачувалася індексація-різниці грошового забезпечення.

У постанові від 10 квітня 2024 року у справі № 200/564/23 Верховний Суд указав, що за змістом абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

За висновком Верховного Суду в справі № 200/564/23, якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указував, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Крім того, Верховний Суд зауважив, що необхідність і умови продовження виплати такої індексації у разі продовження військової служби визначаються нормативно і відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для нарахування й виплати позивачу цієї індексації.

Відтак, апеляційний суд зауважує, що для правильного застосування абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, необхідно установити:

1) розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);

2) суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);

3) чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Так, розмір підвищення доходу у березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

При визначенні розміру грошового забезпечення ураховуються його складові, які не мають разового характеру (абзац 5 пункту 5 Порядку №1078).

Як установлено судом першої інстанції, різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року складає:

9098 грн. 00 коп.– 8043 грн. 35 коп. = 1054 грн. 65 коп.

Отже, розмір підвищення доходу у березні 2018 року (А) - 1054 грн. 65 коп.

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

У постанові від 23 травня 2024 року у справі №160/15411/23 Верховний Суд розрахував, що величина приросту індексу споживчих цін в березні 2018 року, застосовуючи січень 2008 року як місяць підвищення доходу, становить 253,3%.

Верховний Суд зазначив, що оскільки станом на березень 2018 року величина приросту індексу споживчих цін становила 253,3%, у березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762 грн., то сума можливої індексації грошового забезпечення позивачки в березні 2018 році, якби не відбулося чергового підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, мала становити 4463 грн. 15 коп. (1762 грн. х 253,30% / 100 = 4463 грн. 15 коп.).

За таких обставин, відповідно до приписів абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078, даних Держстату сума можливої індексації грошового забезпечення позивачки в березні 2018 року становить 4463 грн. 15 коп. (1762 грн. * 253,30% / 100).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як зазначалось вище, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Враховуючи наведене, оскільки розмір підвищення доходу ОСОБА_1 в березні 2018 року (А) є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), наявні підстави для нарахування й виплати позивачці індексації-різниці грошового забезпечення за період з 1 березня 2018 року до 25 листопада 2021 року.

Факт невиплати позивачці цієї індексації грошового забезпечення за період з 1 березня 2018 року до 25 листопада 2021 року свідчить про протиправну бездіяльність відповідача та обґрунтованість заявленого позову.

Указані висновки підтримані Верховним Судом у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 20 квітня 2023 року у справі №320/8554/21 та інших.

Разом з цим, як слідує зі змісту апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 , скаржник уважає, що з огляду на задоволення позовних вимог у справі №400/9583/25 щодо перерахунку грошового забезпечення з 29.01.2020 року у ОСОБА_1 відбудеться зміна, а саме підвищення посадового окладу, що в свою чергу є підставою для припинення нарахування й виплати індексації-різниці.

Апеляційний суд звертає увагу, що у справі №400/9583/25 не вирішується питання щодо перерахунку посадового окладу та окладу за військовим званням позивачки за 2018 рік, яке може вплинути на розмір індексації-різниці грошового забезпечення, на обрахунок якої має значення збільшення грошового доходу ОСОБА_1 у березні 2018 року порівняно з її грошовим доходом у лютому 2018 року.

При цьому, що ж до можливого збільшення посадового окладу ОСОБА_1 починаючи з 29.01.2020 року з врахуванням судового рішення у справі №400/9583/25, то колегія суддів уважає, що вказана обставина не вплине на право позивачки щодо отримання індексації-різниці, яке є спірним у даній справі, оскільки за змістом абзацу 6 пункту 5 Порядку №1078 індексація-різниця виплачується до наступного підвищення посадового окладу за рішенням Уряду чи до дня звільнення з військової частини.

Вказаний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 19 лютого 2025 року по справі №420/2653/24.

У свою чергу, у період з 01 березня 2018 року по 25 листопада 2021 року Урядового підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців не відбулося, а перерахунок грошового забезпечення за рішенням суду не впливає на нарахування індексації грошового забезпечення із застосуванням щомісячної фіксованої індексації за кожний місяць за певний період відповідно до абзаців 3,4,5,6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

За наведених обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 має право на виплату на її користь щомісячної суми індексації-різниці розміром 3408 грн. 50 коп. з 1 березня 2018 року по 25.11.2021 року.

Підсумовуючи вище викладене, у даному випадку наявні правові підстави для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивачки індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині розміром 3408 грн. 50 коп. в місяць за період з 01.03.2018 року по 25.11.2021 року відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

Отже, колегія суддів уважає, що суд попередньої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права.

У відповідності до ст. 315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.10.2025 року у справі №400/9583/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами судового рішення.

Суддя-доповідач О.О. Димерлій

Судді Н.В. Вербицька О.І. Шляхтицький