Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №420/12416/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/12416/25

Перша інстанція: суддя Юхтенко Л.Р.,

повний текст судового рішення

складено 30.04.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Голуб В.А.,

суддів – Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.,

розглянувши матеріали справи за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року у справі № 420/12416/25 за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за невиконання вимог виконавчого листа, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій позивач просив визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ВП № 74701214 від 15.04.2025 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу. В обґрунтування незгоди апелянт зауважив, що в постанові від 15.04.2026 ВП № 74701214 старшим державним виконавцем не встановлені конкретні обставини виконання чи не виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області вимог виконавчого листа № 420/19190/22, з урахуванням наданих копій документів, не зазначені причини невиконання рішення. Будь-яких доказів на підтвердження того, що державним виконавцем перевірялись доводи, зазначені у листі № 1500-0505-5/62188 від 24.04.2024, матеріали виконавчого провадження не містять. Поряд з цим, невиконання судового рішення по справі № 420/19190/22 в частині виплати заборгованості зумовлена відсутністю фінансування.

Враховуючи вищевикладене апелянт вважає, що рішення суду по справі № 420/19190/22 не виконано з поважних причин, а тому відсутні підстави для застосування штрафу.

Відповідач не надав відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, встановив наступне.

Відповідно до даних з Єдиного реєстру судових рішень суд встановив, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/19190/22 від 28 лютого 2023 року задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (м. Одеса, вул. Канатна, 83, 65012; ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження максимальним розміром пенсії ОСОБА_1 під час її перерахунку з 01.03.2022. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 01.03.2022 перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_2 без обмеження максимальним розміром, з урахуванням індексації, та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.03.2022 по день проведення перерахунку. Стягнуто з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 992, 40 грн (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 копійок).

Рішення суду набрало законної сили 31 березня 2023 року.

Матеріалами справи підтверджено, що Одеським окружним адміністративним судом 25.05.2023 видано виконавчий лист по адміністративній справі № 420/19190/22, яким зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром, з урахуванням індексації, та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.03.2022 по день проведення перерахунку.

Матеріалами справи підтверджено, що старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 10.04.2024 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 74701214 на підставі вказаного виконавчого листа.

Відділ примусового виконання рішень було повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 24.04.2024 про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду № 420/19190/22 від 28 лютого 2023 року, про те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.12.2023 по справі № 420/19190/22, яке набрало законної сили 31.03.2023 та з урахуванням ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 03.03.2023, ОСОБА_1 22.05.2023 проведено перерахунок пенсії з 01.03.2022 без обмеження максимальним розміром, з урахуванням індексації (копія перерахунку пенсії додається). Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.06.2023 становив 25 366, 54 грн (копія перерахунку пенсії додається). Сума доплати за період з 01.03.2022 по 31.05.2023 з урахуванням фактично виплачених сум склала 76 208, 10 грн та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації.

Матеріалами справи підтверджено, що старшим державним виконавцем 15.04.2025 винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення суду за виконавчим листом та зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів.

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не погодившись з прийнятою постановою про накладення штрафу за невиконання рішення суду, звернулось до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області не виконано рішення суду у справі № 420/19190/22 у визначений спосіб, оскільки фактично не провело перерахунок пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром. Про це свідчить розрахунок від 1 березня 2023 року, згідно з яким підсумок нарахованої третій особі пенсії з надбавками становить 26 866, 54 грн, проте до виплати визначено суму з урахуванням обмеження - 25 366, 54 грн.

Зі змісту рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/19190/22 встановлено, що воно не містить часових обмежень щодо періоду, за який пенсія має бути перерахована без застосування максимального розміру. Відтак, на дату виконання судового рішення третій особі мав бути проведений перерахунок пенсії без обмеження її максимальним розміром.

За таких обставин суд першої інстанції виснував, що державний виконавець правомірно дійшов висновку про невиконання боржником судового рішення, тоді як Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області не надано доказів поважності причин його невиконання.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2026 суд замінив відповідача у справі - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (ЄДРПОУ 43315529) на правонаступника - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ 45862901).

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія судді зазначає наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентує порядок та особливості проведення кожної дії виконавчого провадження та відповідних дій органу державної виконавчої служби являється Закон України від 02.06.2016 № 1404-VІІ «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).

Статтею 1 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 2 Закону № 1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

За приписами статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Статтею 10 Закону № 1404-VIII передбачено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Пунктом 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Частинами першою, другою статті 63 Закону № 1404-VIII передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з абзацом першим частини третьої статті 63 Закону № 1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Відповідно до частини першої статті 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Частиною другою статті 75 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналізуючи вищенаведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII. На час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин. Поважними, у розумінні наведених норм Закону № 1404-VІІІ, можуть уважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та, які не залежали від його власного волевиявлення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 0840/3476/18, від 09.12.2020 у справі № 522/19758/18.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/19190/22 не містить часових обмежень щодо періоду, за який пенсія має бути перерахована без застосування максимального розміру. При цьому з матеріалів цієї справи вбачається, що пенсія ОСОБА_1 розрахована із застосуванням максимального розміру, а саме 25 366, 54 грн, тоді як з березня 2023 року її фактичний розмір без обмежень становить 26 866, 54 грн.

За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що державний виконавець правомірно дійшов висновку про невиконання судового рішення без поважних причин. При цьому Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області не наведено поважних причин невиконання цього рішення.

Щодо посилання апелянта на відсутність бюджетних асигнувань для виплати заборгованості з пенсії, колегія суддів зазначає наступне.

Так, невиплата перерахованих сум пенсії за відсутності виділення Пенсійним фондом України коштів для їх виплати та без фактичного перерахування коштів боржнику не може вважатися невиконанням рішення суду без поважних причин.

Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 у справі № 757/29541/14-а дійшов висновку, що невиконання судового рішення управлінням ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Проте неможливість виплати заборгованості не нівелює обов`язку пенсійного органу перерахувати та виплатити пенсію без обмеження її максимальним розміром, за що і було накладено штраф на апелянта.

Посилання апелянта на те, що матеріали виконавчого провадження не містять доказів перевірки державним виконавцем доводів, зазначених у листі № 1500-0505-5/62188 від 24.04.2024, колегія суддів вважає необґрунтованим. Пунктом 3 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, зокрема конфіденційну.

Указані дії є правом виконавця, яке він реалізує залежно від обставин виконавчого провадження, а не його обов`язком.

Крім того, ані державному виконавцю, ані суду позивачем не було надано доказів виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/19190/22 в повному обсязі, а саме в частині перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно з пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

За пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС України.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року у справі № 420/12416/25, - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року у справі № 420/12416/25 за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за невиконання вимог виконавчого листа - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач В.А. Голуб

Судді Ю.В. Осіпов В.О. Скрипченко