Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №947/3690/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 947/3690/26

Перша інстанція: суддя Цирфа К.А.,

повний текст судового рішення

складено 17.03.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Голуб В.А.,

суддів – Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.,

розглянувши матеріали справи за апеляційною скаргою Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції на рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 березня 2026 року у справі № 947/3690/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Департамент патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2026 року до Київського районного суду м. Одеси із адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 (далі також – позивач) до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції (далі також – відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕНА № 6527312 від 17.01.2026 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 № 8073-X (далі - КУпАП).

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 17 березня 2026 року суд задовольнив позов ОСОБА_1 . Скасував постанову про притягнення до адміністративної відповідальності серії ЕНА № 6527312 від 17.01.2026, винесену поліцейською 2 взводу 2 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області лейтенантом поліції Мозговою В.А. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням представник Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції подав апеляційну скаргу, у якій зазначив, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП підтверджується відеозаписами з відеореєстратора службового авто, а також відеозаписами з нагрудного відео реєстратора поліцейського. Крім того, апелянт звернув увагу, що окремі недоліки в оформленні постанови не спростовують факту вчинення адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, апелянт просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу. Так, ОСОБА_1 вказав, що надання відповідачем суперечливих даних щодо місця події свідчить про відсутність події правопорушення за адресою, вказаною в постанові. Розбіжність у часі та місці з даними постанови підтверджує, що інспектор не зафіксувала правопорушення належним чином, а виклала у постанові обставини, що не відповідають дійсності. Поряд з цим, позивач зауважив, що обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. Поліцейська Мозгова В.А. повинна була не швидкоплинно «запропонувати», а ознайомити водія з відеозаписом, чого зроблено не було. Крім того, відеозапис є недопустимим доказом. Тому позивач просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в оскаржуваній частині, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам статті 242 КАС України, з огляду на наступне.

Так, судом першої інстанції встановлено, що відповідно до постанови серії ЕНА № 6527312 від 17.01.2026, винесеної поліцейською 2 взводу 2 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області лейтенантом поліції Мозговою В.А., ОСОБА_1 17.01.2026 о 22 год 45 хв рухався на автомобілі марки «BMW 3181», н.з. НОМЕР_1 , по автодорозі вулиці Інглезі, в районі будинку № 15 в м. Одесі, де при перестроюванні не ввімкнув світловий покажчик повороту, чим порушив вимоги п. 9.2.6. Правил дорожнього руху України.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 122 КУпАП, як порушення правил користування попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку.

Справа про адміністративне правопорушення розглянута на місці його вчинення. За результатами розгляду працівником патрульної поліції на позивача накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. Копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 вручено на місці оформлення правопорушення.

Не погоджуючись із постановою про притягнення до адміністративної відповідальності, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимог, місцевий суд вказав, що відповідачем не доведено перед судом належними та допустимими доказами факт перестроювання та неувімкнення покажчика повороту ОСОБА_1 під час руху автомобіля.

Колегія суддів не погоджується з висновками місцевого суду, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух; та інше.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху (далі ПДР України), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно з п. 9.2б ПДР України водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

За приписами п.1.9 ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

В розумінні ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

З матеріалів справи вбачається, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення був зафіксований як записами з відеореєстратора службового автомобіля так і відеозаписами з нагрудного відео реєстратора поліцейського.

Колегія суддів зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

При цьому, позивачем не спростовано факт вчинення адміністративного правопорушення.

Положеннями статті 283 КУпАП закріплено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відтак, приписами частини третьої статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Це узгоджується з позицією, яку висловив Верховний Суд у постанові від 26.04.2014 у справі № 200/5590/17, відповідно до якої технічні засоби, якими здійснено фото або відеозапис не можуть вважатися належними доказами по справі якщо постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не містить посилання на них.

Колегія суддів звертає увагу, що спірна постанова серії ЕНА № 6527312 від 17.01.2026 містить посилання на те, що правопорушення зафіксовано на нагрудний відео реєстратор поліцейського.

Отже, надані апелянтом відео на підтвердження порушення позивачем ст. 122 КУпАП, є належними та допустимими доказами.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відсутність у графі 7 «До постанови додаються» відомостей про докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, зокрема відеозаписи, на які покликається відповідач, то такі відеозаписи не можна вважати належними та допустимими доказами вчинення позивачем адміністративного правопорушення, є проявом надмірного формалізму.

Так, дійсно, вимоги КУпАП зобов`язують контролюючий орган вказувати технічні засоби, якими здійснюється фіксація правопорушення, що і було зроблено апелянтом. Разом з тим, не зазначення у графі 7 «До постанови додаються» додатків, не може спростовувати факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

При цьому, ОСОБА_1 не спростовано, що 17.01.2026 ним скоєно адміністративне правопорушення, а саме при перестроюванні не було ввімкненою світловий покажчик повороту, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП. Вчинення позивачем вказаного адміністративного правопорушення також підтверджується матеріалами справи.

Колегія суддів зазначає, що аналіз правових норм та обставин справи дають підстави для висновку, що вказання інспектором в оскаржуваній постанові неправильних даних, зокрема неправильної адреси місця події, не спростовує факту порушення позивачем Правил дорожнього руху.

Аналогічна правова позиція щодо неточностей відомостей в постанові про притягнення особи до адміністративного правопорушення, уже була висловлена Верховним Судом у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 537/1214/17 (провадження № К/9901/17897/18).

Отже, в даному випадку основною та обов`язковою ознакою об`єктивної сторони правопорушення є протиправне діяння, факт вчинення якого підтверджено відеоматеріалами, відсутність якого б виключала склад наведеного адміністративного правопорушення.

Посилання позивача на те, що поліцейська Мозгова В.А. повинна була не просто формально запропонувати, а детально ознайомити водія з відеозаписом, колегія суддів вважає помилковими, адже позивачу було надано таку можливість, проте своїм правом він не скористався. Крім того, ОСОБА_1 було роз`яснено його права, про що свідчить його особистий підпис у спірній постанові.

Слід зауважити, що висновок суду першої інстанцій про те, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються прийняття оскаржуваної постанови, є помилковим та спростовується наявністю відеозапису вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

За таких обставин і правового врегулювання колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, що є підставою для її скасування, та прийняття нової постанови про відмову у задоволені позову.

Частиною третьою статті 272 КАС України передбачено, що судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених, зокрема, статтею 286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 202, 205, 211, 212, 254, 272, 286, 315, 317, 321, 322 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції на рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 березня 2026 року у справі № 947/3690/26 - задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 березня 2026 року у справі № 947/3690/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Департамент патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - скасувати.

Прийняти нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Департамент патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач В.А. Голуб

Судді Ю.В. Осіпов В.О. Скрипченко