Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №420/30542/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/30542/25

Перша інстанція: суддя Білостоцький О.В.,

повний текст судового рішення

складено 27.03.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Федусика А.Г.,

суддів: Семенюка Г.В., Шевчук О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ОТЦК), третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі – ГУПФ), та просив:

- визнати протиправними дії ОТКЦ щодо відмови позивачу у підготовці і наданні до ГУПФ оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 року для перерахунку його пенсії;

- зобов`язати ОТЦК провести перерахунок розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови КМУ №704 від 30.08.2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова №704), оформити і надіслати до ГУПФ оновлену довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом па 01.01.2023 року, відповідно до от ст.43, 63 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон №2262-ХІІ), Постанови №704, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до вказаної Постанови №704, з включенням процентної надбавки за вислугу років, та з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а саме премії у розмірі не менше 140%,та надбавки за особливості проходження служби у розмірі не менше 65% відповідно до окремого доручення Міністра оборони України від 01.02.2023 №2683/з, та інших додаткових видів грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 року, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-XII), та з врахуванням положень Постанови №704, із обов`язковим із зазначенням відомостей про розміри надбавки за особливості проходження служби та премії у грошовому виразі, обчисленому виходячи з розмірів .посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, визначених із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2023 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.11.2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо відмови у підготовці та наданні до ГУПФ довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, із врахуванням положень Постанови №704 щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, та з обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2023 року основного розміру пенсії позивача.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та надати до ГУПФ довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ із врахуванням положень Постанови №704 щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року (2684,00 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, та з обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2023 року основного розміру пенсії позивача.

В іншій частині заявлених позовних вимог – відмовлено.

Судове рішення набрало законної сили 23.12.2025 року.

20.03.2026 року до суду від позивача надійшла заява в порядку ст.383 КАС України, в якій позивач просив суд:

- визнати протиправними дії ОТЦК щодо видачі довідки №ЮО94913 від 06.02.2026 року, яка не відповідає суті рішення суду;

- зобов`язати ОТЦК вжити заходів щодо повного виконання рішення суду шляхом видачі коректної довідки з урахуванням законних розрахунків надбавки за особливості проходження служби та премії від актуальної бази 2023 року.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2026 року заяву залишено без задоволення.

Не погоджуючись з даною ухвалою, заявник подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що судове рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяву.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що у даному випадку виникли нові предмет та підстави позову, які не було предметом розгляду у цій справі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За змістом статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Положеннями статті 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За приписами ч.1, 4, 6 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Вищенаведені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення.

Водночас, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

При цьому, підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення.

Згідно із частини третьої статті 383 КАС України на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не погоджується із діями відповідача, вчиненими на виконання рішення суду щодо зазначення у довідці №ЮО94913 від 06.02.2026 року про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2023 року додаткових видів грошового забезпечення та премії, розрахованих шляхом множення процентної ставки додаткових видів грошового забезпечення на розмір основних видів грошового забезпечення на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 року.

Разом з тим, предметом спору у справі було визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо відмови у підготовці та наданні до ГУПФ оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом па 01.01.2023 року, відповідно до от ст. 43, 63 Закону №2262-ХІІ, Постанови №704, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до вказаної Постанови №704.

Спір у справі не стосувався конкретних розмірів додаткових видів грошового забезпечення.

Тобто, в межах розгляду справи спору щодо порядку (алгоритму) розрахунку додаткових видів грошового забезпечення в оновленій довідці не існувало.

Викладене свідчить про те, що правовідносини, що виникли при виконанні рішення суду, на виконання якого позивачу видано довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, у якій розміри додаткових видів грошового забезпечення та премії, у відсотках від суми посадового окладу і окладу за військовим званням, визначені, на думку позивача, не шляхом множення відповідних тарифних коефіцієнтів на прожитковий мінімум, встановлений законом на 01 січня 2023 року, є новими та знаходяться поза межами судового спору, що розглядався судом у справі.

Під час розгляду справи колегією суддів враховані правові висновки, які викладені у постановах Верховного Суду віл 31.01.2025 року у справі № 560/11142/24, від 12.02.2025 року у справі № 160/16360/24.

Тобто, фактично між сторонами виникли нові підстави та предмет позову щодо змісту нової довідки, про що вірно зазначив і суд 1-ї інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду 1-ї інстанції, що в даному випадку між позивачем та відповідачем виник новий спір, що виключає можливість застосування спеціальних правових норм КАС України (ст.ст.382, 383 КАС України), направлених на забезпечення належного виконання судового рішення, а отже відсутні підстави для задоволення заяви про визнання протиправними дій відповідача при виконанні рішення суду.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм процесуального права, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись ст.308, 311, 312, 316, 321, 325, 327, 329 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Суддя-доповідач А.Г. Федусик

Судді О.І. Шляхтицький Г.В. Семенюк