Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №420/10995/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/10995/26

Перша інстанція: суддя Вовченко О.А.,

повний текст судового рішення

складено 17.04.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Голуб В.А.,

суддів – Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.,

розглянувши матеріали справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року у справі № 420/10995/26 за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 , Підприємства "ВТОРМЕТЕКСПОРТ" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України,

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС в Одеській області до підприємства «ВТОРМЕТЕКСПОРТ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, Мінкової Марії Миколаївни, в якій позивач просив суд тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – керівника Підприємства «ВТОРМЕТЕКСПОРТ» у формі ТОВ, що має податковий борг на загальну суму 1 532 272 гривень 53 копійок.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року суд задовольнив позов Головного управління ДПС в Одеській області. Тимчасово обмежив у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 – керівника Підприємства «ВТОРМЕТЕКСПОРТ» у формі ТОВ, що має податковий борг на суму 1 532 272 гривень 53 копійок.

Не погодившись із вказаним рішенням відповідачка, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Так, апелянтка зауважила, що вона була позбавлена реальної можливості подати відзив, надати пояснення, заперечення та докази, що свідчить про суто формальний характер повідомлення сторони та фактичне позбавлення її права на ефективний захист своїх прав та інтересів у суді.

Поряд із цим, суд першої інстанції не встановив жодних обставин, які б свідчили про те, що керівник юридичної особи вчиняє дії, спрямовані на ухилення від виконання податкового обов`язку. Суд не перевірив, чи існує реальний ризик виїзду керівника за межі України з метою уникнення відповідальності, не дослідив питання щодо наявності у підприємства майна, коштів або інших активів, за рахунок яких може бути погашено податковий борг, а також не перевірив, чи вичерпано контролюючим органом інші, менш обмежувальні заходи впливу.

Апелянтка також наголошує на безпідставності відкриття провадження у справі, оскільки позивач (контролюючий орган) під час звернення до суду мав сплатити судовий збір, проте такий судовий збір сплачений не був.

Крім того, відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТОРМЕТЕКСПОРТ» за березень 2026 року, яка прийнята контролюючим органом, у платника податків відсутнє позитивне значення податкового зобов`язання, яке підлягає сплаті до бюджету, натомість задекларовано від`ємне значення в розмірі 8 974 848 грн. Частина цієї суми у розмірі 2 000 000 грн була зарахована в рахунок зменшення податкового боргу, що свідчить про його фактичне погашення або істотне зменшення. Наявність від`ємного значення у сумі 8 974 848 грн також підтверджується додатком 2 до вказаної декларації, з яких 2 000 000 грн спрямовано на погашення податкового боргу, а 6 974 848 грн підлягає перенесенню на наступний податковий період.

Таким чином, на момент розгляду справи податковий борг у розумінні Податкового кодексу України відсутній, що виключає можливість застосування до керівника товариства обмеження у праві виїзду за межі України. Тому ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду від 17.04.2026 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Позивач своїм правом на надання відзиву не скористався.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, встановив наступне.

Так, судом першої інстанції встановлено, що Підприємство “ВТОРМЕТЕКСПОРТ” у формі товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 30127924) зареєстровано як юридична особа 14.08.1998 та здійснює, зокрема, такий вид діяльності за КВЕД: 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (основний).

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівницею підприємства “ВТОРМЕТЕКСПОРТ” у формі товариства з обмеженою відповідальністю є Мінкова Марія Миколаївна.

Як стверджує позивач, станом на 13.04.2026, відповідно до розрахунку заборгованості, довідки-розрахунку заборгованості до бюджету та інтегрованої картки платника, податкова заборгованість Підприємства «ВТОРМЕТЕКСПОРТ» у формі ТОВ перед бюджетом становить 1 532 278 гривень 53 копійок, а саме: з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (б/ к – 14010100) у загальній сумі 1 350 605, 33 гривень; з податку на прибуток приватних підприємств (б/к – 11021000) у загальній сумі 181 667, 20 гривень.

З наданої до суду копії інтегрованої картки підприємства “ВТОРМЕТЕКСПОРТ” у формі товариства з обмеженою відповідальністю по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) судом встановлено, що:

- станом на 31.07.2025 недоїмка у відповідача складала 2 251 589, 33 грн;

- станом на 19.11.2025 недоїмка у відповідача складала 1 351 625, 33 грн;

- станом на 31.03.2026 недоїмка у відповідача складала 1 966 605, 63 грн.

З наданої до суду копії інтегрованої картки підприємства “ВТОРМЕТЕКСПОРТ” у формі товариства з обмеженою відповідальністю по податку на прибуток судом встановлено, що:

- станом на 19.08.2025 року недоїмка у відповідача складала 181 667, 20 грн;

- станом на 31.03.2026 року недоїмка у відповідача складала 226 997, 20 грн.

Недоїмка у розмірі 1 351 625, 33 грн виникла у підприємства “ВТОРМЕТЕКСПОРТ” у формі товариства з обмеженою відповідальністю на підставі самостійно визначеного грошового зобов`язання у декларації від 22.07.2025 № 9215601730 з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно № 9262651969.

Заборгованість з податку на прибуток у сумі 181 667, 20 грн виникла на підставі самостійно визначеного грошового зобов`язання у декларації від 11.08.2025 № 9238223686.

Відповідно до ст.59 Податкового кодексу України контролюючим органом сформовано податкову вимогу від 25.07.2025 № 0015929-1305-1532 та надіслано за податковою адресою підприємства “ВТОРМЕТЕКСПОРТ” у формі товариства з обмеженою відповідальністю рекомендованим листом з повідомленням про вручення, яка вручена 18.08.2025.

Керуючись п. 95.5 ст. 95 Податкового кодексу України, керівником контролюючого органу прийнято рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу від 28.11.2025 року № 2497/4-1532 у сумі 1 532 272, 53 грн.

З додатку до даного рішення судом встановлено, що заборгованість у сумі 1 532 272, 53 грн складається з:

- заборгованості з податку на додану вартість у сумі 1 350 605,33 грн, яка виникла на підставі декларації від 22.07.2025 № 9215601730, дата нарахувань 23.07.2025;

- заборгованості з податку на прибуток у сумі 181 667, 20 грн, яка виникла на підставі декларації від 11.08.2025 № 9238223686, дата нарахувань 19.08.2025.

Зазначене рішення направлене підприємству “ВТОРМЕТЕКСПОРТ” у формі товариства з обмеженою за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У зв`язку з наявністю у підприємства “ВТОРМЕТЕКСПОРТ” у формі товариства з обмеженою податкового боргу у розмірі 1 532 272, 53 грн. та непогашення заборгованості протягом 240 календарних днів з дати вручення податкової вимоги про сплату податкового боргу, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТОРМЕТЕКСПОРТ» наявний податковий борг у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, який не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги. Оскільки доказів сплати зазначеного податкового боргу до суду надано не було, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для задоволення позову щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 – керівниці Підприємства «ВТОРМЕТЕКСПОРТ» у формі ТОВ.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно з частиною першою статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов`язані сплачувати належні суми податків у встановлені законом терміни.

Підпунктом 20.1.35-2 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівників юридичних осіб або постійних представництв нерезидентів-боржників за межі України у разі невиконання податкового обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу.

Відповідно до пункту 87.13 статті 87 Податкового кодексу України у разі несплати протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, контролюючий орган може звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу.

Вимоги абзацу першого цього пункту не застосовується у разі наявності зобов`язання держави щодо повернення юридичній особі або постійному представництву нерезидента-боржника помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, бюджетного відшкодування податку на додану вартість, якщо загальна сума непогашеної заборгованості держави перед боржником дорівнює або перевищує суму податкового боргу такого боржника.

Тимчасове обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України встановлюється як забезпечувальний захід виконання судового рішення або рішення керівника контролюючого органу про стягнення суми податкового боргу.

Згідно з пунктом 87.14 статті 87 Податкового кодексу України закінчення дії тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника здійснюється у разі погашення суми податкового боргу, зазначеної у рішенні суду, у зв`язку з якою було застосовано таке обмеження, або у разі отримання інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про зміну керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника, або у разі початку судових процедур у справах про банкрутство стосовно такого боржника.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України регулює Закон України від 21.01.1994 № 3857-XII "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України".

Відповідно до статті 6 цього Закону право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли, зокрема якщо він є керівником юридичної особи або постійного представництва нерезидента (згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру, наданими відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"), що не виконує встановленого Податковим кодексом України податкового обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу в сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, - до погашення суми такого податкового боргу, у зв`язку з яким таке обмеження встановлюється.

Тимчасове обмеження права громадянина України на виїзд з України у випадках, передбачених частинами першою та шостою цієї статті, запроваджується в порядку, передбаченому законодавством. У разі запровадження такого обмеження орган, що його запровадив, в одноденний строк повідомляє про це громадянина України, стосовно якого запроваджено обмеження, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу тимчасового обмеження права громадян України на виїзд за межі території України визначені у статті 289-2 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною першою якої установлено, що у разі невиконання у встановлені Податковим кодексом України строки обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань юридичною особою або постійним представництвом нерезидента, що призвело до виникнення податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, податковим органом подається до суду за основним місцем реєстрації юридичної особи або постійного представництва нерезидента позовна заява про застосування судом тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України.

Системний аналіз положень пункту 87.13 статті 87 Податкового кодексу України та частини першої статті 289-2 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що у контролюючого органу виникає право на звернення до адміністративного суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи боржника за межі України після спливу 240 календарних днів з дня вручення такому платнику податків податкової вимоги на суму податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень.

Аналогічний правовий висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 31.03.2025 у справі № 160/5655/22.

Колегія суддів зазначає, що дійсно на момент розгляду адміністративної справи у суді першої інстанції (17 квітня 2026 року) у підприємства «ВТОРМЕТЕКСПОРТ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю був наявний податковий борг в загальному розмірі у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги.

Отже судом правомірно застосовано обмеження керівника юридичної особи у праві виїзду за межі території України.

Щодо доводів апелянтки про те, що суд першої інстанції не встановив обставин, які б свідчили про вчинення керівником юридичної особи дій, спрямованих на ухилення від виконання податкового обов`язку, не перевірив наявність реального ризику її виїзду за межі України, не дослідив питання наявності у підприємства майна чи інших активів для погашення боргу, а також не перевірив вичерпання контролюючим органом інших заходів впливу, колегія суддів зазначає таке.

В межах розгляду цієї категорії справ суду першої інстанції належить встановити виключно факт наявності податкового боргу у розмірі, що перевищує 1 мільйон гривень, та період, протягом якого він не був сплачений після вручення податкової вимоги (240 днів). З`ясування інших обставин, зокрема наявності майна у боржника чи дослідження суб`єктивної сторони дій керівника (наміру ухилення), не передбачено процесуальним законом та положеннями Податкового кодексу України як обов`язкова умова для застосування судом заходу тимчасового обмеження у праві виїзду.

Доводи апелянтки в частині незабезпечення її права надати пояснення, заперечення та докази через скорочені строки розгляду справи колегія суддів вважає помилковими. Суд зазначає, що адміністративна справа цієї категорії відповідно до положень статті 289-2 КАС України розглядається судом упродовж 48 годин з дня відкриття провадження у справі.

Вказані скорочені процесуальні строки встановлені безпосередньо законом, а тому судом першої інстанції не порушено прав відповідачки.

Щодо безпідставності відкриття провадження у справі, оскільки позивач (контролюючий орган) під час звернення до суду мав сплатити судовий збір, проте такий судовий збір сплачений не був, колегія суддів зауважує, що ст. 3 Закону України «Про судовий збір» не передбачено справляння судового збору за вказану категорію справ.

Колегія суддів зазначає, що закінчення дії тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника здійснюється у разі погашення суми податкового боргу, зазначеної у рішенні суду, у зв`язку з якою було застосовано таке обмеження, або у разі отримання інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про зміну керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника, або у разі початку судових процедур у справах про банкрутство стосовно такого боржника.

Водночас, 20 квітня 2026 року підприємством «ВТОРМЕТЕКСПОРТ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю було подано податкову декларацію з податку на додану вартість, відповідно до якої задекларовано від`ємне значення в розмірі 8 974 848 грн. Частина цієї суми у розмірі 2 000 000 грн була зарахована в рахунок зменшення податкового боргу.

Відповідно до інтегрованої картки платника податків станом на 20.05.2026 сума заборгованості з податку на додану вартість становить 137 971, 45 грн.

Податковий борг з податку на прибуток становить 226 997, 20 грн.

Отже, у випадку повного погашення податкового боргу будуть наявні підстави для закінчення дії тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи. Проте наразі податковий борг підприємством «ВТОРМЕТЕКСПОРТ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю повністю не погашений.

Відтак, зважаючи на дотримання контролюючим органом порядку стягнення заборгованості, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог є правильним, а тому виконання платником податків податкового обов`язку після прийняття судом рішення не є підставою для його скасування.

Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року у справі № 420/10995/26 - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року у справі № 420/10995/26 за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 , Підприємства "ВТОРМЕТЕКСПОРТ" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач В.А. Голуб

Судді Ю.В. Осіпов В.О. Скрипченко