Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №420/5254/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/5254/25

Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О.А.

Дата і місце ухвалення: 31.12.2025 р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тарновецького І.І.,

суддів: Бойка А.В.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2025 року у справі №420/5254/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної та сімейної політики Одеської обласної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення Обласної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та з питань видачі посвідчень окремим категоріям громадян Одеської ОДА, оформлене протоколом засідання Комісії № 4/К24 від 23.05.2024;

- зобов`язати Обласну комісію з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та з питань видачі посвідчень окремим категоріям громадян Одеської ОДА, видати гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , Посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2025 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2025 року, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо відсутності підстав для задоволення позову, неповно з`ясував фактичні обставини справи та не надав належної правової оцінки всім наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності.

На думку апелянта, судом першої інстанції безпідставно покладено в основу оскаржуваного рішення висновки, викладені у листі Міністерства України у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС від 23.11.1994 №1015/7 та у рішенні Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, оформленому протоколом №357 від 20.01.2000, без належної перевірки обґрунтованості таких висновків та без врахування інших доказів, поданих позивачем на підтвердження факту його участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Апелянт наголошує, що матеріалами справи підтверджується його направлення у службове відрядження до Київської області у період ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується наказом по Одеській автоколоні №2211 від 29.07.1986 №48, випискою з вказаного наказу, архівними довідками, документами з особової справи та іншими доказами, які, на його переконання, свідчать про виконання ним робіт, пов`язаних із ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Крім того, скаржник зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що під час звернення до Обласної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ним було подано всі наявні документи, передбачені Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 року №551, які підлягали повному та всебічному дослідженню Комісією.

Також апелянт звертає увагу на те, що відповідачем та судом першої інстанції не було надано належної оцінки обставинам прийняття рішення Комісії від 20.01.2000, яким було фактично поставлено під сумнів раніше наданий йому статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також не перевірено питання щодо належного повідомлення його про прийняття такого рішення та вручення відповідних документів.

На переконання скаржника, сам по собі висновок про те, що роботи виконувались за межами зони відчуження, не може вважатися достатньою підставою для відмови у встановленні відповідного статусу без належного дослідження всіх документів та фактичних обставин його перебування у відрядженні у 1986 році.

Крім того, апелянт вважає, що відповідачем під час розгляду його заяви не було забезпечено повного, всебічного та об`єктивного дослідження поданих документів, а рішення Обласної комісії від 23.05.2024 є формальним, не містить належного мотивування та фактично ґрунтується виключно на висновках, зроблених іншими органами понад двадцять років тому, без самостійної перевірки поданих заявником доказів.

За наведених обставин апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

У відзиві на апеляційну скаргу Департамент соціальної та сімейної політики Одеської обласної державної адміністрації просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, не містять належного спростування висновків суду першої інстанції та ґрунтуються виключно на власній суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи й неправильному тлумаченні норм матеріального права.

Відповідач вказує, що під час проведення перереєстрації посвідчень документи, подані ОСОБА_1 , не підтверджували факту виконання робіт у зоні відчуження, у зв`язку з чим його справу було передано на розгляд Комісії із спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при Міністерстві України з питань надзвичайних ситуацій.

За результатами розгляду цією Комісією, оформленого протоколом №357 від 20.01.2000, позивачу було відмовлено у встановленні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до листа Мінчорнобиля України від 23.11.1994 №1015/7 транспорт, який був відряджений у розпорядження Київського транспортно-експедиційного підприємства №132 для виконання робіт, пов`язаних з вивезенням майна мешканців м. Прип`ять, здійснював перевезення за межами зони відчуження, що і стало підставою для прийняття зазначеного рішення Комісії.

Також відповідач наголошує, що Обласною комісією з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, заяву позивача було повторно розглянуто на засіданні 23.05.2024, однак жодних нових документів, які б підтверджували факт виконання ним робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у зоні відчуження, позивачем подано не було. За таких обставин Комісія дійшла висновку про відсутність правових підстав для встановлення відповідного статусу та видачі посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Посилаючись на наведені обставини, відповідач вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги такими, що не спростовують правильності висновків суду, у зв`язку з чим просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 звернувся до Обласної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та з питань видачі посвідчень окремим категоріям громадян при Одеській обласній державній адміністрації із заявою про встановлення йому статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та видачу відповідного посвідчення.

На підтвердження своїх вимог позивачем були подані документи, які, на його думку, підтверджують участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зокрема наказ Одеської автоколони №2211 від 29.07.1986 №48 про направлення у відрядження до Київської області, виписка із зазначеного наказу, довідки підприємств та архівні документи щодо проходження відрядження у 1986 році.

Розглянувши подані документи, Обласна комісія з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на засіданні, оформленому протоколом №4/К24 від 23.05.2024, дійшла висновку про відсутність правових підстав для встановлення ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та видачі відповідного посвідчення.

Підставою для прийняття зазначеного рішення стало те, що подані позивачем документи, на переконання Комісії, не підтверджують факту виконання ним робіт у зоні відчуження, а під час попереднього розгляду його справи Комісією із спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, оформленого протоколом №357 від 20.01.2000, також було прийнято рішення про відмову у встановленні відповідного статусу.

Не погоджуючись із рішенням Обласної комісії, вважаючи його протиправним та таким, що порушує його права у сфері соціального захисту, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що надані позивачем документи не підтверджують факту виконання ним робіт у зоні відчуження під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у розумінні положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення Обласної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оформлене протоколом №4/К24 від 23.05.2024, прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством.

При цьому суд першої інстанції врахував, що під час перереєстрації посвідчень справу позивача було розглянуто Комісією із спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, яка рішенням, оформленим протоколом №357 від 20.01.2000, дійшла висновку про відсутність підстав для встановлення ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, оскільки наявні документи не підтверджували виконання робіт у зоні відчуження.

Також суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до листа Міністерства України у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС від 23.11.1994 №1015/7 транспорт, який був відряджений у розпорядження Київського транспортно-експедиційного підприємства №132 для виконання робіт, пов`язаних із вивезенням майна мешканців м. Прип`ять, здійснював перевезення за межами зони відчуження, а інших належних та допустимих доказів виконання позивачем робіт безпосередньо у зоні відчуження матеріали справи не містять.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення Обласної комісії від 23.05.2024, а також для зобов`язання відповідача встановити позивачу статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та видати відповідне посвідчення.

Колегія суддів не може повністю погодитися з наведеними висновками суду першої інстанції та вважає доводи апеляційної скарги частково обґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також порядок надання відповідних пільг і компенсацій визначені Законом України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до статті 10 Закону №796-ХІІ учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше тридцяти календарних днів, у тому числі у проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження.

Згідно зі статтею 15 Закону №796-ХІІ підставою для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є документи про період роботи (служби) у зоні відчуження, видані підприємствами, установами, організаціями, військовими комісаріатами, архівними установами або інші документи, що підтверджують участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 року №551.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що при вирішенні питання щодо встановлення особі статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС уповноважений орган зобов`язаний надати оцінку всім документам, поданим заявником, у їх сукупності, а прийняте за результатами такого розгляду рішення має бути належним чином мотивованим та містити зрозумілі підстави його прийняття.

Колегія суддів зазначає, що під час вирішення питання щодо встановлення особі статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС уповноважений орган повинен не лише формально перевірити наявність або відсутність окремих документів, а й надати належну оцінку усім доказам, поданим заявником, з`ясувати їх зміст, взаємний зв`язок та достатність для підтвердження відповідних юридичних фактів.

При цьому із змісту оскаржуваного рішення Комісії вбачається, що підставою для відмови позивачу у встановленні відповідного статусу фактично стали висновки Комісії із спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, оформлені протоколом №357 від 20.01.2000, а також лист Міністерства України у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС від 23.11.1994 №1015/7.

Разом із тим матеріали справи свідчать, що під час повторного звернення до Обласної комісії позивачем було подано низку документів, які підлягали самостійному дослідженню та оцінці, зокрема наказ про направлення у відрядження до Київської області, виписку із зазначеного наказу, архівні довідки, довідки підприємств, а також інші документи, на які він посилався як на підтвердження своєї участі у роботах, пов`язаних із ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Зміст оскаржуваного рішення не містить належного мотивування щодо оцінки поданих позивачем документів та причин їх відхилення, що не дає можливості перевірити повноту та всебічність їх дослідження під час прийняття рішення.

Фактично оскаржуване рішення містить посилання на висновки, викладені у рішенні Комісії від 20.01.2000, однак не містить самостійного аналізу поданих заявником документів та не дає можливості встановити, чи здійснювалася їх повна та всебічна перевірка під час повторного розгляду його заяви.

Колегія суддів звертає увагу, що прийняття суб`єктом владних повноважень рішення лише з формальним посиланням на раніше прийняті висновки інших органів без належного дослідження документів, поданих особою під час нового звернення, не відповідає вимогам обґрунтованості та вмотивованості індивідуального акта.

Крім того, суд першої інстанції, погоджуючись із правомірністю рішення Комісії, фактично обмежився відтворенням її висновків та не надав належної оцінки доводам позивача щодо відсутності доказів його належного повідомлення про рішення Комісії від 20.01.2000, правових наслідків такого рішення, а також щодо необхідності самостійного дослідження документів, поданих ним під час повторного звернення у 2024 році.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що під час розгляду заяви позивача відповідачем не було забезпечено повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення питання про встановлення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а тому рішення Обласної комісії від 23.05.2024 не може вважатися достатньо обґрунтованим та мотивованим.

Разом із тим колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що предметом розгляду у цій справі є правомірність рішення Обласної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оформленого протоколом №4/К24 від 23.05.2024, а також питання належності обраного позивачем способу захисту порушеного права.

Відповідно до статті 2 КАС України адміністративні суди перевіряють, чи прийняті рішення суб`єктів владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, а також чи є такі рішення обґрунтованими, добросовісними, безсторонніми та пропорційними.

Здійснюючи перевірку оскаржуваного рішення, суд не підміняє собою орган державної влади та не здійснює замість нього функції, віднесені законом до його компетенції. Завданням адміністративного суду є перевірка законності прийнятого рішення, а не вирішення питання, яке законодавець відніс до виключних повноважень відповідного адміністративного органу.

Із положень Закону №796-ХІІ та Порядку №551 вбачається, що саме Комісія наділена повноваженнями щодо дослідження документів, оцінки їх достатності та прийняття рішення про встановлення або відмову у встановленні відповідного статусу.

При цьому матеріали справи свідчать про наявність між сторонами спору щодо доказового значення поданих позивачем документів, зокрема наказу про відрядження, архівних довідок, документів щодо оплати праці, а також документів, які були покладені в основу рішень комісій 2000 та 2024 років.

За встановлених обставин колегія суддів позбавлена можливості самостійно вирішити питання про наявність у позивача права на отримання статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та відповідного посвідчення, оскільки таке вирішення потребує насамперед належної оцінки всіх наявних документів уповноваженим органом у межах наданих йому законом повноважень.

Водночас встановлена під час апеляційного розгляду недостатня вмотивованість оскаржуваного рішення та відсутність належної оцінки всім поданим позивачем документам свідчать про протиправність рішення Обласної комісії, оформленого протоколом №4/К24 від 23.05.2024.

За таких обставин ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування рішення Обласної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оформленого протоколом №4/К24 від 23.05.2024, із зобов`язанням відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та подані ним документи з урахуванням висновків суду.

Аналогічний підхід висловлений Верховним Судом у постанові від 14 лютого 2024 року у справі №320/367/22, де зазначено, що якщо суб`єктом владних повноважень на момент прийняття рішення не перевірено дотримання заявником усіх визначених законом умов, суд повинен зобов`язати такий орган повторно вирішити відповідне питання з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову, що відповідно до статті 317 КАС України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції та дають підстави для висновку про неповне з`ясування обставин справи і неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні спору.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, не надав належної оцінки характеру та змісту оскаржуваного рішення Комісії, а також помилково дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Водночас колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача видати позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, оскільки вирішення питання щодо наявності підстав для встановлення відповідного статусу належить до компетенції уповноваженої Комісії та потребує попереднього належного розгляду поданих позивачем документів.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2025 року - скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, колегія суддів враховує, що за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позовні вимоги задовольняються в частині визнання протиправним та скасування рішення Комісії із зобов`язанням відповідача повторно розглянути заяву позивача.

Відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки саме внаслідок звернення до суду та подання апеляційної скарги позивач досяг судового захисту порушеного права, а оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень визнається протиправним та підлягає скасуванню, понесені ним судові витрати підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Як убачається з матеріалів справи, за подання апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1453,44 грн.

Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціальної та сімейної політики Одеської обласної державної адміністрації судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 1453,44 грн.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2025 року у справі №420/5254/25 - скасувати.

Прийняти у справі нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту соціальної та сімейної політики Одеської обласної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Обласної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та з питань видачі посвідчень окремим категоріям громадян, оформлене протоколом засідання №4/К24 від 23 травня 2024 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у встановленні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та видачі відповідного посвідчення.

Зобов`язати Департамент соціальної та сімейної політики Одеської обласної державної адміністрації забезпечити повторний розгляд Обласною комісією з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та з питань видачі посвідчень окремим категоріям громадян заяви ОСОБА_1 про встановлення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та поданих ним документів з урахуванням висновків суду, викладених у цій постанові.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціальної та сімейної політики Одеської обласної державної адміністрації (ЄДРПОУ 41147618) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1453 грн 44 коп.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку лише у випадках та у строки, визначені статтею 328 КАС України.

Головуючий: І.І. Тарновецький

Судді: А.В. Бойко

О.А. Шевчук