Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №345/2165/25 — Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 345/2165/25

Номер провадження 2/350/33/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2026 року Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючої судді – Сокирко Л.М.,

секретаря судового засідання Видойник І.П.,

з участю сторін: представника відповідча ОСОБА_1 - адвоката Клименка О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області в селищі Рожнятів Калуського району Івано-Франківської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

в с т а н о в и в:

Адвокат Авдєєнко В.В., діючи в інтересах позивача ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором позики в сумі 100 000 грн та судових витрат по справі.

В огрунтування позовних вимог зазначив, що 6 січня 2025 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір позики, у відповідності до якого ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_1 прийняв у позику 100 000 гривень терміном на 4 місяці, про що останнім була надана власноручно написана розписка. Строк повернення позики збіг 5 травня 2025 року, однак відповідач позичені кошти позивачу не повернув, чим порушив права та охоронювані законодавстом інтереси позивача.

Хід розгляду справи.

9 травня 2025 року адвокат Авдєєнко В.В., діючи в інтересах позивача ОСОБА_2 , звернувся до Калуського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_3 .

Відповідно до ухвали судді Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області Сухарник І.І. від 12 травня 2025 року справу направлено за підсудністю до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 3 червня 2025 року справу передано на розгляд судді Сокирко Л.М.

Ухвалою судді від 6 червня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків.

Ухвалою судді від 10 червня 2025 року цивільний позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін.

Відповідно до ухвали суду від 16 вересня 2025 року у справі замінено неналежного відповідача ОСОБА_3 на належного відповідача ОСОБА_1 .

Відповідно до ухвали суду від 27 лютого 2026 року у прийнятті зустрічного позову представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Клименка О.І. до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь час затримання розрахунку - відмовлено. Зустрічну позовну заяву повернуто відповідачу.

Відповідно до ухвали суду від 27 лютого 2026 року, відзив на позовну заяву поданий представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Клименком О.І. – залишено без розгляду.

У судове засідання позивач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Авдєєнко В.В. не прибули, однак від представника позивача надійшла заява, відповідно до якої просив позов задовольнити, розгляд справи проводити за його відсутності та відсутності позивача.

У судовому засідання представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Клименко О.І. позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що з січня 2023 року по середину січня 2025 року ОСОБА_1 працював в готелі «Круча», власником якого є ОСОБА_2 на посаді адміністратора без укладення трудової угоди. На початку січня 2025 року ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 100 000 грн для закупівлі продуктів та обладнання для забезпечення функціонування готелю. Ці гроші ОСОБА_1 отримав як завжди під розписку. Після виконання завдання по закупівлі ОСОБА_2 мав списати дану заборгованість з ОСОБА_1 , але ОСОБА_2 , не зважаючи на виконання ОСОБА_1 завдання по закупівлі, розписку не повернув. Вважає, що у відповідача не існує боргу перед позивачем, а тому позов є необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Клименка О.І., вивчивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи зі слідуючого.

До матеріалів справи позивачем долучено розписку складену 6 січня 2025 року, у якій зазначено «Я, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 позичаю гроші у ОСОБА_4 суму 100 000 (сто тисяч) гривень на термін 4 (чотири) місяці. Мої паспортні дані НОМЕР_1 , паспортні дані ОСОБА_4 НОМЕР_2 ».

В ході судового засідання представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Клименко О.І. підтвердив, що дійсно відповідач отримав у позивача гроші в сумі 100 000 гривень, про що власноручно написав розписку.

Таким чином, між сторонами 6 січня 2025 року було укладено договір позики, відповіно до якого строк повернення позики настав 6 травня 2025 року.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 Цивільного кодексу України).

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статі 525, 526, 530 Цивільного кодексу України).

Таким чином, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) вказала, що: «за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки».

Зазначене також узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 травня 2021 року у справі № 128/891/20-ц, провадження № 61-4560 св 21.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №723/304/16-ц (провадження № 14-360цс19) зазначено, що: «за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки». Таким чином, суд з урахуванням викладеного вважає, що надана відповідачем розписка є документом, який підтверджує укладення договору позики між сторонами, засвідчує отримання в борг грошових коштів, та передбачає терміни повернення грошових коштів. Наявність оригіналу боргової розписки у позивача без зазначення на ній про повернення оспорюваної суми свідчить про те, що відповідачем не виконано зобов`язання за договором позики. Відповідно до статті 12 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, які передбачають рівність прав сторін щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною першою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Заперечуючи проти повозу, відповідач не долучив до матеріалів справи жодних доказів на підтвердження своїх пояснень, що гроші в сумі 100 000 гривень він отримав на придбання товару, який ним було придбано та передано позивачу. Текст розписки не містить інформації, що грошові кошти він отримав на придбання товару. На підтвердження придбання товару для відповідача, позивачем не долучено товарних чеків, квитанцій, накладних тощо, які б свідчили про здійснення покупок, як і не долучено авансового звіту, які саме товари були придбані та за якою ціною та коли саме. Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Відповідно до положень частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу Украхни, судовий збір в сумі 968 грн 96 коп. за подання позовної заяви підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Керуючись статями 4, 12, 13, 141, 261, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, статями 11, 207, 525, 526, 530, 1046, 1047, 1049, 1050, 1051 Цивільного кодексу України,

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) кошти за договором позики від 6 січня 2025 року у розмірі 100 000 (сто тисяч ) грн. Стягнути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 968 (дев`ятсот щістдесят вісім ) грн 96 коп. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду учасниками процесу шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення, а учасниками справи, які не були присутні при оголошенні рішення в той же строк і в тому ж порядку з моменту вручення їм копії рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін: позивач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ); відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Суддя Сокирко Л.М.