Рішення від 03 червня 2026 р. у справі №345/2385/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/2385/26

Провадження № 2/345/2012/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е

04.06.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Кулаєць Б.О.,

секретаря судового засідання Заткальницької Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Калуш в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,

з участю представника позивачки адвоката Ткачука С.В.,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позицій сторін:

представник ОСОБА_1 адвокат Ткачук С.В. звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на користь позивачки 173998 (сто сімдесят три тисячі дев?ятсот дев?яносто вісім) гривень 80 копійок суми боргу та судові витрати.

Позовні вимоги мотивує тим, що 23 липня 2025 року ОСОБА_1 надала у борг на засадах зворотності, а ОСОБА_2 отримав позику в сумі 7400,00 (сім тисяч чотириста) доларів США. Одночасно ОСОБА_2 зобов?язався повернути вказану суму коштів позивачу у повному обсязі до 05 жовтня 2025 року. Вказані обставини підтверджуються оригіналом письмової боргової розписки від 23 липня 2025 року, складеної особисто ОСОБА_2 . На даний момент ОСОБА_2 не виконав взяті на себе зобов?язання з повернення позивачці суми позики. Загальна сума боргу відповідача перед ОСОБА_3 станом на 25 березня 2026 року складає 4000,00 доларів США. Відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 15 квітня 2026 року 1 долар США відповідає 43,4997 грн., а тому загальна сума заборгованості відповідача перед позивачкою в національній валюті складає 173998 грн. 80 коп. Позивачка неодноразово зверталась особисто до ОСОБА_2 з вимогою про повернення вказаних коштів, однак відповідач неправомірно ухиляється від належного виконання взятих на себе зобов`язань. Наявність у кредитора оригіналу боргової розписки, відсутність у ОСОБА_2 оригіналу власної боргової розписки та розписок позивачки про виконання боржником зобов?язань у повному обсязі свідчить про існування зобов?язань ОСОБА_2 перед позивачкою, відсутність його виконання чи новації боргу. Таким чином, з ОСОБА_2 підлягають стягненню на користь позивачки 173998 грн. 80 коп. боргу.

Представник позивачки в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задоволити та не заперечив щодо прийняття заочного рішення у справі.

Відповідач в судове засідання не з`явився з невідомих для суду причин, відзиву на позов не подав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся у передбаченому законом порядку шляхом направлення поштових повідомлень. Окрім цього, відповідача повідомлялося про розгляд справи шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному вебсайті судової влади України (а.с. 18, 32, 49). З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

ухвалою суду від 20.04.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачці строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 (десяти) днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

27.04.2026 представник позивачки подав до суду клопотання на виконання ухвали суду від 20.04.2026 (а.с. 8-15).

Ухвалою суду від 28.04.2026 було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження провести з повідомленням (викликом) сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

05.05.2026 представник ОСОБА_1 адвокат Ткачук С.В. подав до суду заяву про забезпечення позову (а.с. 19-22).

Ухвалою суду від 07.05.2026 накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_2 , що обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах у межах розміру загальної суми позовних вимог, а саме: 173998 (сто сімдесят три тисячі дев`ятсот дев`яносто вісім) гривень 80 копійок.

19.05.2026 представник ОСОБА_1 адвокат Ткачук С.В. подав до суду заяву, в якій просить надати йому можливість участі у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технік засобів (а.с. 33).

Ухвалою суду від 22.05.2026 судові засідання по справі постановлено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за участі представника позивачки адвоката Ткачука Сергія Васильовича.

Відповідач відзиву, будь-яких заяв та клопотань щодо процесуальних питань, жодних доказів на спростування обгрунтувань позивача суду не надав, хоча був повідомлений про розгляд даної справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Таким чином, виходячи з поданих заяв, судом розглядається справа за наявними доказами.

Враховуючи, що відповідач, хоча і був належним чином повідомлений про розгляд даної справи, відзиву на позов та клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін не подав, представник позивачки не заперечує проти заочного розгляду справи, тому протокольною формою ухвали суд постановив провести заочний розгляд даної справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 7400,00 доларів та зобов`язався повернути зазначену суму до 05.10.2025. Крім того, ОСОБА_2 вказав, що йому відомо, що ця розписка за ст. 1045 ЦК України є підтвердженням укладення договору позики, що підтверджується оригіналом складеної ним розпискою від 23.07.2025 (а.с. 9).

Таким чином судом встановлено, що між сторонами існує спір з приводу повернення суми позики.

Оцінка суду:

врахувавши доводи позивачки, викладені в позовній заяві, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши письмові докази, даючи їм оцінку в сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (частини перша, друга статті 205 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, разом з тим після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року в справі № 6-2789цс16 та підтримані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлений договором.

За статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

За своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім, оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

У постанові Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі № 288/1361/15-ц (провадження № 61-4212св18) зазначено, що відповідно до положень частин першої, другої статті 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Зміст наведених норм у сукупності свідчить про те, що прийняття часткового виконання позикового зобов`язання підлягає документальному оформленню та має підтверджуватися відповідною розпискою позикодавця про одержання часткового погашення боргу за позикою або розпискою про неможливість повернути борговий документ у зв`язку з неповним (частковим) поверненням позики. При цьому відповідна розписка видається кредитором на вимогу боржника та залишається у боржника.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати із датою складення розписки, яка посвідчує цей факт, однак, у будь-якому разі складенню розписки має передувати факт передачі коштів у борг; за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року в справі № 6-79цс14, який підтриманий у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2019 року в справі № 752/19567/14-ц.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Частина 1 статті 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1052 ЦК України у разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

При цьому суд враховує позицію Великої Палати Верховного Суду в справі № 373/2054/16-ц від 16 січня 2019 року щодо повернення позики в тій же валюті, в якій отримана.

Згідно з висновком викладеним у постанові ОП КЦС ВС від 6 квітня 2026 року у справі № 368/1257/21 (провадження № 61-16707сво24) тягар доведення того, що грошові кошти насправді не були одержані позичальником від позикодавця лежить на позичальнику, який за допомогою ексцепції заперечує проти позову.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що наявність оригіналу боргової розписки від 23.07.2025 у позивачки, яку вона надала суду, вказує про невиконане в повному обсязі зобов`язання відповідачем та підтверджує факт укладення договору позики, а також вказує про наявність боргу, зокрема, у розмірі 4000,00 доларів США, про, що вказано у позовній заяві, що станом на 15.04.2026 (день сплати судового збору), відповідно до офіційного курсу НБУ (1 долар США відповідає 43,4997 грн.) складає 173998,80 грн. (4000,00 х 43,4997).

Водночас відповідачем не надано будь-яких належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували не укладення чи відсутність його волевиявлення на час укладення спірного договору позики, а також доказів не одержання ним від позикодавця грошових коштів чи погашення суми заборгованості в повному обсязі.

З урахуванням наведених положень закону, суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що між сторонами виникли відносини позики, і ОСОБА_2 свої зобов`язання за спірною розпискою належним чином не виконав, зокрема, у встановленому порядку та строки не повернув позику в повному обсязі, а тому вимоги позивачки про стягнення з відповідача заборгованості за договором позики від 23.07.2025 у розмірі 173998,80 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заходів забезпечення позову, які були визначені ухвалою суду 07.05.2026, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 1, 7, 8 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

З огляду на те, що суд дійшов до висновку про необхідність ухвалення рішення щодо задоволення позову, заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання цим рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Розподіл судових витрат між сторонами:

відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути 1391,99 грн. судового збору за подання позовної заяви (а.с. 3) та 532,48 грн. судового збору за подання заяви про забезпечення позову (а.с. 22), що разом становить 1924,47 грн.

На підставі викладеного, ст.ст. 4, 13, 77, 81, 141, 263 ЦПК України, ст.ст. 202, 205, 207, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 629, 1046-1050, 1052 ЦК України, та керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 268, 273, 281-284 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 23.07.2025 у розмірі 173998 (сто сімдесят три тисячі дев`ятсот дев`яносто вісім) гривень 80 копійок.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 07.05.2026 по справі № 345/2385/26 (провадження № 2-з/345/6/2026), якою накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_2 , що обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах у межах розміру загальної суми позовних вимог, а саме: 173998 (сто сімдесят три тисячі дев`ятсот дев`яносто вісім) гривень 80 копійок продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням суду законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1924 (одну тисячу дев`ятсот двадцять чотири) гривні 47 копійок судового збору.

За письмовою заявою відповідача заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Інші учасники справи (в тому числі і позивач), а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя: