Рішення від 21 травня 2026 р. у справі №182/317/26 — Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/317/26

Провадження № 2-о/0182/87/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22.05.2026 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Рунчевої О.В., секретаря Паламарчук П.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Нікополі в порядку окремого позовного провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені та в інтересах яких діє адвокат Козадаєва Наталя Юріївна, заінтересована особа: Виконавчий комітет Нікопольської міської ради Дніпропетровської області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу , -

В С Т А Н О В И В:

22.05.2026 року представник заявників ОСОБА_3 звернулась до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області із даною заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, посилаючись на наступні обставини.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності належить по частині квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 19 лютого 1995 року.

Також ОСОБА_1 є власником частини вказаної квартири:

- частини квартири - на підставі договору дарування, посвідченого 21 жовтня 2004 року приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Бережним О.С.;

- частини квартири - на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 10 листопада 2004 року державним нотаріусом Томаківської державної нотаріальної контори Корнієнко Я.С.

З метою державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо згаданої вище квартири заявники звернулись до Виконавчого комітету Нікопольської міської ради. Проте, державним реєстратором прав на нерухоме майно було відмовлено в прийнятті відповідної заяви та реєстрації речових прав на квартиру в зв`язку з різним написанням імен заявників в свідоцтві про право власності та паспорті громадянина України, рекомендовано звернутись до суду.

Так, в свідоцтві про право власності на житло від 19 лютого 1995 року заявники зазначені як « ОСОБА_4 » та « ОСОБА_5 », тоді як згідно паспорта громадянина України їх імена були зазначені - « ОСОБА_1 » та « ОСОБА_2 ».

На підставі викладеного вище, заявники просять суд встановити факт належності їм правовстановлюючого документу – Свідоцтва про право власності на житло від 19 лютого 1995 року про право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.02.2026 року відкрито провадження у даній справі за правилами окремого позовного провадження (а.с.24-25).

Сторони в судове засідання не з`явились.

22.05.2026 року від представника заявників ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи без участі сторони заявників, заявлені вимоги підтримують в повному обсязі (а.с.31-32).

04.05.2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника Нікопольської міської ради Ільєнко М.Л. надійшла заява про розгляд справи без участі представника заінтересованої особи, не заперечують проти задоволення заявлених вимог (а.с.28-29).

Згідно з ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється за відсутністю сторін, що відповідає положенням ч.2 ст.247 ЦПК України.

Згідно зі ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, на підставі наступного.

Як встановлено судом, згідно паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 19.01.2000 року Нікопольським МВ УМВС України в Дніпропетровській області, ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Бекабад Ташкентської області (а.с.19).

Згідно паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 23.04.2002 року Нікопольським МВ УМВС України в Дніпропетровській області, ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Нікополь Дніпропетровської області (а.с.22).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності належить по частині квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 19 лютого 1995 року (а.с.6).

Також ОСОБА_1 є власником частини вказаної квартири:

- частини квартири - на підставі договору дарування, посвідченого 21 жовтня 2004 року приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Бережним О.С. (а.с.10);

- частини квартири - на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 10 листопада 2004 року державним нотаріусом Томаківської державної нотаріальної контори Корнієнко Я.С. (а.с.12).

З метою державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо згаданої вище квартири заявники звернулись до Виконавчого комітету Нікопольської міської ради. Проте, державним реєстратором прав на нерухоме майно було відмовлено в прийнятті відповідної заяви та реєстрації речових прав на квартиру в зв`язку з різним написанням імен заявників в свідоцтві про право власності та паспорті громадянина України, рекомендовано звернутись до суду.

Так, в свідоцтві про право власності на житло від 19 лютого 1995 року заявники зазначені як « ОСОБА_4 » та « ОСОБА_5 ».

Дане свідоцтво було видано на підставі паспорта громадянина СРСР ОСОБА_1 та свідоцтва про народження ОСОБА_2 , записи в яких були здійснені російською мовою.

Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 від 24 вересня 1962 року та свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_4 від 02 листопада 1984 року, записи в яких також здійснені російською мовою, ім`я заявника 1 – „ ОСОБА_6 ” (а.с.14). Дошлюбне прізвище ОСОБА_7 заявник 1 змінила на ОСОБА_8 при реєстрації шлюбу з ОСОБА_9 (а.с.15).

Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_5 від 28 вересня 1985 року, записи в якому здійснені російською мовою, ім`я заявника 2 – „ ОСОБА_10 ” (а.с.16).

Частиною 2 п.5 ст.293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно ч.1 п.6 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Згідно листа Верховного Суду України «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012 року, коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, громадяни мають право звернутись до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте, сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належності громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-яку заяву, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п. 36 рішення ЄСПЛ від 21 лютого 1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст. 13 Конвенції).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

У суду не викликає сумніву той факт, що Свідоцтво про право власності на житло від 19 лютого 1995 року, видане Комітетом комунальної власності, належить саме ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Даний факт підтверджується наданими суду письмовими доказами, а саме: копією паспорту громадянина України, копією картки фізичної особи-платника податків, копією свідоцтва про шлюб, копією свідоцтва про народження.

При видачі паспорта громадянина України, відповідно до Українського правопису, імена заявників були зазначені відповідно до їх свідоцтв про народження без перекладу з російської мови на українську - « ОСОБА_1 » та « ОСОБА_2 ».

Таким чином, лише при видачі свідоцтва про право власності на житло від 19 лютого 1995 року було здійснено переклад імен заявників з російської мови на українську, що не відповідає їх іменам, зазначеним в паспорті громадянина України.

Цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (далі – Постанова) в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року № 643/6447/19 (провадження № 61-14968св20), від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 554/3600/19 (провадження № 61-8937св20), від 25 листопада 2020 року у справі № 636/4087/19 (провадження № 61-13847св20), від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61-24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18 (провадження № 61-18230св19).

Згідно згаданої вище Постанови, суд вправі розглядати справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі прізвище, ім`я, по-батькові якої зазначені в документі не збігаються в свідоцтві про народження, паспорті, свідоцтві про смерть, інше. Відповідно до п.12 цієї Постанови, суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, наприклад, довідок про поранення чи перебування у госпіталі у зв`язку з пораненням, повідомлення військових частин, військкоматів і інших органів військового управління про загибель чи пропажу без вісті в зв`язку з обставинами військового часу, а також заповіту, страхового свідоцтва (полісу), ощадної книжки, трудової книжки, іншого документа про трудовий стаж.

З урахуванням наведеного, вимоги заявників за загальним правилом можуть бути предметом розгляду суду у порядку, передбаченому главою 6 розділу IV ЦПК України.

Аналізуючи надані заявниками та досліджені в судовому засіданні письмові докази суд вважає, що юридичний факт, який вони просять встановити, знайшов своє підтвердження, та його об`єктивність не викликає сумнівів. А тому, враховуючи зазначені вище обставини та положення діючого законодавства, приймаючи до уваги, що встановлення даного факту має для заявників юридичне значення, необхідне для реєстрації їх права власності в реєстрі речових прав на нерухоме майно, і в іншому порядку вирішити дане питання вони не мають можливості, суд приходить до висновку, що заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України, при ухваленні рішення судом у справах окремого провадження, судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст.4,10- 13, 76 81, 263 265, 268, 293, 294,315-319 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені та в інтересах яких діє адвокат Козадаєва Наталя Юріївна, заінтересована особа: Виконавчий комітет Нікопольської міської ради Дніпропетровської області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу – задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , свідоцтва про право власності на житло від 19 лютого 1995 року про право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 .

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя: О. В. Рунчева