Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №645/3343/26 — Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

645/3343/26

2-а/179/5/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2026 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Ковальчук Т.А.

при секретарі Хорольській І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

До Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 20.04.2022 року має постійне місце проживання як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає по теперішній день.

В додатку Резерв + Позивача з?явилась інформація про те, що ОСОБА_1 з 06.04.2025 року перебуває у розшуку у зв?язку із тим, що останні не став на військовий облік за новою адресою.

02.04.2026 року представником Позивача - адвокатом Гур?євим А.А. було подано заяву про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв?язку із закінченням строків накладання адміністративного стягнення.

03.04.2026 року через додаток Резерв+ Позивач надіслав заяву до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання винуватості у вчиненому адміністративн правопорушенні.

06.04.2026 року ОСОБА_1 в додатку Резерв+ була направлена постанова R460249 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. 00 коп.

В постанові також зазначено, що у випадку сплати штрафу протягом 10 днів з набрання законної сили Позивачу необхідно сплатити 8500 грн. 00 коп.

Зі змісту Оскаржуваної постанови вбачається, що Позивача притягнуто адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопоруше передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Позивач вважає, що усі строки притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП сплили.

Отже, позивач не погоджується із зазначеним рішенням, бо вважає що минули строки притягнення його до відповідальності.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача вказує, що позивачем добровільно винано вчинення ним правопорушення, про що було подано відповідну заяву через Резерв+, у зв`язку із цим просить позовні вимоги залишити без задоволення.

Представник позивача та позивач в судове засідання не з`явились, подавши заяву про розгляд справи без їх участі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог процесуального законодавства. До суду надійшла заява про розгляд справи без їх участі.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно довідки переселенця 6334-7500144939, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 (а. с.8).

Згідно з протоколом R460249 на гр.. ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 17000 грн, адже гр.. ОСОБА_1 порушив ч.3 ст.210 КУпАП. Попередньо гр.. ОСОБА_1 надіслав через за стосунок Резерв+ заяву про визнання вини у вчиненому правопорушенні.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України № 303/2014 від 17 березня 2014 року «Про часткову мобілізацію» оголошено про проведення часткової мобілізації, а отже з цього періоду в Україні діє особливий період.

Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ в Україні введено воєнний стан, який діє і до тепер.

Відповідно до положень абзацу 2 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі Закон № 3543-ХІІ) громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Згідно з частиною 3 статті 22 Закону №3543-ХІІ у редакції Закону України від 11 квітня 2024 року № 3633-IX (які набрали чинності 18.05.2024), під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися:

- військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;

- резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;

- військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;

- військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;

- особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону № 3543-ХІІ посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.

Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі Закону № 2232-ХІІ).

За положеннями частини 10 статті 1 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема:

-уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;

-прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Статтею 210-1 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Судом встановлено, що адміністративне стягнення накладено на позивача за неуточнення даних, а саме не став на облік за новою адресою місця проживання.

Адміністративне правопорушення, передбачене статтею 210-1 КУпАП, тобто порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, яке полягає, зокрема, у не оновлені своїх даних, не носить характеру триваючого, а є одноактним, вичерпується фактом неприбуття до певного місця у визначені дату та час.

Щодо наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, суд зазначає наступне.

Так, абзацом 4 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» встановлено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

Отже, зазначені норми законодавства передбачають три шляхи, якими громадяни України, які перебувають на території України, та які перебувають на військовому обліку, повинні були уточнити персональні дані, а саме:

- шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання;

- шляхом прибуття самостійно до центру надання адміністративних послуг;

- через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

Відтак частиною 10статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»з відповідними змінами, визначено способи, якими громадяни України, які перебувають у запасі Збройних Сил України зобов`язані уточнити протягом встановлено шестидесятиденного строку свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Позивач, не виконав обов`язок, покладений на нього згідно вищезазначених правових норм, жодним із визначених способів уточнення своїх персональних даних не скористався, порушив правила військового обліку і вчинив порушення законодавства про військовий обов`язок і військову службу.

Відтак, постановляючи оскаржувану постанову, відповідач діяв правомірно.

За ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Отже, спірну постанову прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

На підставі встановлених обставин та аналізу вищенаведених норм КУпАП в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову.

Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, витрати зі сплати судового збору належить віднести на рахунок позивача.

На підставі наведеного та керуючись ст ст. 5, 9, 72, 77, 80, 90, 94, 242, 245, 246, 250, 255, 271, 286, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення – залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , с.Широке, Запорізька область.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Т.А.Ковальчук