Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №176/3180/25 — Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/3180/25

провадження №2/176/164/26

РІШЕННЯ

Іменем України

01 червня 2026 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі головуючої судді Павловської І.А., розглянувши в місті Жовті Води за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області з позовом, де просить стягнути на свою користь з відповідача ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вироком Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 27 червня 2025 року, який набрав законної сили, відповідача визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та затверджено угоду про визнання винуватості.

Судовим вироком встановлено, що 30 березня 2025 року між сторонами виник словесний конфлікт, у ході якого відповідач умисно наніс позивачу декілька ударів руками та ногами, внаслідок чого останньому спричинено тілесні ушкодження у вигляді синця на шкірі правої половини лоба, які згідно з висновком судово-медичного експерта №69 «Е»/25 від 07.05.2025 відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Позивач вказує, що внаслідок протиправних дій відповідача він зазнав фізичного болю, душевних страждань, психологічного дискомфорту, переживань та страху за своє життя і здоров`я.

Окремо позивач посилається на свій похилий вік (1949 року народження), наявність інвалідності та тяжких хронічних захворювань (серцево-судинні захворювання, цукровий діабет, онкологічне захворювання), що, за його твердженням, посилило негативні наслідки пережитого стресу.

Позивач зазначає, що відповідач добровільно моральну шкоду не відшкодував.

З урахуванням характеру протиправних дій відповідача, ступеня його вини, тривалості моральних страждань, похилого віку позивача, стану його здоров`я та інших обставин справи останній оцінив завдану йому моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн та просив суд стягнути вказану суму з відповідача на свою користь.

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2025 року по справі відкрито провадження та визначено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

27 жовтня 2025 року відповідач ОСОБА_2 подав відзив на позовну заяву, у якому визнав позов частково. Не заперечував факту вчинення кримінального правопорушення та наявності підстав для компенсації моральної шкоди, однак вважає заявлений розмір у 50 000 грн явно завищеним.

Зазначив, що тілесні ушкодження, завдані позивачу, згідно з висновком судово-медичної експертизи, віднесені до категорії легких, не спричинили тривалого розладу здоров`я, не потребували стаціонарного лікування та не призвели до стійких негативних наслідків.

Окремо відповідач наголошує, що позивач не надав належних та допустимих доказів проходження лікування саме у зв`язку з отриманою травмою, а також доказів істотного погіршення стану здоров`я, викликаного подією 30.03.2025 року.

Зазначає, що наявні у позивача хронічні захворювання існували задовго до інкримінованих подій та не перебувають у причинному зв`язку з діями відповідача, у зв`язку з чим посилання позивача на загострення цих захворювань є, на думку відповідача, припущеннями.

Крім того, відповідач посилався на те, що позивач не звертався за медичною допомогою безпосередньо після події у зв`язку із погіршенням стану здоров`я, що, на його думку, свідчить про відсутність істотних наслідків для здоров`я позивача.

Також ОСОБА_2 вказує, що у травні 2025 року він пропонував позивачу добровільно відшкодувати моральну шкоду у розмірі 2 000,00 грн, однак позивач від такої пропозиції відмовився, що, на думку відповідача, свідчить про завищені очікування позивача та подальше штучне збільшення розміру заявлених вимог.

Разом із тим відповідач повідомив, що має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, самостійно забезпечує їх утримання, має хронічне захворювання (псоріаз, деформація суглобів), що потребує постійного лікування, а також отримує заробітну плату у розмірі близько 8000,00 грн на місяць, яка є недостатньою для покриття його життєвих витрат.

У зв`язку з цим вважає, що заявлений розмір моральної шкоди у 50 000,00 грн є непропорційним його матеріальному становищу та матиме для нього надмірно обтяжливі наслідки.

Суд, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Так, згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

В силу ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст.ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що вироком Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 27 червня 2025 року у справі №176/1993/25, який набрав законної сили, затверджено угоду про визнання винуватості та визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Згідно з вироком суду 30 березня 2025 року між сторонами виник словесний конфлікт, під час якого відповідач умисно наніс позивачу декілька ударів руками та ногами.

Внаслідок вказаних дій позивачу було заподіяно тілесні ушкодження у вигляді синця на шкірі правої половини лоба, які згідно з висновком судово-медичного експерта № 69 «Е»/25 від 07.05.2025 відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Відповідно до статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Відповідно до положень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок протиправних дій відповідача, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Згідно п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду ті з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. За загальними правилами відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії певних осіб чи органів завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому, обов`язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ч. 3 ст.12, та ст. 81 ЦПК України.

Статтею 1177 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Крім того, з огляду на положення статті 509 та з урахуванням приписів статей 11, 22, 599, 1166-1168 ЦК України факт завдання особі шкоди, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов`язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

Зазначене підтверджується правовою позицією Верховного Суду України №6-954цс16 від 26 жовтня 2016 року.

Особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму ВСУ №14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі», розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

Позивач в обґрунтування завдання моральної шкоди в позовній заяві зазначив, що після вчиненого щодо нього кримінального правопорушення він тривалий час перебував у стані стресу, відчував страх за власне життя та здоров`я, переживав через можливі негативні наслідки для свого фізичного стану, а також був змушений брати участь у досудовому розслідуванні та судовому розгляді кримінального провадження, що спричинило додаткові моральні переживання.

Суд приймає до уваги доводи позивача про завдання йому моральної шкоди, що виразилася в душевних стражданнях, яких він зазнав і враховує ступінь їх глибини, оскільки вина відповідача в заподіяні факту моральної шкоди повністю підтверджується матеріалами справи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

При визначенні розміру відшкодування суд враховує характер правопорушення, ступінь вини відповідача, характер і тривалість моральних страждань позивача, його похилий вік, стан здоров`я, а також вимоги розумності, виваженості та справедливості.

Разом із тим суд бере до уваги, що спричинені позивачу тілесні ушкодження віднесені до легких, доказів настання тяжких або незворотних наслідків для здоров`я внаслідок дій відповідача матеріали справи не містять.

Таким чином, суд, оцінивши докази в їх сукупності, при визначенні суми моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, враховує характер та ступінь її завдання, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає, що вказана позовна вимога підлягає задоволенню частково, а саме з відповідача, як заподіювача шкоди підлягає стягненню 10000,00 грн моральної шкоди на користь позивача, яка, на думку суду, буде достатньою компенсацією завданих душевних страждань.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі 1 211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 265, 268 ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

У задоволені іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 1 211(одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області Інна ПАВЛОВСЬКА