Вирок від 03 червня 2026 р. у справі №175/7315/25 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/7315/25

Провадження № 1-кп/175/1082/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року Дніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Слобожанське обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62024050010000868 від 25 березня 2024 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рівне, Рівненської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, що має на утриманні двох неповнолітніх дітей – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,раніше не судимого, військовослужбовця військової служби за контрактом, командира автомобільного відділення взводу забезпечення зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

- обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Курахове Донецької області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не маючого, раніше не судимого, військовослужбовця військової служби за контрактом, водія - заправника взводу забезпечення зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

- обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України,

ВСТАНОВИВ:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Молодший сержант ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи її на посаді командира автомобільного відділення взводу забезпечення зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , у грудні 2023 - січні 2024 року, більше точну дату та час в ході досудового розслідування не встановлено, вирішив привласнити інше військове майно, а саме залишки пально-мастильних матеріалів, шляхом внесення недостовірної інформації до дорожніх листів на транспортні засоби, які фактично не експлуатувались, перебували на території тимчасової дислокації підрозділу забезпечення зенітно ракетно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , розташованого у АДРЕСА_3 , з метою їх подальшої реалізації стороннім цивільним особам та розуміючи складність вчинення задуманих протиправних дій, повідомив про це солдата ОСОБА_5 та запропонував останньому привласнити пально-мастильні матеріали з метою їх подальшої реалізації, на що ОСОБА_5 добровільно погодився та вони вступили між собою у злочинну змову.

В подальшому, молодший сержант ОСОБА_4 , в порушення вимог п.п. 5, 7, 8, 15 «Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна в Збройних силах України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1225 від 04.08.2000, п.п. 2.1, 2.2, 2.4, 3.1.1, 3.1.9, 3.2.3, 5.2.12, 5.2.13 «Положення про військове (корабельне) господарство Збройних сил України», затвердженого наказом Міністра оборони України від 16.07.1997 №300, ст. 3, 4, 6 Закону України «Про правовий режим майна в Збройних Силах України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1225 від 04.08.2000, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, у період з 01.02.2024 по 20.03.2024, більше точну дату в ході досудового розслідування не встановлено, перебуваючи у Краматорському районі Донецької області, більш точного місця в ході досудового розслідування не встановлено, шляхом внесення недостовірної інформації до дорожніх листів № 4104 від 01.02.2024, № 5194 від 11.02.2024, № 5984 від 21.02.2024, № 541 від 11.03.2024, № 539 від 11.03.2024, № 540 від 20.03.2024 на автомобілі: УРАЛ 4320, номерний знак – НОМЕР_2 , УРАЛ 4320, номерний знак – НОМЕР_3 , УРАЛ 43202, номерний знак – НОМЕР_4 , УРАЛ 4320, номерний знак – НОМЕР_5 , УРАЛ 43202, номерний знак – НОМЕР_6 , які фактично не експлуатувались, перебували на території тимчасової дислокації підрозділу забезпечення зенітно ракетно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , розташованого у АДРЕСА_3 , у зв`язку з чим утворив залишки пально-мастильних матеріалів, а саме дизельного палива у кількості не менше 1200 літрів, з метою його подальшої реалізації за попередньою змовою групою осіб з солдатом ОСОБА_5 , в умовах воєнного стану, цивільним особам за готівкові кошти.

Далі, 13 квітня 2024 року, приблизно, о 15 годині 04 хвилин, цивільні особи ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на автомобілі «ГАЗ» моделі 3302 державний номерний знак НОМЕР_7 за попередньою домовленістю із молодшим сержантом ОСОБА_4 , прибули на територію тимчасової дислокації підрозділу забезпечення зенітно ракетно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , розташованого у АДРЕСА_3 .

Того ж дня, у період часу з 15 годин 05 хвилин по 15 годин 29 хвилин, перебуваючи на території тимчасової дислокації підрозділу забезпечення зенітно ракетно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , розташованого у АДРЕСА_3 солдат ОСОБА_5 діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, перелив утворені залишки дизельного палива у кількості 1200 літрів у дві ємності по 1000 та 200 літрів, що знаходились у автомобілі «ГАЗ» моделі 3302 державний номерний знак НОМЕР_7 , за що ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_8 58400 грн., з яких 1000 грн. віддав ОСОБА_5 , чим розпорядились привласненим майном на власний розсуд, у зв`язку з чим державі в особі військової частини НОМЕР_1 було заподіяно шкоду на загальну суму 67236 грн. 64 коп.

Cуд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 410 КК України, а саме як привласнення військовослужбовцем іншого військового майна за попередньою змовою групою осіб, вчинене в умовах воєнного стану.

Солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби контрактом та проходячи її на посаді водія - заправника взводу забезпечення зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , у грудні 2023 - січні 2024 року, більше точну дату та час в ході досудового розслідування не встановлено, вступив у злочинну змову з молодшим сержантом ОСОБА_4 , який вирішив привласнити інше військове майно, а саме залишки пально-мастильних матеріалів, шляхом внесення недостовірної інформації до дорожніх листів на транспортні засоби, які фактично не експлуатувались, перебували на території тимчасової дислокації підрозділу забезпечення зенітно ракетно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , розташованого у АДРЕСА_3 , з метою їх подальшої реалізації стороннім цивільним особам.

В подальшому, молодший сержант ОСОБА_4 , в порушення вимог п.п. 5, 7, 8, 15 «Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна в Збройних силах України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1225 від 04.08.2000, п.п. 2.1, 2.2, 2.4, 3.1.1, 3.1.9, 3.2.3, 5.2.12, 5.2.13 «Положення про військове (корабельне) господарство Збройних сил України», затвердженого наказом Міністра оборони України від 16.07.1997 №300, ст. 3, 4, 6 Закону України «Про правовий режим майна в Збройних Силах України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1225 від 04.08.2000, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, у період з 01.02.2024 по 20.03.2024, більше точну дату в ході досудового розслідування не встановлено, перебуваючи у Краматорському районі Донецької області, більш точного місця в ході досудового розслідування не встановлено, шляхом внесення недостовірної інформації до дорожніх листів № 4104 від 01.02.2024, № 5194 від 11.02.2024, № 5984 від 21.02.2024, № 541 від 11.03.2024, № 539 від 11.03.2024, № 540 від 20.03.2024 на автомобілі: УРАЛ 4320, номерний знак – НОМЕР_2 , УРАЛ 4320, номерний знак – НОМЕР_3 , УРАЛ 43202, номерний знак – НОМЕР_4 , УРАЛ 4320, номерний знак – НОМЕР_5 , УРАЛ 43202, номерний знак – НОМЕР_6 , які фактично не експлуатувались, перебували на території тимчасової дислокації підрозділу забезпечення зенітно ракетно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , розташованого у АДРЕСА_3 , у зв`язку з чим утворив залишки пально-мастильних матеріалів, а саме дизельного палива у кількості не менше 1200 літрів, з метою його подальшої реалізації за попередньою змовою групою осіб з солдатом ОСОБА_5 , в умовах воєнного стану, цивільним особам за готівкові кошти.

Далі, 13 квітня 2024 року, приблизно, о 15 годині 04 хвилин, цивільні особи ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на автомобілі «ГАЗ» моделі 3302 державний номерний знак НОМЕР_7 за попередньою домовленістю із молодшим сержантом ОСОБА_4 , прибули на територію тимчасової дислокації підрозділу забезпечення зенітно ракетно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , розташованого у АДРЕСА_3 .

Того ж дня, у період часу з 15 годин 05 хвилин по 15 годин 29 хвилин, перебуваючи на території тимчасової дислокації підрозділу забезпечення зенітно ракетно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , розташованого у АДРЕСА_3 солдат ОСОБА_5 діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, перелив утворені залишки дизельного палива у кількості 1200 літрів у дві ємності по 1000 та 200 літрів, що знаходились у автомобілі «ГАЗ» моделі 3302 державний номерний знак НОМЕР_7 , за що ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_8 58400 грн., з яких 1000 грн. віддав ОСОБА_5 , чим розпорядились привласненим майном на власний розсуд, у зв`язку з чим державі в особі військової частини НОМЕР_1 було заподіяно шкоду на загальну суму 67236 грн. 64 коп.

Cуд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 410 КК України а саме як привласнення військовослужбовцем іншого військового майна за попередньою змовою групою осіб, вчинене в умовах воєнного стану.

ІІ. Докази підтвердження встановлених судом обставин

Обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_5 вказаних вище кримінальних правопорушень встановлені судом шляхом дослідження сукупності доказів, обсяг дослідження яких був визначений з урахуванням думок учасників судового провадження в порядку, передбаченому ст. 349 КПК України.

В зв`язку з тим, що обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повністю визнали свою провину та погодилися з кваліфікацією вчинених ними злочинів, а прокурор та захисник не висловили жодних заперечень щодо встановлених обставин, суд відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і під час судового розгляду обмежився допитом обвинувачених та дослідженням доказів щодо обставин, які характеризують особистості обвинувачених та обтяжують чи пом`якшують покарання, а дослідження інших доказів у провадженні не здійснювалось. При цьому судом з`ясовано правильність розуміння зазначеними вище учасниками судового провадження обставин щодо недоцільності дослідження доказів, добровільність їх позиції та роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину свою в скоєнні злочину за ч. 4 ст. 410 КК України, визнав повністю та пояснив, що ним дійсно скоєне це кримінальне правопорушення за викладених в обвинувальному акті обставин. В скоєному кається та просить суд суворо не карати.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину свою в скоєнні злочину за ч. 4 ст. 410 КК України, визнав повністю та пояснив, що він у повній мірі усвідомив кримінально-протиправний характер своїх дій та щиро кається у вчиненому, просив суд не призначати йому суворе покарання, зазначив, що бажає продовжувати військову службу.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 349, 351 КПК України суд, з урахуванням повного визнання винуватості обвинуваченими, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо фактичних обставин, що підтверджують винуватість обвинувачених, які ніким не оспорюються. При цьому суд роз`яснив наслідки, передбачені ч. 3 ст. 349 КПК України, переконався у добровільності позицій та правильному розумінні учасниками судового провадження наслідків відмови від дослідження інших доказів, що позбавляє їх права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

В судове засідання представник потерпілого Військової частини НОМЕР_1 не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином, подав інформаційні листи - прохання, згідно з якими просив призначити покарання, не пов`язане з позбавленням волі для можливості подальшого виконання військовослужбовцями ОСОБА_4 та ОСОБА_5 військових обов`язків, бойових завдань, пов`язаних з захистом незалежності та територіальної цілісності держави і стримуванні збройної агресії російсько-терористичних військ у військові частині НОМЕР_1 , оскільки вказані військовослужбовці належним чином виконують покладені на них військовою службою військові обов`язки у військовій частині НОМЕР_1 та беруть участь у забезпеченні заходів національної безпеки і оборони відсічі та стримуванні збройної агресії.

ІІІ. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 суд визнає: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування завданих збитків.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 суд визнає: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування завданих збитків.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , судом не встановлено.

ІV. Мотиви призначення покарання.

Відповідно до положень ст.ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Таке покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації.

Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Обираючи обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вид та розмір покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ними кримінального правопорушення, обставини його вчинення, характер діяння, форму й ступінь вини, мотив вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Зокрема, судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий, має місце реєстрації та проживання, має на утриманні двох неповнолітніх дітей – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на обліку у лікаря-нарколога, лікаря-психіатра не перебуває, негативних характеристик немає, добровільно відшкодував завдані збитки, а також добровільно перерахував благодійну допомогу для підтримання обороноздатності у розмірі 150 000,00 гривень на потреби Військової частини НОМЕР_8 .

Судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_5 раніше не судимий, має місце реєстрації та проживання, на обліку у лікаря-нарколога, лікаря-психіатра не перебуває, негативних характеристик немає, добровільно відшкодував завдані збитки, а також добровільно перерахував благодійну допомогу для підтримання обороноздатності у розмірі 150 000,00 на потреби Військової частини НОМЕР_8 .

Крім того, при призначення виду та розміру покарання обвинуваченому суд враховує позицію прокурора, який просив призначити обвинуваченим ОСОБА_4 і ОСОБА_5 покарання за ч. 4 ст. 410 КК України з застосуванням ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі ніж передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України, а саме два роки позбавлення волі, а також просив на підставі ст. 58 КК України замінити обвинуваченим покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України, у виді 2 років позбавлення волі на службове обмеження для військовослужбовців строком на 2 роки з відрахуванням в дохід держави 10 відсотків із суми грошового забезпечення останнього.

Таким чином, враховуючи вищевказані дані про обвинуваченого ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_5 , зокрема тих обставин, що вони продовжують проходити військову службу, зважаючи на наявність у них міцних соціальних зв`язків та місця проживання/реєстрації, бажання обвинувачених продовжувати військову службу, відсутність негативних характеристик, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, враховуючи, що завдана їх діями шкода відшкодована шляхом повернення власнику викраденого майна, на переконання суду, перевиховання і виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_5 цілком можливе без ізоляції від суспільства, з призначенням обвинуваченим покарання запропонованого стороною обвинувачення.

Згідно до ч.1 ст.69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Відповідно до ст. 58 КК України покарання у виді службового обмеження застосовується до засуджених військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом, а також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замість обмеження волі чи позбавлення волі на строк не більше двох років призначити службове обмеження на той самий строк. Із суми грошового забезпечення засудженого до службового обмеження провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків. Під час відбування цього покарання засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.

При цьому, в своїй промові в судових дебатах сторона обвинувачення посилалася на можливість, відповідно до ст. 58 КК України, замінити покарання у виді позбавлення волі на службове обмеження для військовослужбовця.

Службове обмеження для військовослужбовців є видом основного покарання з характерними ознаками: майновий характер застосування примусових заходів, що проявляється у відрахуванні в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду від десяти до двадцяти відсотків із суми грошового забезпечення засудженого (ч. 2 ст.58 КК України); неможливість підвищення засуджених осіб за посадою, у військовому званні, за такого строку покарання не зараховано.

Службові обмеження для військовослужбовців можуть призначатися судом як у випадках, коли воно вказане в санкції норми Особливої частини КК, яка передбачає відповідальність за вчинений злочин, так і у випадках, коли суд, враховуючи обставини справ та особу засудженого дійде висновку про можливість застосування до нього цього покарання замість обмеження волі, чи позбавлення волі на строк не більше двох років (ч.1 ст.58 КК). Це покарання може застосуватися також при призначенні більш м`якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 69 КК), а також при звільненні від покарання на підставі закону України про амністію або акту про помилування (ст. 85 КК) та заміні невідбутої частини покарання більш м`яким (ст. ст. 82, 83 КК). Службове обмеження для військовослужбовців застосовується на строк від шести місяців до двох років.

До військовослужбовців відносяться особи, які проходять військову службу у Збройних Силах України та інших військових формуваннях України. Військову службу необхідно розглядати як державну службу особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних для неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни.

Як встановлено судом, обвинувачений ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_5 на теперішній час продовжують службу у військовій частині, яка безпосередньо задіяна у відсічі військової агресії з боку РФ. Останні були мобілізованими в установленому порядку та не є військовослужбовцями строкової служби.

Враховуючи усі обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, відсутність обтяжуючих покарання обставин, особу обвинуваченого, його відношення до вчиненого, суд вважає за можливе призначити покарання ОСОБА_4 нижче нижчої межі, встановленої в санкції ч. 4 ст. 410 КК України, з застосуванням ст. 69 КК України, а саме у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше не відбував покарання у виді позбавлення волі, є військовослужбовцем, не перебуває на строковій службі, отримує грошове забезпечення, і до нього може бути застосовано покарання у виді службового обмеження, яке передбачене ст. 58 КК України, з урахуванням особистості обвинуваченого, конкретних обставин кримінального провадження, наявність декількох пом`якшуючих покарання обставин, суд дійшов висновку про можливість замінити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на службове обмеження для військовослужбовців.

Враховуючи усі обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, відсутність обтяжуючих покарання обставин, особу обвинуваченого, його відношення до вчиненого, суд вважає за можливе призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_5 нижче нижчої межі, встановленої в санкції ч. 4 ст. 410 КК України, з застосуванням ст. 69 КК України, а саме у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_5 раніше не відбував покарання у виді позбавлення волі, є військовослужбовцем, не перебуває на строковій службі, отримує грошове забезпечення, і до нього може бути застосовано покарання у виді службового обмеження, яке передбачене ст. 58 КК України, з урахуванням особистості обвинуваченого, конкретних обставин кримінального провадження, наявність декількох пом`якшуючих покарання обставин, суд дійшов висновку про можливість замінити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на службове обмеження для військовослужбовців.

Таке покарання стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_5 на переконання суду, є необхідним та достатнім для їх виправлення і попередження вчинення як ними, так і іншими особами кримінальних правопорушень.

V. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений, запобіжний захід обвинуваченим не обирався.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

У відповідності з до ч.2 ст. 124 КПК України з обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 необхідно стягнути на користь держави витрати на залучення експертів.

Керуючись ст.ст. 349, 368, 371, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України та призначити йому покарання з застосуванням ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі ніж передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України, а саме 2 (два) роки позбавлення волі.

На підставі ст. 58 КК України ОСОБА_4 замінити покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України, у виді 2 (двох) років позбавлення волі на службове обмеження для військовослужбовців строком на 2 (два) роки з відрахуванням в дохід держави 10 (десяти) відсотків із суми грошового забезпечення останнього.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з дня набрання цим вироком законної сили.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід щодо обвинуваченного ОСОБА_4 не обирати.

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України та призначити йому покарання з застосуванням ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі ніж передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України, а саме 2 (два) роки позбавлення волі.

На підставі ст. 58 КК України ОСОБА_5 замінити покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України, у виді 2 (двох) років позбавлення волі на службове обмеження для військовослужбовців строком на 2 (два) роки з відрахуванням в дохід держави 10 (десяти) відсотків із суми грошового забезпечення останнього.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з дня набрання цим вироком законної сили.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_5 не обирати.

Речові докази:

- металеву бочку синього кольору, яка опечатана биркою № 1 у якій міститься рідина, а саме: некондиційні бензини масою 139,4 кг; металеву бочку синього кольору, яка опечатана биркою № 2, в якій міститься рідина, а саме: некондиційні бензини масою 134,8 кг; металеву бочку синьо-жовтого кольору, яка опечатана биркою № 3, в якій міститься рідина, а саме: дизельне паливо масою 154,0 кг; металеву бочку жовто-зеленого кольору, яка опечатана биркою № 4, в якій міститься рідина, а саме: дизельне паливо масою 172,8 кг; металеву бочку червоного кольору, яка опечатана биркою № 5 в якій міститься рідина, а саме: дизельне паливо масою 175,6 кг; металеву бочку сіро-чорного кольору, яка опечатана биркою № 6 в якій міститься рідина, а саме: дизельне паливо масою 177,8 кг; металеву бочку сіро-чорного кольору, яка опечатана биркою № 7 в якій міститься рідина, а саме: дизельне паливо масою 179,2 кг; металеву бочку сіро-чорного кольору, яка опечатана биркою № 8 в якій міститься рідина, а саме: дизельне паливо масою 161,2 кг - повернути власнику Військовій частині НОМЕР_1 .

- пластикову ємність (так званий єврокуб), з рідиною, схожою на паливно-мастильні матеріали, металеву бочку червоного кольору з рідиною, схожою на паливно-мастильні матеріали, металеву бочку помаранчевого кольору з рідиною схожою на паливно-мастильні матеріали, металеву бочку сіро-зеленого кольору з рідиною схожою на паливно-мастильні матеріали – передати на потреби Військової частини НОМЕР_1 .

- скляну банку об`ємом 1 літр (Зразок №1) з рідиною схожою на паливно-мастильні матеріали, вилучену з пластикової ємності (так званий єврокуб); скляну банку об`ємом 1 літр (Зразок №2) з рідиною схожою на паливно-мастильні матеріали, вилучену з металевої бочки червоного кольору; скляну банку об`ємом 1 літр (Зразок №3) з рідиною схожою на паливно-мастильні матеріали, вилучену з металевої бочки помаранчевого кольору; скляну банку об`ємом 0,5 літра (Зразок №4) з рідиною схожою на паливно-мастильні матеріали, вилучену з металевої бочки сіро-зеленого кольору – передати на потреби Військової частини НОМЕР_1 .

Стягнути витрати за проведення судових експертиз:

-судова почеркознавча експертиза №СЕ-19/113-25/3160-ПЧ від 16 травня 2025 року, витрати на проведення якої становлять 4011,30 (чотири тисячі одинадцять) гривень 30 (тридцять) копійок;

-судова почеркознавча експертиза №СЕ-19/113-25/3158-ПЧ від 19 травня 2025 року, витрати на проведення якої становлять 3565,60 (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок;

-судова почеркознавча експертиза №СЕ-19/113-25/3159-ПЧ від 19 травня 2025 року, витрати на проведення якої становлять 3119,90 (три тисячі сто дев`ятнадцять) гривень 90 (дев`яносто) копійок;

-судова експертиза нафтопродуктів та паливно-мастильних матеріалів №5840/2434 від 23 травня 2025 року, витрати на проведення якої становлять 18174,72 (вісімнадцять тисячі сто сімдесят чотири) гривень 72 копійки

-судова товарознавча експертиза №СЕ-19/113-24/3812-ТВ від 18 липня 2024 року витрати на проведення якої становлять 2271,84 (дві тисячі двісті сімдесят одна) гривня 84 копійки;

а всього – 34143,36 (тридцять чотири тисячі сто сорок три) гривні 36 коп. з обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в рівних частках з кожного на користь держави.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим і прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Дніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення. Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст вироку складений 04 червня 2026 року. У відповідності до положень ч. 15 ст. 615 КПК України в судовому засіданні проголошено резолютивну частину вироку.

Суддя ОСОБА_1