Постанова від 28 травня 2026 р. у справі №280/8056/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 травня 2026 року м. Дніпросправа № 280/8056/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Дурасової Ю.В., Божко Л.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.01.2026 ( суддя Мінаєва К.В.) в адміністративній справі №280/8056/25 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області Головне управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), у якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 31.10.2024 № 00200700709, що прийняте на підставі Акту (довідки) фактичної перевірки від 07.10.2024 № 14819/11/28/РРО/ НОМЕР_1 ;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 31.10.2024 № 00200690709, що прийняте на підставі Акту (довідки) фактичної перевірки від 07.10.2024 № 14819/11/28/РРО/ НОМЕР_1 .

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року вимоги позову задоволено, оскільки суд дійшов висновків, що контрольна розрахункова операція фактично проведена не за рахунок контролюючого органу, тобто не у зв`язку з виконанням функцій держави, а відтак, проведена не у порядку та не у спосіб, встановлені нормами чинного законодавства, також відповідач не довів правомірність та обґрунтованість висновків про порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР, пункту 85.2 статті 85 ПК України, викладених в акті фактичної перевірки, також відповідач не довів, що на момент фактичної перевірки в магазині перебували на реалізації товари загальною вартістю 1 959 477,00 грн, відтак контролюючим органом не доведено належними та допустимими доказами розмір штрафної санкції, крім того контролюючим органом не було дотримано вимог Податкового кодексу України, в частині видання наказу на проведення перевірки та направлень, що свідчить про неправомірність проведення відповідачем самої перевірки.

З апеляційною скаргою звернувся відповідач, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права щодо задоволення позовних вимог, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року та прийняти рішення про відмову у задоволенні вимог позову.

У відзиві позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

Апеляційним переглядом справи встановлено, на підставі ст.19-1, пп.20.1.2, 20.1.4, 20.1.8-20.1.11 п.20.1 ст.20, пп.75.1.3 п.75.1 ст.75, пп.80.2.2 п.80.2, п.80.8 ст.80, п.69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (надалі за текстом Закон України №265/95-ВР), Закону України від 21.06.2012 року №5007-VI «Про ціни і ціноутворення» (надалі за текстом Закон України №5007-VI), Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області видано наказ №678-п від 23.09.2024 року «Про проведення фактичних перевірок».

Згідно з додатком 2 до наказу ГУ ДПС у Кіровоградській області від 23.09.2024 №678-п «Перелік суб`єктів господарювання проведення фактичних перевірок працівниками управління фактичних перевірок на підставі підпункту пп. 80.2.2 п.80.2, п.80.8 ст.80, п.69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України» визначено мету перевірки: перевірити порядок здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами), дотримання вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки). Вид перевірки: фактична: Назва суб`єкта господарювання: магазин YABLUKA. Адреса об`єкта: Кіровоградська область, м.Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 47. Тривалість перевірки: не повинна перевищувати 10 діб. Дата початку перевірки: 27.09.2024.

27.09.2025 державним інспектором виписані направлення на перевірку №3392, №3393, №3394, №3395 з метою проведення з 27.09.2024 фактичної перевірки магазину YABLUKA.

27.09.2024 головними державними інспекторами на ім`я ФОП ОСОБА_1 складено запит про надання документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки (первинні документи на товар, що перебуває на реалізації в магазині; документи про використання найманої праці з працівником магазину ОСОБА_2 та іншими працівниками; форма обліку ведення товарних запасів; копія відеозапису приміщення магазину; договір оренди приміщення магазину), до 30.09.2024.

30.09.2024 головними державними інспекторами на ім`я ФОП ОСОБА_1 складено запит про надання документів, а саме виписки з банку про рух коштів по терміналу, до 01.10.2024.

07.10.2025 головними державними інспекторами складено акт про ненадання документів на запит.

За результатами проведеної фактичної перевірки Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області складено акт від 06.10.2024, зареєстрований 07.10.2024 за №14819/11/28/РРО/ НОМЕР_1 за висновками якого встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 : п. 12 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, п.85.2 ст.85 ПК України, ст.24 Кодексу законів про працю України та постанови КМУ від 17.06.2015 №413 про порядок повідомлення ДПС про прийняття працівників.

Після складання матеріалів перевірки особа, яка здійснювала розрахункову операцію, ОСОБА_2 відмовився від підписання таких документів, про що державними інспекторами складено акт (а.с.45 зворотній бік).

Листом від 10.10.2024 №1208/7/11-28-07-04 матеріали фактичної перевірки щодо ФОП ОСОБА_1 направлені на адресу Головного управління ДПС у Запорізькій області (а.с.101).

На підставі висновків акту фактичної перевірки ГУ ДПС у Запорізькій області прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме:

- № 00200700709 від 31.10.2024, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на загальну суму 2040,00 грн за порушення п.85.2 ст.85 ПК України (ненадання документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки);

- № 00200690709 від 31.10.2024, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на загальну суму 1 959 477,00 грн за порушення пункту 12 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (реалізація товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та ненадання під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік підакцизних товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті) на загальну суму за цінами реалізації).

Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).

За приписами підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Отже, єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб`єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.

Згідно з абз. 1-4 пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Абзацами п`ятим і шостим пункту 81.1 статті 81 ПК України передбачено, що непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у вказаній постанові зазначив, що під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.

Також у постанові від 26 березня 2024 року у справі № 420/9909/23 Верховний Суд зазначив, що аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб`єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

У випадку оскарження до суду платником наказу про призначення фактичної перевірки та/або прийнятого рішення податковим органом за наслідками такої перевірки, яка здійснена відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України з підстав не зазначення деталізованої інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства, доказів цього, суд, здійснюючи розгляд справи та оцінюючи обставини, підстави позову, не позбавлений можливості встановити та перевірити наявність або відсутність такої інформації про ймовірні порушення, що є законодавчо встановленою передумовою та підставою для призначення такої перевірки.

Отже, у випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки.

Тому такий наказ не можна вважати протиправним.

Повертаючись до обставин справи, слід встановити, чи є YouTube-канал джерелом за пп. 80.2.2

Пряма норма пп. 80.2.2 вимагає, щоб інформація надійшла від державного органу або органу місцевого самоврядування. Журналіст Плінський або його YouTube-канал не є державними органами.

Якщо ДПС посилається на відео журналіста як на підставу за 80.2.2 — це процесуальне порушення, оскільки джерело не відповідає вимогам закону.

Для проведення перевірки інформація повинна свідчити про порушення конкретним платником.

Натомість в даній справі встановлено: «здійснюється реалізація... окремі продавці...».

Враховуючи те, що в наказі на перевірку не вказано, порушення конкретного підприємства або за конкретною адресою субєкта господарювання є дані про порушення, а просто йдеться про «ринок Apple взагалі», така перевірка є незаконною. Фактична перевірка не може бути «профілактичною» або проводитися для «збору інформації».

Щодо питання контрабанди та походження товару

ДПС посилається на «відсутність документів про походження». Проте, фактична перевірка за пп. 80.2.2 стосується розрахункових операцій та підакцизних товарів. Техніка Apple не є підакцизною. Контроль за «митним оформленням» — це компетенція Митниці та БЕБ, а не предмет фактичної перевірки ДПС (яка обмежена ст. 80 ПКУ).

Сама по собі наявність відео на YouTube не дає податківцям права заходити на перевірку за пп. 80.2.2, якщо вони не отримали офіційного листа, наприклад, від поліції або митниці щодо конкретного факту порушення.

Таким чином, інформація на YouTube-каналі не є прямою підставою для фактичної перевірки згідно з Податковим кодексом України.

Згідно з підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, фактичною підставою для проведення такої перевірки є наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства (щодо підакцизних товарів, розрахункових операцій, касових дисциплін тощо).

Додатково колегія суддів зазначає, хоча саме відео на YouTube не є законною підставою за вказаними пунктами, воно може стати причиною для перевірки, якщо споживач звернеться з письмовою скаргою, додасть відео як доказ (це вже підстава за пп. 80.2.3) або державний орган (наприклад, Держпродспоживслужба) на основі моніторингу відео зафіксує порушення та надішле офіційний лист до ДПС, тоді це буде інформацією від держоргану за пп. 80.2.2.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.01.2026 в адміністративній справі №280/8056/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 29 травня 2026 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 03 червня 2026 року.

Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко

суддя Ю. В. Дурасова

суддя Л.А. Божко