Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них
Дата: 01 червня 2026 р.
Справа: №160/33222/25
Суддя: Шлай А.В.
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
02 червня 2026 року м. Дніпросправа № 160/33222/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Малиш Н.І., Кругового О.О.,
за участю секретаря судового засідання Бурлай Д.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 р. (суддя Маковська О.В) в адміністративній справі №160/33222/25 за позовом Приватного акціонерного товариства «СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, про стягнення пені, -
В С Т А Н О В И В:
Приватне акціонерне товариство «СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН» звернулось до суду з позовною заявою, в якій просило стягнути з Державного бюджету України пеню у розмірі 1 048 970,65 грн., нараховану на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість.
В обґрунтування позовної вимоги вказувалось на те, що після набрання законної сили судовим рішенням у справі №160/1831/24 Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків не було внесено до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість інформацію про узгодженість. Порушення відповідачем встановленого законом права позивача на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість спричинило порушення строків для повернення суми бюджетного відшкодування, що є підставою для нарахування пені за прострочені відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 січня 2025 р., ухваленим за результатом розгляду справи в порядку загального позовного провадження, позовну заяву задоволено.
У поданій апеляційній скарзі відповідач - Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що за умовою абзацу 3 пункту 200.15 статті 200 ПКУ, у разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини, зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків. Оскільки по судовій справі №160/1831/24 процедура судового оскарження триває, сума відшкодування не може вважатись узгодженою. Також позивач розраховував пеню на рівні 120% відсотків облікової ставки НБУ станом на 30.10.2025, а не на день погашення заборгованості, і суд першої інстанції не здійснив перевірку здійсненого позивачем розрахунку пені. Скаржник/відповідач стверджує, що позивачем пропущено строк звернення до суду із позовом про стягнення пені у вказаній справі. Крім того, у зв`язку із введенням воєнного стану нарахування пені згідно з п.п. 200.23. ст. 200 ПКУ не здійснюється.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване, вказуючи на те, що нарахування пені здійснювалось відповідно до положень Податкового кодексу України з урахуванням облікової ставки Національного банку України протягом відповідного періоду прострочення. Строк звернення до суду з позовом про стягнення пені обчислюється не з моменту виникнення первинної заборгованості, а протягом усього періоду існування такого порушення і, відповідно, нарахування пені за відповідний період. Позивач вимушений звертатися до суду з окремими позовами про стягнення пені в межах шестимісячного строку, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України. У справі № 160/15196/25 за період з 04.12.2025 по 20.05.2025 позовні вимоги про стягнення пені задоволені. За наступний період з 21.05.2025 по 30.10.2025 позов був поданий у цій справі (№160/33222/25) без порушення шестимісячного строку. Безпідставним позивач вважає і посилання скаржника на дію воєнного стану, який сам по собі не перешкоджає відшкодуванню ПДВ.
Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області процесуальним правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористалось.
У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги. Представники позивача заперечили проти скасування рішення суду першої інстанції.
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 цього ж Кодексу.
Обставини у справі:
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2024 у справі №160/1831/24, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.11.2024, визнані протиправними та скасовані наступні податкові повідомлення-рішення, які були прийняті 26.12.2023 Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків за результатом проведеної перевірки позивача: № 000/1124/32-00-07-06-19 (форма В4), яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 46 006,00 грн.; № 000/1125/32-00-07-06-19 (форма В1), яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 12 976 077,00 грн.; №000/1126/32-00-07-06-19 (форма ВЗ) про відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у розмірі 52 176,00 грн.
Після набрання законної сили судовим рішенням у справі № 160/1831/24, відповідачем не внесено до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість інформацію про узгодженість бюджетного відшкодування податку на додану вартість (ПДВ) у сумі 13 028 253,00 грн.
Ця обставина стала підставою для звернення позивача до суду за стягненням пені.
Колегія суддів звертає увагу, що за період з 06.12.2024 по 20.05.2025 пеню в розмірі 1 040 511,81 грн. стягнуто рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 р. у справі № 160/15196/25, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2026 р. Ухвалою Верховного Суду від 21 квітня 2026 р. Східному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків відмовлено у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою.
Отже, обставини, які встановлені судовими рішеннями у справі № 160/15196/25, на думку колегії суддів, мають преюдиційне значення при розгляді справи № 160/33222/25, оскільки виникли з триваючих між тими самими сторонами правовідносин, відмінність у яких полягає лише у періоді, за який позивачем пред`явлена до стягнення пеня, а саме – з 21.05.2025 по 30.10.2025 та сумі пені - 1 048 970,65 грн.
Враховуючи вищевикладене, не є спірним питання про узгодженість ПДВ на суму 13 028 253,00 грн. Встановленою є і обставина не внесення Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість інформації про узгодженість бюджетного відшкодування з ПДВ на зазначену суму.
За приписами пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
У постанові від 17 березня 2019 р. у справі № 822/553/17 Верховний Суд зазначив, що передумовою початку нарахування пені є невиконання контролюючим органом обов`язку з виплати заборгованості з відшкодування податку на додану вартість протягом строку, визначеного статтею 200 ПК України. Нарахування пені пов`язується саме із недотриманням суб`єктами владних повноважень положень статті 200 ПК України, яка визначає, зокрема, комплекс дій, необхідних для своєчасного повернення сум бюджетної заборгованості з податку на додану вартість. Наведений юридичний факт, у свою чергу, зумовлює виникнення фінансових правовідносин між боржником в особі держави та кредитором - платником податків, права якого порушені саме внаслідок несплати йому відповідної суми. Системний аналіз положень статті 43 та пункту 200.23 статті 200 ПК України, дає підстави для висновку про те, що пеня нараховується на суму бюджетної заборгованості в силу Закону та не залежить від волевиявлення платника податку на додану вартість.
У рішенні у справі «Інтерсплав проти України» від 09 січня 2007 р. Європейський суд зазначив, що юридична особа-платник ПДВ мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява № 803/02, § 31-32). ЄСПЛ констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації ПДВ у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (§ 40).
Доводи Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків зводяться до наступних аргументів: неможливість стягнення пені до погашення заборгованості з бюджетного відшкодування; неможливість нарахування пені в період дії воєнного стану, порушення позивачем строку звернення до суду, невірне застосування облікової ставки НБУ при розрахунку пені.
Колегія суддів звертає увагу, що за висновком Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України", державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Також, Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2018 р. у справі № 820/1749/18 визнав неприйнятними, як такі, що не передбачені чинним законодавством, доводи податкового органу про те, що стягнення пені, нарахованої на суму наявної бюджетної заборгованості податку на додану вартість, можливе та здійснюється лише після фактичного погашення платнику цієї заборгованості.
Щодо доводів скаржника про неможливість нарахування пені в період дії воєнного стану.
Пунктом 200.23 статті 200 ПК України визначено, що нарахування пені згідно з абзацом першим цього пункту не здійснюється у разі, якщо така заборгованість зумовлена, у тому числі, виникненням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у зв`язку із введенням воєнного, надзвичайного стану.
Відповідачем не надано суду доказів того, що заборгованість з бюджетного відшкодування позивачу зумовлена саме виникненням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у зв`язку із введенням воєнного, надзвичайного стану.
Також колегія суддів визнає неспроможними і доводи апеляційної скарги про порушення позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява була подана позивачем до суду 20.11.2025 за період нарахування пені з 21.05.2025 по 30.10.2025 (а.с.1), тобто в межах шестимісячного строку, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Щодо доводів скаржника про невірно здійснений позивачем розрахунок пені.
Колегія суддів звертає увагу, що в суді першої інстанції Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків здійснений позивачем розрахунок пені під сумнів не ставило; відзив на позовну заяву таких доводів не містить (а.с.59-63). В апеляційній скарзі зазначено, що позивач застосував при розрахунку облікову ставку НБУ станом на 30.10.2025, а не на день погашення заборгованості.
Колегія суддів відхиляє такий довід, зважаючи на наведений вище правовий висновок Верховного Суду у справі № 820/1749/18 щодо можливості стягнення пені до фактичного погашення перед платником податків заборгованості з бюджетного відшкодування. Позивачем при розрахунку застосована облікова ставка НБУ, яка діяла у спірний період, тобто у розмірі 15,50 %. Інших доводів щодо складових розрахунку апеляційна скарга не містить.
Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженого рішення, які визначені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, - відсутні.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 р. в адміністративній справі №160/33222/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 02 червня 2026 р. та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 03 червня 2026 р.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя Н.І. Малиш
суддя О.О. Круговий
Оригінал: reyestr.court.gov.ua