Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №520/30400/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 р. Справа № 520/30400/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Бегунца А.О. , П`янової Я.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 (головуючий суддя І інстанції: Ніколаєва О.В.) по справі № 520/30400/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернулась з позовом, в якому просила суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо нарахування ОСОБА_1 пенсії по інвалідності (друга група, загальне захворювання) та пенсії за віком із урахуванням середньомісячного заробітку за період страхового стажу з 01.07.2000 по 31.12.2012;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області за період з 21.05.2025 по 09.07.2025 перерахувати ОСОБА_1 пенсію по інвалідності (друга група, загальне захворювання), передбачену ст. 30 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відповідно до ст.ст. 33, 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2022, 2023, 2024 роки), та здійснити виплату пенсії з урахуванням виплачених за цей період сум;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області починаючи з 10.07.2025 перерахувати ОСОБА_1 пенсію за віком, передбачену статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2022, 2023, 2024 роки), та здійснити виплату пенсії з урахуванням виплачених за цей період сум.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 адміністративний позов задоволено.

ГУПФ України в Харківській області не погодившись із рішенням суду, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення даної справи, просило скасувати таке рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що позивач з 2013 отримувала пенсію за вислугу років, з 21.05.2025 за її заявою її переведено на пенсію по інвалідності та з 10.07.2025 за її заявою переведено на пенсію за віком

Оскільки після переходу з пенсії за вислугу років на пенсію по інвалідності позивачем не набуто 24 місяці страхового стажу, при переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком право на застосування середньої заробітної плати (доходу), визначеного ч.2 ст. 40 Закону № 1058 для призначення пенсії, відсутнє.

Просить врахувати висновки Верховного Суду викладені в справах № 334/13/16-а від 15.05.2020, № 185/1473/17 від 17.05.2021.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Зазначає, що з 2013 отримувала пенсію за вислугу років за Законом № 1788, з 21.05.2025 їй призначено пенсію по інвалідності за Законом № 1058, отже відповідно до ст.45 Закону № 1058 позивачу вперше призначено інший вид пенсії, а тому пенсійний орган мав застосувати при розрахунку пенсії по інвалідності показники середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески , за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме за 2022-2024.

Доводи пенсійного органу щодо отримання позивачем одного й того ж виду пенсії з моменту призначення , а саме пенсію за віком за Законом № 1058 є помилковими, оскільки з 2013 позивач отримувала пенсії за вислугу років за Законом № 1788, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, травня 2025 пенсію за інвалідністю та з липня 2025 пенсію за віком.

Посилання на постанови Верховного Суду № 334/13/16-а від 15.05.2020, № 185/1473/17 від 17.05.2021 є безпідставними, оскільки вони не є тотожними спірним правовідносинам.

Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзив на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що з 02.01.2013 позивач отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України " Про пенсійне забезпечення".

09.05.2025 позивачу встановлена інвалідність другої групи, загальне захворювання згідно з рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 168/25/528/Р від 09.05.2025 (номер витягу 168/25/528/В).

Позивач 21.05.2025 звернулася до Слобожанського об`єднаного управління ПФУ м. Харкова ГУ ПФУ у Харківській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV з урахуванням стажу та заробітної плати по теперішній час.

З 21.05.2025 по 09.07.2025 позивач отримувала пенсію по інвалідності за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (рішення відповідача № 963330175746 від 29.05.2025)

З 10.07.2025 за заявою позивача, у зв`язку із досягненням нею пенсійного віку пенсійним органом призначено пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 N1058-ІV.

Позивачка також подала заяву, в якій просила в зв`язку з призначенням пенсії за віком вперше, здійснити її розрахунок із застосуванням показника середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2022, 2023, 2024 роки ).

Листом відповідач від 29.08.2025 №24560-25561/Т-03/8-2000/25 відмовив у перерахунку пенсії та повідомив, що перерахунок пенсії позивача здійснений з врахуванням показника середньої заробітної плати, який був застосований при попередньому перерахунку. Також, позивачу було повідомлено про те, що пенсійна справа перевірена, пенсія призначена та виплачується згідно чинного законодавства.

Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо нарахування пенсії по інвалідності та за віком із врахування показника середньої заробітної плати по Україні при попередньому перерахунку, а тому звернулася до суду .

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач за період з 21.05.2025 по 09.07.2025 мав перерахувати позивачу пенсію по інвалідності, та з з 10.07.2025 пенсію за віком призначену за Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2022, 2023, 2024 роки), та здійснити виплату пенсії з урахуванням виплачених за цей період сум.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно із ч.1 ст.9 Закону № 1058-IV, за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 2 Закону №1788-ХІІ передбачено призначення трудових пенсій: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Відповідно до ст.10 Закону №1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Частиною другою статті 40 Закону №1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.

Згідно з абз.2 ч.3 ст.45 Закону №1058-IV при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Отже, наведеною вище нормою встановлений порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший та показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, - таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.

У випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно з ч.3 ст.45 Закону № 1058-IV.

Частина перша статті 30 Закону України №1058-ІV встановлює, що пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Згідно з статті 34 Закону України № 1058-ІV, пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності. Особам з інвалідністю, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, пенсії по інвалідності призначаються довічно. Повторний огляд цих осіб з інвалідністю провадиться тільки за їх заявою.

У відповідності із частиною першою статті 33 Закону України №1058-ІV пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю І групи - 100 відсотків пенсії за віком: особам з інвалідністю групи - 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвачідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.

Колегія суддів зазначає, розмір пенсії по інвалідності розраховується у відсотках від пенсії за віком у залежності від групи інвалідності.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону України №1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

За змістом частини третьої статті 45 Закону України №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що зііаходяться на час переведення з одного виду пенсії на Інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону України № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. При цьому переведення особи з одного виду пенсії на інший здійснюється на підставі поданої такою особою відповідної заяви.

Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України № 1058-ІV.

Водночас, врахування середніх показників заробітної плати за три останні роки перед зверненням за призначенням пенсії за правилами частин 1 та 2 статті 40 Закону № 1058-ІУ передбачено лише при первинному призначенні такої пенсії.

Вказане відповідає правовій позиції, наведеній Верховним Судом, зокрема, у постановах від 31.05.2019 у справі №314/272/17 (2-а/314/33/2017), від 31.03.2020 у справі №348/1296/17, від 01.03.2021 у справі №488/1409/16-а.

Судом встановлено, що позивач з 2013 отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України " Про пенсійне забезпечення", з 21.05.2025 до 09.07.2025 їй призначено пенсію по інвалідності за Законом України № 1058-ІV та з 10.07.2025 - призначено пенсію за віком на за Законом України № 1058-ІV.

Аналіз частини першої статті 9 Закону України № 1058-ІV дозволяє дійти висновку про те, що питання щодо нарахування та виплати пенсії за вислугою років, яка була первинно призначена позивачу, не входить до правового регулювання Закону України № 1058-ІV, а визначається виключно Законом України № 1788-ХІІ, та є спеціальним видом пенсії для конкретно визначеного кола осіб, що підтверджується застосуванням приписів статті 7 та статті 55 Закону України № 1788-ХІІ при первинному призначенні позивачу пенсії за вислугу років 02.01.2013.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що з 21.05.2025 позивачу вперше призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 1058-ІV та з 10.07.2025 вперше призначено пенсію за віком за Законом № 1058.

Верховний Суд у подібних правовідносинах неодноразово висловлював правову позицію щодо того, що у випадку, якщо особа, яка вже отримує пенсію за одним законом, виявила бажання отримувати пенсію, право на яку визначене іншим законом, то має місце саме призначення пенсії, а не переведення з одного виду пенсії на інший згідно із частиною З статті 45 Закону України № 1058-ІV. а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії - пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №127/7522/17, від 18.08.2020 у справі №263/6611/17, від 31.01.2025 у справі № 200/1478/24, від 31.10.2018 у справі № 577/2576/17, від 20.02.2025 у справі 380/4842/24.

Також суд враховує, що позивачу призначено різні види пенсії (по інвалідності та за віком), а тому показник середньої заробітної плати в Україні для обчислення пенсії визначається на день призначення пенсії вперше або у випадку переведення з одного виду пенсії на інший, що фактично є призначенням такого виду пенсії вперше, що і мало місце у спірних правовідносинах.

Крім того, колегія суддів враховує, що, беручи до уваги зазначені висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність у позивача підстав для призначення їй пенсії по інвалідності та за віком у відповідності до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2022, 2023 та 2024 роки.

Тобто ще при призначенні пенсії по інвалідності (21.05.2025) та при призначенні пенсії за віком (10.07.2025) відповідач повинен був при розрахунку розміру пенсії застосувати показник середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2022, 2023, 2024 роки).

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Крім того, згідно висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 31.10.2018 у справі № 876/5312/17 (провадження №11-731апп18) за результатами аналізу обґрунтованості підстав для відступлення від висновку Верховного Суду України щодо застосування норми права (призначення пенсії за віком замість переведення у порядку частини третьої статті 45 Закону України №1058-IV) у подібних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Верховний Суд України у постанові від 29.11.2016 у справі №133/476/15-а (№21-6331а15) обґрунтовано зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України №1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону України №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частини третьої статті 45 Закону України №1058-IV. У підсумку, Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду України від 29.11.2016 у справі №133/476/15-а (№21-6331а15).

Колегія суддів, вважає, що дії відповідача щодо нарахування позивачу пенсії по інвалідності" та пенсії за віком із урахуванням середньомісячного заробітку саме за період страхового стажу з 01.07.2000 по 31.12.2012, замість застосування показника середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2022-2024), незаконними та необґрунтованими.

Посилання відповідача на постанови Верховного Суду № 334/13/16-а від 15.05.2020, № 185/1473/17 від 17.05.2021 є безпідставними, оскільки вони не є тотожними спірним правовідносинам.

Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено (доказано) правомірність власних дій (відмови).

З урахуванням наведеного вище, доводи апеляційної скарги про те, що відповідач діяв з дотриманням норм чинного законодавства України, не допустивши протиправних дій у відношенні позивача, є необґрунтованими.

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів вважає правильними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу у проведенні перерахунку пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 по справі № 520/30400/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді А.О. Бегунц Я.В. П`янова