Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №520/11144/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 р. Справа № 520/11144/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2025, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., м. Харків, повний текст складено 06.11.25 по справі № 520/11144/25

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі до 100000,00 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», з 30.05.2024 по 13.08.2024 за весь період стаціонарного лікування, у зв`язку з отриманим пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, під час участі в бойових діях та перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів), здійснення забезпечення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації на території України;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі до 100 000,00 грн, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», з 30.05.2024 по 13.08.2024 за весь період стаціонарного лікування, у зв`язку з отриманим пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, під час участі в бойових діях та перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів), здійснення забезпечення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації на території України.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що Військовою частиною НОМЕР_1 протиправно не нараховано та не виплачено ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі 100000 грн за час його лікування та перебування у відпустках за станом здоров`я на підставі постанови (висновку) ВЛК з 30.05.2024 по 13.08.2024 після отриманого 27.04.2024 тяжкого поранення, пов`язаного з виконанням військових обов`язків із захисту Батьківщини. Вважає, що така бездіяльність відповідача порушує права позивача на отримання у належному розмірі додаткової винагороди за час лікування та перебування у відпустках за станом здоров`я відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі – Постанова № 168).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2025 у справі № 520/11144/25 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи та порушення судом норм процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2025 у справі № 520/11144/25 та прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції безпідставно не враховано надані до матеріалів справи медичні документи, які підтверджують безперервне лікування позивача після стаціонару у період з 30.05.2024 по 13.08.2024 та, як наслідок, неправильно вирішено справу та відмолено у задоволенні позовних вимог, чим порушено право позивача на отримання належних йому виплат.

Переконував, що наявним у матеріалах справи листом від 14.11.2024 ВЧ НОМЕР_1 підтверджено обставини лікування позивача у період з 28.04.2024 по 26.06.2024 та з 28.06.2024 по 27.07.2024 та наявність боргу відповідача перед позивачем, суму якого було внесено до рапорту на доплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн, однак, неправомірно не проведено її виплату. Проте, судом проігноровані вказані обставини.

У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу, відповідач просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В обґрунтування відзиву зазначив, що оскаржуване рішення відповідає вимогам статті 242 КАС України, у зв`язку з чим відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача. Вважає, що судом першої інстанції належним чином оцінено надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано прийнято рішення.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення з 06.09.2024, що підтверджується відповідним витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій службі) від 06.09.2024 № 258.

З довідки Військової частини НОМЕР_1 від 30.04.2024 № 23/1661/1 вбачається, що позивач 27.04.2024 під час переміщення евакуаційної групи підрозділу, внаслідок підриву на невідомому вибуховому пристрою в районі населеного пункту АДРЕСА_3 , отримав бойове поранення. Поранення отримано внаслідок дій противника, пов`язано з виконанням обов`язків військової служби, отримано під час захисту Батьківщини.

Згідно з наявними у матеріалах справи довідками ВЛК, поранення (травма), отримане позивачем 27.04.2024 - Так, пов`язане з захистом Батьківщини.

З наявних у матеріалах справи медичних документів судом встановлено, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні у зв`язку з отриманням зазначеного поранення у наступні періоди:

- з 28.04.2024 по 03.05.2024 - в КНП "Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечнікова" Дніпропетровської міської ради (а. с. 55-56);

- з 04.05.2024 по 15.05.2024 - в КНП "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради" (а. с. 57-58);

- з 15.05.2024 по 27.05.2024 - в КП "Володимирське територіальне медичне об`єднання" Володимирської міської ради (а. с. 59-60).

Відомостей щодо перебування позивача саме на стаціонарному лікуванні в інші періоди матеріали справи не містять.

Наявним у матеріалах справи свідоцтвом про хворобу № 96 від 13.08.2024 також підтверджується факт перебування позивача на стаціонарному лікуванні в зазначені періоди з 28.04.2024 по 03.05.2024, з 04.05.2024 по 15.05.2024 та з 15.05.2024 по 27.05.2024 (а. с. 65-66).

При цьому, у свідоцтві про хворобу додатково вказано про обстеження та лікування позивача, в тому числі, у Військовій частині НОМЕР_4 з 29.07.2024 по 13.08.2024, однак свідоцтво про хворобу не містить відомостей щодо перебування позивача в зазначений період саме на стаціонарному лікуванні. Матеріали справи відповідних документів також не містять.

За доводами викладеними у позовній заяві, за період перебування його на стаціонарному лікуванні йому було виплачено додаткову винагороду лише у розмірі 98 000,00 грн, водночас за період з 30.05.2024 по 13.08.2024, тобто, за останній етап лікування та реабілітаційної відпустки, виплата додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн не здійснювалася.

Не погодившись з діями Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати йому передбаченої Постановою № 168 додаткової винагороди в розмірі до 100000,00 грн, за весь період стаціонарного лікування, у зв`язку з отриманим пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, під час участі в бойових діях та перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів), здійснення забезпечення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації на території України, за період з 30.05.2024 по 13.08.2024, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх безпідставності, оскільки з наявних у матеріалах справи документів, судом не встановлено наявності у позивача права на отримання додаткової винагороди у зв`язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні за заявлений позивачем період (з 30.05.2024 по 13.08.2024).

Крім того, судом зазначено, що жодних доказів перебування позивача у відпустці після поранення до матеріалів справи також не подано.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-ХІІ).

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

За правилом частини 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений “Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам”, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі – Порядок № 260), за змістом пункту 2 розділу І якого (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років); щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги).

У пункті 8 розділу І Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види – в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види – в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника).

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжувався відповідними Указами Президента України та діє по теперішній час.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 “Про введення воєнного стану в Україні” та № 69 “Про загальну мобілізацію” Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 168.

У пункті 1 Постанови № 168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згідно з пунктом 1-2 Постанови № 168 відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Таким чином, аналіз наведених норм законодавства України, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що встановлена Постановою № 168 додаткова винагорода в розмірі 100000 гривень є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, що виплачується їм на період дії воєнного стану, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні або у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Отже, за нормами Постанови № 168 право на виплату збільшеної до 100000 гривень винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні або у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком ВЛК військовослужбовець має якщо дотримано двох умов, а саме: отримане поранення (контузія, травма, каліцтво) військовослужбовця пов`язане із захистом Батьківщини; таке поранення є тяжким за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.05.2024 по справі № 520/16191/23 та від 27.11.2024 по справі № 380/20587/23, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України підлягають врахуванню при вирішенні спірних правовідносин.

Довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 23/1661/1 від 30.04.2024 підтверджено та не спростовується відповідачем, що ОСОБА_1 27.04.2024 отримано мінно-вибухову травму, а також дрібні вогнепальні осколкові сліпі поранення обох передпліч, травматичний відрив лівої стопи на рівні нижньої третини гомілки, внаслідок підриву на невідомому вибуховому пристрою в районі населеного пункту Андріївка Бахмутського району Донецької області, Такі поранення визнані такими, що пов`язані з виконанням обов`язків військової служби та отримані під час захисту Батьківщини.

Довідкою ВЛК № 503 від 27.05.2024 з посиланням на наказ Міністерства охорони здоров`я від 04.07.2007 № 370 підтверджено, що поранення позивача кваліфікується, як тяжке.

Згідно з абзацом 4 пункту 1 Постанови № 168, право на отримання додаткової винагороди у розмірі 100000 грн для військовослужбовців, які перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Так, довідкою позаштатної військово – лікарської комісії від 27.05.2024 № 503 підтверджено, що у зв`язку з отриманням тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, ОСОБА_1 потребує відпустки для лікування після поранення на 30 календарних днів (а. с. 214).

Відпускним квитком від 27.05.2024 підтверджено надання позивачу відпустки за станом здоров`я на 30 діб з 28.05.2024 по 26.06.2024 (а. с. 216).

Вказані обставини також підтверджуються витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 27.05.2024 № 152, відповідно до якого, військовослужбовця за призовом солдата ОСОБА_1 , який знаходиться у розпорядженні командира Військової частини, вважати таким, що вибув у відпустку для лікування у зв`язку з хворобою, з виїздом до с. Докучаївське, Харківської області на 30 календарних діб з 28 травня по 26 червня 2024 року.

Довідкою гарнізонної військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_4 від 27.06.2024 № 5481 визначено, що позивач потребує відпустки для лікування після поранення (контузії, травми, каліцтва) на 30 календарних днів (а. с. 220).

Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.06.2024 № 185, військовослужбовця за призовом солдата ОСОБА_1 , який знаходиться у розпорядженні командира Військової частини, вважати таким, що вибув у відпустку для лікування у зв`язку з хворобою, з виїздом до м. Харків на 30 календарних діб з 28 червня по 27 липня 2024 року.

Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.07.2024 № 215, військовослужбовець за призовом солдат ОСОБА_1 , який знаходиться у розпорядженні командира Військової частини, вважається таким, що прибув з відпустки для лікування у зв`язку з хворобою та приступив до виконання службових обов`язків.

За змістом витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.07.2024 № 216 військовослужбовця за призовом солдата ОСОБА_1 , який знаходиться у розпорядженні командира Військової частини, вважати таким, що вибув до Військової частини НОМЕР_4 АДРЕСА_4 з 29.07.2024 для проходження військово – лікарської комісії з метою визначення ступеню придатності до військової служби у Збройних Силах України.

Свідоцтвом про хворобу № 96 від 13.08.2024, виданим 12 Регіональною військово- лікарською комісією, також підтверджено, що позивач знаходився на обстеженні та лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І. І. Мечнікова» Дніпропетровської міської ради з 28.04.2024 по 03.05.2024, Комунальному некомерційному підприємстві «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради з 04.05.2024 по 15.05.2024, Комунальному підприємстві «Володимирське територіальне медичне об`єднання» Володимирської міської ради з 15.05.2024 по 27.05.2024, Військовій частині НОМЕР_4 з 29.07.2024 по теперішній час (тобто по 13.08.2024).

Зазначеним свідоцтвом про хворобу також визнано позивача непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.08.2024 № 235, військовослужбовець за призовом солдат ОСОБА_1 , який знаходиться у розпорядженні командира Військової частини, вважається таким, що прибув з Військової частини НОМЕР_4 АДРЕСА_4 та з 17.08.2024 приступив до виконання службових обов`язків.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено направлення позивача у відпустку для лікування після тяжкого поранення, отриманого під час захисту Батьківщини та перебування позивача у відпустці для на лікування, у зв`язку з отриманням тяжкої травми у періоди з 27.05.2024 по 26.06.2024 та з 28.06.2024 по 28.07.2024.

Отже, у розумінні Постанови № 168, та з огляду на зміст заявлених позовних вимог, у позивача, як військовослужбовця, виникло право на виплату збільшеної до 100000 гривень винагороди за час перебування у відпустці для лікування за періоди з 27.05.2024 по 26.06.2024 та з 28.06.2024 по 28.07.2024.

А відтак, у відповідача, з урахуванням періоду заявлених позовних вимог (з 30.05.2024 по 26.06.2024 та з 28.06.2024 по 28.07.2024) виник обов`язок нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі до 100 000,00 грн, передбачену Постановою № 168 за весь період стаціонарного лікування та перебування у відпустці лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Вказані обставини відповідачем по справі не заперечуються, оскільки на виконання наказів командира Військової частини НОМЕР_1 від 29.08.2024 № 3711 та від 29.09.2024 № 4236 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану», ОСОБА_1 внесено до відомостей доплати військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_1 , які отримали поранення (контузії, травми, каліцтва) додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн за періоди з 28.04.2024 по 26.06.2024 та з 28.06.2024 по 27.07.2024.

Згідно з наявним у матеріалах справи листом ВЧ НОМЕР_1 від 14.11.2024 № 0501/27/1/435, ОСОБА_1 внесено до рапорту на доплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн в розрахунку на місяць, пропорційно часу лікування у період з 28.04.2024 по 26.06.2024, з 28.06.2024 по 27.07.2024 відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 .

Зауважено, що виплата буде здійснена після надходження фінансування у найближчий розрахунковий період (а. с. 203).

Довідкою про виплату додаткової винагороди ОСОБА_1 , складеною начальником фінансово – економічної служби – головним бухгалтером ВЧ НОМЕР_1 , підтверджено, що на виконання наказу № 3711 від 29.08.2024 позивачу нараховано додаткову винагороду, встановлену Постановою № 168, за період перебування у відпустці для лікування з 28.06.2024 по 27.07.2024 у розмірі 97096,77 грн, з яких переведено на картковий рахунок 95640,32 грн (після утримання 1.5% військового збору), що свідчить про відсутність порушених прав позивача на отримання спірної винагороди за період з 28.06.2024 по 27.07.2024.

Водночас, матеріали справи не містять відомостей про здійснення ОСОБА_1 доплати додаткової винагороди за період перебування у відпустці для лікування з 30.05.2024 по 26.06.2024, що свідчить про наявність порушеного права позивача на отримання додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168, у вказаній частині та є підставою для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення доплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі до 100000,00 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у період з 30.05.2024 по 26.06.2024.

Разом з цим, за період з 29.07.2024 по 13.08.2021 ОСОБА_1 у відпустці для лікування/реабілітації не перебував, у зв`язку з чим не набув права на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, що зумовлює відмову у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій ВЧ НОМЕР_1 та зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі до 100000,00 грн, передбаченої Постановою № 168 за період з 29.07.2024 по 13.08.2024.

Як встановлено частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі статтею 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Згідно з Рішенням ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

У зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що належним способом захисту у спірних відносинах є зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 доплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустці за станом здоров`я внаслідок тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 30.05.2024 по 26.06.2024 включно, з урахуванням виплачених сум додаткової винагороди.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини 1 статті 317 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Враховуючи, що суд першої інстанції, внаслідок неповного з`ясування обставин у справі та порушення норм матеріального права дійшов помилкового висновку про наявність у позивача права на отримання додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 168 лише за час перебування на стаціонарному лікуванні (з 28.04.2024 по 27.05.2024), колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2025 по справі № 520/11144/25 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позовних вимог.

З огляду на звільнення позивача від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2025 по справі № 520/11144/25 - скасувати.

Прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення доплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі до 100000,00 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у період з 30.05.2024 по 26.06.2024 за час перебування у відпустках для лікування, у зв`язку з отриманим тяжким пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, під час участі в бойових діях та перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів), здійснення забезпечення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації на території України.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) доплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров`я внаслідок тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 30.05.2024 по 26.06.2024 включно, з урахуванням виплачених сум додаткової винагороди.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді О.А. Спаскін С.П. Жигилій