Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №520/342/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Бідонько А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 р. Справа № 520/342/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Мінаєвої К.В.,

Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2026, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/342/26

за позовом Національної академії Національної гвардії України

до ОСОБА_1 третя особа: Міністерство внутрішніх справ України

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

Національна академія Національної гвардії України (далі - позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ), третя особа: Міністерство внутрішніх справ України , в якому просить суд:

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Національної академії Національної гвардії України суму заборгованості з відшкодування фактичних видатків, пов`язаних з його утриманням в Національної академії Національної гвардії України у період з 25.08.2022 по 08.11.2024 у розмірі 915 771, 31 грн. (дев`ятсот п`ятнадцять тисяч сімсот сімдесят одна гривня 31 копійка).

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що ОСОБА_1 достроково припинив навчання в Національній академії Національної гвардії України чим порушив умови контракту, відтак у нього виник обов`язок відшкодувати витрати понесені позивачем на його утримання та забезпечення під час проходження навчання, у добровільному порядку відповідач суму заборгованості не сплатив.

ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Національної академії Національної гвардії України суму заборгованості з відшкодування фактичних видатків, пов`язаних з його утриманням в Національної академії Національної гвардії України у період з 25.08.2022 по 08.11.2024 у розмірі 915 771, 31 грн. (дев`ятсот п`ятнадцять тисяч сімсот сімдесят одна гривня 31 копійка).

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, будучи обізнаним під час підписання контракту про необхідність відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням в навчальному закладі у разі дострокового розірвання контракту або ж звільнення зі служби протягом трьох років після закінчення навчального закладу, на даний час зазначену вище суму коштів у повному обсязі не відшкодував, доказів на спростування зазначеного не надано, тому дійшов висновку про наявність підстав для стягнення їх з відповідача в судовому порядку.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року у справі № №520/342/26 та у задоволенні позовних вимог Національної академії Національної гвардії України до ОСОБА_1 про стягнення коштів - відмовити в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що між тими самими сторонами, з тим самим предметом і з тих самих підстав вже існує остаточне судове рішення — постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2025 у справі №520/32793/24. Відповідно до ст. 238 КАС України провадження у справі підлягає закриттю у разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, ухваленого між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Зазначає, що відповідно до наказу начальника Національної академії Національної гвардії України від 08.11.2024 №346 (по стройовій частині), контракт про навчання курсанта було достроково припинено у зв`язку з небажанням продовжувати навчання, водночас наказом командувача Національної гвардії України від 08.11.2024 №311 о/с відповідача було направлено для подальшого проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період до військової частини НОМЕР_1 з 09.11.2024 року. У подальшому 21.12.2024 під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Свиридонівка Покровського району Донецької області він отримав тяжке вибухове поранення внаслідок підриву на невідомому вибуховому пристрої, йому було ампутовано нижню кінцівку (гомілку), після чого визнано непридатним до військової служби за станом здоров`я від 30.04.2025 та встановлено II групу інвалідності, яка настала саме внаслідок поранення, отриманого під час захисту Батьківщини. Незважаючи на такі обставини він 16.02.2026 року підписав контракт з військовою частиною НОМЕР_2 Національної Гвардії України. Вважає, що він не ухилявся від виконання військового обов`язку, а навпаки — одразу після припинення навчання був направлений до військової частини, брав участь у бойових діях та фактично виконав свій обов`язок перед державою ціною власного здоров`я, тому покладення на нього обов`язку з відшкодування витрат, пов`язаних з навчанням, є несправедливим, непропорційним та таким, що не відповідає принципам розумності та справедливості.

Вказує, що грошове забезпечення військовослужбовця за своєю правовою природою є аналогом заробітної плати, виступає формою оплати служби та складовою соціального забезпечення, що прямо випливає зі статті 43 Конституції України та статті 9 Закону № 2011-XII, а також із положень Інструкції МВС № 200, відповідно до яких грошове забезпечення, виплачене у встановлених розмірах, поверненню не підлягає за відсутності рахункової помилки або недобросовісності отримувача.

Стверджує, що у період дії воєнного стану йому виплачувалась додаткова винагорода відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168, яка має компенсаційний характер, пов`язана з виконанням завдань у сфері оборони держави та не входить до структури витрат на навчання, а отже також не підлягає відшкодуванню.

Зазначає, що відповідно до вимог законодавства обов`язковою передумовою звернення до суду є відмова відповідача від добровільного відшкодування витрат, однак у даному випадку належні докази такої відмови відсутні, що свідчить про передчасність звернення позивача до суду.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав, що у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2025 по справі № 520/32793/24, колегія суддів встановила, що право на звернення суб`єкта владних повноважень до суду з позовом про стягнення грошових коштів може бути реалізоване лише після закінчення десятиденного строку для добровільного відшкодування витрат на навчання та дійшов висновку, що з моменту відрахування відповідача з навчання до часу розгляду справи була відсутня документально підтверджена добровільна відмова ОСОБА_1 від виконання обов`язку щодо сплати боргу.

Вважає, що матеріали даної справи у їх сукупності свідчасть про те, що відповідач з моменту відрахування з Академії був обізнаний і про суму боргу і про його обов`язок з відшкодування боргу, свідомо відмовився від виконання такого обов`язку на протязі досудового врегулювання спору і під час судового розгляду у справі № 520/32793/24.

Вказує, що у справі №520/342/26 позов ґрунтується на інших фактичних обставинах, зокрема на тому, що десятиденний строк з дня отримання відповідачем претензії від позивача сплив та навіть в теперішній час відповідач не вчинив жодної добровільної дії з відшкодування витрат, які за законом повинен відшкодувати Державі.

Вважає, що подана апеляційна скарга відповідача вкотре доводить, що останній заперечує проти факту добровільного погашення суми відшкодування Академії витрат, пов`язаних з утриманням у вищому військовому закладі, що є предметом спору в даній судовій справі. Зауважує, що у справі №520/342/26 позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за період з 25.08.2022 по 08.11.2024 в іншому розмірі ніж у справі №520/32793/24, а саме 915 771,31 грн., відтак спірні правовідносини виникли на іншій фактичній та правовій основі, ніж у попередньому провадженні.

Щодо стягнення з ОСОБА_1 , витрат на грошове забезпечення, зазначає, що апелянт помилково трактує грошове забезпечення, як безпідставно набуте майно, що не підлягає поверненню (ст. 1215 Цивільного кодексу України), оскільки грошове забезпечення – це фактичні витрати Держави, які спрямовані на підготовку фахівців у межах державного замовлення для подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу у лавах Національної гвардії України. У даному випадку, предметом спору у справі, що розглядається є відшкодування Академії витрат, пов`язаних з утриманням Відповідача у вищому військовому закладі, яке регулюються приписами Порядку № 964 прийнятого у відповідності до вимог частини 10 статті 25 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та положеннями вказаного Закону, норми яких є спеціальними, а тому доводи, що у частині відшкодування сум грошового забезпечення, суми грошового забезпечення військовослужбовця не визначені законом такими, що включаються у витрати, пов`язані із утриманням військовослужбовця у вищому навчальному закладі – є помилковими.

Просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/342/26 від 25.03.2026 - залишити без змін .

Учасники справи повідомлені про перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом направлення ним копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в електронній формі до електронного кабінету учасників справи.

Згідно зі статтею 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядає справу без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

V. Обставини, встановлені судом.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 (паспорт № НОМЕР_3 , виданий 4625, РНОКПП: НОМЕР_4 ) проходив військову службу (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів у Національній Академії Національної гвардії України в період з 25 серпня 2022 по 08 листопада 2024 на посаді курсанта 3 відділення 232 навчальної групи курсу № 1 командно-штабного факультету, військове звання солдат.

Наказом начальника Національної академії Національної гвардії України від 25.08.2022 № 171 «Про зарахування кандидатів з числа осіб рядового, сержантського та старшинського складу Національної гвардії України на навчання курсантами на здобуття ступеня вищої освіти бакалавра (тактичний рівень) у 2022 році» солдат ОСОБА_1 був зарахований з числа осіб рядового, сержантського та старшинського складу Національної гвардії України на навчання курсантами на здобуття ступеня вищої освіти бакалавра тактичного рівня та призначений на посаду курсанта (а.с. 26).

Відповідно до наказу начальника Національної академії Національної гвардії України від 25.08.2022 № 238 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_1 зараховано в списки перемінного складу Академії та на всі види забезпечення, призначено на посаду курсанта та укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Національній гвардії України курсантами Національної академії Національної гвардії України (далі - контракт) строком на період навчання з 25.08.2022 (а.с. 27).

Згідно з умовами контракту про проходження навчання у Національній гвардії України курсантами Національної академії Національної гвардії України від 25.08.2022 року, курсант зобов`язувався відшкодувати витрати пов`язані з утриманням в Академії, в якій проходить службу (навчання), в разі дострокового розірвання Контракту через, зокрема, небажання продовжувати навчання, або у випадках, передбачених частиною десятою статті 25 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

21.10.2024 солдатом ОСОБА_1 до керівництва Академії подано рапорт із клопотанням про відрахування його з навчання у навчальному закладі та з числа курсантів через небажання продовжувати навчання (за власним бажанням) на підставі частини 11 статті 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Своє рішення пояснив помилковим вибором професії. З вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964 «Про затвердження Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти» ознайомлений та згодний. (а.с. 41).

30.10.2024 року на засіданні вченої ради Національної академії Національної гвардії України розглядалося питання про відрахування курсантів, які не бажають продовжувати навчання у Національній академії Національної гвардії України, а саме: курсанта 3 відділення 232 навчальної групи курсу № 1 командно-штабного факультету солдата ОСОБА_1 та було ухвалено рішення про дострокове припинення (розірвання) контракту про проходження військової служби (навчання) у Національної академії Національної гвардії України (а.с. 30).

Рішення ОСОБА_2 викладено у Витягу з рішення № 11 засідання вченої ради Національної академії Національної гвардії України від 30.10.2024 та введено в дію наказом начальника Академії від 30.10.2024 № 702 «Про введення в дію рішення засідання вченої ради Академії від 30.10.2024 №11».

Згідно наказу начальника Академії від 07.11.2024 № 786 «Про висновки службового розслідування за фактом небажання продовжувати навчання солдатом ОСОБА_1 » задоволено рапорт солдата ОСОБА_1 та прийнято рішення про подальше відрахування його з вищого військового навчального закладу відповідно до ч. 11 ст. 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (а.с. 31-33).

Відповідно до наказу начальника Національної академії Національної гвардії України від 08.11.2024 № 25 (по особовому складу), відповідно до частини 11 статті 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з солдатом ОСОБА_1 достроково припинено (розірвано) контракт про проходження військової служби (навчання) курсантів через небажання продовжувати навчання (за власним бажанням), відраховано з навчання та вважається таким, що проходить військову службу за призовом, під час мобілізації на особливий період (а.с. 25).

Відповідно до наказу начальника Академії від 08.11.2024 № 346 (по стройовій частині) достроково припинено (розірвано) контракт про проходження військової служби (навчання), укладений між Міністерством внутрішніх справ України, в особі начальника Академії і відповідачем (а.с. 28-29).

Відповідач виключений зі списків перемінного складу курсантів та всіх видів забезпечення на підставі частини 11 статті 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через небажання продовжувати навчання.

Наказом начальника Академії від 08.11.2024 № 346 по стройовій частині відповідно до Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964 проведено розрахунок фактичних витрат згідно з нормами утримання курсантів та розрахунків фактичних видатків державного бюджету:

по КЕКВ-2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» у розмірі 750 752,76 грн.;

по КЕКВ- 2210 «Предмети, матеріали, обладнання та інвентар у тому числі м`який інвентар та обмундирування» у розмірі 33 135,30 грн.;

по КЕКВ-2220 «Оплата медикаментів та перев`язувальних матеріалів» у розмірі 687,38 грн.;

по КЕКВ-2230 «Продукти харчування» у розмірі 111 335,88 грн.;

по КЕКВ-2271, 2272, 2273, 2275 «Оплата комунальних послуг та спожитих енергоносіїв» 22698,79 грн.

У відповідності до розрахунків фактичних видатків Державного бюджету, які підлягають відшкодуванню солдатом ОСОБА_1 , за період з 25.08.2022 по 08.11.2024, становить 918 610 (дев`ятсот вісімнадцять тисяч шістсот десять) гривень 11 копійок, з них: грошове забезпечення військовослужбовців на суму 750 752,76 грн., предмети, матеріали, обладнання та інвентар на суму 33 135,30 грн., медикаменти та перев`язувальні матеріали на суму 687,38 грн., продукти харчування на суму 111 335,88 грн., оплата комунальних послуг та спожитих енергоносіїв на суму 22 698,79 грн.

13.11.2024 на адресу місця проживання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) була направлена Претензія від 13.11.2024 № 84/1-824 про стягнення суми витрат, пов`язаних з утриманням у закладі вищої освіти у розмірі 918 610 (дев`ятсот вісімнадцять тисяч шістсот десять) гривень 11 копійок. Відповідачу було надано достатньо часу для виконання претензійних вимог у добровільному порядку.

У зв`язку з несплатою ОСОБА_1 в добровільному порядку суми витрат, пов`язаних з утриманням у закладі вищої освіти, позивач звернувся до суду з цим позовом.

VІ. Позиція суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Згідно частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та порядку діяльності Національної гвардії України, її загальну структуру, функції та повноваження визначені Законом України «Про національну гвардію України» від 13.03.2014 №876-VII (далі по тексту - Закон №876-VII).

Відповідно до статті 1 Закону №876-VII Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

Згідно з пунктом 3 часини 1 статті 5 Закону України №876-VII до складу Національної гвардії України входять: з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, навчальні військові частини (центри), бази, заклади охорони здоров`я та установи, що не входять до складу оперативно-територіальних об`єднань Національної гвардії України.

Організаційно Національна гвардія України складається з органів військового управління (головного органу військового управління Національної гвардії України та органів військового управління оперативно-територіальних об`єднань Національної гвардії України), з`єднань, військових частин (підрозділів), вищих військових навчальних закладів, навчальних військових частин (центрів), баз, закладів охорони здоров`я та установ (частина 2 статті 5 Закону №876-VII).

Відповідно до пунктів 3, 6 розділу І, пункту 1 розділу VІІІІ Статуту Національна академія Національної гвардії України є вищим військовим навчальним закладом, державної форми власності, підпорядкованим Головному управлінню Національної гвардії України та знаходиться у сфері управління МВС України.

Основною метою діяльності Інституту є освітня діяльність, спрямована на підготовку курсантів (слухачів), ад`юнктів, докторантів для подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу у Національній гвардії України за державним замовленням.

Фінансування Інституту здійснюється за рахунок коштів загального та спеціального фонду державного бюджету.

Відтак, курсанти, які навчаються в Національній академії Національної гвардії України перебувають на повному державному забезпеченні.

Відповідно до пункту 1 Положення про МВС України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 №878 (далі по тексту – Положення №878), визначено, що МВС України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 50, 55, 56 п.4, пп.2 п.5 Положення №878 визначено, що МВС України: організовує в установленому порядку матеріально-технічне та ресурсне забезпечення діяльності апарату МВС та територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери його управління, Національної гвардії, зокрема приміщеннями, полігонами, засобами зв`язку, транспортними засобами, озброєнням, спеціальними засобами, пально-мастильними матеріалами, обмундируванням, іншими видами матеріально-технічних ресурсів, необхідних для виконання покладених на них завдань; забезпечує формування пропозицій до обсягів державного замовлення на підготовку, перепідготовку та післядипломну освіту фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів для МВС, Національної гвардії та центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр; забезпечує на базі закладів освіти, що належать до сфери управління МВС, підготовку та професійне навчання кадрів для МВС, центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр, та Національної гвардії.

МВС України з метою організації своєї діяльності здійснює добір кадрів в апарат МВС, територіальні органи, заклади, установи і на підприємства, що належать до сфери управління МВС, організовує роботу з підготовки та професійного навчання працівників МВС, поліцейських та військовослужбовців Національної гвардії.

Суспільні відносини з приводу проходження громадянами України військової служби, у тому числі і під час навчання у вищих військових навчальних закладах, врегульовані Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до положень частини 6 статті 2 Закону №2232-XII до видів військової служби належить, зокрема, військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів).

Згідно з пунктом 3 частини 1, частиною 3 статті 24 Закону №2232-XII початком проходження військової служби вважається день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу-для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов`язаних.

Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Частиною 1 статті 25 Закону №2232-XII визначено, що підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад`юнктів і докторантів.

Згідно з частиною 5 статті 25 Закону №2232-XII з громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону.

Частиною 10 статті 25 Закону №2232-XII установлено, що курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов`язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України.

У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі визначає Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 №964 (далі - Порядок №964).

Відповідно до пункту 3 Порядку №964 відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом із Мінфіном, МВС, Управлінням державної охорони, СБУ та Службою зовнішньої розвідки.

Розрахунок фактичних витрат здійснюється закладом вищої освіти згідно з нормами утримання курсантів.

Пунктом 5 Порядку №964 визначено, що витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю: курсантами, які навчалися менше встановлених законодавством строків строкової військової служби, - за весь період навчання; курсантами, які навчалися понад встановлені законодавством строки строкової військової служби, - за період навчання, який відповідає строку строкової військової служби.

У разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку (пункт 6 Порядку № 964).

За змістом пункту 2.1. Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління Державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 №419/831/240/605/537/219/534, відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищому навчальному закладі (далі - ВНЗ), а саме витрат на: грошове забезпечення; продовольче забезпечення; речове забезпечення; медичне забезпечення; перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад; оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.

Витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання. Щомісячне грошове забезпечення визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.

Курсанти, які підпадають під дію пункту 5 Порядку № 964, за визначений період навчання відшкодовують фактично отримане грошове забезпечення.

Для курсантів, які підпадають під дію пункту 6 Порядку № 964, до розрахунку береться різниця між грошовим забезпеченням, фактично отриманим курсантом за відповідний період навчання, та витратами на виплату посадового окладу за відповідною посадою військовослужбовця строкової військової служби за цей самий період. Витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов`язані із забезпеченням курсанта продовольством згідно з нормами харчування. Для курсантів, які підпадають під дію пункту 5 Порядку № 964, утримання провадиться на підставі довідки-розрахунку, складеної начальником продовольчої служби, за визначений період навчання (у тому числі перебування на стажуванні, на лікуванні, на польовому виході тощо, за винятком терміну перебування у відпустках). У довідці-розрахунку відображається кількість діб перебування на харчуванні та фактична його вартість, яка підраховується на підставі відповідних норм харчування.

Для курсантів, які підпадають під дію пункту 6 Порядку № 964, за визначений період навчання до розрахунку береться різниця вартості норм харчування курсанта та військовослужбовця строкової військової служби. Витратами на речове забезпечення є витрати, пов`язані із забезпеченням курсанта речовим майном згідно з нормами забезпечення та лазне-пральними послугами. Для курсантів, які підпадають під дію пункту 5 Порядку № 964, утримання провадиться на підставі довідки-розрахунку, складеної начальником речової служби, про вартість фактично отриманого речового майна та лазне-прального забезпечення. При цьому для курсантів, які не вислужили встановленого законодавством строку строкової військової служби до вступу у ВНЗ, до розрахунку береться вартість речового майна та послуг лазне-прального забезпечення, отриманих лише за термін, що перевищує строк строкової військової служби, визначений статтею 23 Закону № 2232-XII.

Для курсантів, які підпадають під дію пункту 6 Порядку № 964, до розрахунку береться вартість отриманого речового майна, але пропорційно фактичному часу його використання. Утримання вартості речового майна провадиться на підставі довідки-розрахунку, складеної начальником речової служби. Визначення залишкової вартості військового майна провадиться на підставі методики визначення залишкової вартості майна Збройних Сил України та інших військових формувань. Вартість отриманих послуг лазне-прального забезпечення цією категорією осіб за визначений період навчання не відшкодовується.

Витратами на медичне забезпечення є витрати, пов`язані з наданням медичної допомоги, у тому числі стоматологічної, безпосередньо у ВНЗ, та вартість лікування у військових госпіталях. Курсанти, які підпадають під дію пункту 5 Порядку № 964, відшкодовують вартість фактично отриманих послуг за відповідний період навчання.

Курсанти, які підпадають під дію пункту 6 Порядку № 964, витрати на медичне забезпечення за відповідний період навчання не відшкодовують, окрім витрат на проведення військово-лікарської комісії. Сума витрат на проведення військово-лікарської комісії утримується незалежно від періоду навчання. Витрати на перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад визначаються виходячи з фактичних витрат, пов`язаних з оплатою транспортних послуг (вартість квитків, зборів та платежів, постільної білизни тощо).

Курсанти, які підпадають під дію пункту 5 Порядку № 964, відшкодовують фактичні витрати на їх перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад за визначений період навчання. Курсанти, які підпадають під дію пункту 6 Порядку № 964, витрат на їх перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад за визначений період навчання не відшкодовують. До спожитих курсантом ВНЗ комунальних послуг та енергоносіїв належать тепло, гаряча та холодна вода, водовідведення та електроенергія. Розрахунок здійснюється виходячи з середнього обсягу споживання на одного курсанта за добу.

При проведенні розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для бюджетних установ і діють у місцевості, в якій розташований ВНЗ, у відповідному навчальному році. Курсанти, які підпадають під дію пункту 5 Порядку № 964, витрати на оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв відшкодовують за визначений період навчання, за винятком терміну перебування у відпустках. Курсанти, які підпадають під дію пункту 6 Порядку № 964, витрати на оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв за визначений період навчання не відшкодовують.

Порядок нарахування витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах залежить від того підпадає курсант під дію пункту 5 чи пункту 6 Порядку № 964.

Відповідно до пункту 2.3 Порядку №419/831/240/605/537/219/534 у разі дострокового розірвання контракту відповідні служби (підрозділи) забезпечення навчального процесу здійснюють остаточний розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення, складають довідки-розрахунки та подають їх до кадрового підрозділу ВНЗ. Період навчання, за який здійснюється відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням, визначається з дня зарахування по день виключення курсанта зі списків особового складу ВНЗ. У наказі про звільнення курсанта сума відшкодування відображається узагальнено та вноситься до книги обліку нестач ВНЗ.

Отже, у разі укладення контракту про проходження військової служби між вищим військовим навчальним закладом, військовим навчальним підрозділом вищого навчального закладу та курсантом та проходження ним військової служби (навчання) на останнього покладаються відповідні обов`язки, передбачені чинним законодавством України та контрактом. В разі дострокового розірвання контракту курсант зобов`язаний відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що згідно з умовами контракту про проходження навчання у Національній гвардії України курсантами Національної академії Національної гвардії України від 25.08.2022 року, за термін навчання (служби) курсант зобов`язувався відшкодувати витрати пов`язані з утриманням в Академії, в якій проходить службу (навчання), в разі дострокового розірвання Контракту через, зокрема, небажання продовжувати навчання (а.с. 22-23).

Пунктом 9 Контракту визначено, що чинність наказу припинено 08.11.2024 у зв`язку з відрахуванням через небажання продовжувати навчання на підставі частини 11 статті 25 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу», із списків особового складу навчального закладу виключений наказом начальника Академії від 08.11.2024 №346 с/ч.

Відтак, у відповідача виник обов`язок відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі.

Згідно власноруч підписаного відповідачем контракту про проходження військової служби (навчання), останній добровільно взяв на себе зобов`язання відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, в якому проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення вищого навчального закладу у випадках, визначених частиною десятою статті 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Отже, відповідач був обізнаний щодо наявності у нього обов`язку з відшкодування витрат за навчання у навчальному закладі у разі дострокового розірвання ним контракту.

Водночас, враховуючи приписи частини десятої статті 25 Закону № 2232-XII та пункт 7 Порядку № 964, право на звернення до суду у позивача у цій категорії справ виникає лише у випадку відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати та може бути реалізоване протягом одного місяця з дня такої відмови.

Саме із відмовою курсанта добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі, законодавцем пов`язано можливість звернення суб`єкта владних повноважень до суду.

Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом у постановах від 30.09.2019 у справі №340/685/19, від 10.10.2019 у справі №140/721/19, від 28.05.2021 у справі №320/7233/19, від 06.04.2023 у справі №400/4280/20, від 23.03.2023 у справі №420/24331/21.

При цьому слід враховувати, що у разі дострокового розірвання контракту, саме вищий навчальний заклад здійснює розрахунок фактичних витрат за видами забезпечення відповідно до правил пунктів 2.1., 2.3 Порядку №419/831/240/605/537/219/534, про що складає відповідні довідки-розрахунки, а також зазначає суму відшкодування у наказі про звільнення курсанта.

Відтак, враховуючи наведене вище нормативне регулювання та праворозуміння, правильне вирішення спору у справі залежить від того, чи було відповідача ознайомлено із розрахунком витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі, здійсненим відповідно до приписів Порядку №964 та Порядку №419/831/240/605/537/219/534, та запропоновано йому добровільно відшкодувати такі витрати.

Судовим розглядом встановлено, що позивачем складено розрахунки сум, які підлягають відшкодуванню курсантом ОСОБА_1 за період навчання з 25.08.2022 до 08.11.2024 (а.с.40).

Відповідно до розрахунків фактичних видатків Державного бюджету, які підлягають відшкодуванню солдатом ОСОБА_1 , за період з 25.08.2022 по 08.11.2024, становить 918 610 (дев`ятсот вісімнадцять тисяч шістсот десять) гривень 11 копійок, з них: грошове забезпечення військовослужбовців на суму 750 752,76 грн., предмети, матеріали, обладнання та інвентар на суму 33 135,30 грн., медикаменти та перев`язувальні матеріали на суму 687,38 грн., продукти харчування на суму 111 335,88 грн., оплата комунальних послуг та спожитих енергоносіїв на суму 22 698,79 грн.

Факт ознайомлення відповідача з розрахунками та згоду з нарахованими сумами підтверджено особистим підписом ОСОБА_1 на бланку розрахунку.

Національною академією Національної гвардії України 13.11.2024 складено претензію №84/1-824 про стягнення суми витрат, пов`язаних з утриманням у закладі вищої освіти. В обґрунтування якої відповідачу повідомлено, що станом на 08.11.2024 розмір заборгованості становить 918 610, 11 грн. Висунуто вимогу сплатити залишок заборгованості протягом 10 днів з дня отримання претензії. Та зазначено реквізити для сплати.

Судовим розглядом встановлено, що Академія в межах справи № 520/32793/24 зверталась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення витрат на навчання в сумі 918 610, 11 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року позов НАНГУ задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь НАНГУ суму заборгованості з відшкодування фактичних видатків, пов`язаних з його утриманням в НАНГУ у період з 25.08.2022 по 08.11.2024 у розмірі 918 610, 11 грн.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2025 вказане рішення скасовано, у задоволенні позову Національної академії Національної гвардії України - відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції встановив, що позивач звернувся до суду першої інстанції 28.11.2025, тобто через 14 календарних днів з дня відправлення претензії. Разом з цим, матеріалами справи підтверджено, що після розірвання контракту на навчання відповідач одразу був переведений до військової частини, розташованої у АДРЕСА_2 , отже він особисто не міг отримати поштове відправлення, а тому, відповідно до п. 101 Правил № 270 вказане поштове відправлення мало знаходитися у відділі поштового зв`язку, без урахування строків, необхідних для пересилання поштового відправлення, щонайменше 14 днів. Оскільки позивач, не отримавши доказів вручення відповідачеві претензії, якою позивачеві надано на реагування десятиденний строк з дня його отримання, а не надсилання позивачем, звернувся до суду з цим позовом, тому колегія суддів дійшла висновку, про недотримання позивачем процедури звернення до суду з цим позовом, а саме подання позову без реального надання відповідачеві можливості добровільної сплати заборгованості.

Крім того, після розгляду справи № 520/32793/24 складено акт взаємних розрахунків між Академією та ОСОБА_1 від 22.12.2025 відповідно до якого сума заборгованості складає 915 771, 31 грн.

Водночас, станом на день звернення до суду з позовом, що розглядається - 07.01.2026 відповідач, який достовірно обізнаний про наявність заборгованості, що після проведення взаєморозрахунків складає 915 771, 31 грн, в добровільному порядку її не сплатив.

За позицією апелянта, у даному випадку відсутні належні докази його відмови від добровільного відшкодування витрат, що свідчить про передчасність звернення позивача до суду.

З цього приводу колегія суддів вважає, що з урахуванням того, що це вже друге звернення позивача до ОСОБА_1 з позовом про відшкодування витрат на навчання, тому відповідач достеменно обізнаний із наявністю у нього обов`язку відшкодувати витрати, пов`язані з навчанням у ВНЗ, однак добровільно їх не сплатив, що свідчить про необґрунтованість його доводів щодо передчасності заявлення позову.

Крім того зі змісту апеляційної скарги встановлено, що відповідач не погоджується з сумою нарахованої заборгованості в частині грошового забезпечення.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідач підписував контракт особисто на запропонованих типових умовах та був обізнаний про необхідність відшкодування витрат. Факт ознайомлення відповідача з розрахунками та згоду з нарахованими сумами заборгованості підтверджено особистим підписом ОСОБА_1 на бланку розрахунку (а.с. 40).

Отже, відповідач був ознайомлений з сумою, яка підлягала відшкодуванню за витрати пов`язані з утриманням у вищому військовому навчальному закладі, однак відмовився відшкодовувати їх у добровільному порядку.

Поряд з цим слід звернути увагу також на той факт, що розрахунки витрат із зазначенням складових за видами забезпечення були доведені до відома відповідача під час відрахування його з Академії із врученням йому другого примірника такого розрахунку. На кожному з них міститься напис «з розрахунком ознайомлений та згоден», засвідчений власним підписом відповідача.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів погашення або оскарження відповідачем зазначеної суми станом на день розгляду цього спору.

Щодо посилань скаржника на те, що додаткова винагорода в розмірі передбачена Постановою №168 не може бути включена до грошового забезпечення, яке стягується позивачем, колегія суддів зазначає таке.

У зв`язку із введенням Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 на території України воєнного стану Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова КМУ № 168).

Пунктом 1 Постанови КМУ № 168 (діючої на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Пунктами 3, 4 Порядку № 964 визначено, що відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів.

На виконання пункту 3 вищевказаного нормативно-правового акту Міністерством оборони України, Міністерством фінансів України, Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством транспорту та зв`язку України, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Управлінням державної охорони України, Службою безпеки України видано спільний наказ № 419/831/240/605/537/219/534.

Означеним Наказом затверджено Порядок розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку розрахунку витрат, відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищому навчальному закладі, а саме витрат, окрім іншого, на грошове забезпечення, продовольче забезпечення, медичне забезпечення та оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.

Згідно із пунктом 2.1.1 Порядку розрахунку витрат, витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання, яке визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.

Отже, додаткова винагорода є частиною грошового забезпечення, що була виплачена ОСОБА_1 .

Враховуючи зазначене вище, така винагорода носила систематичний, щомісячний характер належить до додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), а тому підлягає врахуванню під час обчислення розрахунку витрат на грошове забезпечення.

Відповідаючи на питання апелянта щодо можливості стягнення з курсанта сум грошового забезпечення, виплаченого під час навчання у вищому військовому навчальному закладі, колегія суддів звертає увагу на таке.

Зі змісту пунктів 2.1 та 2.1.1 Порядку №419/831/240/605/537/219/534 слідує, що у разі дострокового розірвання контракту курсантом відшкодуванню підлягає сума фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищому навчальному закладі.

При цьому, витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання, яке визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців.

Отже, усі фактичні виплати курсанту у період проходження навчання підлягають відшкодуванню. Водночас фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.

Верховний Суд уже неодноразово у своїх постановах, зокрема, від 01 лютого 2024 року у справі № 280/3770/22, від 13 березня 2024 року у справі № 440/14068/21, від 30 квітня 2025 року у справі № 240/33278/23, викладав висновок щодо застосування положень статті 25 Закону № 2232-XII, пунктів 3, 5, 6 Порядку № 964 у зіставленні з пунктами 2.1, 2.3 Порядку № 419/831/240/605/537/219/534, за яким грошове забезпечення курсантів вищих військових навчальних закладів належить до категорії витрат на їх навчання і за наявності на те підстав підлягає відшкодуванню.

Колегія суддів зазначає, що в даній справі питання правомірності визначення суми заборгованості не охоплюється предметом даного позову, оскільки розрахунки фактичних видатків державного бюджету, які підлягають відшкодуванню відповідачем, згідно з яким відповідні зобов`язання визначено, не є предметом позову у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.

Наведене є однією із гарантій дотримання принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права.

Вищенаведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 13.02.2018 у справі № 826/18379/14 та від 18.06.2018 у справі № 805/3284/17-а.

Доводи апелянта про те, що після дострокового припинення контракту у зв`язку з небажанням продовжувати навчання відповідача було направлено для подальшого проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період до військової частини НОМЕР_1 з 09.11.2024 року та отримання ним II групи інвалідності, яка настала саме внаслідок поранення, отриманого під час захисту Батьківщини не спростовують його обов`язку по відшкодуванню витрат на навчання.

Відтак, відповідач, будучи обізнаним під час підписання контракту про необхідність відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі у разі дострокового розірвання контракту, на даний час зазначену вище суму коштів не відшкодував, доказів на спростування зазначеного не надано, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для їх стягнення з відповідача в судовому порядку.

Крім того, відповідно до пункту 4 Порядку №261 витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання.

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) у низці справ висловився щодо обов`язку особи відшкодувати вартість навчання у разі відмови відпрацювати визначену договором кількість років.

Так, у справі «Chitos проти Греції» (рішення від 24 червня 2015 року, заява №51637/12) ЄСПЛ зазначав, що заявник не може правомірно стверджувати, що не знав принципу і обсягу зобов`язання, яке він взяв на себе, обравши кар`єру офіцера і військового лікаря. Однією з головних переваг вступу до армії було безкоштовне навчання. Дійсно, збройні сили беруть на себе вартість усього навчання такої особи, сплачують їй платню і надають соціальне забезпечення як кадровому офіцеру. Натомість від офіцера після отримання диплома вимагається взяти на себе зобов`язання служити у відповідному званні певну кількість років.

ЄСПЛ уважає, що накладене на кадрових офіцерів зобов`язання після завершення навчання нести службу протягом певного строку є невід`ємним від покладеного на них завдання. Обчислення строку дії контрактів офіцерів, які отримали освіту коштом армії, і умови розірвання таких контрактів належать до розсуду держави.

Вимога держави повернути кошти, витрачені на навчання офіцерів і військових медиків, а також на їх забезпечення відповідно до потреб, виправдовують заборону розривати контракт протягом певного строку і встановлення відшкодування витрат, яких зазнала держава протягом років навчання. Зобов`язання військових лікарів, які бажають піти у відставку до завершення контракту, сплатити державі певну суму на відшкодування витрат, понесених на їх навчання, цілком виправдовується перевагами, яких не мають цивільні студенти у сфері медицини, зокрема забезпеченим працевлаштуванням, отриманням платні тощо. Сам принцип відкупу років, які залишається відслужити, не становить порушення принципу пропорційності.

Ураховуючи норми національного законодавства та практику ЄСПЛ у розгляді подібних спорів, Суд дійшов висновку, що обов`язок особи відшкодувати на користь держави кошти, витрачені на її навчання (пов`язані із цим витрати, їх окремі види тощо) за невиконання вимоги про відпрацювання за направленням не є втручанням у право власності особи, гарантоване статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції, та не становить порушення принципу пропорційності. Відповідно до практики ЄСПЛ такі суми відшкодування на корить держави можуть визначатись з урахуванням вартості навчання, виплат на утримання особи, яка навчається (наприклад, вартість проживання, їжі та обладнання, наданих особі під час навчання), субсидованої державою стипендії особі, яка навчається.

За такого правового підходу ЄСПЛ, який кореспондує усталеній та послідовній практиці Верховного Суду у справах подібної категорії, підхід до вирішення спорів щодо відшкодування особами, які навчаються у вищих навчальних закладах МВС за рахунок державного бюджету, витрат на їх навчання у зв`язку з невиконанням ними умов договору (контракту) має бути однаковим, інший підхід може призвести до дискримінації

Таким чином, колегія суддів доходить висновку про те, що заявлена до стягнення сума відшкодування фактичних видатків, пов`язаних з утриманням відповідача у в Національної академії Національної гвардії України у період з 25.08.2022 по 08.11.2024 у розмірі 915 771, 31 грн, підлягає сплаті відповідачем.

Доводи апелянта про наявність підстав для закриття провадження колегія суддів відхиляє та зазначає, що вказане питання вирішено судом першої інстанції в ухвалі від 12 березня 2026 про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі, з якою суд апеляційної інстанції погоджується.

Колегія суддів зазначає, що з урахуванням наведеного, вказані в апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки ґрунтуються на помилковому та довільному тлумаченні скаржником норм процесуального права.

В аспекті оцінки інших аргументів учасників справи колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, пункт 29; рішення від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, пункт 23; рішення від 28.01.2011 (остаточне) у справі «Трофимчук проти України», заява № 4241/03, пункт 54; рішення від 21.01.1999 у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, пункт 26). Хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, але орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36).

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Відповідно до положень статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, повно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 по справі № 520/342/26 залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач К.В. Мінаєва

Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов