Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №520/25854/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Мороко А.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 р. Справа № 520/25854/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Мінаєвої К.В.,

Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2026, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/25854/24

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області) , в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо обмеження з 20 березня 2024 року пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром пенсії, а також застосування обмеження в індексації при проведенні розрахунку пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 20 березня 2024 року згідно рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 року №2-р(ІІ)/2024 без обмеження її максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, та без застосування будь-яких обмежень в індексації при проведенні розрахунку складових пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум;

- відповідно до частини першої статті 382 КАС Украйні зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що відповідач протиправно відмовив йому у проведенні перерахунку та виплати його пенсії по інвалідності без обмеження її максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, та без застосування будь-яких обмежень в індексації при проведенні розрахунку складових пенсії.

ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо обмеження з 20 березня 2024 року пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) здійснити з 20.03.2024 перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії з урахуванням надбавок, доплат, підвищень та індексацій, без обмеження загального розміру пенсії максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що Верховний Суд у постанові від 04.07.2024 року по справі №580/7744/23 зазначив, що правова позиція КСУ щодо неконституційності приписів статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон № 796-XII зі змінами, та першого речення частини третьої статті 67 Закону № 796-XII зі змінами має пряму дію у часі і може бути застосована до правовідносин, що виникли або принаймні тривали після ухвалення КСУ відповідного рішення, тобто з 21 березня 2024 року, тому з 21 березня 2024 року правові підстави обмежувати пенсію позивача максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність) у відповідача відсутні.

Судом встановлено, що позивачу з 01.03.2024 р. нарахована індексація у сумі 9845,58 грн та 3987,39 грн., однак до виплати вказані суми не включено.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що обмеження розміру проіндексованої пенсії до "максимального розміру" є протиправними, у зв`язку з чим дії такі дії відповідача є протиправними та наявні підстави для зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити позивачу виплату з 20.03.2024 пенсії з урахуванням надбавок, доплат, підвищень та індексації, без обмеження загального розміру пенсії максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в даній справі, суд зазначив, що в даній справі відсутні підстави для застосування судового контролю.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що з урахуванням юридичної позиції, викладеної Конституційним Судом України у Рішеннях від 02.03.1999 № 2-рп/99, від 17.03.2005 № 1-рп/2005, від 19.06.2001 № 9-рп/2001, від 26.12.2011 № 20-рп/2011, від 22.05.2018 № 5-р/2018, до визначення порядку і асигнувань для виконання рішення і висновків Конституційного Суду України від 20.03.2024 № 2-р(ІІ)/2024 виплата раніше призначених (перерахованих) пенсій, обчислених в розмірі відшкодування фактичних збитків, продовжується у визначених до виплати розмірах. Вказує, що положення, які не відповідають Конституції України (є неконституційними), не застосовуються при призначенні пенсії за нормами Закону України від 28.02.1991 № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вперше, переведенні на пенсію за нормами Закону № 796-XII (в тому числі поновлення раніше призначеної пенсії) та при перерахунках (автоматичних відповідно до чинних нормативно-правових актів (індексації пенсії, зміни розмірів соціальних нормативів, набуття права на вікову надбавку) та індивідуальних) після 20.03.2024.

Зауважує, що ГУ діяло в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

Позивач не скористався правом надання відзиву на апеляційну скаргу, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції .

Позивач повідомлений про перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом направлення копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду рекомендованими листами, які відповідно до повідомлень про вручення поштового відправлення ним отримано. Відповідач повідомлений шляхом направлення копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в електронній формі до електронного кабінету.

Згідно зі статтею 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядає справу без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи оскарження відповідачем рішення суду першої інстанції лише в частині задоволених вимог, апеляційним судом не надається оцінка рішенню суду в частині відмови.

V. Обставини, встановлені судом.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, 1 - категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим Харківською обласною державною адміністрацією та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує державну пенсію по інвалідності 2 групи у розмірі відшкодування фактичних збитків у зв`язку із захворюваннями, пов`язаними з роботами під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до норм чинного Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ.

29.07.2024 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківської області із заявою про перерахунок його раніше призначеної державної пенсії по інвалідності 2 групи у зв`язку з тим, що обмеження розміру державної пенсії по інвалідності десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, приписом ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року № 3668-VІ зі змінами, що поширювали свою дію на припис першого речення ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ, втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України № 2-р(II)/2024 від 20.03.2024.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 28.08.2024 року № 25079-24767/Р-03/8-2000/24 заявника повідомлено про те, що з 01.12.2022 пенсія виплачується з обмеженням максимального розміру, передбаченим ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Водночас, положення, що не відповідають Конституції України не застосовуються при призначенні пенсії за нормами Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вперше, переведенні на пенсію за нормами Закону № 797 та при перерахунках після 20.03.2024 року.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувсь до суду з цим позовом.

VІ. Позиція суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ від 28.02.1991 (далі по тексту - Закон № 796-ХІІ).

За змістом статті 1 Закону № 796-XII цей акт права спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Відповідно до статті 49 Закону № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Частиною першою статті 54 Закону № 796-XII встановлено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

Суд відмічає, що механізми та процедури обчислення розміру пенсії відповідно до статті 54 Закону № 796-ХІІ деталізовані приписами Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210.

Згідно з частиною третьою статті 67 Закону № 796-XII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Згідно з частиною третьою статті 27 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Згідно з частиною першою статті 2 розділу І Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VІ, зокрема, Закону № 796-ХІІ, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.

Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.09.2023 у справі № 120/1602/23, від 15.11.2023 у справі №120/6735/23, від 28.02.2024 у справі № 240/20830/21, від 24.04.2024 у справі № 580/365/20, що враховані судом на підставі частини п`ятої статті 242 КАС України.

Суд, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 25.01.2023 у справі № 380/12268/20 та 05.09.2023 у справі № 120/1602/23, зазначає, що норми пункту 2 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 3668-VІ є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту "обмеження максимального розміру пенсії" за колом осіб в момент набуття чинності названого Закону та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу згаданого Закону.

З часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VІ).

До того ж, норми статті 2 Закону № 3668-VI кореспондуються з положеннями частини третьої статті 67 Закону № 796-XII.

Отже, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області та отримує пенсію по інвалідності 2 групи відповідно до Закону № 796-XII.

З рішення Зміївського об`єднаного управління ПФУ № 963010126623 від 28.02.2024 встановлено, що відповідач з 01.03.2024 нарахував позивачу пенсію від середнього заробітку у розмірі 74 424, 49 грн +підвищення інвалідам армії - 944, 40 грн +цільова допомога інвалідам - 50 грн.

Крім того проведено індексацію з 01.03.2023 та з 01.03.2024 та визначено розмір у від`ємному значенні - 9845, 58 грн та - 3987, 39 грн відповідно.

Також обмежено виплату у розмірі 23610,00 грн (а.с. 7).

Отже, внаслідок перерахунку з 01.03.2024 пенсії позивача, її розмір перевищив максимальний та становив 59719,88 грн.

Оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Поряд з цим, суд враховує, що 20.03.2024 Конституційний Суд України ухвалив Рішення № 2-р(II)/2024, яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 № 2-р(II)/2024 припис статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Відповідно до частини першої статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, правова позиція Конституційного Суду України щодо неконституційності приписів статті 2 Закону № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон № 796-XII зі змінами, та першого речення частини третьої статті 67 Закону № 796-XII зі змінами має пряму дію у часі і може бути застосована до правовідносин, що виникли або принаймні тривали після ухвалення КСУ відповідного рішення, тобто з 21.03.2024.

Верховний Суд у постанові від 04 липня 2024 року у справі № 580/7744/23 зазначив, що у період з 01 березня 2023 року по 20 березня 2024 року положення статті 2 Закону № 3668-VI, що поширює свою дію на Закон № 796-XII, та припис першого речення частини третьої статті 67 Закону № 796-XII, які встановлювали обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, були чинними, а тому підлягали обов`язковому застосуванню відповідачем.

З урахуванням вищенаведеного, зважаючи на правові висновки рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 № 2-р(II)/2024, суд доходить до переконання про те, що у спірних правовідносинах з 20.03.2024 відповідач втратив правові підстави для обмеження пенсії позивача максимальним розміром на рівні десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 20.03.2024 № 2-р(II)/2024 визнано неконституційними припис статті 2 Закону № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон № 796-XII зі змінами, та припис першого речення частини третьої статті 67 Закону № 796-XII.

Доводи апеляційної скарги про те, що положення, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), не застосовуються при призначенні пенсії за нормами Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вперше, переведенні на пенсію за нормами Закону № 796-ХІІ (в тому числі поновлення раніше призначеної пенсії) та при перерахунках (автоматичних відповідно до чинних нормативно-правових актів (індексації пенсії, зміни розмірів соціальних нормативів, набуття права на вікову надбавку) та індивідуальних) після 20.03.2024, колегія суддів відхиляє, з огляду на те, що з 20.03.2024 відповідач не має правових підстав обмежувати пенсію позивача максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, і застосування такого обмеження не залежить від того, коли саме призначена пенсія та від того, що коли саме буде проведено наступний перерахунок пенсії.

З огляду на наведене вище, відповідні доводи апеляційної скарги відповідача про не порушення законних прав та інтересів позивача в частині обмеження пенсії після 20.03.2024 максимальним розміром, суперечать висновкам суду у даній справі.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обмеження розміру проіндексованої пенсії до "максимального розміру" є протиправними, у зв`язку з чим дії такі дії відповідача є протиправними.

Тому належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити позивачу виплату з 20.03.2024 пенсії з урахуванням надбавок, доплат, підвищень та індексації, без обмеження загального розміру пенсії максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум.

Колегія суддів зазначає, що з урахуванням наведеного, вказані в апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки ґрунтуються на помилковому та довільному тлумаченні скаржником норм процесуального права.

В аспекті оцінки інших аргументів учасників справи колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, пункт 29; рішення від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, пункт 23; рішення від 28.01.2011 (остаточне) у справі «Трофимчук проти України», заява № 4241/03, пункт 54; рішення від 21.01.1999 у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, пункт 26). Хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, але орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36).

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Відповідно до положень статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, повно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 по справі № 520/25854/24 залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач К.В. Мінаєва

Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов