Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №520/1422/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Пасечнік О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 р. Справа № 520/1422/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Мінаєвої К.В.,

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2026, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/1422/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області

про визнання протиправним та скасування рішення зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Львівській області) , в якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення № 204650028787 від 02.01.2026 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), з 26.12.2025 року в розмірі не нижчому від розміру прожиткового мінімуму пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020, зарахувавши до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи з 02.01.2013 по 26.12.2025 року.

В обґрунтування позовної заяви позивачка зазначила, що ситуація, яка виникла у неї з приводу відмови у призначенні їй пенсії на пільгових умовах згідно Списку № 2 є типовою справі, яка була розглянута Верховним Судом 03.11.2021 по справі № 360/3611/20, а тому висновки викладені Верховним Судом є обов`язковими для врахування. Зазначила, що найбільш сприятливим для неї є підхід, коли віковий ценз для призначення пенсії за віком на пільгових умовах має бути встановлений на рівні 50 років.

Вважає, що до заяви про призначення пенсії вона долучила усі необхідні та передбачені законодавством документи на підтвердження наявності необхідної кількості спеціального стажу для призначення їй пенсії на пільгових умовах, а зауваження до довідки від 04.12.2025 за вих.№ 19/5038 були використані лише в якості зайвого приводу для відмови у призначенні пенсії.

ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2026 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано Рішення № 204650028787 від 02.01.2026 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи ОСОБА_1 з 02.01.2013 по 26.12.2025 року відповідно до довідки ДУ "Харківський ОЦКПХ МОЗ" від 04.12.2025 № 19/5038 та трудової книжки серії НОМЕР_2 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.12.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області витрати по сплаті судового збору на користь ОСОБА_1 у розмірі 532,48 грн. (п`ятсот тридцять дві гривень 48 коп.).

Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відмова відповідача у врахуванні довідки виданої ДУ "Харківський ОЦКПХ МОЗ" через те, що у ній відсутній підпис спеціаліста відділу кадрів та головного бухгалтера є необгрунтованою, оскільки чинне законодавство України не забороняє керівнику підприємства виконувати повноваження головного бухгалтера та начальника відділу кадрів. Крім того у довідці міститься інформація про періоди роботи, посаду, на підставі чого така посада відноситься до робіт зі шкідливими і важкими умовами праці, тощо.

Враховуючи наведене суд першої інстанції дійшов висновку, що при розгляді заяви про призначення пенсії від 26.12.2025, відповідачем протиправно не враховано спірні періоди до пільгового стажу роботи позивачки, який підтверджений записами трудової книжки та довідкою ДУ "Харківський ОЦКПХ МОЗ" від 04.12.2025 № 19/5038 та необґрунтовано прийнято рішення № 204650028787 від 02.01.2026 про відмову ОСОБА_1 , що є підставою для його скасування.

Суд вважав, виходячи за межі позовних вимог, що достатнім захистом порушених прав та інтересів позивачки є саме визнання протиправним та скасування Рішення № 204650028787 від 02.01.2026 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи ОСОБА_1 з 02.01.2013 по 26.12.2025 року відповідно до довідки ДУ "Харківський ОЦКПХ МОЗ" від 04.12.2025 № 19/5038 та трудової книжки серії НОМЕР_2 та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.12.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивачка звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати його в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 з 26.12.2025 року в розмірі, не нижчому від розміру прожиткового мінімуму пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020, та ухвалити в цій частині рішення про задоволення цієї позовної вимоги. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області витрати по сплаті судового збору.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції неповністю з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права, що призвело до невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Вказує, що фактично дане рішення є неефективним та не захищає повністю права позивачки, оскільки суд першої інстанції надав оцінку лише одній з підстав оскарження спірного рішення, яка стосувалась не зарахування спеціального стажу для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2. Друга ж підстава відмови – недосягнення позивачкою, на думку відповідача, 55 років залишилась поза увагою суду першої інстанції. Тому в разі виконання рішення суду першої інстанції позивачка зіштовхнеться зі ще однією відмовою з боку відповідача та буде вимушена повторно звертатись до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Зазначає, що зі змісту рішення суду першої інстанції не зрозуміло, чому саме суд відхилив аргументи щодо достатності віку 53 років, а не 55 як вважає відповідач, для призначення пенсії на пільгових умовах.

Вважає, що всупереч вимогам частини п`ятої статі 242 КАС України та частини четвертої статті 246 КАС України суд першої інстанції не врахував правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020, прийнятій у зразковій справі № 360/3611/20, які були прийняті щодо подібних правовідносин, не зазначив мотиви, з яких посилання на зазначену постанову були відхилені та не надав мотивовану оцінку факту існування колізії правових норм та моменту існування вже усталеної судової практики з цього питання.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати його в частині задоволених позовних вимог та прийняти постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії від 02.01.2026 вік заявниці 53 роки 10 місяців 22 дні. Страховий стаж становить 38 років 18 днів. Пільговий стаж не підтверджено. Згідно поданих документів до страхового стажу зараховано всі періоди.

До пільгового стажу не зараховано періоди роботи згідно довідки про підтвердження спеціального стажу роботи для призначення пенсії від 04.12.2025 №5038, оскільки довідка не відповідає формі довідки затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2006 №920 - не завірена належним чином (відсутні підписи спеціаліста відділу кадрів та головного бухгалтера). Для зарахування необхідно дооформити довідку згідно зауваження.

Згідно поданих документів право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у ОСОБА_1 відсутнє.

Вважає, що дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у призначенні пенсії позивачці є правомірними та такими, що відповідають чинному законодавству України.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

Позивачка надала відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначила, що довідка ДУ «Харківський ОЦКПХ МОЗ» від 04.12.2025 № 19/5038 подавалась у якості додаткового документу та не мала обов`язкового характеру, оскільки у трудовій книжці наявні всі відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах. Тобто, комплекту документів долученого до заяви було цілком достатньо для зарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу періодів її роботи з 02.01.2013 по 26.12.2025 року. Просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ГУ ПФУ у Львівській області.

ГУ ПФУ у Львівській області надало відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якій вказало, що положення Закону України “Про пенсійне забезпечення” застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Згідно з абзацом 1 пункту 2 частини 2 ст. 114 розділу XIV-1 Закону № 1058 (в редакції чинній на момент звернення позивачки із заявою про призначення пенсії) на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). Отже, зарахування до пільгового стажу певних періодів роботи можливе лише у разі надання підприємством відповідної довідки, оскільки тільки підприємство на підставі первинних документів визначає умови і характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, найменування списків, куди включається цей період роботи.

Враховуючи наведене, згідно поданих документів право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у ОСОБА_1 відсутнє.

Просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2026 у справі №520/1422/26 в частині відмови позовних вимог ОСОБА_1 залишити без змін.

ОСОБА_1 подала додаткові пояснення в акцентує увагу на висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 по справі № 360/3611/20 (провадження №11-209заі21) та вважає, що у даній справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV. Вважає, що викладені у відзиві на апеляційну скаргу доводи Головного управління ПФУ у Львівській області не спростовують доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного апеляційного суду від 18.03.2026 по справі 520/1422/26, а тому, наявні усі підстави для її задоволення .

Учасники справи повідомлені про перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом направлення ним копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в електронній формі до електронного кабінету учасників справи.

Згідно зі статтею 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядає справу без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

V. Обставини, встановлені судом.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 26.12.2025 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою та комплектом документів, необхідних для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Заява позивачки розглядалась з принципом екстериторіальності та 02.01.2026 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за № 204650028787.

У вказаному рішенні було зазначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" працівникам, зайнятим повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінету Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років та наявності страхового стажу не мснше 25 років у жінок з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах та наявності передбаченого страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються зі зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, зокрема, жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Вік заявниці 53 роки 10 місяців 22 дні.

Страховий стаж особи становить (38 років 18 днів.)

Пільговий стаж особи не підтверджений.

Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу зараховано усі періоди.

До пільгового стажу не зараховано періоди роботи згідно довідки про підтвердження спеціального стажу роботи для призначення пенсії від 04.12.2025 № 5038, оскільки довідка не відповідає формі довідки затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2006 № 920 - не завірена належним чином (відсутні підписи спеціаліста відділу кадрів та головного бухгалтера). Для зарахування необхідно дооформити довідку згідно зауваження.

Згідно поданих документів право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у ОСОБА_1 відсутнє.

Не погодившись із такою відмовою, позивачка звернулась до суду з цим позовом.

VІ. Позиція суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу позивачки необхідно частково задовольнити, апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України встановлено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Стаття 1 Закону №1058-IV передбачає, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Загальні умови призначення пенсії за віком визначені в частині першій статті 26 Закону № 1058-IV. Водночас відносини з приводу призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників врегульовані статтею 114 Закону № 1058-IV.

Так, відповідно до частини першої статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV передбачено, що працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Отже, пункт 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV (у редакції, чинній на момент звернення позивачки за призначенням пенсії) визначав, що пенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам за наявності у сукупності таких обов`язкових умов:

- досягнення особою 55-річного віку;

- наявності у особи загального страхового стажу: не менше 30 років для чоловіків та не менше 25 років для жінок;

- наявності у особи стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України не менше 12 років 6 місяців для чоловіків та не менше 10 років для жінок.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що відносини з приводу призначення пенсії за віком на пільгових умовах врегульовані також і нормами Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788-XII).

Пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII (у редакції, що діяла до 01.04.2015) було передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

01.04.2015 набрав чинності Закон України від 02.03.2015 № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», яким статтю 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» викладено у новій редакції, якою збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Разом з цим, 23.01.2020 Конституційний Суд України прийняв Рішення № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15), яким статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справа № 1-5/2018 (746/15), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» «г» статті 54 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Крім того, згідно з пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15) застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.».

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ.

Тому на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ, з урахуванням Рішення № 1-р/2020, встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий у 55 років.

Позивачка, звертаючись до суду з цим позовом вважала, що під час призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах відповідач повинен керуватися положення статті 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ. Водночас пенсійний орган під час розгляду заяви позивачки про призначення їй пенсії керувався нормами частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV.

Оскільки, норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Таким чином, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020, а не Закону № 1058-IV.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» позивачка повинна досягти 50-річного віку, мати страховий стаж не менше 20 років, у тому числі на відповідних роботах не менше 10 років.

Під час розгляду справи суд ураховує правовий висновок, що міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20, який застосовано Верховним Судом у подібних правовідносинах у постановах від 01.05.2024 у справі № 580/3245/20, від 02.06.2023 у справі № 160/13468/20, від 16.05.2023 у справі № 160/5189/20 та інших.

З огляду на досягнення позивачкою 50-річного віку на момент звернення із заявою про призначення пенсії - 26.12.2025 (за висновком пенсійного органу вік заявниці 53 роки 10 місяців 18 днів), тобто достатнього для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, дослідженню підлягає питання достатності страхового та пільгового стажу позивачки для встановлення наявності всіх умов для призначення такого виду пенсії.

Так, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 02.01.2026 № 204650028787 встановлено: вік заявниці 53 роки 10 місяців 22 дні; страховий стаж особи становить - 38 років 18 днів (враховано всі періоди); пільговий стаж особи не підтверджений. До пільгового стажу не зараховано періоди роботи згідно довідки про підтвердження спеціального стажу роботи для призначення пенсії від 04.12.2025 № 5038, оскільки довідка не відповідає формі довідки затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2006 № 920 - не завірена належним чином (відсутні підписи спеціаліста відділу кадрів та головного бухгалтера). Для зарахування необхідно дооформити довідку згідно зауваження.

Щодо доводів пенсійного органу про необхідність дооформлення довідки згідно зауваження, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Як встановлено судовим розглядом, під час звернення за призначенням пенсії 26.12.2025 позивачкою до Пенсійного фонду було надано уточнюючу довідку про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії від 04.12.2025 № 19/5038, яка видана ДУ "Харківський ОЦКПХ МОЗ", яка, на переконання суду, містила усю необхідну інформацію для підтвердження пільгового періоду трудового стажу, зокрема, щодо періодів роботи, посад, на підставі чого такі посади відносяться до робіт зі шкідливими і важкими умовами праці, тощо.

Водночас відмова відповідача у врахуванні довідки виданої ДУ "Харківський ОЦКПХ МОЗ" з тих підстав, що в ній відсутній підпис спеціаліста відділу кадрів та головного бухгалтера є необґрунтованою, оскільки чинне законодавство України не забороняє керівнику підприємства виконувати повноваження головного бухгалтера та начальника відділу кадрів.

Разом з тим, згідно з пунктом 4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема, повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів. Однак, у ході розгляду справи пенсійний орган не подав жодних доказів та не навів жодних аргументів на підтвердження правомірності дій з приводу нереалізації управлінської функції у порядку наведеної норми.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Отже, відповідач, як суб`єкт владних повноважень не позбавлений можливості самостійно збирати та витребувати необхідні докази.

За таких обставин висновок пенсійного органу про відсутність належним чином, на думку пенсійного органу, оформленої довідки без самостійного її витребування або надання заявнику часу на надання такого документа є передчасним.

Щодо незарахування до пільгового стажу позивачки періодів роботи згідно довідки про підтвердження спеціального стажу роботи для призначення пенсії від 04.12.2025 № 5038 з тих підстав, що надана довідка не відповідає формі довідки затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2006 № 920 (зауваження в рішенні Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 02.01.2026 № 204650028787), колегія суддів зазначає наступне.

За змістом статті 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі – Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

Згідно із записами трудової книжки позивачки від 15.08.1990 року НОМЕР_2 ОСОБА_1 , зокрема:

- 02.01.2013 - прийнята на посаду завідувача лабораторії особливо небезпечних інфекцій, лікаря-бактеріолога відділу досліджень біологічних факторів державної установи «Харківський обласний лабораторний центр;

- 10.11.2015 - підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 (р.ХХХІІІ позиція 33-1 б); проведено атестацію робочого місця згідно з Наказом № 14 від 10.11.2015;

- 03.08.2016 - назву Державної установи "Харківський обласний лабораторний центр" змінено на Державну установу "Харківський обласний лабораторний центр МОЗ України";

- 03.02.2020 - відділ дослідження біологічних факторів перейменовано на відділ епідеміологічного нагляду (спостереження) та профілактики інфекційних захворювань;

- 09.11.2020 - підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 (р.ХХХІІІ абзац 32); проведено атестацію робочого місця згідно з Наказом № 553 від 09.11.2020;

10.06.2021 - назву Державної установи "Харківський обласний лабораторний центр МОЗ України" змінено на Державну установу "Харківський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України";

01.07.2021 - переведена на посаду завідувача, лікаря бактеріолога лабораторії особливо небезпечних інфекцій відділу досліджень фізичних, хімічних та біологічних факторів ;

- 01.01.2025 - переведено на посаду завідувача лабораторії особливо небезпечних інфекцій;

- підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 (р.ХХХІІІ абзац 36); проведено атестацію робочого місця згідно з Наказом № 21 від 06.11.2025.

Позивачка продовжує працювати по теперішній час.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461 затверджено Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Позивачка є працівником, яка виконує роботи з мікроорганізмами 1-2 груп небезпеки, що передбачено Списком № 2 розділ ХХХІІІ – Загальні професії (у всіх галузях господарства).

Сам факт наявності в списках тієї чи іншої посади, яку обіймає особа, не дає права на призначення пільгової пенсії. Підставою для визнання права на пенсію за віком на пільгових умовах є не тільки наявність професії у відповідному списку, а й зайнятість в умовах, передбачених списком, повний робочий день, а також підтвердження відповідних умов праці за результатами атестації робочих місць.

Пунктом 10 Порядку №383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.

Тобто, уточнююча довідка надається підприємством у разі відсутності в трудовій книжці особи відомостей про стаж роботи, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, яка підтверджує саме спеціальний стаж роботи та її характер, а не право особи на пільгову пенсію.

Таким чином, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №1 та №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Як встановлено судовим розглядом, трудова книжка позивачки у період з 02.01.2013 по теперішній час містить записи про перебування на посадах, що містяться у Списку №2, про проведення атестації відповідного робочого місця за умовами праці та про наявність підстав для призначення пенсії на пільгових умовах.

Крім того, колегія суддів бере до уваги, що під час звернення за призначенням пенсії 26.12.2025 позивачем до Пенсійного фонду було надано уточнюючу довідку про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії від 04.12.2025 № 19/5038, яка видана ДУ "Харківський ОЦКПХ МОЗ", яку не було враховано у зв`язку з відсутністю підпису спеціаліста відділу кадрів та головного бухгалтера.

Так, згідно з пунктом 20 Порядку № 637 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2006 №920) у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Додаток № 5 передбачає засвідчення уточнюючої довідки підписом керівника, начальника відділу кадрів та головного бухгалтера

Суд апеляційної інстанції зауважує, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи пільгової довідки.

Відповідач не врахував, що не усі недоліки в оформленні пільгової довідки можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність оформлення довідок. Право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які зобов`язані вести облік трудового стажу працівників.

Такі дефекти уточнюючої довідки, як невідповідність формі, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2006 №920 (відсутні підписи спеціаліста відділу кадрів та головного бухгалтера), тобто засвідчення тільки підписом генерального директора, не може позбавляти особу права на пенсію, адже періоди та пільговий характер роботи позивача у спірні періоди підтверджені як записами у трудовій книжці позивача, яка в силу законодавства є основним документом, що підтверджує страховий та пільговий стаж, так й уточнюючою довідкою, якою підтверджено пільговий характер роботи та періоди такого пільгового стажу.

Між тим, суд першої інстанції слушно звернув увагу, що відповідач як суб`єкт владних повноважень мав право провести перевірку достовірності видачі довідки ДУ "Харківський ОЦКПХ МОЗ", як і мав право вимагати від зазначеного підприємства дооформлення такої довідки, проте такими правами не скористався, а лишив такий тягар на позивача.

Таким чином, з огляду на документально підтверджений пільговий стаж ОСОБА_1 , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зобов`язання пенсійного органу зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи ОСОБА_1 з 02.01.2013 по 26.12.2025 року відповідно до довідки ДУ "Харківський ОЦКПХ МОЗ" від 04.12.2025 № 19/5038 та трудової книжки серії НОМЕР_2 .

З наведеного слідує, що позивачка має більше 11 років підтвердженого пільгового стажу.

Викладене свідчить про те, що досягнувши станом на час звернення з заявою (26.12.2025) віку 53 роки 10 місяців 22 дні, маючи страховий стаж 38 років 18 днів, пільговий стаж станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії більше 11 років, беручи до уваги вказану правову позицію Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №360/3611/20 про необхідність застосування саме норм Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а, згідно з якою у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи, позивачка набула право на призначення пільгової пенсії за Списком №2, у зв`язку із чим рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 204650028787 від 02.01.2026 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах, колегія суддів зазначає наступне.

Аналіз положень Порядку № 22-1 свідчить про те, що визначений за принципом екстериторіальності структурний підрозділ органу Пенсійного фонду України є тим органом, що призначає пенсію незалежно від місця реєстрації пенсіонера або перебування його на обліку в іншому органі Пенсійного фонду України за місцем реєстрації, тому обов`язок щодо відновлення порушеного права позивача щодо призначення пенсії має бути покладений саме на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Як зазначено в пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005, засіб захисту, що вимагається статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави. Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 04.10.2023 у справі № 446/1/22, що під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект щодо відновлення відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 227/3208/16-а.

Оскільки підставою для відмови у призначенні позивачці пенсії за Списком №2 була відсутність у позивачки необхідного пільгового стажу 10 років на дату звернення та з недосягненням віку 55 років на дату звернення, що є помилковим з огляду на наведене вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відновлення порушених прав позивачки саме шляхом зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити позивачці пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХII, в редакції, що підлягає застосуванню згідно із пунктом 3 Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020.

Згідно з приписами частини першої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Отже, оскільки позивачка із заявою про призначення пенсії звернулась пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку, внаслідок чого пенсія має бути призначена з дня звернення за пенсією, тобто, з 26.12.2025.

Таким чином, задоволення позовних вимог у спосіб зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах з урахуванням рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 №1-р/2020 є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Щодо позовних вимог зобов`язання відповідача призначити виплату пенсії в розмірі, не нижчому від розміру прожиткового мінімуму пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-УІІІ, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020, колегія суддів вважає такі вимоги передчасними, оскільки пенсійний орган ще не здійснював призначення пенсії на виконання цього рішення суду у цій справі, а тому відсутні підстави вважати, що права позивачки у зазначеній частині будуть порушені.

Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити, як передчасних.

Решта доводів та аргументів сторін, що наведена по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Доводи апеляційної скарги позивачки частково приймаються колегією суддів в якості належних. Доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

За приписами пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі статтею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивачки спростовують позицію суду в оскаржуваній ним частині, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення у відповідній частині.

VІІ. Судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною шостою статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

З матеріалів справи встановлено, що позивачка сплатила судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 1064,96 грн (платіжна інструкція №8403-9511-7340-8749 від 22.01.2026), за подання апеляційної скарги – 1597,44 грн (код документа 8411-7348-0400-0744 та 8412-9420-3584-5287), разом на суму 2662,40 грн. При цьому суд першої інстанції ухвалив стягнути на користь позивачки 532,48 грн (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог). Отже, підлягають стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 2129,92 грн.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2026 по справі № 520/1422/26 скасувати в частині задоволених позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.12.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

В цій частині прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 26.12.2025 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХII, в редакції, що підлягає застосуванню згідно із пунктом 3 Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2026 по справі №520/1422/26 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області витрати по сплаті судового збору на користь ОСОБА_1 у розмірі 2129,92 грн (дві тисячі сто двадцять дев`ять гривень 92 копійки).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач К.В. Мінаєва

Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко