Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №480/2270/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 р. Справа № 480/2270/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.12.2024, головуючий суддя І інстанції: С.М. Гелета, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, повний текст складено 26.12.24 по справі № 480/2270/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж Лайн"

до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці

про визнання протиправним та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Престиж лайн" (далі - ТОВ «Престиж Лайн», позивач) звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Північно-Східного міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (далі - відповідач), в якій просило:

- визнати протиправною та скасувати постанову №ПНС/СМ/16855/053/НП/СП-ФС від 25.10.2023 Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про застосування штрафу до ТОВ «Престиж лайн» у розмірі 20100 грн.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року позов задоволено.

Скасовано постанову №ПНС/СМ/16855/053/НП/СП-ФС від 25.10.2023 Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про застосування штрафу до ТОВ «Престиж лайн» у розмірі 20100 грн.

Стягнуто на користь ТОВ «Престиж лайн» за рахунок бюджетних асигнувань Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці суму судового збору в розмірі 3028 грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.12.2024.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що норми Закону №877-V не передбачають завчасне повідомлення суб`єкта господарювання про проведення позапланової перевірки, що проводиться згідно ст. 6 Закону №877-V. Така вимога висувається виключно для планових перевірок, що проводяться згідно статті 5 цього Закону.

Крім цього, зазначив, що посилання суду першої інстанції, в оскаржуваному рішенні на відсутність доказів обізнаності директора ТОВ «Престиж лайн» і його завчасне повідомлення про дату проведення позапланової перевірки Міжрегіональним управлінням є безпідставним та законодавчо необґрунтованим.

Посилався на правову позицію Верховного Суду викладеної в постанові від 20.12.2023 у справі №200/7733/20.

Позивач не скористався своїм правом та не надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача.

Товариство у додаткових письмових поясненнях просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Вважає посилання відповідача на відеозапис, долучений до матеріалів справи, безпідставний, оскільки з нього вбачається виключно факт відсутності уповноваженої особи ТОВ " Престиж Лайн" на момент прибуття інспекторів праці та перебування інших осіб у приміщенні за вказаною адресою. Зазначений відеозапис не містить жодних відомостей про вчинення позивачем активних дій, спрямованих на не допуск інспекторів праці чи створення перешкод у проведенні перевірки. Вважає, що доводи відповідача про те, що неотримання позивачем поштової кореспонденції було спрямоване на уникнення відповідальності та перешкоджання проведення інспекційного відвідування, ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені належними доказами. Матеріали справи не містять доказів цілеспрямованих дій товариства, спрямованих на створення перешкод для проведення інспекційного відвідування. Сам по собі факт складання акту про неможливість проведення інспекційного відвідування через відсутність посадових осіб підприємства за місцезнаходженням на момент прибуття інспекторів праці не може бути достатньою підставою для застосування штрафних санкцій. передбачених абз.7 ч.2 ст. 265 КЗпП України.

Відповідач у додаткових письмових поясненнях просив задовольнити апеляційну скаргу Міжрегіонального управління. Зазначив, що у спірних правовідносинах Міжрегіональне управління вчинило усі можливі і залежні від нього дії, передбачені законом, з метою належного проведення інспекційного відвідування відносно позивача, однак внаслідок створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці, таке відвідування провести не вдалось, тобто орган контролю не змін реалізувати наявні у нього повноваження з незалежних від нього обставин.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 308 , п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено обставини, які не оспорено сторонами.

19.09.2023 на адресу Управління від Державної служби України з питань праці надійшов лист про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у зв`язку із надходженням скарги ОСОБА_1 від 08.09.2023. В зазначеному листі Державної служби України з питань праці зазначено про погодження проведення позапланового заходу.

22.09.2023 відповідачем на адресу ТОВ «Престиж Лайн» направлено лист про вжиття заходів щодо допущення перевіряючих до перевірки, яке відбудеться в період з 26.-27.09.2023 та забезпечити присутність керівника або уповноваженої особи підприємства.

26.09.2023 відповідачем прийнято наказ «Про проведення заходів державного нагляду (контролю).

Позаплановий захід державного контролю вирішено провести 27.09.2023 відповідно до направлення на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) від 26.09.2023.

27.09.2023, після виходу на перевірку за юридичною адресою ТОВ «Престиж Лайн» перевіряючими, за участю працівників патрульної поліції, встановлено відсутність керівника ТОВ «Престиж Лайн» або уповноваженої особи підприємства.

27.09.2023 Управлінням складено акт про неможливість проведення заходу державного контролю у зв`язку із відсутністю об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходження.

25.10.2023 постановою Управлінням Державної служби з питань праці на підставі абз.7 ч. 2 ст. 265 КЗПП України застосовано до товариства штрафні санкції у розмірі 20 100 грн. за недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, чим створило перешкоди у проведенні перевірки посадовими особами Управління Державної служби з питань праці.

Позивач не погодився із прийняттям постанови від 25.10.2023 у зв`язку із чим звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами обґрунтованості постанови про накладення на позивача штрафу та не спростовано доводів позивача щодо недотримання відповідачем основних принципів адміністративного судочинства, зокрема урахування відповідачем усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), неупередженості та дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження, правові відносини суб`єктів владних повноважень та суб`єктів господарювання у сфері дотримання законодавства про працю, питання нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, відповідальність за порушення законодавства про працю врегульовуються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року №877-V (далі - Закон №877-V), Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 (далі - Порядок №509), Податковим кодексом України (далі ПК України), а також положеннями статті 265 Кодексу законів про працю України.

Так, правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом №877-V.

Статтею 1 Закону №877-V визначено, що заходи державного контролю - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом, в тому числі інспектувань. Згідно положень частини 4 статті 2 Закону України №877-V, заходи контролю здійснюються, серед іншого, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Відповідно до ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах охорони праці, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», з 24 лютого 2022 року в Україні запроваджено воєнний стан, який Указами Президента України продовжується і по теперішній час.

24.03.2022 набрав чинності Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136-IX (далі – Закон №2136-IX), ст. 1 якого передбачено, що цей Закон визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями 43, 44 Конституції України.

У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю, законів України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», інших законодавчих актів, що регулюють діяльність державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Стаття 16 вказаного Закону регулює здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю у період дії воєнного стану.

Так, відповідно до ст. 16 Закон №2136-IX у період дії воєнного стану центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи можуть здійснювати за заявою працівника або профспілки позапланові заходи державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання та фізичними особами, які використовують найману працю, в частині додержання вимог цього Закону, а також з питань виявлення неоформлених трудових відносин та законності припинення трудових договорів.

Позапланові заходи державного нагляду (контролю) здійснюються у порядку, встановленому Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Перелік підстав для здійснення позапланових перевірок Держпраці під час воєнного стану включає додержання вимог Закону №2136, виявлення неоформлених трудових відносин, питання законності припинення трудових договорів. У ході позапланової перевірки можуть перевірятися лише ті напрями, які спричинили таку перевірку (ч. 1 ст. 6 Закону №877). Випадки позапланових перевірок обмежуються ч. 1 ст. 6 Закону №877. Цей перелік вичерпний.

До підстав позапланової перевірки належать: звернення фізичних осіб про порушення їх прав, перевірка виконання припису з минулої перевірки (невиконання роботодавцем припису, виданого після 1 травня 2022 року. Така часова межа чітко прописана в ч. 3 ст. 16 Закону №2136), подача недостовірних даних і невиправлення помилки у встановлений строк, звернення самого роботодавця. Позапланові заходи державного нагляду (контролю) в період дії воєнного стану також здійснюються: за дорученням Прем`єр-міністра України про перевірку суб`єктів господарювання у відповідній сфері у зв`язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя і здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави; настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов`язано з діяльністю суб`єкта господарювання; за зверненням посадових осіб органів місцевого самоврядування про порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства; за зверненням Київської міської військової адміністрації або обласної військової адміністрації.

У період дії воєнного стану у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк приписів про усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю), штрафи, передбачені статтею 265 Кодексу законів про працю України, не застосовуються.

Таким чином, на період воєнного стану законодавець, з метою забезпечення умов для належного функціонування підприємств, оперативного залучення працівників, усунення кадрового дефіциту та браку робочої сили скасував штрафи (відповідальність), передбачені ст. 265 КЗпП України за умови усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю).

Вказане випливає із мети законопроекту, а саме забезпечення належного функціонування підприємств та установ в умовах воєнного часу, шляхом дерегуляції окремих умов трудових відносин, оперативного залучення працівників до виконання роботи, усунення кадрового дефіциту та браку робочої сили.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону №877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

Згідно з частиною другої статті 7 Закону №877-V на підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

Частиною третьою статті 7 Закону №877-V визначено, що у посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім`я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).

Відповідно до частини п`ятої статті 7 Закону №877-V перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення). Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання. Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.

Вказаний обов`язок органу державного нагляду (контролю) щодо надання суб`єкту господарювання копії посвідчення (направлення) кореспондується з визначеним частиною першою статті 10 Закону правом суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) перевіряти наявність у посадових осіб органу державного нагляду (контролю) службового посвідчення та посвідчення (направлення) і одержувати копію посвідчення (направлення) на проведення планового або позапланового заходу.

З аналізу вказаної норми слідує, що обов`язковою умовою для здійснення заходу (перевірки) є пред`явлення посадовими особами органу державного нагляду (контролю) керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надання їх копії суб`єкту господарювання.

Наявність повноважень контролюючого органу на безперешкодний доступ до об`єкта відвідування, у тому числі щодо одержання усіх необхідних матеріалів та робочого місця, не може нівелювати права суб`єкта господарювання, у тому числі щодо одержання копії направлення на проведення інспекційного відвідування, надання пояснень та одержання письмової вимоги інспектора, додержання інспектором праці чинного законодавства, тобто правом на обізнаність із конкретними вимогами інспектора праці та порядком їх виконання.

Верховний Суд у постанові від 04.02.2019 у справі №807/242/14 дійшов висновку, що лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, може бути підставою для визнання правомірними дій контролюючого органу щодо їх проведення. У свою чергу, порушення контролюючим органом будь-яких вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої. Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Такі висновки Верховним Судом застосовано також у постанові від 31.01.2023 у справі №540/1245/20.

Відповідно до абзацу 7 частини 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 КЗпП України, визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509.

Відповідно до положень Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.

Штрафи накладаються, зокрема, на підставі акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування.

Згідно з пунктом 4 Порядку №509 під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку (пункт 10 Порядку №509).

Судовим розглядом встановлено, що оскільки 27.09.2023 під час здійснення інспекторами праці виходу за юридичною адресою ТОВ «Престиж Лайн» керівник або уповноважена особа товариства були відсутні, то відповідачем складено акт про неможливість проведення заходу державного контролю від 27.09.2023 у зв`язку із відсутністю об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходження.

Відповідачем було направлено на адресу позивача акт про неможливість проведення перевірки від 27.09.2023, який складено у присутності працівників поліції, але повернуто поштовим відділенням «за закінченням терміну зберігання».

Доказів того, що директора чи уповноважену особу ТОВ «Престиж Лайн» було проінформовано про проведення перевірки 27.09.2023, матеріали справи не містять.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутня вимога Управління щодо допуску до проведення перевірки чи надання будь-яких документів ТОВ «Престиж Лайн», які були направлені Управлінням після прийняття наказу від 26.09.2023 про проведення перевірки, і такі документи були направлені на юридичну адресу позивача та отримані позивачем або повернуті без вручення поштовим відділенням із зазначенням причин невручення.

Відповідачем було направлено повідомлення від 12.10.2023 про одержання 11.10.2023 уповноваженою особою акт від 27.09.2023 про неможливість проведення заходу державного контролю. При цьому зазначене повідомлення також не містить вимоги до ТОВ «Престиж Лайн» про надання документів чи визначено граничний строк надання документів.

Відповідно до п.3 Порядку №509 справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.

Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Під час судового розгляду судом не було встановлено, що на час винесення оскаржуваної постанови у відповідача була відсутня інформація щодо належного повідомлення позивача про отримання останнім повідомлення про одержання управлянням акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування. Такий документ повернуто на адресу відповідача, поштовим відділенням 13.11.2023 із відміткою «за закінченням терміну зберігання». З урахуванням положень п.3 Порядку №509 колегія суддів зазначає про допущені порушення відповідачем порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю.

Посилання апелянта на правомірність винесення оскаржуваної постанови та накладення на позивача штрафу на підставі абз.7 ч.1 ст.265 КЗпП колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідачем доказів, які підтверджують свідомі та цілеспрямовані дії позивача, спрямовані на створення перешкод для проведення інспекційного відвідування.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом в постановах від 13 квітня 2022 року у справі №580/682/20.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови Міжрегіонального управління про притягнення ТОВ "Престиж Лайн" до відповідальності встановленої абз. 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

Посилання апелянта на правовий висновок, викладений Верховним Судом в постанові від 20.12.2023 по справі №200/7733/20, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки він не є релевантним до спірних правовідносин та справи містять відмінні обставини.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 311, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року у справі № 480/2270/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Любчич

Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк