Рішення від 02 червня 2026 р. у справі №580/2065/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року справа № 580/2065/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гайдаш В.А, розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Позивач в обґрунтування позовної заяви зазначив, що 06.03.2022 призваний на військову службу до ЗСУ. На момент вступу на військову службу йому було 24 роки. Позивачеві було присвоєно військове звання - старший солдат. Відповідно до довідки від 08.04.2023 № 04/965 за час проходження військової служби позивач в період з 14.03.2022 по 19.09.2022, з 13.10.2022 по 22.10.2022, з 22.02.2023 по 13.03.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, тобто загальною сукупністю понад сім місяців станом на 13.02.2025 (дата набрання чинності Постановою КМУ від 11.02.2025 № 153 ). ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок війни. Позивач 13.03.2023 звільнений з військової служби у зв`язку з отриманням травми під час виконання бойового завдання (службових обов`язків) в Донецькій області. ОСОБА_1 подано заяву до НОМЕР_2 з вимогою про здійснення виплати одноразової грошової допомоги. Відповідач листом від 29.01.2026 позивачу повідомив, що п. 4 постанови КМУ № 153 встановлює право на одноразову допомогу виключно для осіб, які проходять військову службу станом на дату набрання чинності постановою та відповідають іншим критеріям, визначеним абзацом 2 цього пункту. У листі зазначають, що ОСОБА_1 звільнений з військової служби 13.03.2023, до набрання чинності КМУ № 153. За відсутності у позивача статусу військовослужбовця станом на дату набрання чинності постановою № 153 правові підстави для отримання одноразової грошової винагороди відсутні.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 05.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав до суду 02.04.2026 через систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 установлено, що одноразова грошова винагорода виплачується громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою. Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.03.2023 №72, старшого солдата ОСОБА_1 з 13.03.2023 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення у зв`язку зі звільненням у запас за підпунктом “г” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, тобто за сімейними обставинами. Таким чином, станом на 13.02.2025, тобто на дату набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №153, позивач не проходив військову службу, не перебував у списках особового складу військової частини НОМЕР_1 та не знаходився на жодному виді забезпечення у відповідача. За таких обставин одна з визначальних умов, з якою пункт 4 постанови №153 пов`язує виникнення права на одноразову грошову винагороду, у позивача відсутня. Представник відповідача просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

06.04.2026 позивач через систему «Електронний суд» подав відповідь на відзив в якій зазначив, що до постанови КМУ №153 від 11.02.2025 були внесені зміни постановою КМУ №942 від 30.07.2025, відповідно до яких: - абзац 2 п. 4 постанови КМУ №153 установлює, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. №2102-ІХ, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень. Абзац 4 пункту 4 постанови КМУ №153 передбачає, що військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі. Щодо посилань відповідача на те, що фактична підстава звільнення позивача, а саме звільнення за сімейними обставинами як підстава для не виплати спірної винагороди на підставі абз. 4 п. 4 постанови КМУ №153 на думку позивача не можуть бути прийняті до уваги. Позивач зазначає, що він дійсно був звільнений з військової служби в запас за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», яка передбачає звільнення «через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті», тобто з незалежних від нього обставин, а саме: за станом здоров`я.

Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призваний на військову службу до ЗСУ 06.03.2022р., що підтверджується даними військового квитка та довідкою з військової частини № 04/2046 від 25.11.2022.

На момент вступу на військову службу позивачу було 24 роки.

Позивачеві було присвоєне військове звання - старший солдат.

Відповідно до довідки № 04/965 від 08.04.2023 за час проходження військової служби позивач в період з 14.03.2022 по 19.09.2022, з 13.10.2022 по 22.10.2022, з 22.02.2023 по 13.03.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, тобто загальною сукупністю понад сім місяців станом на 13.02.2025 (дата набрання чинності Постановою КМУ від 11.02.2025 № 153 ).

ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок війни, про що йому видано відповідне посвідчення.

Позивач 13.03.2023 звільнений з військової служби у зв`язку з отриманням травми під час виконання бойового завдання (службових обов`язків) в Донецькій області.

ОСОБА_1 подано відповідну заяву до НОМЕР_2 з вимогою про здійснення виплати одноразової грошової допомоги.

Однак, відповідач листом від 29.01.2026 відмовив позивачу, та зазначив, що п. 4 постанови КМУ № 153 встановлює право на одноразову допомогу виключно для осіб які проходять військову службу станом на день набрання чинності постановою та відповідають іншим критеріям, визначеним абзацом 2 цього пункту. ОСОБА_1 звільнений з військової служби 13.03.2023, до 13.02.2025, до набрання чинності КМУ № 153. За відсутності у позивача статусу військовослужбовця станом на дату набрання чинності постановою № 153 правові підстави для виникнення у нього права на отримання одноразової грошової винагороди відсутні.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач вважає таку відмову протиправною, тому звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовців регулюються:

Конституцією України;

законами України: від 25 березня 1992 року №2232-XII “Про військовий обов`язок і військову службу” (далі – ЗУ №2232-XII), від 20 грудня 1991 року №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі – ЗУ №2011-XII), від 09.04.1992 №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі – Закон №2262-ХІІ);

постановою КМУ від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” у редакції, що діяла з 04.09.2019 до 03.11.2020.

Також 11.02.2025 Кабінет Міністрів України виніс постанову №153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану” (далі - постанова КМУ №153).

Згідно з частиною 2статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктом 1 Постанови КМУ №453 вирішено погодитися з пропозицією Міністерства оборони та Міністерства внутрішніх справ стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - експериментальний проект).

Пунктом 2 постанови КМУ від 11.02.2025 №153 затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - Порядок №153).

Пунктом 3 постанови КМУ № 153 установлено, що:

1) учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби;

2) координатором експериментального проекту є Міністерство оборони;

3) фінансування експериментального проекту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Пунктом 4 постанови КМУ № 153 (в редакції постанови КМУ № 387 від 01.04.2025, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що:

особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. №2102-ІХ, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин, приписи постанови КМУ № 153 встановлюють 5 (п`ять) обов`язкових умов, в разі виконання яких військовослужбовцю може бути виплачена одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1 млн гривень (диспозиція правової норми), а саме:

1. приналежність військовослужбовця на дату виплати до певної категорії: особи рядового, сержантського і старшинського складу рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення;

2. вік на дату прийняття або призову на військову службу до набрання чинності Постановою №153 (11 лютого 2025 року): до 25 років;

3. факт прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану, тобто після 24 лютого 2022 року, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні";

4. фактичне проходження служби на дату звернення за вказаною виплатою;

5. безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних бойових дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою № 153 (11 лютого 2025 року) (абз. 2 п. 4); або безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою № 153 (11 лютого 2025 року) у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) (абз. 4 п. 4).

У подальшому Міністр оборони України видав Доручення № 999/уд від 20.02.2025 (далі - Доручення № 999/уд), відповідно до якого передбачено виплату одноразової грошової допомоги після укладення контракту на проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах рядового складу, затвердженого Постановою, у розмірі один мільйон гривень, яка виплачується трьома частинами (далі - Допомога); одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - Винагорода) у розмірі один мільйон гривень. Виплата здійснюється один раз за весь період проходження військової служби та не підлягає поділу на частини.

Дорученням № 999/уд визначено, що право на Винагороду мають виключно особи рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які до набрання чинності Постановою (до 13.02.2025) у віці до 25 років (яким не виповнилося 25 років) були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (далі військовослужбовці) строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на 13.02.2025.

Підтвердження участі військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій здійснюється на підставі щонайменше одного документа з кожної з наступних груп: а) бойовий наказ (бойове розпорядження); б) журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно- вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення; в) рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових в районах ведення воєнних (бойових) дій.

Військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на 13.02.2025, Винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від одного мільйону гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).

Військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на 13.02.2025 у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон), винагорода виплачується в повному обсязі.

На час розгляду справи до постанови КМУ № 153 від 11.02.2025 були внесені зміни постановою КМ У № 942 від 30.07.2025, відповідно до яких:

- абзац 2 п. 4 постанови КМУ № 153 установлює, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 2102-ІХ, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн гривень;

- абз. 4 п. 4 постанови КМУ № 153 передбачає, що військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.

Суд встановив та матеріалами справи підтверджено і не заперечується сторонами у справі, що позивач ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з 06.03.2022 по 13.03.2023 року проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 .

Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.03.2023 №72, старшого солдата ОСОБА_1 з 13.03.2023 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення у зв`язку зі звільненням у запас за підпунктом “г” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, за сімейними обставинами.

Позивач зазначає, що згідно довідки № 04/965 від 08.04.2023 за час проходження військової служби він в період з 14.03.2022 по 19.09.2022, з 13.10.2022 по 22.10.2022, з 22.02.2023 по 13.03.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військової агресією російської федерації проти України, тобто загальною сукупністю понад сім місяців станом на 13.02.2025 (дата набрання чинності Постановою КМУ від 11.02.2025 № 153 ).

Проте суд зазначає, що зазначену довідку позивачем до суду не надано.

Крім того, позивач зазначає, що 13.03.2023 звільнений з військової служби у зв`язку з отриманням травми під час виконання бойового завдання (службових обов`язків) в Донецькій області.

Водночас, доказів про отримання травми під час виконання бойового завдання (службових обов`язків) в Донецькій області.

Крім того, суд звертає увагу, що посилання позивача про його звільнення з військової служби у зв`язку з отриманням травми під час виконання бойового завдання (службових обов`язків) в Донецькій області не знайшли свого підтвердження, оскільки з наявного в матеріалах справи витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.03.2023 №72 вбачається, що старшого солдата ОСОБА_1 з 13.03.2023 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення у зв`язку зі звільненням у запас за підпунктом “г” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, за сімейними обставинами.

Крім того, твердження позивача про факт отримання поранення саме по собі не створює права на отримання спірної виплати. Позивачем не надано суду доказів, про отримання ним травми під час виконання бойового завдання (службових обов`язків) в Донецькій області під час захисту Вітчизни.

Крім того, не знайшли свого підтвердження посилання позивача про те, що він брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

За таких обставин у позивача у даній справі не підтверджена безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, під час якого він отримав поранення (військову травму).

Суд не бере до уваги посилання відповідача, що позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги, у зв`язку з тим, що на дату набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №153, позивач не проходив військову службу, не перебував у списках особового складу військової частини НОМЕР_1 та не знаходився на жодному виді забезпечення у відповідача,з огляду на такею

Відповідно до абзацу четвертого п. 4 постанови КМУ № 153, військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.

Враховуючи зазначене застереження, суд встановив, що позивач приєднався до військової служби після оголошення воєнного стану у віці до 25 років, проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , проте доказів, що позивач приймав безпосередню участю у бойових діях в районі ведення бойових дій та отримав поранення (військову травму), позивачем до суду в межах даної справи не надано, тому суд вважає, що позивач не довів, що має право на отримання одноразової грошової винагороду в розмірі 1 млн. гривень.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На підставі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Згідно зі статтею 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскільки відповідні обов`язкові вимоги для виплати позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до положень вказаного нормативно-правового акту, за наведених фактичних обставин та правового врегулювання спірних правовідносин, позивачем не дотримано, порушення відповідачем заявленого права позивача не підтверджено. Тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в межах заявленого предмета та підстав спору.

Підстави для розподілу судових витрат, зважаючи на результат вирішення спору, відповідно до ст.ст.132-139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Копію рішення направити сторонам.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Віталіна ГАЙДАШ