Рішення від 03 червня 2026 р. у справі №520/32489/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2026 р. № 520/32489/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Панова М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , НОМЕР_2 окремої механізованої бригади Оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_2 " Сухопутних військ Збройних Сил України, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Релігійна громада Української церкви Християн Віри Євангельської п`ятидесятників "Джерело життя", третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Сухопутних військ Збройних Сил України про визнання дій протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у прийнятті рішення (наказу) начальника (т.в.о. начальника) ІНФОРМАЦІЯ_3 від 09 серпня 2025 року про позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , призов на військову службу по мобілізації на особливий період як чинного священнослужителя - диякона Релігійної Громади Християн Віри Євангельської - П`ятидесятників “Джерело життя” (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) та направлення позивача для проходження військової служби по мобілізації до відповідача 2 - Військової частини НОМЕР_1 для зарахування до штатного складу 2 батальйону 1 роти НОМЕР_4 Навчального центру військової частини НОМЕР_1 з моменту прийняття відповідачем 1 такого рішення (наказу);

- скасувати рішення відповідача 1 - наказ т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 09.08.2025 про позивача ОСОБА_1 мобілізацію як чинного священнослужителя (диякона) церкви та направлення позивача для проходження військової служби по мобілізації на особливий період до Військової частини НОМЕР_1 з моменту видання такого рішення (наказу);

- визнати протиправними дії відповідача 2 - командира Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у виданні рішення (наказу) про зарахування позивача ОСОБА_1 - священнослужителя - диякона Релігійної Громади Християн ОСОБА_2 - П`ятидесятників “Джерело життя” (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) до особового складу (штату) НОМЕР_5 батальйону 1 роти НОМЕР_4 Навчального центру військової частини НОМЕР_1 з моменту прийняття відповідачем 2 такого рішення (наказу);

- скасувати рішення відповідача 2 - наказ командира Військової частини НОМЕР_1 про зарахування позивача ОСОБА_1 - священнослужителя - диякона Релігійної Громади Християн ОСОБА_2 - П`ятидесятників “Джерело життя” (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) до особового складу (штату) 2 батальйону 1 роти НОМЕР_4 Навчального центру військової частини НОМЕР_1 з моменту прийняття відповідачем 2 такого рішення (наказу);

- скасувати статус позивача військовозобов`язаного (військовослужбовця) Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_5 батальйон 1 рота НОМЕР_4 Навчальний центр);

- тимчасово звільнити позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від проходження військової служби по мобілізації на особливий період у складі Військової частини НОМЕР_1 , НОМЕР_2 окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України як священнослужителя - диякона Релігійної Громади Християн Віри Євангельської - П`ятидесятників “Джерело життя” (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) як особу, яка внесена Державною службою з етнополітики та свободи совісті до Переліку бронювання на період мобілізації та на воєнний час як священнослужителя-працівника релігійної громади, уповноваженого на виконання (проведення) богослужінь, релігійних обрядів, церемоній, здійснення проповідницької діяльності, оскільки Релігійна Громада Християн Віри Євангельської - П`ятидесятників “Джерело життя” (код ЄДРПОУ: 24347990), з якою позивач перебуває у трудових відносинах, включена Державною службою з етнополітики та свободи совісті до Переліку юридичних осіб - релігійних організацій, які належать до критично важливих для функціонування установ (організацій) інфраструктури економіки України та забезпечення життєдіяльності держави в особливий період, під порядковим номером “7470”, та повернути позивача додому для виконання (продовження виконання) обов`язків священнослужителя - диякона Релігійної громади Української церкви Християн Віри Євангельської - п`ятидесятників «Джерело життя» (адреса місцезнаходження Церкви: 61161, м. Харків, вул. Скобелівська, 2), до ухвалення судом рішення у справі по суті та набрання ним законної сили.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що дії відповідачів щодо прийняття рішення (наказу) начальника (т.в.о. начальника) ІНФОРМАЦІЯ_3 від 09 серпня 2025 року про призов позивача на військову службу по мобілізації на особливий період як чинного священнослужителя - диякона Релігійної Громади Християн Віри Євангельської - П`ятидесятників “Джерело життя” та направлення позивача для проходження військової служби по мобілізації до Військової частини НОМЕР_1 для зарахування до штатного складу 2 батальйону 1 роти НОМЕР_4 Навчального центру військової частини НОМЕР_1 з моменту прийняття відповідачем 1 такого рішення (наказу), щодо зарахування позивача - священнослужителя - диякона Релігійної Громади Християн Віри Євангельської - П`ятидесятників “Джерело життя” до особового складу (штату) 2 батальйону 1 роти НОМЕР_4 Навчального центру військової частини НОМЕР_1 з моменту прийняття відповідачем 2 такого рішення (наказу), є протиправними та такими, що суперечать нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачам надати відзиви на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачам, що підтверджується довідками про доставку електронного листа до Електронного кабінету, які міститься в матеріалах справи.

Представником ІНФОРМАЦІЯ_1 надано до суду відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що діяв в межах повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Представником Військової частини НОМЕР_1 надано до суду відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що діяв в межах повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, виходячи з наступного.

З позовної заяви вбачається, що позивач, ОСОБА_1 , 17 вересня 2023 року прийняв чин рукопокладення та має статус (сан) священнослужителя, і є дияконом Релігійної Громади Української Церкви ОСОБА_3 п`ятидесятників “Джерело життя”, що підтверджується виданим РГУЦХВЄП Свідоцтвом про рукопокладення від 17.09.2023.

З`явившись за повісткою (викликом) до Відповідача 1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) 08 серпня 2025 року для уточнення даних, 09 серпня 2025 року позивача було направлено на проходження військово-лікарської комісії (ВЛК) у ІНФОРМАЦІЯ_5 , за результатами проходження якої позивач був визнаний придатним до військової служби.

Т. в. о начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 , майором ОСОБА_4 ухвалено оскаржуване рішення про мобілізацію позивача та направлення у військову частину НОМЕР_1 для проходження військової служби.

Як зазначає позивач у позові, відразу після цього (у той же день) стосовно нього начальником (т. в. о начальника) ІНФОРМАЦІЯ_6 було видано наказ щодо призову на військову службу і позивач був відправлений до військової частини НОМЕР_1 (Відповідач 2), де його було зараховано до 2 батальйону 1 роти 239 Навчального центру в/ч НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ).

Не погоджуючись із вказаними діями та рішеннями відповідачів, позивач звернувся до суду з даним позовом.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон № 2232-XII).

Згідно із статтею першою Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частини п`ятої, дев`ятої статті 1 Закону № 2232-XII від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частинами другою, третьою статті 1 Закону № 2232-XII передбачено, що військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі – Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває по цей час.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі – Закон № 3543-XII).

Статтею 1 Закону № 3543-XII визначено, що мобілізація – це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту – на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Загальна мобілізація згідно з частиною другою статті 4 Закону № 3543-XII проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Закон № 3543- XII крім іншого регулює підстави для відстрочки від призову під час мобілізації, а також визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Під час мобілізації на військову службу призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, за винятком осіб, зазначених у статті 23 Закону № 3543-ХІІ. Призов на військову службу військовозобов`язаних у воєнний час проводяться територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Військова служба за призовом під час мобілізації є видом військової служби, початком проходження якої вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до пункту 8 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі – Положення № 154) виконання завдання з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, призову громадян на військову службу покладені саме на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Пунктом 11 Положення № 154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, серед іншого: беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) призовних комісій, готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань направлення громадян України для проходження базової військової служби, служби у військовому резерві, надання відстрочки або звільнення їх від направлення для проходження базової військової служби, служби у військовому резерві.

Верховний Суд у постанові від 18.01.2024 у справі № 280/6033/22 звернув увагу на те, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» в Україні функціонує Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів як інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Згідно ст.5 Органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України; Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Так ст.7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» зазначені персональні дані призовника, військовозобов`язаного та резервіста до яких належать у тому числі, відомості про наявність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

09.08.2025 уповноваженими представниками ІНФОРМАЦІЯ_1 під час перевірки відомостей (персональних даних) внесених до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів військовозобов`язаним, було встановлено, що в ОСОБА_1 , відповідно до ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відомості про наявність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відсутні, та він не заброньований на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За результатами проведеного медичного огляду ОСОБА_1 був визнаний придатним до військової служби.

Враховуючи те, що позивач своїм правом на оформлення відстрочки (бронювання) від призову на військову службу під час мобілізації не скористався, 10.08.2025 року ОСОБА_1 був призваний на військову службу під час мобілізації та направлений до військової частини НОМЕР_1 (наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.08.2025 року № 865).

Щодо прийняття рішення відповідачем з питання про заміну виконання військового обов`язку за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 на альтернативну службу слід зазначити наступне.

Згідно ч. 4 ст. 35 Конституції України - ніхто не може бути увільнений від своїх обов`язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань.

У разі якщо виконання військового обов`язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов`язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою. Однак, строкова військова служба та військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період це два самостійні види військової служби і Законом України «Про альтернативну (не військову) службу» альтернативна служба запроваджується замість проходження саме строкової військової служби, тобто заміна військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період на альтернативну (не військову) службу, цим Законом не встановлена.

Крім того, суд зауважує, що у питанні скасування акту індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, Верховний Суд має сталу та послідовну позицію, відповідно до якої такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності (зокрема, таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12 травня 2021 року у справі № 9901/286/19, від 8 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, Касаційний адміністративний суд у рішеннях від 14 липня 2021 року у справі № 9901/96/21, від 27 жовтня 2022 року у справі № П/9901/97/21).

Згідно з усталеною практикою суду, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Визнання протиправним рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або охоронюваний законом інтерес якої порушені такою діяльністю (зокрема, про таку позицію зазначено у постановах Верховного Суду від 30.01.2024 у справі № 160/25184/21, від 06.03.2025 у справі № 440/524/23).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що індивідуальний акт – акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

У вітчизняній теорії права загальновизнано, що індивідуально-правові акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; вміщують індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.

Ненормативним (індивідуальним) правовим актам притаманні такі ознаки: а) спрямовуються на врегулювання конкретних (одиничних) актів соціальної поведінки; б) поширюються лише на персонально визначених суб`єктів; в) містять індивідуальні приписи (веління, дозволи), розраховані на врегулювання лише окремої, конкретної життєвої ситуації, тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією; г) не передбачають повторного застосування одних і тих самих юридичних засобів; д) не мають зворотної дії в часі.

Індивідуальні акти стосуються конкретних осіб та їхніх відносин. Загальною рисою, яка відрізняє ці акти від нормативних, є їх правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їх конкретність, а саме чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративних правовідносин, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, індивідуальних питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами.

До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 09.04.2019 у справі №9901/611/18 та від 18.09.2019 у справі №9901/801/18.

Рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо такі рішення прийняті суб`єктом владних повноважень поза межами визначеної законом компетенції, або ж оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18.10.2019 у справі №813/38/16, від 27.02.2020 у справі №440/569/19.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.06.97 N 2-зп в справі N 3/35-313 вказано, що «... за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».

В пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 N 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акту індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.

Позовна вимога про скасування оскаржуваного наказу (щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період) як акту індивідуальної дії, який вичерпав свою дію шляхом його реального виконання, оскільки в силу такого наказу ОСОБА_1 набув статусу військовослужбовця, не може бути скасований.

ВС КАС у справі № 160/2592/23 (провадження № К/990/35899/24) наголосив, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу. Тобто, навіть скасування оскаржуваного наказу про призов позивача не змінить його статусу військовослужбовця.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-XII (надалі по тексту також Закон №2232-XII).

Такі обставини свідчать про виникнення правовідносин між позивачем та Військовою частиною НОМЕР_1 , а саме правовідносин, пов`язаних із проходженням військової служби. Слід звернути увагу на те, що для ефективного поновлення порушеного права необхідно, щоб існував чіткий зв`язок між правопорушенням та способом захисту права. Тобто метою заявлених позовних вимог має бути усунення перешкод у здійсненні права, а її досягненням визначений спосіб захисту права, який би вичерпував себе.

Статтею 1 Закону №2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

За змістом частини 2 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (надалі по тексту також - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно з частинами 5, 7 статті 1 Закону №2232-XII від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (надалі по тексту також - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Відповідно до частини 9 статті 1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: - допризовники – особи, які підлягають взяттю на військовий облік; - призовники – особи, які взяті на військовий облік; - військовослужбовці – особи, які проходять військову службу; - військовозобов`язані – особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; - резервісти – особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина 1 статті 2 Закону №2232-XII).

Згідно із частиною 6 статті 2 цього Закону №2232-XII, одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону №2232-XII).

Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 за №1153/2008 (надалі по тексту також Положення №1153/2008) визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з виконанням громадянами військового обов`язку в запасі.

Громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (надалі по тексту також - військова служба) в добровільному порядку або за призовом (пункт 2 Положення №1153/2008).

За змістом пункту 5 Положення №1153/2008 громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (надалі по тексту також - військовослужбовці).

Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу.

Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.

Відповідно до пункту 6 Положення №1153/2008 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Згідно пункту 4 частини 1 статті 24 Закону №2232-XII початком проходження військової служби вважається: день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

За змістом частини 3 статті 24 Закону №2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 за №280, зареєстровано у Міністерстві юстиції України 14.11.2022 за №1407/38743, затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка визначає організацію і порядок обліку військовослужбовців та працівників в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України (надалі по тексту також - Інструкція 280).

Відповідно до пунктів 1, 3 Розділу XII Інструкції № 280 облік особового складу в особливий період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців щодо прихованої мобілізації або з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, ведеться у порядку, установленому на мирний час, та з урахуванням особливостей, викладених у цьому розділі.

Військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 13 і 14розділу II цієї Інструкції.

Первинне призначення на посади військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також призначення (переміщення) військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, здійснюються наказом командира військової частини по стройовій частині до закінчення заходів мобілізування незалежно від номенклатури посад для призначення.

Пунктом 14 Розділу ІІ Інструкції № 280 встановлено, що зарахування до списків особового складу військової частини прибулого особового складу (або прийому на роботу працівників) здійснюється наказом по стройовій частині у день їх прибуття (прийому на роботу) до військової частини.

Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини є, зокрема, для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.

За змістом пунктів 1, 2, 8 Розділу V вказаної Інструкції військовослужбовці, які переміщуються по службі з одних військових частин до інших, під час прямування до них рахуються як поповнення. Відправлення поповнення здійснюється як у складі команд, так і поодинці. Під час відправки поповнення з одних військових частин до інших у складі команди на всіх відправлених обов`язково мають бути такі документи, зокрема, іменний список або припис (в якому вказується, коли, кому та за яким вихідним номером вислано їх особові справи) на відправлених - у старшого команди.

Прийом поповнення проводиться поіменно, за іменним списком на поповнення, отриманим від старшого команди. Приймати поповнення без поіменної перевірки заборонено.

Слід зазначити, що організація обліку та призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період покладена на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Водночас, зарахування до списків особового складу військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Відповідне зарахування здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а в разі переміщення військовослужбовця до нового місця служби на підставі іменних списків або припису, виданих військовою частиною звідки вибув військовослужбовець.

Позивача наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 10.08.2025 №229 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення.

Слід зазначити, що з дня зарахування до списків особового складу військової частини військовозобов`язаний набуває статусу військовослужбовця.

При цьому, оскаржуваний позивачем наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.08.2025 №229 є виконаним з моменту його зарахування до списків особового складу військової частини. За таких обставин, можна прийти до висновку про відсутність підстав щодо протиправності наказу командира Військової частини НОМЕР_1 про зарахування позивача до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , а тому вказаний наказ не підлягає скасуванню.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, можна дійти висновку, що в задоволенню позовних вимог слід відмовити.

Суд звертає увагу на те, що надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації віруючим громадянам, які перебувають на військовому обліку військовозобов`язаних, законом не передбачено; порядок направлення та проходження служби під час мобілізації в умовах воєнного або надзвичайного станів віруючих громадян Законом України "Про альтернативну (невійськову) службу" не визначено.

Крім того, Законом України «Про альтернативну (невійськову) службу» передбачено, що альтернативна служба є службою, яка запроваджується замість проходження строкової військової служби і має на меті виконання обов`язку перед суспільством. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження права громадян на проходження альтернативної служби із зазначенням строку дії цих обмежень.

Початок проведення призову громадян на строкову військову службу та періоди призову визначається Указом Президента України. З початку дії воєнного стану такі періоди встановлено не було, на сьогоднішній день відсутні законодавчі підстави для направлення громадян на альтернативну (невійськову) службу.

Враховуючи чинне законодавство, альтернативна служба в Україні у воєнний час не застосовується. Захист батьківщини є обов`язком кожного громадянина України чоловічої статі віком від 18 до 60 років.

Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено два види військової служби: строкова військова служба, військова служба за призовом під час мобілізації.

Строкова військова служба та військова служба за призовом під час мобілізації – це два самостійні види військової служби.

Альтернативна служба, а саме її застосування, є заміщенням проходження строкової військової служби в мирний час, при цьому заміна військової служби за призовом під час мобілізації на альтернативну (невійськову) службу законодавством не передбачена.

Крім того, як зазначалось судом раніше, в постанові від 5 лютого 2025 р. у справі № 160/2592/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду наголосив, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, дії ІНФОРМАЦІЯ_7 при винесенні наказу про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період та направлення останнього для проходження військової служби вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та іншими нормативно-правовими актами.

Отже, суд приходить до висновку про відсутність підстав щодо протиправності наказу командира Військової частини НОМЕР_1 про зарахування позивача до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , а тому вказаний наказ не підлягає скасуванню.

Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (с. Орлівщина, Самарівський район, Дніпропетровська область, 51215, РНОКПП НОМЕР_6 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_7 ), Військової частини НОМЕР_1 , НОМЕР_2 окремої механізованої бригади Оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_2 " Сухопутних військ Збройних Сил України ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_8 ), третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Релігійна громада Української церкви Християн Віри Євангельської п`ятидесятників "Джерело життя" (вул. Скобелівська, буд. 2, м. Харків, 61161, ЄДРПОУ 24347990), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_9 ) ( АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_10 ) про визнання дій протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М.Панов