Рішення від 03 червня 2026 р. у справі №520/2301/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2026 р. № 520/2301/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_4 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року включно та з 01.01.2024 року по 29.10.2024 року включно в сумі 267811,18 грн, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення (індексацію-різницю) за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року включно та з 01.01.2024 року по 29.10.2024 року включно в сумі 267811,18 грн, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2023 року № 1078, та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по день фактичної виплати цієї індексації, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 , які полягають у застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 20.05.2023 року включно (щомісячного грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) в редакції, яка втратила чинність згідно постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, усі щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 29.01.2020 року по 31.12.2020 року включно з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, усі щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року включно з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, усі щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року включно з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, усі щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2023 року по 20.05.2023 року включно з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022 та 2023 роки із розрахунку місячного грошового забезпечення встановленого відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на 01 січня 2021 року, на 01 січня 2022 року та на 01 січня 2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, відповідно до постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по день фактичної виплати цього грошового забезпечення, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_4 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року включно;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати індексацію грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_4 , яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 та 2018 роки з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 та 2018 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 та 2024 роки;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 та 2024 роки урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати індексацію грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах він діяв згідно чинного законодавства.

Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 та підпорядкованих їй підрозділах у період з 24.06.2005 року по 29.10.2024 року.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 29.10.2024 року № 263 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.

Позивач вважає, що під час проходження військової служби відповідачем не у повному обсязі нараховано та виплачено належні йому складові грошового забезпечення, зокрема індексацію грошового забезпечення, індексацію-різницю, грошове забезпечення, обчислене відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704, а також одноразові та щомісячні виплати, що обраховувалися із місячного грошового забезпечення.

З матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник у зв`язку із незгодою позивача з порядком нарахування йому грошового забезпечення та пов`язаних з ним виплат за період проходження військової служби, а саме щодо: невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу; невиплати індексації-різниці за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 29.10.2024 року; застосування відповідачем розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням за постановою Кабінету Міністрів України № 704; неврахування індексації грошового забезпечення та щомісячної додаткової грошової винагороди при обрахунку інших виплат.

Позивач зазначає, що у період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року відповідач не нараховував та не виплачував йому індексацію грошового забезпечення із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого має здійснюватися обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. На думку позивача, саме січень 2008 року є місяцем підвищення посадових окладів військовослужбовців відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294, а тому цей місяць підлягає застосуванню для розрахунку індексації за вказаний період.

Також позивач вказує, що з 01.03.2018 року, у зв`язку із набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704, відповідач мав визначити суму індексації-різниці відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, однак такої індексації-різниці позивачу не нарахував та не виплатив.

Крім того, позивач посилається на те, що з 29.01.2020 року по 20.05.2023 року відповідач неправомірно застосовував пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 у редакції, яка втратила чинність у зв`язку з набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18, та не здійснив перерахунок посадового окладу й окладу за військовим званням із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року.

Позивач також зазначає, що відповідачем при нарахуванні щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889, за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року не враховано індексацію грошового забезпечення, а при нарахуванні грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за відповідні роки не враховано належні складові місячного грошового забезпечення.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив, що грошове забезпечення позивачу нараховувалося та виплачувалося відповідно до вимог чинного законодавства, у межах бюджетних асигнувань та на підставі нормативно-правових актів, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.

Щодо вимог про індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року відповідач зазначив, що підстав для застосування січня 2008 року як базового місяця немає, оскільки у грудні 2015 року відбулося підвищення грошових доходів військовослужбовців, а у подальшому з 01.03.2018 року було запроваджено нові розміри посадових окладів за постановою Кабінету Міністрів України № 704.

Щодо індексації-різниці відповідач вказав, що у березні 2018 року розмір підвищення грошового забезпечення позивача перевищив суму можливої індексації, у зв`язку з чим, на думку відповідача, підстави для нарахування та виплати індексації-різниці відсутні.

Відповідач також заперечив проти задоволення вимог про компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб та компенсацію втрати частини доходів, вказуючи, що такі вимоги є похідними та передчасними, оскільки спірні суми на момент розгляду справи не були нараховані та виплачені.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої-третьої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення. До складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, зокрема підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Абзацом другим частини третьої статті 9 вказаного Закону передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-XII.

Згідно зі статтею 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону №1282-XII встановлено, що індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється у розмірі 103 відсотка.

Пунктом 2 Порядку №1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, які одержані в гривнях на території України та не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.

Згідно з пунктом 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Пунктом 5 Порядку №1078 у редакції, чинній у спірний період, передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається таке підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Отже, визначальним для встановлення місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, є саме підвищення тарифної ставки (посадового окладу), а не збільшення грошового забезпечення за рахунок інших його складових.

Судом встановлено, що у спірний період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року посадові оклади військовослужбовців визначалися відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Вказана постанова набрала чинності з 01.01.2008 року та діяла до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704, якою з 01.03.2018 року було встановлено нові розміри посадових окладів військовослужбовців.

Таким чином, у період з 01.01.2008 року по 28.02.2018 року підвищення тарифних ставок (посадових окладів) військовослужбовців не відбувалося, а тому для нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року місяцем підвищення доходу є січень 2008 року.

Збільшення грошового забезпечення військовослужбовців за рахунок премій, надбавок, доплат, щомісячних додаткових винагород чи інших складових, які не є підвищенням тарифної ставки (посадового окладу), не змінює місяць підвищення доходу для цілей проведення індексації відповідно до пункту 5 Порядку №1078.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 12.05.2022 року у справі №580/3335/21, від 19.05.2022 року у справі №200/3859/21, від 28.06.2022 року у справі №420/4841/21, від 30.03.2023 року у справі №380/11408/21, від 29.11.2023 року у справі №260/2724/21.

Суд дійшов висновку, що базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців за період до 01.03.2018 року є саме січень 2008 року, оскільки постановою Кабінету Міністрів України №1294 з 01.01.2008 року були встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців, а наступне підвищення посадових окладів відбулося лише з 01.03.2018 року у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України №704.

Посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 не спростовує права позивача на індексацію із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу, оскільки вказаною постановою не було змінено посадові оклади військовослужбовців, встановлені постановою Кабінету Міністрів України №1294.

Також суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності бюджетних асигнувань як підстави для невиплати індексації. Індексація грошового забезпечення є державною гарантією, передбаченою законом, а відсутність або недостатність бюджетного фінансування не може бути підставою для невиконання суб`єктом владних повноважень обов`язку щодо нарахування та виплати належних військовослужбовцю сум.

Суд зазначає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що позивачу за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу.

За таких обставин суд дійшов висновку, що бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін, є протиправною.

З метою ефективного захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року включно та з 01.01.2024 року по 29.10.2024 року включно, суд зазначає наступне.

З аналізу абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 вбачається, що у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) роботодавець зобов`язаний визначити: розмір підвищення доходу особи у відповідному місяці; суму індексації, що склалася у цьому місяці; та встановити, чи перевищує розмір підвищення доходу суму можливої індексації. У разі якщо розмір підвищення доходу є меншим або дорівнює сумі можливої індексації, особа має право на отримання індексації-різниці.

01.03.2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704, якою було змінено розміри посадових окладів військовослужбовців. Отже, березень 2018 року є місяцем підвищення доходу позивача у розумінні пункту 5 Порядку №1078.

Аналогічний підхід викладений Верховним Судом у постановах від 23.03.2023 року у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 року у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 року у справі №420/11424/21, від 20.04.2023 року у справі №320/8554/21, від 11.05.2023 року у справі №260/6386/21.

Суд зазначає, що для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 необхідно встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року, який визначається як різниця між сумою грошового забезпечення у березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року; суму можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року; а також співвідношення цих величин.

Суд враховує, що у разі якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року є меншим або дорівнює сумі можливої індексації, це є підставою для нарахування та виплати військовослужбовцю індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Відповідач у відзиві зазначає, що підстави для нарахування індексації-різниці відсутні, оскільки розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року перевищив суму можливої індексації.

Разом з тим суд не погоджується з такими доводами відповідача, оскільки відповідачем при визначенні суми можливої індексації у березні 2018 року фактично враховано лише величину приросту індексу споживчих цін за березень 2018 року, тоді як для цілей застосування абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 належить визначати суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, тобто з урахуванням попереднього періоду індексації та відповідного місяця підвищення доходу.

З урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, які відповідач належними та допустимими доказами не спростував, сума індексації-різниці, яка підлягала нарахуванню позивачу з 01.03.2018 року, становить 3942,14 грн щомісячно.

Відповідачем не надано суду доказів здійснення позивачу нарахування та виплати індексації-різниці у вказаному розмірі за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року включно та з 01.01.2024 року по 29.10.2024 року включно.

Суд враховує, що відповідно до абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 2023 рік було зупинено дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Водночас з 01.01.2024 року дію Закону №1282-XII відновлено, а тому правові підстави для нарахування індексації грошового забезпечення, у тому числі індексації-різниці, з цієї дати існували до моменту виключення позивача зі списків особового складу військової частини, тобто до 29.10.2024 року включно.

Доводи відповідача про те, що у 2024 році величина індексу споживчих цін не перевищувала поріг індексації, не спростовують права позивача на індексацію-різницю, оскільки спірна вимога стосується не поточної індексації, що виникає у зв`язку з перевищенням порогу індексації після місяця підвищення доходу, а індексації-різниці, визначеної у місяці підвищення доходу за правилами абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 та такої, що виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів).

Суд також відхиляє посилання відповідача на те, що визначення конкретної суми індексації є виключною компетенцією військової частини, оскільки вказані правовідносини не передбачають дискреції суб`єкта владних повноважень. Нарахування індексації здійснюється за визначеним нормативним алгоритмом, а тому за наявності встановлених судом обставин відповідач зобов`язаний здійснити її нарахування та виплату у належному розмірі.

За таких обставин суд дійшов висновку, що бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року включно та з 01.01.2024 року по 29.10.2024 року включно є протиправною.

З метою ефективного захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення (індексацію-різницю) за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року включно та з 01.01.2024 року по 29.10.2024 року включно в сумі 267811,18 грн, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо позовних вимог в частині перерахунку грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 за період з 29.01.2020 року по 20.05.2023 року, суд зазначає наступне.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №704 передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 у первинній редакції було передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями військовослужбовців визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 пункт 4 постанови №704 було викладено у редакції, згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України №103, яким, зокрема, було внесено зміни до пункту 4 постанови №704.

Отже, з 29.01.2020 року відновлено дію пункту 4 постанови №704 у редакції, яка передбачала визначення посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Водночас пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 року №1774-VIII встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Таким чином, після 29.01.2020 року для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням військовослужбовців за постановою №704 підлягав застосуванню саме прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня відповідного календарного року, а не прожитковий мінімум, встановлений на 01.01.2018 року.

Вказаний правовий висновок відповідає сталій практиці Верховного Суду, зокрема постановам від 02.08.2022 року у справі №440/6017/21, від 31.08.2022 року у справі №120/8603/21-а, від 12.09.2022 року у справі №500/1813/21, від 22.09.2022 року у справі №500/3840/21, від 16.11.2022 року у справі №120/648/22-а, від 15.06.2023 року у справі №380/13603/21.

Судом встановлено, що у період з 29.01.2020 року відповідач при нарахуванні грошового забезпечення позивачу застосовував розрахункову величину прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлену на 01.01.2018 року, що призвело до нарахування посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення у меншому розмірі.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що дії військової частини НОМЕР_2 щодо застосування пункту 4 постанови №704 у редакції, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018 року, при нарахуванні позивачу грошового забезпечення з 29.01.2020 року, є протиправними.

Разом з тим суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №481, яка набрала чинності 20.05.2023 року, пункт 4 постанови №704 викладено у новій редакції, згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт.

Отже, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року включно. У частині вимог за 20.05.2023 року підстави для задоволення відсутні, оскільки з цієї дати набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України №481.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 року становив 2102 грн.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 року становив 2270 грн.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 року становив 2481 грн.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 року становив 2684 грн.

Таким чином, відповідач мав нараховувати та виплачувати позивачу грошове забезпечення за період з 29.01.2020 року по 31.12.2020 року із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2020 року; за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року - із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2021 року; за період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року - із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2022 року; за період з 01.01.2023 року по 19.05.2023 року - із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2023 року.

При цьому перерахунку підлягають не лише посадовий оклад та оклад за військовим званням, а й похідні від них складові грошового забезпечення, зокрема надбавка за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення, розмір яких залежить від посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових місячного грошового забезпечення.

Оскільки місячне грошове забезпечення позивача за 2020, 2021, 2022 роки та за період з 01.01.2023 року по 19.05.2023 року мало бути визначене з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти, то і грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за відповідні роки підлягають перерахунку з урахуванням правильно визначеного розміру місячного грошового забезпечення.

Відповідачем не надано доказів проведення такого перерахунку та виплати позивачу різниці грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про необхідність зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року включно, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з постановою №704, з урахуванням раніше виплачених сум.

Також підлягають задоволенню вимоги про зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022 роки та за 2023 рік, у частині, що обчислювалася із місячного грошового забезпечення, належного позивачу до 20.05.2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо позовних вимог в частині неврахування індексації грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року включно, суд зазначає наступне.

Індексація грошового забезпечення має систематичний щомісячний характер, не є разовою виплатою та за своєю правовою природою є складовою належного військовослужбовцю грошового забезпечення.

Суд зазначає, що індексація грошового забезпечення має систематичний, щомісячний характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня грошового забезпечення внаслідок його знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, тому така індексація має враховуватися у складі грошового забезпечення військовослужбовців.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 було передбачено виплату окремим категоріям військовослужбовців щомісячної додаткової грошової винагороди.

Щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України №889, не є одноразовою виплатою, а належить до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовця.

Оскільки індексація грошового забезпечення має систематичний характер, є складовою грошового забезпечення та підлягала нарахуванню позивачу за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, вона повинна враховуватися у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №889.

Неврахування відповідачем індексації грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті позивачу щомісячної додаткової грошової винагороди призвело до виплати такої винагороди у заниженому розмірі.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року включно було враховано індексацію грошового забезпечення у складі місячного грошового забезпечення.

За таких обставин суд дійшов висновку, що бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року включно, є протиправною.

З метою ефективного захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо позовних вимог в частині не нарахування та невиплати грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 та 2018 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №889, суд зазначає наступне.

Оскільки щомісячна додаткова грошова винагорода за постановою №889 виплачувалася військовослужбовцю щомісячно, мала постійний характер у період її встановлення та була пов`язана з проходженням військової служби, така винагорода за своєю правовою природою є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення.

З урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 10.11.2021 року у справі №825/997/17, щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України №889, має враховуватися при обчисленні виплат, розмір яких визначається із місячного грошового забезпечення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу у 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 та 2018 роках нараховувалися та виплачувалися грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. Водночас відповідач при визначенні розміру таких виплат не врахував у складі місячного грошового забезпечення щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №889.

Оскільки грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань обчислюються виходячи з місячного грошового забезпечення військовослужбовця, а щомісячна додаткова грошова винагорода за постановою №889 є складовою такого місячного грошового забезпечення, неврахування відповідачем зазначеної винагороди призвело до нарахування та виплати позивачу відповідних допомог у заниженому розмірі.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 та 2018 роки були обчислені позивачу з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №889.

За таких обставин суд дійшов висновку, що бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 та 2018 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, є протиправною.

З метою ефективного захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 та 2018 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо позовних вимог в частині неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 та 2024 роки, суд зазначає наступне.

Індексація грошового забезпечення є встановленою законом державною гарантією, має систематичний щомісячний характер та є складовою грошового забезпечення військовослужбовця.

При визначенні розміру грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань має враховуватися місячне грошове забезпечення військовослужбовця у належному розмірі, тобто з урахуванням усіх складових, які мають щомісячний систематичний характер, у тому числі індексації грошового забезпечення.

Судом у межах розгляду цієї справи встановлено наявність у позивача права на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, а також індексації-різниці за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року включно та з 01.01.2024 року по 29.10.2024 року включно.

Вказані суми індексації є складовою належного позивачу грошового забезпечення та підлягають врахуванню при визначенні місячного грошового забезпечення, з якого обчислювалися грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 та 2024 роки.

Неврахування відповідачем індексації грошового забезпечення при обрахунку зазначених виплат призвело до нарахування та виплати позивачу грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у заниженому розмірі.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що при обрахунку позивачу грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 та 2024 роки було враховано індексацію грошового забезпечення у складі місячного грошового забезпечення.

За таких обставин суд дійшов висновку, що бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 та 2024 роки є протиправною.

З метою ефективного захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 та 2024 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо вимог позивача про одночасну компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу.

Відповідно до пункту 2 Порядку №44 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям для відшкодування утриманих сум податку з доходів фізичних осіб з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Згідно з пунктами 3, 4 Порядку №44 виплата грошової компенсації здійснюється установами, організаціями, підприємствами, що утримують військовослужбовців, одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Оскільки суми індексації грошового забезпечення, індексації-різниці, грошового забезпечення, щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, які підлягають донарахуванню позивачу, є виплатами, право на які виникло у зв`язку з проходженням військової служби, відповідач при їх фактичній виплаті зобов`язаний здійснити одночасну компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку №44.

Щодо позовних вимог про зобов`язання військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення та на суму невиплаченого грошового забезпечення, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати.

Статтею 2 зазначеного Закону передбачено, що компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам.

Згідно зі статтею 4 Закону №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Суд зазначає, що на момент розгляду справи спірні суми індексації грошового забезпечення та грошового забезпечення позивачу ще не нараховані та не виплачені, а обов`язок відповідача щодо виплати компенсації втрати частини доходів виникає при фактичній виплаті заборгованості.

Суд зазначає, що право особи на звернення до суду з вимогою про компенсацію втрати частини доходів виникає після звернення до відповідного органу із заявою про виплату такої компенсації та отримання відмови у її виплаті або невирішення такого питання у встановленому порядку.

За таких обставин вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів є передчасними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності спірних дій та бездіяльності у частині ненарахування та невиплати позивачу належних сум грошового забезпечення та пов`язаних із ним виплат.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін, з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року включно та з 01.01.2024 року по 29.10.2024 року включно.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення (індексацію-різницю) за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року включно та з 01.01.2024 року по 29.10.2024 року включно в сумі 267811,18 грн, з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 , які полягають у застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року включно із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої на 01.01.2018 року.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 29.01.2020 року по 31.12.2020 року включно з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704, з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року включно з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704, з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року включно з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704, з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.01.2023 року по 19.05.2023 року включно з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704, з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022 та 2023 роки із розрахунку місячного грошового забезпечення, визначеного відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року включно.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 та 2018 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 та 2018 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 та 2024 роки.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 та 2024 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 04 червня 2026 року.

Суддя Н.А. Полях