Рішення від 03 червня 2026 р. у справі №440/3903/26 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/3903/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Головка А.Б., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа: Міністерство оборони України про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа: Міністерство оборони України , з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 07.04.2026 року, про : - визнання протиправною відмови у звільненні з військової служби на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу"; - зобов`язання повторно розглянути рапорт від 01.12.2025 року про звільнення з військової служби через сімейні обставини підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та прийняти за результатами розгляду в установленому порядку рішення, з обов`язковим врахуванням висновків суду, наведених в мотивувальній частині судового рішення; - зобов`язати звільнити з військової служби підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 01.12.2025 року звернувся по команді до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом з проханням звільнити його з військової служби за сімейними обставинами, а саме: відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Вказує, що він є єдиною особою, яка може здійснювати постійний догляд за своєю матір`ю – ОСОБА_2 , якій встановлено II групу інвалідності, та яка потребує постійного стороннього догляду. У рапорті також зазначав, що його рідна сестра ОСОБА_3 не проживає разом з його матір`ю та на даний час проживає за межами України; сім`я ОСОБА_2 складається лише з неї та її сина ОСОБА_1 . Таким чином, позивач має необхідність у здійсненні постійного догляду за його матір`ю та бажання і законне право звільнитися з військової служби на підставі абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", однак відповідачем протиправно відмовлено у звільненні позивача з військової служби.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/3903/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа: Міністерство оборони України про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

13.04.2026 року від представника Міністерства оборони України надійшли пояснення, в яких він зазначав, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , не займає жодної посади в штаті безпосередньо саме в апараті Міністерства оборони України як юридичної особи; військової служби безпосередньо в Міністерстві оборони України не проходив, а отже, будь-які безпосередні правовідносини з приводу предмету спору у даній справі між позивачем та Міністерством оборони України місця не мали і не мають.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення учасників справи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 на посаді оператора 1 відділення радіорозвідки 1 взводу радіорозвідки роти радіо та радіотехнічної розвідки.

01.12.2025 року ОСОБА_1 звернувся до командира військовій частині НОМЕР_1 з рапортом, у якому просив звільнити його з військової служби за сімейними обставинами, а саме: відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за своєю матір`ю – ОСОБА_2 , якій встановлено II групу інвалідності, та яка потребує постійного стороннього догляду.

До рапорту додані наступні документи: - рапорт (заява) згідно з додатком 22 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (пункт 14.30 розділ ХІV); - копія паспорту громадянина України у формі ІD - картки ОСОБА_1 ; - копія картки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 ; - копія військового квитка серії НОМЕР_2 від 30.08.2022 року ОСОБА_1 ; - копія посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_3 від 23.05.2025 року; оригінал повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00055131919 від 03.12.2025 року; - копія паспорту громадянина України ОСОБА_2 ; - копія картки платника податків ОСОБА_2 ; - витяг з реєстру територіальної громади щодо адреси місця проживання ОСОБА_2 ; - копія пенсійного посвідчення ОСОБА_2 ; - копія витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 91/25/3751/В від 24.10.2025 року, номер рішення № 91/25/3751/Р,виданого відносно ОСОБА_2 ; - копія свідоцтва про смерть ОСОБА_4 серії НОМЕР_4 від 13.08.2025 року; - копія тимчасової посвідки на проживання, виданої ОСОБА_5 імміграційною службою Данії; - копія карти медичного страхування ОСОБА_6 ; - копія заяви ОСОБА_2 від 31.10.2025 року про складання акту обстеження сімейного стану для звільнення військовослужбовця.

За результатами розгляду рапорту Військова частина НОМЕР_1 листом від 11.02.2026 року №430 повідомила ОСОБА_1 про не підтвердження наданими документами сімейних обставин, які є підставою для звільнення з військової служби, та про про відмову у задоволенні його рапорту.

Вважаючи протиправною відмову відповідача у звільненні його з військової служби, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання щодо даних правовідносин передбачені Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон № 2232-XII) .

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно з частиною 2 статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Частиною 3 статті 1 Закону № 2232-XII передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За приписами частин 1, 3 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-ХІІ (надалі - Закон №3543-ХІІ) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

За приписами статті 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Військовий стан в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, затвердженими Законами України, та на даний час військовий стан в Україні триває.

Частиною 4 статті 2 Закону № 2232-XII передбачено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі по тексту - Положення №1153/2008, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.

За приписами пункту 5 Положення №1153/2008 громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.

Згідно з пунктами 6, 7 Положення №1153/2008 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Підстави звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Так, підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Згідно з приписами пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану, зокрема, необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Пунктом 233 Положення №1153/2008 встановлено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

При звільненні військовослужбовця з військової служби за рішенням командування військової частини відповідно до підпункту 1 пункту 35 цього Положення рапорт на звільнення військовослужбовцем не подається. У такому разі командуванням військової частини складається аркуш бесіди з військовослужбовцем за формою, визначеною Міністерством оборони України.

Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 (далі - Інструкція № 170), визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Відповідно до пункту 1.5 Інструкції № 170 для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, у Генеральному штабі Збройних Сил України, Командуванні об`єднаних сил Збройних Сил України, видах Збройних Сил України, окремих родах сил Збройних Сил України, окремих родах військ Збройних Сил України, органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах, організаціях, (далі - військові частини), оформляються: подання (додаток 1), рішення колегіальних органів, утворених і діючих відповідно до законодавчих актів і актів Міністерства оборони України, Резерв кандидатів для просування по службі (додаток 2), План переміщення військовослужбовців на посади номенклатури посад (далі - План переміщення на посади) (додаток 16) на військовослужбовців крім тих, які проходять строкову військову службу, зокрема щодо звільнення з військової служби.

Згідно пункту 5 додатку 19 до Інструкції № 170 через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років); документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин.

Зокрема, підпунктом 26 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції № 170 встановлено, що у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, подаються:

- документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);

- один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

- один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;

- висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді.

Отже, для звільнення з військової служби за наведеною обставиною, військовослужбовець має документально підтвердити сукупну наявність слідуючих обставин: - наявність в одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) статусу особи з інвалідністю І чи ІІ групи; - необхідність здійснювати постійний догляд за такою особою; - відсутність в особи з інвалідністю І чи ІІ групи інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за нею (тобто, інші особи, крім військовослужбовця, які можуть здійснювати постійний догляд особи з інвалідністю І чи ІІ групи, відсутні), або інші члени сім`ї особи з інвалідністю І чи ІІ групи першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду.

Позивач обґрунтовує наявність підстав для звільнення з військової служби необхідністю здійснення постійного догляду за своєю матір`ю, яка є інвалідом ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду, а також вказує на відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть надати такий догляд.

Як слідує з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00055131919 від 03.12.2025 року та копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 .

Відповідно до пунктів 17.1.5, 17.1.6, 17.1.8 пункту 17 витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 91/25/3751/В від 24.10.2025 року (номер рішення 91/25/3751/Р) ОСОБА_2 24.10.20205 року встановлено ІІ групу інвалідності безстроково.

Рішення щодо визначення потреби в постійному сторонньому догляді: так (пункт 17.1.3 рішення 91/25/3751/Р.

Згідно висновку лікарсько - консультативної комісії КП "Семенівський центр ПМСД" № 104 від 16.03.2026 року ОСОБА_2 за станом здоровся потребує постійного стороннього догляду.

Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 підтверджується, що батько ОСОБА_1 - ОСОБА_4 помер - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як слідує з витягу з Реєстру територіальної громади від 21.08.2025 року місце проживання ОСОБА_2 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно витягу з Реєстру територіальної громади від 16.03.2026 року місце проживання ОСОБА_7 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

За змістом правової оцінки стосовно рапорту ОСОБА_1 фактичною підставою для відмови позивачу у звільненні з військової служби відповідач вказує наступне: - копії наданих документів нотаріально не засвідчені; - відсутні копії свідоцтв про народження ОСОБА_1 і ОСОБА_8 ; - відсутній акт обстеження сімейного стану військовослужбовця, який повинен бути затверджений керівником відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки; - витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, виданого КНП "Миргородська лікарня інтенсивного лікування "Миргородського міської ради" номер витягу № 91/25/3751/В від 24.10.2025 року (номер рішення 91/25/3751/Р) не верифікується - направлено лист запит до КНП "Миргородська лікарня інтенсивного лікування "Миргородського міської ради" про підтвердження рішення.

З цього приводу суд зазначає, що копії документі, які додавалися до рапорту позивача від 01.12.2025 року були посвідчені секретарем виконавчого комітету Оболонської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області ОСОБА_9 .

За приписами статті 1 Закону України "Про нотаріат" у сільських населених пунктах нотаріальні дії, передбачені статтею 37 цього Закону, вчиняються уповноваженими на це посадовими особами органів місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 37 Закону України "Про нотаріат" у сільських населених пунктах уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють такі нотаріальні дії: засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них.

Відповідно до статті 75 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси, посадові особи органів місцевого самоврядування та посадові особи консульських установ України, які вчиняють нотаріальні дії, засвідчують вірність копій документів, виданих юридичними особами, за умови що ці документи не суперечать закону, мають юридичне значення і засвідчення вірності їх копій не заборонено законом.

Враховуючи викладене, копії документів, які додавалися до рапорту позивача про звільнення з військової служби через сімейні обставини від 01.12.2025 року були засвідчені належним чином.

Також, на підтвердження своїх родинних зв`язків з ОСОБА_2 позивачем був наданий витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00055131919 від 03.12.2025 року.

Згідно з пунктом 14.30 Інструкції № 170 встановлено, що під час дії особливого періоду, періоду проведення мобілізації та дії воєнного стану, за наявності підстав для звільнення з військової служби через сімейні обставини або інших поважних причин, визначених абзацами дванадцятим, чотирнадцятим, п`ятнадцятим пункту 2 та абзацами тринадцятим, чотирнадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", військовослужбовець особисто, за підпорядкованістю, подає на ім`я командира (начальника) військової частини або керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання/перебування особи, за якою здійснює або здійснюватиме постійний догляд, рапорт (заяву) за формою, визначеною у додатку 22 до цієї Інструкції. До рапорту (заяви) додаються документи, що підтверджують право на звільнення (зазначені в підпунктах 22, 25-28 пункту 5 додатку 19 до цієї Інструкції), або копії таких документів, засвідчених в установленому порядку.

Після подання військовослужбовцем рапорту (додаток 22 до цієї Інструкції), командир (начальник) військової частини з урахуванням вимог, визначених Порядком організації роботи з рапортами військовослужбовців, зобов`язаний надіслати у триденний строк з дня отримання такого рапорту до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зазначеному у рапорті, запит на перевірку його сімейного стану.

Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, протягом одного календарного дня після одержання заяви військовослужбовця або запиту від військової частини про перевірку сімейного стану військовослужбовця призначає комісію.

Під час своєї роботи комісія з перевірки сімейного стану військовослужбовця: вивчає отримані заяву (запит) та підтвердні документи; відвідує задеклароване/зареєстроване місце проживання/перебування особи, за якою військовослужбовець здійснює або здійснюватиме постійний догляд; перевіряє відомості щодо наявності/відсутності інших членів сім`ї, які здійснюють або можуть здійснювати постійний догляд за особою, зазначеною у заяві або запиті, зокрема інформацію щодо наявних прийнятих структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, міських державних адміністрацій, виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі утворення) рад рішень про надання соціальних послуг з догляду за такою особою; використовує відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну; за потреби, готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання необхідної інформації або використовує інформацію з публічних електронних ресурсів.

Комісія зобов`язана провести перевірку сімейного стану військовослужбовця та особи, за якою військовослужбовець здійснює або здійснюватиме постійний догляд протягом десяти календарних днів з дати надходження заяви або запиту, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запит до органів державної влади, інших державних органів.

У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісії не пізніше ніж на п`ятнадцятий день з дати реєстрації заяви або запиту, комісія приймає рішення на підставі поданих заявником документів та отриманих відомостей з реєстрів, баз даних та публічних електронних ресурсів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в акті перевірки сімейного стану.

За результатами перевірки комісія складає акт перевірки сімейного стану військовослужбовця за формою, визначеною у додатку 23 до цієї Інструкції, який не пізніше п`яти календарних днів з дати його складання надсилає командиру (начальнику) військової частини, який надіслав запит, а також військовослужбовцю.

Акт перевірки сімейного стану військовослужбовця складається у трьох примірниках, один з яких зберігається у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Абзацом 17 пункту 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі Положення № 154), встановлено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: перевіряють за зверненням командира військової частини або за заявою родичів (за наявності підстав) сімейний стан військовослужбовця.

Отже, наведеними нормами матеріального права передбачено певний алгоритм дій командира військової частини у зв`язку надходженням рапорту про звільнення з військової служби за сімейними обставинами з метою перевірки сімейного стану військовослужбовця.

Зокрема, командир військової частини зобов`язаний надіслати у триденний строк до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання сім`ї військовослужбовця запит для перевірки його сімейного стану, а територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, одержавши документи від командира військової частини, призначає комісію, яка перевіряє в десятиденний строк сімейний стан родичів військовослужбовця. За результатами перевірки складається акт обстеження за формою, визначеною у додатку 23 Інструкції № 170, який надсилається командиру військової частини, а також військовослужбовцю.

Відтак, саме на командира військової частини покладено обов`язок направити запит для перевірки сімейного стану військовослужбовця до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а після отримання акту обстеження - прийняти рішення за наслідками розгляду рапорту військовослужбовця.

Законодавством передбачено обов`язок територіального центру комплектування та соціальної підтримки обстежити сімейний стан військовослужбовця, за результатами якого видати відповідний акт з інформацією про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд за особами, що його потребують.

Суд звертає увагу, що позивач надав відповідачу наявні в нього документи, в тому числі документи, що підтверджують неможливість інших членів сім`ї здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю ІІ групи, а також заяву згідно з додатком 22 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (пункт 14.30 розділ ХІV).

При цьому, відповідач не вживав належних заходів для перевірки сімейного стану військовослужбовця.

За таких обставин слід дійти висновку, що відсутність акту перевірки сімейного стану військовослужбовця як підстава для відмови у задоволенні рапорту про звільнення позивача з військової служби є протиправно, оскільки причиною відсутності вказаного документа є протиправна бездіяльність самого відповідача.

Доказів на підтвердження недостовірності відомостей, зазначених у рішенні експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи витяг № 91/25/3751/В від 24.10.2025 року (номер рішення 91/25/3751/Р) , відповідачем суду не надано, матеріали справи не містять.

Крім того, як слідує з матеріалів справи ОСОБА_2 також має ще доньку ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З цього приводу суд вважає за доцільне зазначити, що ОСОБА_10 перебуває за кордоном та проживає у Королівстві Данії; документована тимчасовою посвідкою на проживання НОМЕР_7 від 18.03.2025 року.

Згідно листа Державної прикордонної служби України № 04.4.2/А-12694/13388 від 27.03.2026 року ОСОБА_10 16.08.2025 року перетнула кордон Україна - Польща в напрямку республіки Польща та з тієї дати до України не поверталася.

Згідно листа від 17.12.2025 року ОСОБА_10 повідомляє, що не здійснює та не може здійснювати постійний догляд за своєю матір`ю ОСОБА_2 у зв`язку з проживанням за кордоном (Королівство Данія).

Абзацами першим, третім частини другої статті 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Згідно з пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 у справі №5-рп/99, до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.

Як встановлено частиною четвертою статті 3 Сімейного кодексу України, сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Поняття "постійний догляд" передбачає не епізодичну чи матеріальну допомогу, а щоденну, безпосередню фізичну участь у житті особи, яка потребує догляду, допомогу у самообслуговуванні, забезпеченні її життєвих потреб та безпеки.

Здійснення такого догляду особою, яка на постійній основі проживає за кордоном, є об`єктивно неможливим.

Верховний Суд у постанові від 27.02.2025 у справі №380/16966/24 зазначив, що при вирішенні питання про звільнення необхідно враховувати не лише формальну фізичну наявність інших родичів, але й їхню реальну здатність здійснювати догляд. Зокрема, поняття "відсутність іншого члена сім`ї" охоплює не тільки випадки, коли такого родича немає фізично, а й коли він є, але не може виконувати обов`язки з догляду через об`єктивні обставини. Таким чином, наявність інших дорослих дітей, які не можуть піклуватися про родича за станом здоров`я, місцем перебування чи службою, не є перешкодою для звільнення відповідного військовослужбовця. Відмова у звільненні за таких обставин порушує принципи соціального захисту і пріоритет права особи з інвалідністю на належний догляд.

Верховний Суд підсумував, що у випадку відсутності іншої особи, здатної здійснювати опіку, звільнення одного з військових для забезпечення догляду є правомірним та соціально справедливим рішенням. Критично важливо не формальне існування інших родичів, а наявність сукупності умов: документально підтверджена потреба у постійному догляді (інвалідність I чи II групи або висновок ЛКК/МСЕК) та відсутність іншої особи, здатної фактично та постійно такий догляд забезпечувати.

За викладених обставин та враховуючи вищевказану позицію Верховного Суду, при прийнятті рішення у цій справі суд враховує, що формальна наявність у ОСОБА_2 іншої повнолітньої дитини - доньки ОСОБА_10 , яка об`єктивно не може виконувати обов`язки з догляду за матір`ю через проживання за кордоном, не повинна бути перешкодою для звільнення позивача, як військовослужбовця, з військової служби, якщо він фактично є єдиною особою, здатною такий догляд забезпечити.

Таким чином, оскільки у спірному випадку позивач, звертаючись до відповідача із рапортом про звільнення з військової служби, надав усі належні документи зі свого боку, суд доходить висновку про обґрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправною відмови військової частини НОМЕР_1 у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Щодо іншої частини позовних вимог суд зазначає наступне.

Адміністративний суд, перевіряючи правомірність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Під дискреційними повноваженнями розуміють такі повноваження, які надають певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Згідно з частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної норми, у разі, якщо суб`єктом владних повноважень на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Процедура розгляду рапорту про звільнення зі служби врегульована законодавством та передбачає вчинення певних дій, зокрема підготовку, подання, перевірку документів, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, уточнення даних про проходження особою військової служби, документальне підтвердження періодів служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проведення розрахунку вислуги років військової служби.

Враховуючи вищевикладене, оскільки в даному випадку відповідач належним чином не перевірив надані до рапорту позивача про звільнення з військової служби документи, не надавши їм належної правової оцінки, та враховуючи те, що компетентним органом - територіальним центром комплектування та соціальної підтримки не проводилась перевірка сімейного стану військовослужбовця, а також те, що суд не може перебирати на себе такі повноваження, суд вважає, що в даному випадку належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 01.12.2025 року про звільнення з військової служби на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ), третя особа: Міністерство оборони України (м. Київ, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 01.12.2025 року про звільнення з військової служби на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А.Б. Головко