Рішення від 03 червня 2026 р. у справі №420/8397/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/8397/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., за участю секретаря судового засідання Грабової Т.П., позивач – не з`явився, представника відповідача Болтушенка А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАНН." до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАНН." звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Одеської митниці, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №500580/2026/000060/1 від 02.03.2026;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA500580/2026/000073 від 03.03.2026.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що документи, подані для митного оформлення товару за ціною контракту, відповідають вимогам ст. 53 Митного Кодексу України, є належними та допустимими та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей та їх данні піддаються обчисленню, що свідчить про неправомірність висновків митного органу про наявність будь-яких розбіжностей, а визначення митним органом митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства. Підстави для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товару були відсутні. Подані Позивачем документи містять всі необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованих товарів, відомості щодо ціни та не містять розбіжностей. Відповідачем не було проведено консультацію між декларантом та митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості. Відповідачем неправомірно застосовано другорядний (резервний) метод визначення митної вартості товарів. У зв`язку із прийняттям оскаржуваних рішень про коригування та картки відмови, на Позивача було покладено додаткові фінансові зобов`язання у вигляді митних і інших пов`язаних платежів, що призвело до порушення майнових прав Позивача, які підлягають захист з огляду на наступні обставини.

Від Одеської митниці надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечує щодо задоволення позовних вимог. Представник стверджує, що під час проведення контролю правильності визначення митної вартості товару було детально вивчено договір купівлі-продажу та інші документи подані декларантом для здійснення митного оформлення. Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митними деклараціями містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. За результатами проведеної консультації, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу. Таким чином, митниця вважає, що позов щодо скасування рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та не містить підстав для скасування рішення митного органу.

Ухвалою від 30.03.2026 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 20.04.2026 року відмовлено у задоволенні заяви представника Одеської митниці про розгляд справи № 420/8397/26 в порядку загального позовного провадження. Вирішено здійснювати подальший розгляд адміністративної справи № 420/8397/26 за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Викликано сторони у судове засідання на 13 травня 2026 року на 10:00 год.

Судове засідання, призначене на 13 травня 2026 року на 10:00 год., у зв`язку з першою неявкою позивача відкладене на 25 травня 2026 року на 10:30 год.

У судове засідання, призначене на 25.05.2026 року на 10:30 год., представник позивача не з`явився, 22.05.2026 року подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника позивача, заявлений позов підтримав повністю. Суд ухвалив про розгляд справи за відсутності позивача.

Представник Одеської митниці у судовому засіданні 25.05.2026 року заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві, просив у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши надані сторонами докази, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що 25.09.2024 р. між компанією Alltag und Geratetechnik AG (Продавець) та ТОВ "ДАНН." (Покупець) укладено договір поставки № AUG-00D/12, за умовами якого Продавець зобов`язується передати у зумовлені строки Продавцю Товар та документи, що відносяться до нього, а Покупець зобов`язується прийняти такий товар і сплатити Продавцю за нього обумовлену грошову суму. Товар, що поставляється за цим Договором - засоби наземного транспорту і пов`язані з транспортом пристрої, запчастини та обладнання, супутні деталі, інструменти та інше приладдя. Сторони можуть домовитися про постачання інших категорій товарів за цим Договором (п.1.1 договору).

Пунктом 1.3 договору встановлено, що Продавець може передати обов`язок відправки товару за цим договором третій особі, яка не є стороною цього Договору (далі - Вантажовідправник). Найменування Вантажовідправника повинне бути зазначене в Специфікації.

Детальний опис товару, що поставляється, його кількість, строки, ціна та умови поставки визначаються Сторонами у відповідних Специфікаціях (п.1.4 договору).

Згідно п.2.1 договору Сторони погоджують та визначають умови та строки поставки Товару у Специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п.2.2 договору якщо інше не передбачено Специфікацією, на кожну відвантажену партію Товару Продавець повинен надати: повний комплект товарно-транспортних документів (коносаментів, СМR, тощо відповідно до умов поставки); оригінал інвойсу на відповідну партію товару; пакувальний лист.

За приписами п.4.2 договору оплата за цим Договором здійснюється за кожну поставку Товару в порядку, визначеному Специфікацією.

Сторонами було погоджено поставку товару на територію України згідно специфікації №54207 від 13.02.2026 до Договору.

На виконання умов договору компанія Alltag und Geratetechnik AG поставила ТОВ "ДАНН." Товар зазначений у специфікації №54207 від 13.02.2026.

З метою митного оформлення, Позивачем подано до Одеської митниці митну декларацію ІМ 40 ДЕ 26UA500580002048U9, в якій було визначено для митного оформлення товар № 1-106 загальною вартістю 30 132.47 дол. США (графа 22).

Позивач вищезазначені товари № 1-106 визначив митною вартістю – по першому (основному) методу (за ціною інвойсу по договору) (графи 42 і 43).

Разом з митною декларацією Позивачем до митного органу були подані документи (графа 44), а саме:

0271 – пакувальний лист (Packing List) № 259/02/2026 від 13.02.2026;

0380 – рахунок – фактура (інвойс) (Commercial Invoice) № 259/02/2026 від 13.02.2026;

0705 – коносамент (Bill of Lading) № BW25120097 від 07.12.2025;

0730 - автотранспортна накладна (Road consignment note) № 54207 від 16.02.2026;

0862 - декларація про походження товару (Declaration of origin) - інвойс №259/02/2026 від 13.02.2026;

1001 - Статус особи, яка подає митну декларацію № 2;

m4100 – договір поставки № AUG - 00D/12 від 25.09.2024;

4103 – специфікація № 54207 від 13.02.2026 до договору поставки № AUG - 00D/12 від 25.09.2024;

m4103 - додаткова угода № 1 від 28.11.2024 до договору поставки № AUG - 00D/12 від 25.09.2024;

m4103 - додаткова угода № 2 від 12.12.2024 до договору поставки № AUG - 00D/12 від 25.09.2024;

m4103 - додаткова угода № 3 від 20.01.2025 до договору поставки № AUG - 00D/12 від 25.09.2024;

m4103 - додаткова угода № 4 від 12.03.2025 до договору поставки № AUG - 00D/12 від 25.09.2024;

4103 - додаткова угода № 8 від 04.08.2025 до договору поставки № AUG - 00D/12 від 25.09.2024;

4103 - додаткова угода № 10 від 18.02.2025 до договору поставки № AUG - 00D/12 від 25.09.2024;

m4207 – договір про надання послуг митного брокера № ТЕ 19042025/1 від 19.04.2025, де «m» – означає, що документ надавався при першому митному оформленні і не надається кожного разу.

На вимогу Одеської митниці про надання додаткових документів, Позивачем були надані прайс б/н від 12.02.2026, експертне дослідження № 111/26 від 20.02.2026, експортна декларація №516720251207541879 вiд 07.12.2025 і комерційна пропозиція продавця , що підтверджується листом № 54207/1 від 02.03.2026.

Після надання основних та додаткових документів, Позивач просив прийняти визначену у митній декларації № 26UA500580002048U9 вартість товару, що підтверджується листом №54207/1 від 02.03.2026.

02.03.2026 Відповідачем було винесено картку відмови № UA500580/2026/000073 в митному оформленні (випуску) товарів з таких причин: Згідно ч.6 ст.54 МКУ та ч.2 ст.58 МКУ заявлену декларантом митну вартість товару митним органом не може бути визнано за ціною угоди внаслідок: виявлених розбіжностей; не надання відповідно п.2 ч.2 ст.52 митному органу достовірних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; не підтвердження заявленої декларантом митної вартості шляхом надання додаткових документів. Згідно ст.55 МКУ від 13.03.2012р. №4495-VI винесено рішення про коригування митної вартості від 02.03.2026 UA500580/2026/000060/1. Рішення про відмову у митному оформленні UA500580/2026/000073 може бути оскаржено в порядку, визначеному главою 4 МКУ. Декларанту роз`яснено право відповідно у п.3 ст.52, ст.55 МКУ щодо випуску товару у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу X МКУ; у главі 4 МКУ щодо оскарження рішення про коригування митної вартості у митному органі вищого рівня або у суді.

Також, 02.03.2026 Відповідач прийняв Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500580/2026/000060/1, в якому зазначив, що вартість товару слід визначати відповідно до ст. 64 Митного кодексу України. Прийняття такого рішення відповідач обґрунтував в графі 33 Рішення наступним.

Оцінювана партія товару декларується на підставі посередницького контракту із заявленим продавцем товарів Done Switzerland AG (Швейцарія), відправник і виробник GUANGZHOU TAIYI ENTERPRISE DEVELOPMENT CO.,LTD (Китай) торговельна марка TATA AGRO MOTO. Згідно п.1.4, п.3.1 та п.3.2 зовнішньоекономічного контракту AUG - 00D/12 від 25.09.2024 детальний опис, асортимент та якість товарів визначаються сторонами у відповідних специфікаціях, які є невід`ємною частиною контракту згідно п.2.1, 3.1 контракту. Водночас, у специфікації №54207, згідно якої сформована оцінювана партія товарів, - відсутня інформація щодо виробника, торговельної марки, детального опису, якості товарів та артикулів, - що не відповідає вимогам п.2 ч.2 статті 52 МКУ в частині подання митному органу об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно вимог 1.3 контракту AUG - 00D/12 від 25.09.2024 продавець може передати обов`язки відправки товару за цим договором третій особі, яка не є стороною Договору (далі - Вантажовідправник). Найменування Вантажовідправника відсутнє у Специфікації №54207 від 13.02.2026.

Технічну документацію щодо якості товару, передбачену п.3.3 контракту, яка впливає на заявлену митну вартість,- не подано до митного оформлення.

Перелік товарів згідно Специфікації №54207 від 13.02.2026 як невід`ємної частини контракту згідно п.1.2 та 3.1,- наведений виключно українською мовою, що не відповідає вимогам пункту 8.8 угоди.

У наданому комерційному рахунку №259/02/2026 від 13.02.2026 відсутнє посилання на специфікацію №54207 від 13.02.2026 як невід`ємну частину контракту відповідно до якої сформована партія товарів.

Заявлені у графі 31 та електронному інвойсі ЕМД від 25.02.2026 №26UA500580002048U9 відомості про виробника товару GUANGZHOU TAIYI ENTERPRISE DEVELOPMENT CO.,LTD (Китай) не 4 підтверджуються основними товаросупровідними документами та фотографіями, здійсненими під час митного огляду товару, що ставить під сумнів заявлення таких відомостей.

Основні документи, що підтверджують митну вартість, згідно переліку у ч.2 ст.53 МКУ: контракт, специфікація, інвойс,- не містять відомостей щодо заявленого виробника та торговельної марки. Зазначене може свідчити про недостовірність декларування відомостей про товар, які, в свою чергу, мають безпосередній вплив на формування ціни такого товару та визначення його митної вартості.

Згідно наданого коносаменту оцінювана партія товару завантажена на борт судна 07.12.2025 у китайському порту NANSHA. На момент відвантаження товару 07.12.2025, товар ще не був проданий ТОВ "ДАНН." (специфікація №54207 та інвойс 259/02/2026 датовані пізніше - 13.02.2026). При цьому, номер контейнеру MRSU4488841, зазначений у коносаменті від 07.12.2025 - міститься у пакувальному листі від 13.02.2026 №259/02/2026.

У наданому коносаменті наявні відомості щодо його місця видачі - SHENZHEN (Китай), але при цьому зазначено маршрут прямування товару NANSHA(Китай) – Constanta (Румунія), фрахт передплачений до порту Constanta (Румунія). Зазначене свідчить про наявність додаткових домовленостей, посередницьких операцій, комплекту транспортних договорів та інших учасників в ланцюгу поставки, які не заявлені до митного оформлення. Отже, декларантом не забезпечено надання митному органу відповідно до п.2 ч.2 ст.52 МКУ достовірних відомостей про визначення митної вартості товару, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних.

Щодо умов поставки. Заявлені комерційні умови поставки DPU Чернівці, що означає Продавець доставляє товар у зазначене місце призначення та розвантажує його. Водночас, у наданому коносаменті наявні відомості щодо порту відвантаження NANSHA (Китай), порту розвантаження Constanta (Румунія) та порту доставки Constanta (Румунія). Зазначене не відповідає узгодженим та заявленим умовам поставки щодо поіменованого місця доставки та передоплати вартості фрахту.

Відповідно до відомостей коносаменту BW25120097 та міжнародної автомобільної накладної CMR №54207 за маршрутом доставки оцінюваних товарів NANSHA (Китай) – Constanta (Румунія) – Чернівці(Україна), здійснено перевантаження контейнеру з вантажем у порту Constanta (Румунія) з морського судна на автомобільний транспорт української транспортної кампанії ТОВ «ОМ – Транс-сервіс», що свідчить про наявність витрат на обробку, навантажувально - розвантажувальні роботи, портове обслуговування, можливе зберігання в порту Constanta (Румунія) та витрати експедиторських та логістичних компаній. При цьому, здійснити перевірку відомостей про включення зазначених витрат до заявленої митної вартості товарів згідно наданих документів (вантаж відправлено раніше операції з продажу ТОВ "ДАНН."), здійснити перевірку числового значення складових митної вартості, зазначених у ч.10 ст.58 МКУ,- митний орган не має можливості.

Крім того, відомості про передплачений фрахт у порту призначення свідчить, що вартість фрахту підлягає сплаті вантажоодержувачем по прибуттю 5 вантажу в порт призначення Constanta (Румунія). Зазначене може свідчити про ризик декларування не всіх складових митної вартості товарів відповідно до ч.10 ст. 58 МКУ. Таким чином, заявлені умови поставки документально не підтверджуються поданими до митного оформлення транспортними документами. Відповідно до п.6 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, додаються такі складові митної вартості, як витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України.

Наразі, Декларантом у повній мірі документально не підтверджено включення до ціни, що фактично сплачена за оцінювані товар, всіх складових митної вартості, зокрема визначених пунктами 5, 6 частини десятої статті 58 Кодексу. Якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до положень частини другої ст.53 МКУ, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно умов пункту 4 Специфікації №54207 від 13.02.2026 «Оплата товару здійснюється Покупцем не пізніше 45 днів після отримання товару». Враховуючи, що отримання українським перевізником товару згідно CMR №54207 в порту Constanta 16.02.2026 заявлений рівень вартості не обчислюється як ціна, що фактично сплачена.

Окрім цього, митну декларацію країни відправлення із відомостями щодо вартості, асортименту товарів, вагових характеристик, їх кількості, умов поставки, даних щодо відправника, отримувача, реквізитів договору (інвойсу), коносаменту, що документально підтверджують факт експорту товарів декларантом не подано до митного оформлення.

Таким чином, зазначається у спірному рішенні, виникли достатні підстави вважати, що в наданих документах зазначені помилкові або недостовірні відомості щодо складових митної вартості, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та потребують уточнення. Згідно ч.5 ст.54 МКУ митний орган має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Згідно ч.2 ст.52 МКУ декларант зобов`язаний подавати органу митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів Позивач 02.03.2026 року подав нову митну декларацію ІМ 40 ДЕ 26UA500580002333U0, в якій зазначено, що митна вартість товарів № 1-106 (графи 32) визначена декларантом із застосуванням першого (основного) методу (за ціною інвойсу по договору) (графи 43 до товару № 1-106), а митним органом із застосування 6-го (резервного) методу визначення митної вартості (графи 43 до товару № 1-106), визначивши в графах 47 цієї декларації, митні платежі різницю між сумами платежів за видами:

(020): 343 176.29 грн.

(023): 14 040.39 грн.

(028): 1 626 812.07 грн.

Отже, різниця платежів за видами: 020; 028 - складає: 343 176.29 + 14 040.39 + 1 626 812.07 = 1 984 028,75 грн

Позивач вважає рішення Одеської митниці про коригування вартості товарів № UA500580/2026/000060/1 від 02.03.2026 та картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500580/2026/000073 від 03.03.2026 прийнятими в порушення норм чинного законодавства та за їх скасуванням звернувся до суду.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить наступного.

Статтею 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.ч.4, 5 ст.58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

У відповідності до ч.3 ст.318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 1 статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

При декларуванні товарів позивач визначив їх митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсів та інших документів постачальника.

Згідно ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з ч.2 ст.53 МК України, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, ст.58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Разом з тим, відповідно до вимог ст.57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Тобто, відповідно до норм Митного кодексу України митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Відповідно до ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також згідно ч.6 ст.53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митного органу є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, підставою для його прийняття стало встановлення відповідачем тієї обставини, що надані позивачем документи містять розбіжності.

Стосовно доводів відповідача про відсутність у специфікації № 54207 інформації щодо виробника, торговельної марки, якісних характеристик та артикулів, то суд зауважує, що відповідно до п.1.4 договору поставки від 25.09.2024 р. № AUG-00D/12 у Специфікації зазначаються детальний опис товару, що поставляється, його кількість, строки, ціна та умови поставки. Тобто, умовами договору поставки не передбачено відображення у Специфікації виробника, торговельної марки, якісних характеристик та артикулів.

Зазначені відомості вказано у ІМ 40 ДЕ 26UA500580002048U9, а саме: торговельна марка - TATA AGRO MOTO, YВХ, країна виробництва - CN, виробники - GUANGZHOU TAIYI ENTERPRISE DEVELOPMENT CO., LTD.

Крім того, опис товару (в тому числі виробника і торговельної марки) зазначено продавцем у пакувальному листі від 13.02.2026 р. № 259/0/2026 та інвойсі №259/02/2026 від 13.02.2026, який надавався митному органу. Отже, вказані зауваження суд не бере до уваги, оскільки вони не можуть слугувати підставою для коригування митної вартості товару.

Суд відхиляє твердження відповідача про відсутність у комерційному рахунку № 259/02/2026 посилання на специфікацію № 54207, так як чинним законодавством України не передбачено обов`язкових вимог до форми та змісту комерційного рахунку-фактури, оскільки цей документ є документом довільної форми. Законодавство також не вимагає обов`язкового зазначення у комерційному рахунку посилання на специфікацію. Між тим, у наданому до митного оформлення інвойсі від 13.02.2026 р. № 259/02/2026 міститься пряме посилання на договір поставки від 25.09.2024 р. № AUG-00D/12, що є достатнім для ідентифікації зовнішньоекономічної операції та підтвердження її змісту. Суд зауважує, що відповідачем не надано жодного обґрунтування, яким чином відсутність в інвойсі посилання на специфікацію впливає на правильність визначення митної вартості товару. Враховуючи викладене, наведений аргумент митного органу суд вважає формальним, таким, що не має правового обгрунтування і не може бути підставою для коригування митної вартості.

Стосовно доводів відповідача про наявність додаткових витрат, пов`язаних з перевантаженням товару, то суд зауважує, що відповідно до умов поставки DPU (Delivered at Place Unloaded) згідно правил Інкотермс, продавець несе всі витрати та ризики до моменту доставки та розвантаження товару в місці призначення. Умови поставки DPU не вимагають, щоб усі етапи транспортування були відображені в одному транспортному документі, особливо коли доставка здійснюється мультимодально, із залученням декількох перевізників, етапів переміщення. Умови DPU передбачають повне покриття витрат на доставку до місця розвантаження продавцем. Витрати, що виникають у проміжних логістичних пунктах, є частиною зобов`язань продавця за договором і враховані у вартості товару. Факт перевантаження в порту Constanta та подальше переміщення в Україну автотранспортом жодним чином не суперечить умовам поставки DPU, оскільки доставку здійснено до погодженого місця з розвантаженням, а витрати включено у договірну вартість.

Суд не бере до уваги посилання митного органу на те, що відомості про виробника не підтверджуються товаросупровідними документами або фотографіями під час огляду, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ обов`язковими документами для підтвердження митної вартості являються контракт, інвойс, транспортні документи та інші документи, що містять числові значення складових митної вартості. Закон не встановлює обов`язку зазначення виробника або торговельної марки саме у контракті чи інвойсі як передумови застосування методу визначення вартості за ціною договору.

Визначальним є підтвердження ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті, та її числових складових.

Митним органом не доведено, що зазначення конкретного виробника впливає на числове значення заявленої митної вартості або що фактична ціна товару є іншою, ніж задекларована. Факт відсутності виробника у тексті контракту чи інвойсу не свідчить про недостовірність ціни. Фотографії товару під час огляду не можуть однозначно підтверджувати або спростовувати виробника без проведення спеціального товарознавчого чи технічного дослідження. Відсутність маркування на упаковці або продукції не означає автоматично, що заявлений виробник є іншим. Крім того, митний орган не встановив наявності іншого виробника або іншої торговельної марки, які б обумовлювали інший рівень ціни. Висновок про можливий вплив виробника на формування вартості носить припущення і не підкріплений аналізом ідентичних або подібних товарів відповідно до ст.59– 60 МКУ.

Таким чином, відсутність у комерційних документах окремого зазначення виробника або торговельної марки не спростовує достовірність заявленої ціни договору, не впливає на числові значення складових митної вартості та не може бути самостійною підставою для відмови у застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору відповідно до ст.58 МКУ.

Крім того, суд зазначає, що опис товару (в тому числі виробника і торговельної марки) зазначено продавцем у пакувальному листі від 13.02.2026 р. № 259/0/2026 та інвойсі №259/02/2026 від 13.02.2026, який надавався митному органу.

Суд зауважує, що відсутність у специфікації № 54207 окремих відомостей про виробника, торговельну марку, артикули чи розширений опис товару не свідчить про порушення вимог п. 2 ч. 2 ст. 52 МКУ та не впливає на можливість застосування методу визначення митної вартості за ціною договору. Відповідно до зазначеної норми декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Ключовим є підтвердження числових значень складових митної вартості - ціни, кількості, ваги, умов поставки та інших фінансових показників. Специфікація та інвойс містять ідентифікаційні ознаки товару, його кількісні показники і вартість, що дозволяє здійснити розрахунок митної вартості. Законодавство не встановлює обов`язку обов`язкового зазначення в специфікації повного переліку технічних характеристик або артикулів, якщо вони не впливають на ціну товару.

Щодо зауваження митного органу про відсутність у специфікації найменування вантажовідправника, слід зазначити, що пункт 1.3 контракту передбачає можливість залучення продавцем третьої особи для виконання функції відправки товару. Однак, така умова не змінює сторони договору купівлі-продажу і не впливає на формування ціни. Документ сформований в системі Вантажовідправник являється логістичним учасником перевезення, а не стороною зовнішньоекономічної операції, що визначає митну вартість. Законодавство не містить вимоги щодо обов`язкового зазначення вантажовідправника саме у специфікації як документа, що підтверджує митну вартість.

Крім того, посилання митного органу на неподання технічної документації щодо якості товару, передбаченої п. 3.3 контракту, як на підставу для сумнівів у заявленій митній вартості, спростовуються наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ технічна документація (сертифікати якості, паспорти безпеки тощо) не належить до обов`язкового переліку документів, що підтверджують митну вартість за методом ціни договору. Такі документи можуть подаватися за наявності або на вимогу митного органу, якщо вони безпосередньо впливають на числові значення складових митної вартості. Митна вартість визначається, виходячи з ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, та складових, передбачених ч. 10 ст. 58 МКУ.

Технічні характеристики або документи про якість самі по собі не є елементами митної вартості і не впливають на її числове значення, якщо митним органом не доведено, що конкретні параметри товару обумовлюють інший рівень ціни. У даному випадку митним органом не наведено доказів того, що відсутність технічної документації призвела до заниження ціни або викривлення складових митної вартості.

Положення контракту щодо технічної документації регулюють взаємовідносини сторін договору, вказують на необхідність відповідності товару вимогам та стандартам, однак не встановлюють обов`язку її надання і не змінюють імперативних норм МКУ щодо переліку документів, необхідних для підтвердження митної вартості.

Окремо суд зазначає, що посилання митного органу на невідповідність мови специфікації умовам пункту 8.8 контракту не може бути підставою для невизнання митної вартості або для відмови у застосуванні методу ціни договору.

Питання мови документа є питанням дотримання внутрішніх договірних умов між сторонами контракту та не впливає на числові значення складових митної вартості. Митний кодекс України не містить вимоги щодо обов`язковості складання специфікації певною мовою для цілей підтвердження митної вартості, якщо її зміст дозволяє ідентифікувати товар, кількість та вартість. Більше того, надання специфікації українською мовою не створює жодних перешкод для здійснення митного контролю, оскільки саме українська є державною мовою і мовою митного оформлення. Митним органом не доведено, що мова оформлення специфікації має наслідком викривлення ціни, кількісних показників або інших елементів, які впливають на розрахунок митної вартості відповідно до ст. 58 МКУ.

Навіть якщо контрактом передбачено іншу мовну редакцію документів, це є питанням взаємовідносин сторін договору і не може тлумачитися як подання недостовірних відомостей у розумінні п. 2 ч. 2 ст. 52 МКУ. Формальна невідповідність мови договірній умові не спростовує достовірність заявленої ціни та не є правовою підставою для коригування митної вартості.

Твердження митного органу про те, що зазначені у графі 31 митної декларації та електронному інвойсі від 25.02.2026 № 26UA500580002048U9 відомості щодо виробника товару GUANGZHOU TAIYI ENTERPRISE DEVELOPMENT CO., LTD (Китай) не підтверджуються основними товаросупровідними документами, не може вважатися достатньою та належною підставою для сумніву у достовірності заявленої митної вартості з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, що ввозяться на митну територію України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей та базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, визначальним елементом митної вартості є саме ціна операції, а не ідентифікація виробника товару.

Згідно з ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, до документів, які підтверджують митну вартість товарів, належать зокрема контракт, рахунок-фактура (інвойс), специфікація, транспортні документи та інші документи, що містять відомості про вартість товару. Законодавство не встановлює обов`язку зазначення у зазначених документах інформації про виробника товару як обов`язкової умови підтвердження митної вартості.

Отже, відсутність у контракті, специфікації чи інвойсі окремого зазначення виробника або торговельної марки товару сама по собі не свідчить про недостовірність заявленої митної вартості, оскільки такі відомості не належать до обов`язкових елементів документів, які підтверджують числові значення складових митної вартості.

Крім того, інформація про виробника товару, зазначена у графі 31 митної декларації, носить інформаційний (описовий) характер та не є складовою ціни операції. Відповідно, навіть у випадку розбіжностей або відсутності підтвердження цієї інформації в окремих товаросупровідних документах, це жодним чином не впливає на числові показники митної вартості товару.

Суд зазначає, що опис товару (в тому числі виробника і торговельної марки) зазначено продавцем у пакувальному листі від 13.02.2026 р. № 259/0/2026 та інвойсі №259/02/2026 від 13.02.2026, який надавався митному органу.

Щодо твердження відповідача, що згідно наданого коносаменту оцінювана партія товару завантажена на борт судна 07.12.2025 у китайському порту NANSHA. На момент відвантаження товару 07.12.2025, товар ще не був проданий ТОВ "ДАНН." (специфікація №54207 та інвойс 259/02/2026 датовані пізніше - 13.02.2026). При цьому, номер контейнеру MRSU4488841, зазначений у коносаменті від 07.12.2025 - міститься у пакувальному листі від 13.02.2026 №259/02/2026. У наданому коносаменті наявні відомості щодо його місця видачі - SHENZHEN (Китай), але при цьому зазначено маршрут прямування товару NANSHA(Китай) – Constanta (Румунія), фрахт передплачений до порту Constanta (Румунія). Зазначене свідчить про наявність додаткових домовленостей, посередницьких операцій, комплекту транспортних договорів та інших учасників в ланцюгу поставки, які не заявлені до митного оформлення. Отже, декларантом не забезпечено надання митному органу відповідно до п.2 ч.2 ст.52 МКУ достовірних відомостей про визначення митної вартості товару, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, суд зазначає наступне.

Чинне митне законодавство України не містить вимоги щодо обов`язкового збігу дати відвантаження товару з датою укладення договору купівлі-продажу або виставлення інвойсу.

У міжнародній торговельній практиці є звичайною ситуація, коли товар виробляється, відвантажується або резервується постачальником раніше, ніж остаточно оформлюється комерційна документація або визначається кінцевий покупець. Особливо це характерно для товарів, що реалізуються через торговельні компанії або з використанням складських чи транзитних логістичних моделей.

Факт того, що товар був завантажений на судно 07.12.2025 у порту NANSHA (Китай), сам по собі не свідчить про відсутність чи недійсність комерційної операції з ТОВ «ДАНН.». У даному випадку інвойс та специфікація від 13.02.2026 лише документально оформлюють передачу права власності на товар у межах конкретної комерційної операції, що не суперечить ані звичайній міжнародній торговельній практиці, ані положенням Митного кодексу України.

Водночас, зазначення у пакувальному листі від 13.02.2026 №259/02/2026 того самого номера контейнера MRSU4488841, який вказаний у коносаменті від 07.12.2025, навпаки, підтверджує ідентичність партії товару та простежуваність її логістичного переміщення, що свідчить про узгодженість товаросупровідних документів між собою, а не про наявність розбіжностей.

Щодо зауваження митного органу про те, що коносамент виданий у місті SHENZHEN (Китай) при зазначенні порту завантаження NANSHA, суд погоджується з доводами позивача, що це відповідає звичайній практиці міжнародних морських перевезень. Коносамент оформлюється лінійним агентом перевізника або експедитором, який може знаходитися у будь-якому іншому портовому або адміністративному центрі. Місце видачі коносамента не обов`язково має співпадати з портом фактичного завантаження товару, що прямо випливає з міжнародної транспортної практики морських перевезень.

Так само маршрут перевезення NANSHA (Китай) – Constanta (Румунія) та зазначення фрахту, передплаченого до порту Constanta, не свідчить про наявність незадекларованих посередників або додаткових договорів. Відповідно до усталеної логістичної практики міжнародних морських перевезень, перевізник або експедитор може використовувати власну мережу перевантажень, субперевізників чи сервісних маршрутів, що не створює жодних додаткових правовідносин для покупця товару та не впливає на формування ціни товару за зовнішньоекономічним договором. Відповідно до ст. 49, 52 і 53 Митного кодексу України, митна вартість товарів визначається на підставі ціни договору (ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті) та підтверджується комерційними документами, які містять відомості про таку ціну. Надані декларантом контракт, специфікація, інвойс, пакувальний лист та транспортні документи містять необхідні дані для підтвердження ціни операції та ідентифікації товару.

Отже, наведені митним органом доводи щодо можливих додаткових домовленостей, посередницьких операцій або наявності інших учасників у ланцюгу постачання не підтверджені жодними належними доказами та є припущеннями. При цьому, такі обставини не впливають на визначення ціни товару за зовнішньоекономічним договором і, відповідно, не можуть бути підставою для висновку про недостовірність заявленої митної вартості або для відмови у застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору.

Крім того, суд відхиляє посилання відповідача на те, що в прайсі продавця від 12.02.2026 р. відсутня інформація щодо виробника, торговельної марки, якісних характеристик та артикулів, оскільки по-перше, прайс-лист не є основним документом відповідно до ч.2 ст.53 МК України, який підтверджує митну вартість товарів; по-друге, прайс-лист являє собою довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців; по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто, прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.

Верховний Суд у постанові від 25.06.2020 р. у справі № П/811/687/16 зауважив, що прайс-лист не є обов`язковим документом, що передбачений частиною другою статті 53 МК України, який має подати декларант під час митного оформлення товару, та не є документом, що підтверджує вартість імпортованого товару.

У постанові від 24.01.2019 р. у справі № 826/2277/16 Верховний Суд вказав, що прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми прайс-листів, тому Митниця не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, обґрунтовуючи свої сумніви.

Відтак, вищевказані зауваження відповідача стосовно форми та змісту прайс-листа суд вважає такими, що не впливають на визначення митної вартості товару.

Суд відхиляє доводи відповідача про розбіжності між відомостями, зазначеними у копії митної декларації країни відправлення від 07.12.2025 р. №516720251207541879, та у коносаменті щодо порту відправлення, оскільки вказане не свідчить про недостовірність заявленої зовнішньоекономічної операції або поданих товаросупровідних документів. Зазначення в експортній митній декларації порту Nansha New Port та одночасне зазначення в коносаменті порту NANSHA є типовим для мультимодальних перевезень з території КНР та обумовлено особливостями внутрішньої логістики та митного оформлення в країні експорту. Експортна митна декларація КНР фіксує адміністративний пункт митного оформлення та порт подання експортної декларації, який не обов`язково тотожний фактичному порту завантаження морського судна, зазначеному у коносаменті. У межах логістичних маршрутів з Китаю допускається внутрішнє переміщення товару між портами та логістичними хабами, у тому числі із застосуванням річкового, автомобільного або залізничного транспорту, без оформлення окремих міжнародних коносаментів на кожному внутрішньому етапі перевезення.

Щодо експертного дослідження, то суд зауважує, що відповідачем не обґрунтовано яким чином використання скрінів з інтернет-сайтів з ринковими цінами на товар впливає на ціну поставленого товару або ускладнюють ідентифікацію товару, враховуючи те, що дослідження проведено відносно товару та документів на нього, який було фактично імпортовано. При цьому, експертне дослідження проведено щодо товару торгівельних марок TATA AGRO MOTO, YВХ та характеристик на аналогічний товар. У скрінах експертного дослідження зазначено найменування виробника та ідентифікуючі ознаки товару. Експертом повністю розписано і зазначено, які джерела і дані використовувались при підготовці дослідження, а отже, жодних неузгодженостей в цій частині також немає. Окрім цього, експертний висновок не відноситься до документів, які підтверджують митну вартість товару відповідно до ч.2 ст.53 МК України, а має виключно інформаційний характер і може слугувати додатковим документом, що підтверджує заявлену митну вартість товару.

Окремо суд зазначає, що запис щодо передплаченого або сплаченого в порту призначення фрахту не свідчить про невключення відповідних витрат до митної вартості. Умови розрахунків між перевізником та сторонами перевезення не тотожні умовам формування договірної ціни товару.

Відповідно до ч. 10 ст. 58 МКУ до митної вартості додаються лише ті витрати, які фактично не включені до ціни, що сплачена або підлягає сплаті. Митним органом не встановлено конкретної суми фрахту, не доведено факту його окремої сплати покупцем та не підтверджено, що такі витрати не враховані у заявленій договірній ціні.

Отже, твердження про «ризик декларування не всіх складових» також є припущенням і не ґрунтується на встановлених фактичних обставинах або доказах невключення конкретних витрат до митної вартості.

Крім того, посилання митного органу на те, що заявлений рівень митної вартості не може вважатися ціною, що фактично сплачена, у зв`язку з тим, що оплата за товар ще не здійснена, не відповідає положенням митного законодавства України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, що ввозяться на митну територію України, є вартість товарів, яка використовується для митних цілей та базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, законодавець прямо передбачає, що для визначення митної вартості враховується не лише ціна, яка вже фактично сплачена, але і ціна, яка підлягає сплаті відповідно до умов зовнішньоекономічного договору.

Згідно з п. 4 специфікації № 54207 від 13.02.2026, оплата товару здійснюється Покупцем не пізніше ніж через 45 днів після отримання товару. Така умова оплати є типовою для міжнародної комерційної практики та передбачає відстрочення платежу, що не впливає на визначення митної вартості товару за основним методом - за ціною договору.

Отже, на момент митного оформлення відсутність банківських платіжних документів не свідчить про недостовірність заявленої митної вартості, оскільки обов`язок їх подання виникає лише у випадку, якщо рахунок уже сплачено. Такий підхід прямо випливає із ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, яка передбачає подання банківських платіжних документів саме у разі сплати рахунку.

У даному випадку умови договору передбачають оплату після отримання товару, у зв`язку з чим на момент митного оформлення платіж ще не був здійснений. Відповідно, відсутність банківських платіжних документів є об`єктивною та обумовлена умовами комерційного договору, а не недостовірністю заявлених відомостей.

Щодо зауваження митного органу про ненадання митної декларації країни відправлення, суд зазначає, що ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України встановлює вичерпний перелік основних документів, які підтверджують митну вартість товарів.

До таких документів належать, зокрема, контракт, інвойс, специфікації, транспортні документи та інші документи, що містять відомості про вартість товару. При цьому митна декларація країни відправлення не належить до обов`язкових документів, які повинні подаватися для підтвердження митної вартості товарів.

Крім того, декларант не завжди має фактичну можливість отримати митну декларацію країни експорту, оскільки такий документ оформлюється іноземним експортером або його митним представником у відповідній державі і не є документом, який обов`язково передається покупцю у межах комерційної операції. Таким чином, ненадання митної декларації країни відправлення не може розглядатися як порушення вимог статті 53 Митного кодексу України, а також не може свідчити про недостовірність заявлених декларантом відомостей щодо митної вартості товару.

Отже, надані декларантом контракт, специфікація, інвойс, пакувальні та транспортні документи містять достатні та об`єктивні дані для підтвердження ціни договору, яка підлягає сплаті за товар, і відповідають вимогам ст. 49, 52 та 53 Митного кодексу України щодо підтвердження митної вартості товарів.

Щодо твердження митного органу, що комерційна пропозиція не належить до обов`язкового переліку документів, передбачених ч.2 ст.53 МКУ, та має допоміжний інформаційний характер. Відсутність у ній дати або зазначення умов EXW не впливає на визначення митної вартості, яка підтверджується контрактом та інвойсом як документами, що містять фактичну ціну операції. Комерційна пропозиція не є документом, на підставі якого формується митна вартість, і її недоліки не можуть слугувати самостійною підставою для коригування заявленої ціни договору.

Отже, суд відхиляє вищевказані доводи відповідача про наявність сумніву у заявленій позивачем митній вартості імпортованого товару з підстав, наведених у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, оскільки надані позивачем до митного органу вищеперелічені документи, підтверджують ціну імпортованого товару та жодних розбіжностей не містять.

Разом із тим підставою для коригування відповідачем митної вартості товарів слугувала інформація з цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби щодо митного оформлення ідентичних товарів з вищим рівнем митної вартості.

Однак формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Дана правова позиція сформована в постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі № 815/5838/17, від 05.05.2022 р. у справі № 2040/6019/18, від 19.11.2024 р. у справі № 420/23588/23, від 31.07.2018 р. у справі № 814/1253/14, від 04.09.2018 р. у справі № 814/2659/16, від 04.09.2018 р. у справі № 818/1186/17.

Відповідач не довів, що позивач сплатив за товар іншу суму ніж та, яка заявлена у якості митної вартості товару.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позивачем для митного оформлення були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA500580/2026/000060/1 від 02.03.2026 не відповідає ознакам правомірності та обґрунтованості, а тому підлягає скасуванню.

Оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про протиправність рішення про коригування митної вартості товарів № UA 500580/2026/000060/1 від 02.03.2026, то і прийнята на його підставі картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500580/2026/000073 від 03.03.2026 також є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "ДАНН." Є обґрунтованими та підлягають повному задоволенню.

Приписами ч.1 ст.139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ТОВ "ДАНН.", то з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 23808,34 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 139, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАНН." (адреса: вул. Солом`янська, 11, м. Київ, 03110, код ЄДРПОУ 40929000) до Одеської митниці (адреса: вул. Івана та Юрія Лип, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування вартості товарів №UA500580/2026/000060/1 від 02.03.2026.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500580/2026/000073 від 03.03.2026.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАНН." судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 23808,34 грн (двадцять три тисячі вісімсот вісім гривень тридцять чотири копійки).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Андрухів