Рішення від 02 червня 2026 р. у справі №380/19133/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2026 рокусправа № 380/19133/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Гулкевич І.З., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Армалітас” до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішень,-

встановив:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Армалітас” до Львівської митниці, в якій просить суд :

визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці №UA209230/2025/001704;

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 09.06.2025 №UA209000/2025/100232/2.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що ним було подано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом. На думку позивача, Львівською митницею, усупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданої митної декларації та документів, протиправно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначає, що в оскаржуваному рішенні не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості і, як наслідок - до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. Позивач не погоджується із зазначеними у спірному рішенні доводами митного органу та стверджує, що подані ним документи містять усі відомості, що визначають та підтверджують митну вартість товару.

Ухвалою від 20 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами справи.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що витребування додаткових документів у позивача було обумовлене необхідністю оцінки наявних ризиків щодо можливого заниження митної вартості необхідністю у зв`язку з цим перевірки даних щодо правильності формування ціни на задекларований товар, а також підтвердження того наскільки обґрунтованим є декларування митної вартості товару за ціною, нижчою аніж та що вже наявна в митного органу, а також законодавчо закріплене право митного органу упевнитись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку поданих для цілей визначення митної вартості, яке кореспондується з обов`язком декларанта надавати відомості для підтвердження митної вартості, які повинні базуватися на підтверджених документально об`єктивних даних, та піддаватися обчисленню. Однак, позивач не надав жодних витребуваних документів, не спростував сумнівів митниці щодо заявленої митної вартості та не довів, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів, що не дало можливості митниці перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі та стало підставою для визначення митної вартості не за першим методом, а інакше таку вартість визначити не було можливості. Тому декларанту відповідно до ч.3 ст.53 МКУ була скерована вимога про надання додаткових документів для усунення наявних розбіжностей, з метою упевнитися в тому, що декларант правильно визначив митну вартість. Однак, на вимогу декларантом додаткових документів не надано, сумнівів митного органу не спростовано.

Відтак, у зв`язку з наявними розбіжностями та відсутністю обґрунтувань цих розбіжностей, не наданням декларантом жодних додаткових документів, митним органом цілком обґрунтовано прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару відповідно до якого митну вартість скориговано на підставі наявних у митниці відомостей із застосуванням методу 2(ґ) відповідно до положень статті 64 Митного кодексу України”.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзиву, в якому зазначив ті ж самі мотиви що і у позовній заяві.

Розглянувши матеріали адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Армалітас” зареєстроване 30.09.2022 за юридичною адресою Україна, 61052, місто Харків, пров. Сімферопольський, буд. 6 літ. “Д-1”, офіс 1.

25 листопада 2022 року між компанією MB GUOLIS MARKET (постачальник) та ТОВ “Армалітас” (покупець) було укладено Контракт на продаж товару №2511001 від 25.11.2022. Додатковою угодою №1 від 27.03.2023 року до Контакту №2511001 від 25.11.2022 текст Контракту викладено у новій редакції.

Відповідно до п. 1 Контракту передбачено, що Постачальник зобов`язується поставити Товар, а Покупець зобов`язується своєчасно сплатити Товар за умов цього контракту. Згідно п. 1.2. Контракту Найменування, кількість, ціна Товару зазначені у Інвойсах, що є невід`ємною частиною цього Контракту. У розділі 2 Контакту “Умови платежу”, пунктом 2.2. Контракту передбачено, що загальна вартість Товару у межах цього Контракту на умовах ЕХW Lithuania, становить 400 000 USD (чотириста тисяч, 00 центів USD) і складається із суми Інвойсів, які є невід`ємною частиною цього Контракту Відповідно до п. 2.3 Контракту розрахунки за цим контрактом здійснюються згідно умов вказаних в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього контракту. У розділі 3 Контракту “Терміни постачання товару”, пунктом 3.1. Контракту передбачено умови постачання ЕХW Lithuania, або згідно умов вказаних в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього контракту згідно з умовами Інкотермс 2000.

З метою здійснення митного оформлення товару декларантом було оформлено та подано до Львівської митниці митну декларацію №25UA209230053745U0 від 09.06.2025, в якій визначено митну вартість товару за “Рівниця зі склониток (склоровінг): Склоровінг 2400 tex ECER24-2400D-601 - 13541,00 кг.; Склоровінг 4800 tex ECER24-4800D-601 - 7275,00 кг. Торговельної марки: Shandong Fiberglass. Країна виробництва: СN. Виробник: Shandong Fiberglass Group” в сумі 11 656,96 дол. США та у графі 45 митної декларації визначено митну вартість товару в сумі 525 371,83 грн

До митної декларації декларантом додано документи на підтвердження заявленої митної вартості за ціною договору (контракту): пакувальний лист №0306001/25 від 03.06.2025, рахунок-фактуру (інвойс) №0306001/25 від 03.06.2025, автотранспортну накладну (СMR) від 04.06.2025, рахунок на оплату транспортних послуг №61 від 04.06.2025, довідку щодо вартості транспортування вантажу від 04.06.2025, контакт №2511001 від 25.11.2022, додаткову угоду №1 від 27.03.2023 року, додаткову угоду №1 від 31.12.2023, договір доручення на надання брокерських послуг та декларування товарів №0105/001 від 01.05.2023 року, договір транспортного експедирування №0306001/25 від 03.06.2025, коносамент (B/L) №НS125030739 від 26.03.2025, довідку про набрання судовим рішенням законної сили від 28.05.2024, довідку про набрання судовим рішенням законної сили від 14.04.2025, заявку на автоперевезення №1 від 03.06.2025 до договору надання транспортних послуг №0306001/25 від 03.06.2025, рахунок-фактуру №SDFE8250313А від 20.03.2025, картку обліку автотранспортного засобу №153924 від 08.06.2025, пакувальний лист від 20.03.2025, рішення Львівського окружного адміністративного суду по справі №380/15002/23 від 19.02.2024, рішення Львівського окружного адміністративного суду по справі №380/24111/24 від 14.03.2025, платіжне доручення (свіфт) СN №429 від 13.03.2025, підтвердження переказу СN №844652716 від 02.06.2025, ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду по справі №380/24111/24 від 14.04.2025, копію митної декларації країни відправлення № 25LTLU90000853В8J5 від 04.06.2025.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 53 Митного кодексу України, відповідач витребував у позивача додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів.

На вимогу митного органу декларантом надано : проформу інвойс №1105006/25 від 11.05.2025, розрахунок (калькуляцію) від 06.06.2025, прайс лист від 06.06.2025, рахунок-фактуру (фрахт) №PS086928 від 06.06.2025, рахунок фактуру (фрахт) №PS087591 від 06.06.2025 та листом №09/06 від 09.06.2025 повідомило про відсутність можливості надати інші додаткові документи, які підтверджують заявлену вартість товарів, за їх відсутності. Декларант також просив перервати 10 денний розгляд справи та надати рішення про визначення митної вартості товарів.

За результатами розгляду поданих документів, Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100232/2 від 09.06.2025. Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2025/001704.

Відповідно до графи 33 вказаного рішення, митним органом встановлено наступні розбіжності:

-у зовнішньоекономічному контракті 2511001 від 25.11.22 відсутні печатки відсутність в Договорі печаток може свідчити про не набрання ним юридичної сили. Дублювання номерів Додатків до контракту, а саме Додаткова угода № 1 від 27.03.2023 та Додаткова угода № 1 від 31.12.2023 виникає неоднозначність який саме документ є чинним або пріоритетним.

Згідно п.2.2 Контракту 2511001 умови поставки EXW Lithuania, а у фактурі 0306001/25 від 03.06.2025 FCA Klaipeda. Інформація про зміну таких умов відсутня. Згідно п.3.2 Додаткова угода № 1 від 27.03.24 Постачальник зобов`язується відвантажити товар в терміни згідно умов вказаних в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього контракту, проте у інвойсі відсутні відомості щодо термінів відвантаження. Що може свідчити про наявність іншого документу який врегульовує такі умови;

-відповідно до п.4.1 Контракту 2511001 постачальник зобов`язаний надати покупцю такі документи:-зокрема підписаний комерційний інвойс (1 оригінал) - Наданий комерційний рахунок 0306001/25 від 03.06.2025 не містить підписів та печаток уповноважених осіб експортера. Що суперечить вимогам ст.9 ЗУ “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” №996-XIV від 16.07.1999, в якому передбачається що первинний обліковий документ повинен обов`язково містити в тому числі “особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції”. Що може свідчити про недостовірність заявлених даних в документі та наявність іншого первинного облікового документа. Після проведення детального аналізу посередницької фактури встановлено, що маржа не покриває операційні та постійні витрати продавця і не забезпечує отримання прибутку, що робить цю операцію економічно не доцільною;

-експортна декларація країни відправлення 25LTLU90000853В8J5 заповнена у режимі транзиту, та не містить числових даних що підлягають перевірці. - не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару.

У рахунку на перевезення 61 від 04.06.2025 міститься інформація щодо організації транспортних послуг по маршруту згідно заявки № 1 від 03.06.2025. Згідно Договору №0306001/25 транспортного експедирування від 03.06.2025 п.1.1 Замовник доручає, а Перевізник бере на себе зобов`язання за винагороду та за рахунок Замовника надати транспортно-експедиторське обслуговування (послуги, безпосередньо пов`язані з організацією перевезень вантажів у внутрішньому і міжнародному повідомленні автомобільним транспортом), на підставі погоджених сторонами Заявок. Проте заявки до митного оформлення не надано, а згідно п.1.2 заявка – це форма доручення в якій відображаються істотні умови кожного конкретного перевезення. А відповідно до п.4.1 Вартість послуг Перевізника за даною угодою має бути заздалегідь погоджена сторонами і вказана в додатках до договору (заявках). Додаткові витрати, вказані в п. 2.5., не включаються до рахунку за послуги з перевезення і сплачуються Замовником окремо за умови надання документів, що підтверджують виконання даних послуг. Додатків до договору також надано.

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі продажу товару. Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України митним органом надана вимога декларанту стосовно надання наступних додаткових документів для підтвердження числових складових митної вартості товарів: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

На вимогу митного органу декларантом надано: рахунок на перевезення (Фрахт) PS086928 від 22.05.2025, проте не можливо перевірити чи такий документ стосується конкретної поставки та Калькуляція, яка розрахована із врахуванням суми фрахту згідно рахунку на перевезення PS086928 від 22.05.2025, прайс лист від 06.06.25, а фактура від 03.06.2025, не зрозуміло на основі яких цін сформована вартість у рахунку.

Надіслані на вимогу додаткові документи не спростовують обґрунтовані сумніви митного органу у достовірності (дійсності) заявленої митної вартості. Також, відсутні документи, які спростовують розбіжності виявлені митним органом. Не надано Заявки на перевезення (Додатків до Договору), висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, виписку з бухгалтерської документації. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ.

Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI розділ III.

Джерелом інформації для коригування митної вартості:- товару слугувала мд № 25UA100250201462U3 від 14.04.2025 де митна вартість товару зі схожими характеристиками (рівниця зі склонитки : - склоровінг) становить 1,52 дол. США/кг. Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалось.

Не погоджуючись із згаданими рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови, позивач звернувся із даним позовом до суду.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, з наступними змінами та доповненнями (далі - МК України).

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.2 ст.52 МК України).

Відповідно до ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою цієї ж норми передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як передбачено частиною третьою ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст.53 МК України).

Відповідно до ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно із ч.2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Частиною третьою ст.54 МК України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч.6 ст.54 МК України).

Згідно із ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно із ч.2 ст.57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною третьою цієї ж норми передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч.2 ст.64 МК України).

Суд встановив, що позивачем одночасно із митною декларацією було надано відповідачу документи для підтвердження митної вартості товару і обраний основний метод її визначення за ціною договору купівлі-продажу (контракту), а також додаткові документи.

Відповідач надіслав декларанту, відповідно до вимог частин другої-третьої статті 53 МК України, вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, а саме: рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Щодо наявності у відповідача правових підстав для надіслання вимог про надання додаткових документів, суд зазначає, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Натомість відповідач, не вказавши які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи можуть їх підтвердити, поставив позивача у невизначене становище.

Суд також зазначає, що відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

У відповідності до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При розгляді справи суд враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 29.01.2019 у справі №815/6827/17.

Суд встановив, що відповідачем під час запитування додаткових документів не було повідомлено позивачу, які саме підстави послугували причиною для запитування додаткових документів, а направлено запит про надання повного переліку документів, що передбачений ч. 3 ст. 53 МК України.

З цього приводу суд звертає увагу, в першу чергу, на те, що Верховний Суд у постанові від 23.01.2020 по справі № 804/4365/16 сформував правовий висновок щодо протиправності вимог митних органів надавати всі документи, передбачені ч. 3 ст. 53 МК України.

З огляду на вищевикладене, суд висновує, що вимога надати всі документи за загальним переліком, безвідносно їхньої релевантності в кожному конкретному випадку, є безпідставною та такою, що направлена на позбавлення декларанта можливості надати документи, які б стосувалися дійсних зауважень митного органу. Вимога із загальним переліком документів та без зазначення конкретних сумнівів митного органу може мати тільки одну мету - створення формальних підстав для відмови у визнанні митної вартості.

Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Аналізуючи наведені в оскаржуваному рішенні №UA209000/2025/100232/2 від 09.06.2025 про коригування митної вартості товарів підстави його винесення, суд зазначає наступне.

Щодо твердження відповідача про відсутність печаток у Контракті та дублювання номерів додатків до Контракту, суд зазначає наступне.

Суд погоджується із доводами позивача про те, що відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до приписів статті 58-1 Господарського кодексу України, суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим. Відбиток печатки не може бути обов`язковим реквізитом будь-якого документа, що подається суб`єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Копія документа, що подається суб`єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування, вважається засвідченою у встановленому порядку, якщо на такій копії проставлено підпис уповноваженої особи такого суб`єкта господарювання або особистий підпис фізичної особи - підприємця. Орган державної влади або орган місцевого самоврядування не вправі вимагати нотаріального засвідчення вірності копії документа у разі, якщо така вимога не встановлена законом.

Наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.

Із аналізу вказаних правових норм слідує, що чинним законодавством не встановлено обов`язкового використання суб`єктом господарювання печатки. Враховуючи зазначене, відсутність печатки на контракті №2511001 від 25.11.2022, за умови, що на ній наявний підпис уповноважених осіб сторін, не свідчить про недійсність правочину, а тому відсутні підстави для не прийняття до уваги наданого документу митним органом, як і інших документів, які не містять печатку.

Щодо дублювання номерів додатків до Контракту, суд зазначає, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 28.02.2024 у справі №815/1460/18, наявність певних незначних недоліків (технічних помилок, розбіжностей) у первинних документах, наданих на підтвердження митної вартості товару, не повинно розцінюватися як

обставина, яка виключає можливість врахування таких документів для митного оформлення товарів та не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у них міститься, якщо за результатами дослідження інших даних (сукупності решти відомостей, що викладені в документах) та доказів можна достовірно визначити митну вартість товару.

Отже, дублювання номерів додатків до Контракту не є підставою для висновку про недостовірність поданих до митного оформлення документів та інформації, що у них міститься.

Щодо зауважень митного органу про те, що згідно п. 2.2 Контракту 2511001 умови поставки EXW Lithuania, а у фактурі 0710001/25 від 07.10.2025 FCA Klaipeda, а інформація про зміну таких умов відсутня, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 2.2 Контракту загальна вартість Товару у межах цього Контракту на умовах ЕХW Lithuania, становить 400 000 USD (Чотириста тисяч, 00 центів USD) і складається із суми Інвойсів, які є невід`ємною частиною цього Контракту.

Пунктом 3.1 Контракту визначено умови постачання - EXW Lithuania або згідно умов, вказаних в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього контракту згідно з умовами Інкотермс 2000.

Отже, сторонами Контракту визначено дві умови постачання товару - або EXW Lithuania або згідно умов вказаних в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього контракту.

Як свідчать матеріали справи, остаточні умови поставки товару сторони визначили в інвойсі №0710001/25 від 07.10.2025, а саме FCA Klaipeda, Lithuania.

Крім цього, стандартизовані умови FCA та ЕХW згідно правил Інкотермс-2020 є схожими - в обох випадках ціна товару не включає вартість перевезення (фрахту), яке здійснюється за рахунок покупця.

Щодо зауважень митного органу про те, що інвойс від 03.06.2025 не містить підписів та печаток експортера, що порушує ст.9 ЗУ “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, суд зазначає таке.

З метою здійснення митного оформлення товару до Львівської митниці декларантом/представником разом із Митною декларацією подано рахунок-фактуру (інвойс) №0306001/25 від 03.06.2025 складений компанією MB GUOLIS MARKET на ТОВ “АРМАЛІТАС”, який містить підпис та печатку уповноважених осіб експортера.

Відсутність підписів та печаток уповноважених осіб експортера не свідчить про наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Факт проставлення або не проставлення підпису та/або штампу жодним чином не впливає на визначення митної вартості такого товару. За змістом рахунку-фактури (інвойса) можна ідентифікувати сторін зовнішньоекономічної операції купівлі-продажу за контрактом №2511001 від 25.11.2022 та вартість товару у розмірі 11 656,96 дол. США.

Крім того, дійсність рахунку-фактури (invoice) №0306001/25 від 03.06.2025 підтверджується наданою митному органу митною декларацією країни відправлення №25LTLU90000853В8J5 від 04.06.2025, автотранспортною накладною CMR від 04.06.2025. За викладених обставин відсутність підпису у комерційному рахунку не впливає на ціну товару.

Щодо твердження відповідача що експортна декларація країни відправлення 25LTLU90000853В8J5 заповнена у режимі транзиту, та не містить числових даних що підлягають перевірці, суд зазначає, що експортна декларація країни відправлення не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, вичерпний перелік яких зазначений у ч. 2 ст. 53 МК України.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 53 МК України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 09.04.2021 у справі №804/5143/16.

При цьому, позивач не впливає на заповнення експортної декларації, тож форма та зміст залежить тільки від продавця.

Суд наголошує, що вказані відповідачем обставини жодним чином не свідчать про наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, або наявність ознак не автентичності поданих до митного оформлення документів.

Щодо зауважень митного органу про те, що у рахунку на перевезення 61 від 04.06.2025 міститься інформація щодо організації транспортних послуг по маршруту згідно заявки № 1 від 03.06.2025. Згідно Договору №0306001/25 транспортного експедирування від 03.06.2025 п.1.1 Замовник доручає, а Перевізник бере на себе зобов`язання за винагороду та за рахунок Замовника надати транспортно-експедиторське обслуговування (послуги, безпосередньо пов`язані з організацією перевезень вантажів у внутрішньому і міжнародному повідомленні автомобільним транспортом), на підставі погоджених сторонами Заявок. Проте заявки до митного оформлення не надано, а згідно п.1.2 заявка – це форма доручення в якій відображаються істотні умови кожного конкретного перевезення. А відповідно до п.4.1 Вартість послуг Перевізника за даною угодою має бути заздалегідь погоджена сторонами і вказана в додатках до договору (заявках). Додаткові витрати, вказані в п. 2.5., не включаються до рахунку за послуги з перевезення і сплачуються Замовником окремо за умови надання документів, що підтверджують виконання даних послуг. Додатків до договору також надано, суд зазначає таке.

Як встановлено з матеріалів справи, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2025/001704 так і графа 44 митної декларації № 25UA209230053745U0 від 09.06.2025 свідчать про подання митному органу заявки на автоперевезення №1 від 03.06.2025 до договору надання транспортних послуг №0306001/25 від 03.06.2025, у якій сторонами погоджено істотні умови перевезення, в тому числі вартість послуг Перевізника. Тому твердження митниці про її відсутність є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до п.2.5 Договору транспортного експедирування №0306001/25 від 03.06.2025 передбачено, що Перевізник має право за рахунок Замовника організовувати страхування, митне оформлення вантажу, а також надавати інші послуги, пов`язані з перевезенням вантажів Замовника, які не були обумовленні під час підписання цього договору або заявки, про що Сторони підписують окремий договір доручення.

На підтвердження понесених транспортних витрат позивач надав такі документи: договір транспортного експедирування №0306001/25 від 03.06.2025, заявку на автоперевезення №1 від 03.06.2025 до договору надання транспортних послуг №0306001/25 від 03.06.2025, рахунок на оплату транспортних послуг №61 від 04.06.2025, довідку щодо вартості транспортування вантажу від 04.06.2025. У довідці щодо вартості транспортування вантажу від 04.06.2025 зазначено, що страхування вантажу не проводилося, вантажно-розвантажувальні роботи входять у вартість доставки. З даних документів у повному обсязі чітко вбачається інформація про вартість понесених позивачем транспортних витрат.

Щодо неподання висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та виписку з бухгалтерської документації, то суд зазначає, що в силу положень частини 3 статті 53 Митного кодексу України є додатковими документами та надаються декларантом за наявності виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що булла фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах викликані безпідставними припущеннями. Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення. А митним органом не обґрунтовано, яким чином вищевикладені обставини впливають на рівень митної вартості ввезеного товару.

Оцінюючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд враховує, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відсутнє належне обґрунтування неможливості застосування методів 2а, 2б, 2в, 2г. Застосування резервного методу та визначення митної вартості імпортованого товару обґрунтовано митницею використанням інформації з баз даних ЄАІС Держмитслужби та зазначенням номеру та дати митної декларації для товару, та вартості такого товару.

В графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості вказані номер та дата митної декларації №25UA100250201462U3 від 14.04.2025, що слугувала джерелом інформації для прийняття рішення про коригування митної вартості. При цьому відповідач не пояснив аргументацію обрання саме цієї декларації в якості джерела інформації для визначення митної вартості, а не будь-яких інших. Суд констатує, що митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо. Тому зазначення лише номера та дати митної декларації, яка з неочевидних суду причин була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування її вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржуваного рішення.

Враховуючи наведені мотиви, суд робить висновок, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, а відповідач не довів правомірності прийнятих ним рішення про коригування митної вартості товарів в частині визначення митної вартості імпортованого товару.

З огляду на викладене, суд робить висновок про те, що оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100232/2 від 09.06.2025 не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2025/001704, суд зазначає, що у постанові від 23.07.2021 у справі №820/3979/17 Верховний Суд зазначив наступне: “Оскільки оскаржена в судовому порядку картка відмови носить похідний характер від прийнятих рішень про коригування митної вартості, вимогу про визнання її протиправною правомірно визнано судами обґрунтованою”.

Відтак, беручи до уваги вказані висновки, адміністративний позов у цій частині також підлягає задоволенню.

При цьому, судом не беруться до уваги інші посилання відповідача, з огляду на встановлені обставини.

Згідно із вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд робить висновок про наявність підстав для задоволення позову повністю.

Що стосується судового збору, то, у відповідності до вимог ст. 139 КАС України, такий підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262 КАС України, суд, -

ухвалив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100232/2 від 09.06.2025.

Визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2025/001704.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Армалітас” за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці судовий збір у розмірі 6794,05 грн.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна