Рішення від 02 червня 2026 р. у справі №380/25024/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2026 рокусправа № 380/25024/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області , Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним дій та зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просить :

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку призначеної пенсії згідно рішення №913030125517 від 17.07.2025;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії (обчислити) з 11.07.2025 відповідно до ч.4 ст.42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та п.13.1 Прикінцевих положень цього Закону.

В обґрунтування позову вказує на протиправність рішення відповідача, яким йому було відмовлено у перерахунку пенсії з підстав не поширення ч.4 ст. 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” на пенсіонерів, яким призначено пенсію за вислугу років на підставі Закону України “Про прокуратуру”.

Позивач зазначає, що за чинним пенсійним законодавством прокурори, яким пенсію призначено за умовами Закону України “Про прокуратуру” на час роботи на прокурорських посадах при обчисленні розміну їх пенсії прирівняні до пенсіонерів за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. Стверджує, що Законом визначено чітко дві умови у їх сукупності, за яких пенсія не перераховується, у той же час, під ці умови позивач не підпадає, оскільки йому пенсія призначена не за Законом України “Про пенсійне забезпечення”, а за спеціальним Законом - Законом України “Про прокуратуру”. А тому позивач вважає, що особи, яким пенсію призначено за Законом України “Про прокуратуру” не підпадають під обмеження, визначені абз.7 ч.4 ст. 42 “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Ухвалою суду від 29.12.2025 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами та відповідачу запропоновано надати суду відзив на позовну заяву у п`ятнадцятиденний строк, з дня отримання цієї ухвали.

Представником відповідача 1 подано відзив на позовну заяву. Зазначив, що частиною 4 статті 42 Закону №1058-ІV передбачено, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Однак дія цієї частини не поширюється на пенсіонерів, яким призначено пенсію за вислугу років на умовах, передбачених Законом України “Про пенсійне забезпечення”, та які не досягли віку, встановленого статтею 26 цього Закону. Згідно матеріалів пенсійної справи позивачу, з 26.07.2016 призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про прокуратуру” від 14.10.2014 №1697. За принципом екстериторіальності вказана заява була розглянута структурним підрозділом Головного управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 17.07.2025 №913030125517 позивачу було відмовлено у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону №1058-ІV, оскільки ч.4 ст. 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” не поширюється на пенсіонерів, яким призначено пенсію за вислугу років та які не досягли пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону №1058-ІV. З огляду на наведене просить відмовити у задоволенні позову.

Представником відповідача 2 подано відзив на позовну заяву. Так, відповідно до п. 13-1 Прикінцевих положень Закон України №1058-ІV, з 1 жовтня 2017 року пенсії, призначені після набрання чинності Законом України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” (крім осіб з інвалідністю І та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) на умовах законів України “Про державну службу”, “Про прокуратуру”, “Про статус народного депутата України”, “Про наукову і науково-технічну діяльність” у період роботи на посадах державної служби, визначених Законом України “Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII, а також на посадах та на умовах, передбачених законами України “Про прокуратуру”, “Про судоустрій і статус суддів”, виплачуються у розмірі, обчисленому відповідно до цього Закону (тобто, Закон України №1058-ІV). Як було зазначено в позовній заяві, стаття 42 Закон України №1058-ІV передбачає порядок індексації та перерахунку пенсії в солідарній системі. Стаття 9 Закону України №1058-ІV визначає, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Законодавець не включив до переліку пенсійних виплат, які призначаються в солідарній системі пенсію за вислугу років. Отже, відповідач-2 робить висновок, що на підставі Закону України №1058- ІV перерахунок пенсії за вислугою років здійснити не можна. Просить відмовити в задоволенні озовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області з 26.07.2016 та йому призначено пенсію за вислугу років відповідно до ст.86 Закону України “Про прокуратуру”.

Після призначення пенсії позивач продовжив працювати в органах прокуратури.

27.04.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку призначеної пенсії, у якій просив провести перерахунок призначеної йому пенсії у порядку, визначеному ч.4 ст.42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон України №1058-ІV) та п. 13-1 його Прикінцевих положень у зв`язку із настанням підстави - за кожні два відпрацьовані роки.

Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №913030125517 від 17.07.2025 позивачу відмовлено у проведенні перерахунку пенсії відповідно до ч.4 ст. 42 Закону №1058-ІV, оскільки дія вказаної частини не поширюється на пенсіонерів, яким призначено пенсію за вислугу років на умовах Закону України “Про пенсійне забезпечення”, та які не досягли віку, встановленого статтею 26 цього Закону.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2003 (далі Закон №1058-IV).

За правилами пункту 13-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV, з 01.10.2017 пенсії, призначені після набрання чинності Законом України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” (крім осіб з інвалідністю I та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) на умовах законів України “Про державну службу”, “Про прокуратуру”, “Про статус народного депутата України”, “Про наукову і науково-технічну діяльність” у період роботи на посадах державної служби, визначених Законом України “Про державну службу” від 10.12.2015 №889-VIII, а також на посадах та на умовах, передбачених законами України “Про прокуратуру”, “Про судоустрій і статус суддів”, виплачуються у розмірі, обчисленому відповідно до цього Закону.

Після звільнення з роботи виплата пенсії, призначеної відповідно до зазначених законів, поновлюється.

Відтак, пунктом 13-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV в редакції, яка застосовується з 1 жовтня 2017 року, передбачено, що пенсія працюючому пенсіонеру, призначена на умовах Закону України “Про прокуратуру”, виплачується у розмірі, обчисленому відповідно до Закону №1058-IV.

Як встановив суд та підтверджується матеріалами справи, пенсія позивачу призначена з 26.07.2016, тобто, після набрання чинності Законом України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи”. Виплата пенсії позивача здійснюється відповідно до Закону №1058.

Суд звертає увагу на норми ч. 4 ст. 42 Закону №1058-IV, згідно з якими, у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст. 24 Закону №1058-IV).

Як випливає з матеріалів справи, що позивач, який на даний час є отримувачем пенсії, розмір якої визначається відповідно до Закону №1058-IV, після призначення пенсії 26.07.2016 далі продовжує працювати в органах прокуратури понад 24 місяці.

Таким чином, позивач набув право на перерахунок пенсії, оскільки після призначення пенсії він продовжив працювати та після призначення (перерахунку) пенсії здобув не менше 24 місяці страхового стажу.

Відтак, відповідач протиправно відмовив позивачу у перерахунку його пенсії на підставі заяви відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону №1058-IV та п.13-1 Прикінцевих положень цього Закону, через що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню.

Щодо доводів відповідача про те, що ч. 4 ст. 42 Закону №1058-IV не поширюється на пенсіонерів, яким призначено пенсію за вислугу років на умовах Закону України “Про прокуратуру”, суд вважає такі є необґрунтованими, враховуючи наступне.

Суд наголошує, що ст.42 Закону №1058-IV, яка має назву “Індексація та перерахунок пенсій” передбачає не лише порядок індексації, а й перерахунок пенсії, який визначено в ч.4 даної статті. При цьому ч.4 ст.42 Закону №1058-IV, містить абзац сьомий, який є спеціальним до даної норми, та який передбачає виключні умови, за яких перерахунок пенсії, відповідно до даної частини не здійснюється. Так, відповідно до абз. 7 ч.4 ст.42 Закону №1058-IV. Дія цієї частини не поширюється на пенсіонерів, яким призначено пенсію за вислугу років на умовах, передбачених Законом України “Про пенсійне забезпечення”, та які не досягли віку, встановленого статтею 26 цього Закону.

Тобто для відмови у перерахунку пенсії у даному випадку має бути наявні одночасно дві умови: 1) призначення пенсії за вислугу років на умовах, передбачених Законом України “Про пенсійне забезпечення”, 2) не досягнення віку, встановленого статтею 26 цього Закону.

Водночас, позивачу пенсія призначена за вислугу років на підставі спеціального Закону - Закону України “Про прокуратури”, у даному випадку відсутня одночасна наявність зазначених вище умов.

Відтак, спірне рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Чернівецькій області №913030125517 від 17.07.2025 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно частини першої статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).

30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року №25-1 “Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України”, зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ № 25-1).

Зміни, внесені до Порядку №22-1 на підставі Постанови правління ПФУ №25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.

Запроваджена у зв`язку із змінами, внесеними до Порядку №22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.

Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв`язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку №22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Аналізуючи зазначені норми Порядку №22-1, суд зазначає, що:

- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території;

- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);

- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.

Отже, суд зауважує, що вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії (обчислити) з 11.07.2025 відповідно до частини 4 статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та пункту 13-1 Прикінцевих положень цього Закону заявлені позивачем до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області України, проте за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області вирішувало подану заяву з документами, приймало рішення, яке судом визнано протиправним, а відтак суд вважає за необхідне зобов`язати саме Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії (обчислити) з 11.07.2025відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та пункту 13-1 Прикінцевих положень цього Закону.

Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Судовий збір відповідно до ст. 139 КАС України слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області в сумі 2422,40 грн.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 17.07.2025 №913030125517.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії (обчислити) з 11.07.2025 відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та пункту 13-1 Прикінцевих положень цього Закону.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна