Рішення від 02 червня 2026 р. у справі №380/22224/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2026 рокусправа № 380/22224/25

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач 1), Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття на військовий облік військовозобов`язаних та призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити ОСОБА_1 із військового обліку та внести відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку до відповідних реєстрів;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 1728 від 11.10.2025 року про призов на військову службу під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України в частині про зарахування до списку особового складу Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України ОСОБА_1 .

Ухвалою від 11.11.2026 відкрите спрощене провадження у справі без виклику сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.06.2023 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , був виключений з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 на підставі п.п.6 п.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», як особа, раніше засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Проставлена відмітка у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_2 про виключення останнього із військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стверджує, що 10.10.2025 Позивач на вимогу працівників ІНФОРМАЦІЯ_5 надав для ознайомлення тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 , де у графі 13 та 14 «Відмітки про військовий облік» зазначено, що 21.06.2023 року він виключений з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 згідно із ст.37 п.6 пп.6 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Після того, працівники ІНФОРМАЦІЯ_5 , за твердженням Позивача, силою та під дією примусу доставили його до ІНФОРМАЦІЯ_5 і зобов`язали пройти військово-лікарську комісію, яку як стверджує останній, не проходив, хоча про проходження якої було видано постанову, оформлену довідкою від 10.10.2025 військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 про визнання позивача придатним до військової служби у воєнний час. Проте, Довідка ВЛК не була оформлена протоколом, що підтверджується розширеними даними з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, оскільки у графі: «Номер протоколу ВЛК» відсутні необхідні відомості. Після проходження військово-лікарської комісії, 11.10.2025 позивача було поновлено на військовому обліку, що підтверджується розширеними даними з Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. На неодноразові повідомлення про відсутність підстав для призову на військову службу під час мобілізації, так як Позивач є виключеним з військового обліку, а отже не є військовозобов`язаним, а законні підстави для його поновлення на військовому обліку відсутні, Відповідач 1 не реагував, чим порушив права та законні інтереси Позивача.

Позивач вважає, що він неправомірно взятий на військовий облік, протиправно мобілізований та зарахований до особового складу військової частина НОМЕР_1 .

Із вказаних підстав просить суд задовольнити позов.

Відповідач 1 надіслав суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що 21.06.2023 ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 виключено з військового обліку військовозобов`язаних на підставі підп.6 п.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ) в редакції, чинній на той час, як особу, раніше засуджену до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину. Відповідні відмітки внесені до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 . 10.10.2025 ОСОБА_1 з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_5 , де пройшов військово-лікарську комісію, за результатами якої постановою ВЛК, оформленою довідкою від 10.10.2025, визнаний придатним до військової служби у воєнний час. 11.10.2025 його взято на військовий облік як військовозобов`язаного у ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується розширеними даними з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 №1728 від 11.10.2025 ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та направлено до Військової частини НОМЕР_1 . Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 11.10.2025 №290 (по стройовій частині) ОСОБА_1 призначено на посаду сержанта резерву 23 запасної роти Військової частини НОМЕР_1 за штатом воєнного часу, з 11.10.2025 зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення та визнано таким, що приступив до виконання службових обов`язків.

Стверджує: «…виключення ОСОБА_1 з військового обліку 21.06.2023 було здійснено на підставі тодішньої редакції підп.6 п.6 ст.37 Закону №2232-ХІІ. Проте станом на 11.10.2025, коли ІНФОРМАЦІЯ_7 вирішував питання про взяття його на військовий облік та призов на військову службу, діяла вже нова редакція ст.37 Закону №2232-ХІІ у редакції Закону №3633-ІХ від 11.04.2024, та Порядок №560. Відповідно, орган військового управління був зобов`язаний керуватися саме чинним на той момент законом, а не нормами, які втратили юридичну силу. … з 18.05.2024 ст.37 Закону №2232-ХІІ не містить підстави для виключення з військового обліку осіб, засуджених за тяжкі чи особливо тяжкі злочини, а тому такі особи можуть бути взяті на військовий облік і призвані на військову службу під час мобілізації за відсутності інших законних перешкод. За цих умов взяття ОСОБА_1 11.10.2025 на військовий облік як військовозобов`язаного та видання наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 №1728 від 11.10.2025 про призов на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснено на підставі та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою вони надані, обґрунтовано, добросовісно та розсудливо….».

Із вказаних підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідач 2 надіслав суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що виключення ОСОБА_1 з військового обліку у 2023 році було здійснено на підставі тодішньої редакції закону. Проте станом на 11.10.2025, коли ІНФОРМАЦІЯ_7 вирішував питання про його поновлення на військовому обліку й призов на військову службу, діяла вже нова редакція статті 37 Закону № 2232-XII та Порядок № 560. Відповідно, орган військового управління був зобов`язаний керуватися саме чинним на той момент законом, а не нормами, які втратили юридичну силу.

Стверджує: «…У цьому аспекті посилання позивача на частину першу статті 58 Конституції України є безпідставними. Принцип незворотної дії законів у часі означає, що закон не може змінювати правові наслідки подій, які остаточно відбулися під час дії попередньої норми, зокрема у сфері кримінальної відповідальності. Проте питання військового обліку і мобілізаційного статусу громадянина є не одноразовим актом, а триваючим правовим станом, що підлягає регулюванню на підставі чинного закону. Зміни до статті 37 Закону № 2232-XII не скасовують факт виключення позивача з військового обліку у 2023 році, але вони визначають, що надалі, після 18.05.2024 року, підстав для збереження такого стану більше немає, отже компетентний орган зобов`язаний привести облік у відповідність до нового закону. Це є прямим проявом обов`язку діяти «лише на підставі і в спосіб, визначені законом» у розумінні статті 19 Конституції України, а не порушенням статті 58 Конституції. Додатково слід звернути увагу на загальні положення Кримінального кодексу України щодо інституту судимості. Стаття 88 КК України визначає, що особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання вироком законної сили і до погашення або зняття судимості, а стаття 89 Кодексу встановлює конкретні строки, після спливу яких особа визнається такою, що не має судимості. Судимість має правове значення у разі вчинення нового кримінального правопорушення, а також в інших випадках, прямо передбачених законом. Пункт 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 16 «Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості» підкреслює, що при вирішенні питання про судимість вирішальними є не лише наявність обвинувального вироку, але й підстави та час звільнення від відбування покарання, оскільки з цього моменту починається обчислення строків, по закінченні яких особа вважається такою, що не має судимості. Верховний Суд у постанові від 27.09.2018 у справі № 647/1831/15-к зазначив, що припинення судимості анулює всі кримінально-правові й загальноправові наслідки засудження та відбування покарання; особа, судимість якої погашена або знята, вважається такою, що злочину не вчиняла, покарання не відбувала і не повинна відчувати жодних негативних наслідків колишньої судимості. Врахування погашеної чи знятої судимості при вирішенні будь-яких питань суперечить самій суті інституту припинення судимості та є неприпустимим…».

Із вказаних підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши наявні у справі документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 громадянин України (ID картка № НОМЕР_3 ).

ОСОБА_1 неодноразово засуджувався:

- Вироком Сихівського районного суду м. Львова від 02.04.2007 року, яким Позивача було засуджено за ч.2 с.186 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнено з випробувальним строком 1 рік;

- Вироком Сихівського районного суду м. Львова у справі № 1-388/2007 від 20.12.2007 року засудженого за ч. 2 ст. 186, ст. 71 КК України до 5 років позбавлення волі. Звільнено 06.06.2012 року на підставі ст. 81 КК України умовно-достроково, невідбутий строк 6 місяців 21 день;

- Вироком Сихівського районного суду м. Львова у справі № 464/7311/13-к від 16.08.2013 року засудженого за ч. 2 ст. 186, ст. 69 КК України до 3 років позбавлення волі. Звільнено 26.02.2015 року на підставі ст. 82 КК України невідбутий строк покарання замінено на 1 рік 5 місяців 4 дні виправних робіт з відрахуванням 20% заробітної плати на користь держави;

- Вироком Сихівського районного суду м. Львова у справі 464/5265/15-к від 01.04.2016 року засудженого за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 186, ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України до 4 років 2 місяців позбавлення волі, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України залік з 11.06.2015 до 12.05.2016 року;

- Вироком Сихівського районного суду м. Львова від 02.04.2007 року, яким Позивача було засуджено за ч.2 с. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнено з випробувальним строком 1 рік;

- Вироком Сихівського районного суду м. Львова у справі № 1-388/2007 від 20.12.2007 року засудженого за ч. 2 ст. 186, ст. 71 КК України до 5 років позбавлення волі. Звільнено 06.06.2012 року на підставі ст. 81 ККУкраїни умовно-достроково, невідбутий строк 6 місяців 21 день;

- Вироком Сихівського районного суду м. Львова у справі № 464/7311/13-к від 16.08.2013 року засудженого за ч. 2 ст. 186, ст. 69 КК України до 3 років позбавлення волі. Звільнено 26.02.2015 року на підставі ст. 82 КК України невідбутий строк покарання замінено на 1 рік 5 місяців 4 дні виправних робіт з відрахуванням 20% заробітної плати на користь держави;

- Вироком Сихівського районного суду м. Львова у справі 464/5265/15-к від 01.04.2016 року засудженого за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 186, ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України до 4 років 2 місяців позбавлення волі, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України залік з 11.06.2015 до 12.05.2016 року.

Позивач звільнений 18.09.2018 по відбуттю строку покарання.

21.06.2023 ОСОБА_1 , виключений з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 на підставі п.п.6 п.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

У тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_2 проставлена відмітка про виключення позивача із військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до відомостей із Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 10.10.2025 пройшов військово-лікарську комісію, за результатами якої визнаний придатним до військової служби у воєнний час.

11.10.2025 ОСОБА_1 взятий на військовий облік як військовозобов`язаний у ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується розширеними даними з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 №1728 від 11.10.2025 ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період та направлений до Військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 11.10.2025 №290 (по стройовій частині) ОСОБА_1 призначений на посаду сержанта резерву 23 запасної роти Військової частини НОМЕР_1 за штатом воєнного часу, з 11.10.2025 зарахований до списків особового складу, на всі види забезпечення та визнаний таким, що приступив до виконання службових обов`язків.

Не погодившись із такими діями та рішеннями відповідачів, позивач звернувся до суду.

Суд зауважує, що спір стосується повторного взяття позивача на військовий облік після виключення із такого обліку на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у редакції, яка діяла на той момент, як особи, раніше засудженої до позбавлення волі за тяжкі злочини.

Надаючи оцінку позиціям сторін у справі, суд застосовує наступні правові норми.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частини. 1, 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України» на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який Указами Президента України неодноразово продовжувався та триває на момент розгляду цієї адміністративної справи.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Згідно пункту 4 Указу № 69/2022 призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

За змістом пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з пунктом 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Згідно пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Правове регулювання відносин між Державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII.

Статтею 1 Закону № 2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Частиною 1 статті 2 Закону № 2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно з частиною шостою статті 2 цього Закону № 2232-XII одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону № 2232-XII).

Відповідно до статті 33 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» № 2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Загальне керівництво роботою, пов`язаною з організацією та веденням військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, контроль за станом цієї роботи в центральних та місцевих органах виконавчої влади, інших державних органах (крім Служби безпеки України та розвідувальних органів України), органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від підпорядкування і форми власності здійснює Генеральний штаб Збройних Сил України. Функціонування системи військового обліку забезпечується органами (підрозділами) Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, розвідувальними органами України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, правоохоронними органами спеціального призначення, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування.

Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний.

Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 № 1487, визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.

Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.

Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Завданнями військового обліку є: - утворення військового резерву людських ресурсів, накопичення військово-навчених людських ресурсів, необхідних для укомплектування Збройних Сил, інших військових формувань у мирний час та в особливий період; - проведення аналізу кількісного складу та якісного стану призовників, військовозобов`язаних та резервістів для їх ефективного використання в інтересах оборони та національної безпеки держави; - своєчасне оформлення військово-облікових документів призовників, військовозобов`язаних та резервістів; - організація своєчасного бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час; - забезпечення контролю за станом військового обліку в державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях; - забезпечення контролю за дотриманням призовниками, військовозобов`язаними та резервістами правил військового обліку; - забезпечення громадян України інформацією щодо виконання ними військового обов`язку.

З метою ведення військового обліку в державі створюється система військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - система військового обліку).

Системою військового обліку є сукупність узгоджених за завданнями державних органів, підприємств, установ та організацій, які ведуть військовий облік та забезпечують її функціонування із застосуванням засобів автоматизації процесів та використанням необхідних баз даних (реєстрів), визначених законодавством. Головною вимогою до системи військового обліку є забезпечення повноти та достовірності даних, що визначають кількісний склад та якісний стан призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з пунктом 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема:

- організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;

- здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;

- виявляють призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку;

- організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям;

- проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього;

- виконують архівно-довідкову роботу з питань військового обліку.

Відповідно до пп. 6 частини 6 статті 37 Закону № 2232-XII (у редакції станом на час виключення позивача з військового обліку) Виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов`язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які: […] 6) були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Позивач з 21.06.2023 був виключений з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_4 , як раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину відповідно до пп.6 пункту 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», що підтверджується записом про виключення з військового обліку у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_2 .

Надалі Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-IX, частину 6 статті 37 викладено у такій редакції:

«Виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі.».

18 травня 2024 року набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560.

Пунктом 4 розділу «Загальні питання» Порядку № 560 передбачено, що на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:

- особи, звільнені з військової служби у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади». Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;

- особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;

- особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;

- засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.

Суд враховує, у зв`язку із внесенням змін до Закону № 2232-XII було звужено коло підстав для виключення осіб з військового обліку. Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави. З часу набрання чинності змін до Закону №2232-XII він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі. Отже, з 18.05.2024 (дата набрання чинності Законом № 3633-IX) особи, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, є військовозобов`язаними, а частина 6 статті 37 Закону № 2232-ХІІ не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Відтак суд приходить до висновку про відсутність протиправних дій відповідачів щодо взяття на військовий облік військовозобов`язаних та призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 .

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

За приписами пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

За правилами ст. 139 КАС України, у разі відмови у задоволенні позову, судовий збір позивачу не відшкодовується.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМорська Галина Михайлівна