Рішення від 03 червня 2026 р. у справі №160/20728/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 рокуСправа №160/20728/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Черніков Денис Юрійович, до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Черніков Денис Юрійович, до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень відповідно до абзацу 3 пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень відповідно до абзацу 3 пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» із розрахунку 1/6 від 1 млн гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).

У позові позивач зазначає, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . 27 червня 2022 року він уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського складу. Станом на дату укладення контракту на проходження військової служби (27.06.2022) позивачеві виповнилося повних 23 роки. З моменту укладення контракту до теперішнього часу позивач проходив військову службу у таких військових частинах: з 27.06.2022 по 06.08.2022 у військовій частині НОМЕР_2 , з 06.08.2022 по 22.08.2022 у військовій частині НОМЕР_3 , з 23.08.2022 по 30.04.2025 у військовій частині НОМЕР_1 , з 01.05.2025 по теперішній час у військовій частині НОМЕР_4 . Під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_3 та військовій частині НОМЕР_2 позивач не брав безпосередню участь в бойових діях в районах ведення бойових дій. Однак, під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 позивач брав безпосередню участь в бойових діях в районах ведення бойових дій. Отже, позивач під час дії воєнного стану (27.06.2022) у віці 23 років був прийнятий на військову службу за контрактом, брав участь в бойових діях в районах ведення бойових дій та продовжує проходити військову службу. Позивач зазначає, що Постановою КМУ №153 від 11.02.2025 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», яка набрала чинності 13.02.2025, передбачено виплату винагороди військовослужбовцям за тривалість проходження служби в бойових умовах, яка виплачується в повному обсязі тим особам, які брали участь в бойових діях більше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою (13.02.2025), а також із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) тим особам, які брати безпосередню участь менше 6 місяців. На момент набрання чинності Постановою №153 Позивач проходив військову службу військовій частині НОМЕР_1 , а оскільки винагорода є складовою грошового забезпечення, то обов`язок з нарахування і виплати такої винагороди виник у військової частини НОМЕР_1 . У зв`язку з цим позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 з рапортом про призначення і виплату йому одноразової грошової винагороди відповідно до Постанови КМУ №153. Листом від 22.04.2025 №2477 військовою частиною НОМЕР_1 повідомлено позивача про відмову у призначенні і виплаті йому одноразової грошової винагороди відповідно до Постанови КМУ №153, з огляду на те, що сумарна кількість безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних дій становить менше 30 днів. Позивач не погоджується із такою відповіддю відповідача, тому і звернувся з цим позовом до суду.

Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/20728/25 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.

Ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким, відповідач заперечує проти позовних вимог. В обґрунтування відзиву відповідач зазначає, що згідно з підпунктом першим пункту 3 Постанови КМУ № 153 учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби. Військова частина НОМЕР_1 не визначена Генеральним штабом Збройних Сил як учасник експериментального проекту відповідно до пп.1 п.3 Постанови КМУ №153. Також Постановою КМУ №153 затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану. Однією із умов призначення такої виплати, відповідно до Порядку, є проходження військової служби на одній із зазначених посад: стрілець, старший стрілець, стрілець-снайпер, стрілець-санітар; помічник гранатометника, гранатометник, старший гранатометник; розвідник, старший розвідник. Протягом своєї служби у військовій частині НОМЕР_1 позивач проходив службу на посадах: з 23.08.2022 по 26.08.2022 оператора відділення бойового управління радіотехнічної батареї, з 26.08.2022 по 07.02.2025 бойового медика взводу охорони з 07.02.2025 по 30.04.2025 старшого оператора відділення радіолокаційної розвідки радіотехнічної батареї. Дані посади не відносяться до переліку, визначених Генеральним штабом Збройних Сил та належать до підрозділів забезпечення, які приймають участь саме у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації та не пов`язані із безпосередньою участю. Таким чином, у жоден із періодів служби у військовій частині НОМЕР_1 , ОСОБА_1 не проходив службу на посадах, визначених переліком Генерального штабу Збройних Сил. Отже, так як військова частина НОМЕР_1 не визначена у переліку Генерального штабу Збройних Сил, а ОСОБА_1 проходив військову службу не на визначених посадах, Сторони не є учасниками експериментального проекту у відповідності до Постанови КМУ №153. Крім цього, відповідач зазначає, що нарахування та виплата грошової допомоги у розмірі 100000 грн в розрахунку, встановлених Постановою Кабінету Міністрів №168 не є автоматичною підставою для отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що відсутні підстави для задоволення позовної заяви.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій підтримав доводи, наведені в обґрунтування позовних вимог.

У запереченнях на відповідь на відзив, поданих до суду, відповідач посилається на ті ж самі доводи, які зазначені у відзиві на позовну заяву.

До суду від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких указано, що підставою для нездійснення нарахування та виплати одноразової грошової винагороди за тривалість участі в бойових діях відповідно до п. 4 Постанови №153 відповідачем зазначено, те що позивач не брав участі в бойових діях, що б надавало йому право на отримання винагороди. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.08.2025 у справі №160/20728/25 витребувано у Військової частини НОМЕР_1 , зокрема: інформацію про сумарну кількість днів безпосередньої участі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій станом на 13.02.2025; розрахунок розміру грошового забезпечення, яке виплачувалось ОСОБА_1 за весь період служби у Військовій частині НОМЕР_1 , в розрізі розміру і суми додаткової винагороди на період дії воєнного стану відповідно до Постанови КМУ від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Відповідач на виконання вимог вказаної ухвали надав заяву, до якої долучив: 1) Інформацію щодо періоду виконання позивачем бойових завдань у районні ведення бойових дій, відповідно до якої загальна кількість днів участі 168, а станом на 13.02.2025 – 109 днів. Відповідно до абзацу 3 пункту 4 Постанови №153 військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених). З огляду на вказане, позивач має право на отримання винагороди у розмірі 499 998 гривень (166 666,66 * 3). Тобто ті обставини, якими відповідач обґрунтовував свою бездіяльність щодо непризначення позивачу винагороди спростовані відповідачем, який надав відомості про виконання позивачем бойових завдань у районні ведення бойових дій станом на 13.02.2025 – 109 днів.

Ухвалою суду витребувано у відповідача: інформацію про сумарну кількість днів безпосередньої участі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій станом на 13.02.2025; копію довідки про безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин (за формою затвердженою дорученням Міністра оборони України № 999/уд від 20.02.2025); розрахунок розміру грошового забезпечення, яке виплачувалось ОСОБА_1 за весь період служби у Військовій частині НОМЕР_1 , в розрізі розміру і суми додаткової винагороди на період дії воєнного стану відповідно до Постанови КМУ від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»; інформацію про наявність чи відсутність у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни станом на 13.02.2025; інформацію про наявність чи відсутності випадків притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, станом на 13.02.2025.

Витребувані судом документи та інформація були надані відповідачем разом із заявою, яка надійшла до суду 27.08.2025.

У свою чергу представник позивача подав до суду клопотання, в якому вказав, що оскільки Постановою №153 передбачено випадки відмови у виплаті винагороди військовослужбовцям у разі коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, представником позивача було подано адвокатські запити до військових частин у яких позивач проходив службу, а саме до військової частини НОМЕР_2 та військової частини НОМЕР_3 . У відповідь вказані військові частини надали інформацію про відсутність випадків притягнення позивача до відповідальності та випадків отримання ним травм, поранень, контузій, каліцтв та відомості про те, що позивач не брав участі в бойових діях у період проходження служби у вказаних частинах. Щодо вказаного позивач не заперечує, оскільки участь в бойових діях він приймав саме під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 , а вказані докази (довідки з військових частин НОМЕР_2 і НОМЕР_3 ) додаються на підтвердження відсутності підстав для відмови у виплаті винагороди позивачу.

Крім цього, до суду від представника відповідача надійшла заява про відновлення втраченого судового провадження.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Поряд з цим, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач) є громадянином України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується паспортом, копія якого надана до матеріалів справи.

Також матеріали справи містять контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України на посадах осіб сержантського складу.

Контракт укладений 26.08.2022 між ОСОБА_1 , молодший сержант, і Міністерством оборони України в особі Командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 , строком на три роки.

Позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 (відповідач) із рапортом про виплату грошової винагороди у розмірі 1 млн грн, яка виплачується на підставі постанови КМУ від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах України під час воєнного стану».

Листом від 22.04.2025 №2477 відповідач повідомив позивача про те, що згідно з положеннями постанови КМУ від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах України під час воєнного стану» та рішення Міністра оборони України від20.02.2025 №999/уд, право на отримання винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах мають військовослужбовці, які проходять службу та безпосередньо брали участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на 13.02.2025.

Разом з цим указано, що військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на 13.02.2025, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від одного мільйону гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).

Проте, підстави для виплати позивачу такої винагороди відсутні, оскільки сумарна кількість днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій становить менше 30.

Позивач не погоджується із такою позицією відповідача, тому і звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно зі статтею 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби, визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ), норми якого суд застосовує в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

За змістом частин першої, третьої статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною шостою статті 2 Закону № 2232-XII визначені види військової служби, зокрема, строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також інші види.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина чотирнадцята статті 2 Закону № 2232-XII).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 2232-ХІІ, Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів, як це передбачено частиною першою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).

За правилами часини другої статті 9 Закону № 2011-XII, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан, який продовжує діяти і дотепер.

11.02.2025 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі - Постанова № 153).

Пізніше, до Постанови № 153 Кабінетом Міністрів України двічі вносилися зміни, а саме:

Постановою № 387 від 01.04.2025, дата набрання чинності: 08.04.2025 (дата публікації в «Урядовому кур`єрі»);

Постановою № 942 від 30.07.2025, дата набрання чинності: 07.08.2025 (дата публікації в «Урядовому кур`єрі»).

Абзацом другим пункту 2 Постанови № 153 було вирішено затвердити Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану.

Пунктом 3 Постанови № 153 визначено, що учасниками експериментального проекту є:

громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби;

1) координатором експериментального проекту є Міністерство оборони;

2) фінансування експериментального проекту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Абзацом 2 пункту 4 Постанови № 153 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 387 від 01.04.2025) було встановлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-ІХ, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

Відповідно до абзацу 4 пункту 4 Постанови № 153 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 387 від 01.04.2025) військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.

Таким чином абзац 2 та 4 пункт 4 Постанови № 153, як в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 387 від 01.04.2025 (діяла в період з 08.04.2025 по 06.08.2025), так і в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 942 від 30.07.2025 (діє з 07.08.2025 по цей час), встановлює 5 (п`ять) обов`язкових умов, в разі виконання яких військовослужбовцю може бути виплачена одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1 млн. гривень (диспозиція правової норми), а саме:

1. Приналежність військовослужбовця на дату виплати до певної категорії: особи рядового, сержантського і старшинського складу рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення;

2. Вік на дату прийняття або призову на військову службу до набрання чинності Постановою № 153 (11 лютого 2025 року): до 25 років;

3. Факт прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану, тобто після 24.02.2022, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64;

4. Фактичне проходження служби на дату звернення за вказаною виплатою;

5. (абз. 2 п. 4) - безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою № 153 (13 лютого 2025 року);

(абз. 4 п. 4) - безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою № 153 (13 лютого 2025 року) у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон).

Водночас, цією ж постановою передбачено (абз.3 п.4), що військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому пункту четвертого, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).

Як установив суд, 26.08.2022 між ОСОБА_1 , молодший сержант, і Міністерством оборони України в особі Командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 , строком на три роки, був укладений контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України на посадах осіб сержантського складу.

Матеріалами справи підтверджується і не заперечується сторонами, що станом на час звернення із рапортом про виплату спірної винагороди позивач продовжував перебувати на військовій службі.

Отже, 26.08.2022, під час дії в Україні воєнного стану, позивач у віці 23 років уклав із Міністерством оборони України в особі Командира військової частини НОМЕР_1 контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України на посадах осіб сержантського складу.

Беручи до уваги встановлені вище обставини, суд вважає, що позивачем дотримані визначені Постановою № 153 такі умови для отримання одноразової грошової винагороди як: вік прийняття або призову на військову службу до 25 років; позивач є особою рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил; позивач призваний на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, до набрання чинності цією постановою - 13.02.2025 у віці до 25 років; позивач проходить військову службу.

Крім цього, матеріали справи не містять відомостей про притягнення позивача до кримінальної відповідальності та/або адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення, або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився.

До того ж, у поясненнях, наданих на виконання вимог ухвали, відповідач указав, що випадки притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення, або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, станом на 13.02.2025 під час проходження у Військовій частині НОМЕР_1 відсутні.

На виконання вимог ухвали суду відповідачем була надана інформація щодо періоду виконання бойового завдання у районі ведення бойових дій солодшим сержантом ОСОБА_1 . Відповідно до цієї інформації, позивач виконував бойове завдання у районі ведення бойових дій: у вересні 2024 року з 06.09.2024 по 23.09.2024 (сумарно за місяць 18 днів); у жовтні 2024 року з 14.10.2024 по 31.10.2024 (сумарно за місяць 18 днів); у листопаді 2024 року з 01.11.2024 по 25.11.2024, з 29.11.2024 по 30.11.2024 (сумарно за місяць 27 днів); у грудні 2024 року з 01.12.2024 по 01.12.2024, з 12.12.2024 по 31.12.2024 (сумарно за місяць 21 день); у січні 2025 року, з 01.01.2025 по 02.01.2025, з 22.01.2025 по 31.01.2025 (сумарно за місяць 12 днів); у лютому 2025 року, з 01.02.2025 по 28.02.2025 (сумарно за місяць 28 днів), у березні 2025 року, з 01.03.2025 по 18.03.2025 (сумарно за місяць 18 днів); у квітні 2025 року, з 07.04.2025 по 27.04.2025 (сумарно за місяць 21 день).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач має право на виплату спірної винагороди відповідно до абз3 п.4 Постанови №153, якою передбачено, що військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому пункту четвертого, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).

Крім цього, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову винагороду, передбачену Постановою № 153, пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).

Суд відхиляє доводи відповідача, наведені у відзиві, про те, що сторони цієї справи не є учасниками експериментального проекту згідно із постановою КМУ №153, оскільки відповідач не посилався на ці обставини, як на підставу відмови позивачу у виплаті спірної винагороди.

Також суд не бере до уваги заяву представника позивача про відновлення втраченого судового провадження, з огляду на те, що таке втрачене не було.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій справі є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України, суд зазначає, що позивач у справі, що розглядається, звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень відповідно до абзацу 3 пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень відповідно до абзацу 3 пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» із розрахунку 1/6 від 1 млн гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 .

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 .

Суддя Н.В. Кучугурна