Рішення від 03 червня 2026 р. у справі №160/412/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 03 червня 2026 р.

Справа: №160/412/26

Суддя: Сліпець Надія Євгенівна

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 рокуСправа №160/412/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, треті особі, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державна установа "Лікарня МВС м.Кривий Ріг" Гарнізонна медична (Військово-лікарська) комісія, Державна установа "Східне територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України" Медична (військово-лікарська) комісія, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

08.01.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач), треті особі, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державна установа "Лікарня МВС м.Кривий Ріг" Гарнізонна медична (Військово-лікарська) комісія, Державна установа "Східне територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України" (ДУ "Східне ТМО МВС") Медична (військово-лікарська) комісія, в якій просить суд (з урахуванням уточненої позовної заяви від 02.02.2026):

- визнати протиправним невиконання військовою частиною НОМЕР_1 НГУ п. 2 розділу VIII «Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС» затвердженого Наказом МВС №285 від 03.04.2017 року щодо обов`язковості до виконання рішення (постанови) М(ВЛ)К;

- визнати протиправним ненарахування військовою частиною НОМЕР_1 НГУ сержанту ОСОБА_1 додаткової винагороди за період перебування на стаціонарному лікуванні в КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» 20.11.2023 по 08.12.202, з 14.05.2024 по 23.05.2024, з 09.08.2024 по 28.08.2024 протягом періоду з 01.11.2024 по 24.10.2025;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 НГУ нарахувати та виплатити сержанту ОСОБА_1 належну йому згідно Постанови КМ України №168 від 28.02.2022 року додаткову винагороду за період перебування на стаціонарному лікуванні в КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» з 20.11.2023 по 08.12.2023, з 14.05.2024 по 23.05.2024, з 09.08.2024 по 28.08.2024.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. З 20.03.2022 року під час бойового зіткнення у місті Маріуполь сержант ОСОБА_1 потрапив в полон до збройних формувань рашистської федерації де перебував до обміну 23.04.2023 року. Довідкою Гарнізонної медичної (Військово-лікарської) комісії ДУ «Лікарня МВС м. Кривий Ріг» від 01 листопада 2024 року № 690 с/НГУ військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України сержанту ОСОБА_1 встановлено діагноз: наслідки вибухової травми (26.03.2022) закритої черепномозкової травми, струс головного мозку у вигляді незначного цефалгічного синдрому, акубаротравма у вигляді двобічної нейросенсорної приглухуватості праворуч І ст, ліворуч початкові прояви. Помірний посттравматичний стресовий розлад, стабільний тип перебігу F.43.1, наслідки ВТ та ПТСР визнанні як «Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини». Військова частина НОМЕР_1 НГУ оскаржила Довідку Гарнізонної медичної (Військово-лікарської) комісії ДУ «Лікарня МВС м. Кривий Ріг» від 01 листопада 2024 року № 690 с/НГУ. Згідно Протоколу №178 від 24.10.2025 року засідання М(ВЛ)К ДУ «Східне ТМО МВС України» Довідку на сержанта за контрактом в/ч НОМЕР_1 ЦОТО НГУ ОСОБА_1 , який пройшов огляд у Гарнізонній медичній (військово-лікарській) комісії №690-с/НГУ від 01.11.2024 року скасовано. Позивач стверджує, що за наявності документально підтверджених підстав військова частина НОМЕР_1 НГУ умисно не виконувала положення постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 та протягом майже року за період з 01.11.2024 по 24.10.2025 не здійснювала виплати сержанту за контрактом ОСОБА_1 чим істотно порушили його права та охоронювані законом інтереси.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2026 відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами з 11.02.2026, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України. Залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державна установа "Лікарня МВС м.Кривий Ріг" Гарнізонна медична (Військово-лікарська) комісія, Державна установа "Східне територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України" Медична (військово-лікарська) комісія.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, а також третім особам п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання пояснень на позовну заяву.

29.01.2026 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечує проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи наступним. Відповідно до довідки Гарнізонної медичної (Військово-лікарської) комісії ДУ «Лікарня МВС м. Кривий Ріг» від 01 листопада 2024 року № 690 с/НГУ військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України сержанту ОСОБА_2 встановлено діагноз: наслідки вибухової травми (26.03.2022) закритої черепно-мозкової травми, струс головного мозку у вигляді незначного цефалгічного синдрому, акубаротравма у вигляді двобічної нейросенсорної приглухуватості праворуч І ст, ліворуч початкові прояви. Помірний посттравматичний стресовий розлад, стабільний тип перебігу F.43.1, наслідки ВТ та ПТСР визнанні як «Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини». Згідно Протоколу № 178 від 24.10.2025 року засідання М(ВЛ)К ДУ «Східне ТМО МВС України» Довідку на сержанта за контрактом в/ч НОМЕР_1 ЦОТО НГУ ОСОБА_1 , який пройшов огляд у Гарнізонній медичній (військоволікарській) комісії №690-с/НГУ від 01.11.2024 року скасовано. Відповідач зазначає, що за період з 01.11.2024 по 24.10.2025 позивач чотири рази знаходився на лікуванні в закладах охорони здоров`я: з 19.12.2024 по 13.01.2025, з 10.03.2025 по 26.03.2025, з 18.07.2025 по 05.08.2025, з 23.10.2025 по 19.11.2025. Відповідно до даних виписок закладів охорони здоров`я Позивачу було нараховано та виплачена додаткова винагороди у розмірі 100000 гривень пропорційна часу перебування лікуванні. Так, за період лікування: з 19.12.2024 по 13.01.2025 виплачено 83 870,96 грн в лютому 2025; з 10.03.2025 по 26.03.2025 виплачено 54 838,71 грн в квітні 2025; з 18.07.2025 по 05.08.2025 виплачено 61 290,32 грн в вересні 2025; з 23.10.2025 по 19.11.2025 виплачено 92 365,59 грн в грудні 2025.

В інші періоди з 01.11.2024 по 24.10.2025 між перебуванням на лікуванні Позивач знаходився на військовій службі та отримував грошове забезпечення відповідно до умов несення військової служби.

03.02.2026 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив в якій представник зазначає, що з огляду на матеріали відзиву та виходячи із отриманої інформації, задля належного та об`єктивного розгляду спору, зважаючи на те, що підстави позову є незмінними, предмет позову потребує уточнення та просить суд прийняти до розгляду уточнену позовну заяву від 02.02.2026 з наступними вимогами:

- визнати протиправним ненарахування військовою частиною НОМЕР_1 НГУ сержанту ОСОБА_1 додаткової винагороди за період перебування на стаціонарному лікуванні в КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» з 20.11.2023 по 08.12.2023, з 14.05.2024 по 23.05.2024, з 09.08.2024 по 28.08.2024 протягом періоду з 01.11.2024 по 24.10.2025;

За приписами ч.1 ст. 47 КАС України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що заява про уточнення предмету позову подана позивачем у межах встановленого законом процесуального строку та спрямована на всебічне встановлення обставин справи, суд доходить висновку, що реалізація учасником справи свого права, передбаченого частиною першою статті 47 КАС України, не порушує принципів рівності та добросовісності сторін, а тому вказана заява підлягає прийняттю судом до розгляду.

16.02.2026 від відповідача до суду надійшли додаткові пояснення, у яких представник зазначає, що в уточненій позовній заяві позивач помилково стверджує про умисне невиконання військовою частиною положень постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168. Зокрема, це стосується нездійснення виплати сержанту за контрактом ОСОБА_1 додаткової винагороди за періоди перебування на стаціонарному лікуванні в КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» з 20.11.2023 по 08.12.2023, з 14.05.2024 по 23.05.2024 та з 09.08.2024 по 28.08.2024. На думку представника, позивач хибно вважає, що вказана додаткова винагорода у розмірі 100 000 грн на місяць виплачується помісячно без урахування вимоги щодо обов`язкового перебування на стаціонарному лікуванні саме після отримання тяжкого поранення (контузії, травми або каліцтва) за висновком військово-лікарської комісії.

Водночас представник зауважує, що за періоди стаціонарного лікування безпосередньо після поранення позивачу було виплачено додаткову винагороду пропорційно часу такого лікування на підставі наказів командира військової частини НОМЕР_1 , а саме: з 11.09.2023 по 21.09.2023 (наказ від 24.10.2023 №391, виплачено в жовтні 2023 року – 36 666,67 грн), з 18.12.2023 по 31.12.2023 та з 01.01.2024 по 04.01.2024 (наказ від 16.02.2024 №56, виплачено в лютому 2024 року – 58 064,52 грн), з 26.02.2024 по 29.02.2024 та з 01.03.2024 по 13.03.2024 (наказ від 10.04.2024 № 147, виплачено в квітні 2024 року – 55 728,58 грн), з 02.09.2024 по 16.09.2024 (наказ від 08.10.2024 №502, виплачено в жовтні 2024 року – 50 000, грн).

Стосовно ж спірних періодів лікування (з 20.11.2023 по 08.12.2023, з 14.05.2024 по 23.05.2024, з 09.08.2024 по 28.08.2024) представник відповідача наголошує, що згідно з медичними документами позивач перебував у закладі охорони здоров`я з приводу лікування захворювання, яке безпосередньо не пов`язане з отриманою ним травмою.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України з 19.11.2013.

З 20.03.2022 року під час бойового зіткнення у місті Маріуполь сержант ОСОБА_1 потрапив в полон до збройних формувань рашистської федерації де перебував до обміну 23.04.2023 року.

З матеріалів відзиву та додаткових пояснень відповідача вбачається (та не заперечується позивачем), що за періоди стаціонарного лікування безпосередньо після отримання поранення позивачу було нараховано та виплачено додаткову винагороду пропорційно часу такого лікування на підставі наказів командира військової частини НОМЕР_1 , а саме: з 11.09.2023 по 21.09.2023 — у розмірі 36 666,67 грн (згідно з наказом від 24.10.2023 № 391, виплачено в жовтні 2023 року); з 18.12.2023 по 31.12.2023 та з 01.01.2024 по 04.01.2024 — у розмірі 58 064,52 грн (згідно з наказом від 16.02.2024 № 56, виплачено в лютому 2024 року); з 26.02.2024 по 29.02.2024 та з 01.03.2024 по 13.03.2024 — у розмірі 55 728,58 грн (згідно з наказом від 10.04.2024 № 147, виплачено в квітні 2024 року); з 02.09.2024 по 16.09.2024 — у розмірі 50 000,00 грн (згідно з наказом від 08.10.2024 № 502, виплачено в жовтні 2024 року).

Крім того, у період з 01.11.2024 по 24.10.2025 позивач також перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, за час якого йому було нараховано та виплачено додаткову винагороду з розрахунку 100 000 грн на місяць пропорційно часу перебування на лікуванні, а саме: за період з 19.12.2024 по 13.01.2025 — у розмірі 83 870,96 грн (виплачено в лютому 2025 року); за період з 10.03.2025 по 26.03.2025 — у розмірі 54 838,71 грн (виплачено в квітні 2025 року); за період з 18.07.2025 по 05.08.2025 — у розмірі 61 290,32 грн (виплачено у вересні 2025 року); за період з 23.10.2025 по 19.11.2025 — у розмірі 92 365,59 грн (виплачено в грудні 2025 року).

Водночас, у спірні періоди (з 20.11.2023 по 08.12.2023, з 14.05.2024 по 23.05.2024 та з 09.08.2024 по 28.08.2024) ОСОБА_1 перебував у закладах охорони здоров`я з приводу лікування саме захворювання, що підтверджується наявними у справі медичними документами. З огляду на це військовою частиною НОМЕР_1 здійснено виплату грового забезпечення позивачу за ці періоди відповідно до вимог Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії України, затвердженої наказом МВС України від 15.03.2018 № 200, що не заперечується позивачем та підтверджуються:

випискою з медичної картки стаціонарного хворого № 3826 від 08.12.2023 КП «Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР, згідно з якою ОСОБА_1 перебував на лікуванні з 20.11.2023 по 08.12.2023 з діагнозом: захворювання F43.1 (легкий посттравматичний стресовий розлад з виходом в стійку медикаментозну компенсацію);

випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 1790 від 23.05.2024 КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР, згідно з якою позивач перебував на лікуванні з 14.05.2024 по 23.05.2024 з діагнозом: захворювання F43.1 (посттравматичний стресовий розлад);

випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 3143 від 28.08.2024 КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР, згідно з якою позивач перебував на лікуванні з 09.08.2024 по 28.08.2024 з діагнозом: захворювання F43.1 (посттравматичний стресовий розлад).

Відповідно до довідки Гарнізонної медичної (військово-лікарської) комісії Державної лікарні МВС України в місті Кривий Ріг № 690 с/НГУ від 01 листопада 2024 року, сержант за контрактом військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_1 , 1994 року народження, пройшов медичний огляд, за результатами якого встановлено діагноз:

- наслідки вибухової травми від 26.03.2022 у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку з незначним цефалгічним синдромом, акубаротравми з двобічною нейросенсорною приглухуватістю (праворуч І ступеня, ліворуч — початкові прояви), а також стабільний помірний посттравматичний стресовий розлад (F43.1), що визначено як травма, пов`язана із захистом Батьківщини.

Окрім цього, у військовослужбовця виявлено вертеброгенну цервікобрахіалгію та люмбалгію в стадії ремісії на тлі остеохондрозу поперекового відділу хребта без порушення статико-динамічної функції, які кваліфіковано як захворювання, пов`язані із захистом Батьківщини.

На підставі статей 17 б, 75 в, 79 в, 23 v, 23 в, 64 в та графи ІІ Розкладу хвороб Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС (наказ МВС України від 03.04.2017 № 285) ОСОБА_1 визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення та охорони.

28.11.2024 ОСОБА_1 подав командиру військової частини НОМЕР_1 рапорт, у якому просив здійснити виплату додаткової винагороди за період перебування на стаціонарному лікуванні в КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» з 20.11.2023 по 08.12.2023, з 14.05.2024 по 23.05.2024 та з 09.08.2024 по 28.08.2024 включно, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», посилаючись на довідку № 690 с/НГУ від 01 листопада 2024 року як на підставу для такого нарахування.

Під час перевірки наданих позивачем документів у зв`язку з розглядом рапорту від 28.11.2024 щодо виплати додаткової винагороди, військова частина НОМЕР_1 НГУ у листі від 06.02.2025 повідомила ОСОБА_1 , що відповідно до вимог листа ДУ «Головний медичний клінічний центр МВС України» від 31.01.2025 № 33/4-409 рішення госпітальної М(ВЛ)К від 01.11.2024 № 690 с/НГУ стосовно нього підлягає скасуванню, у зв`язку з чим позивач потребує направлення на повторний медичний огляд для визначення ступеня придатності до подальшої військової служби.

Так, ДУ «Головний медичний клінічний центр МВС України» у листі від 31.01.2025 № 33/4-409 зазначає, що за результатами розгляду наданих документів та медично-експертної документації встановлено, що рішення від 01.11.2024 № 690 с/НГУ щодо ОСОБА_1 приймалося на підставі актуального обстеження та анамнестичних даних відповідно до вимог Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженого наказом МBC України від 03.04.2017 № 285 (в редакції наказу МВС України від 23.05.2024 № 331; далі — Положення). Разом з тим, при проведенні військово-лікарської експертизи психічний розлад «ПТСР» (код МКХ-10 F43.1) було помилково кваліфіковано як травму замість захворювання. Крім того, на думку МЦПД та ППВ, встановлений ГМ(ВЛ)К помірний ступінь вираженості цього захворювання є сумнівним, що не відповідає зазначеній в акті медичного огляду № 690-2024р. інформації про узгодження такого діагнозу і відповідного висновку з центром. З огляду на викладене, рішення ГМ(ВЛ)К від 01.11.2024 № 690 с/НГУ щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню.

Згідно витягу з протоколу № 178 засідання М(ВЛ)К ДУ «Східне ТМО МВС України» від 24.10.2025, за результатами розгляду документів медичного огляду ГМ(ВЛ)К щодо сержанта за контрактом військової частини НОМЕР_1 ЦОТО НГУ ОСОБА_1 , 1994 року народження, та на підставі листа ЦМ(ВЛ)К ДУ «ГМКЦ МВС України» від 26.09.2025 № 33/4-2919, у зв`язку з допущеними помилками прийнято рішення про скасування довідки Гарнізонної медичної (військово-лікарської) комісії № 690-с/НГУ від 01.11.2024. Цим же витягом постановлено направити ОСОБА_1 на повторний медичний огляд до М(ВЛ)К ДУ «Східне ТМО МВС» (відповідно до підпункту 1 пункту 3 розділу VII Положення, затвердженого наказом МВС України від 03.04.2017 № 285) з метою визначення причинного зв`язку наявних у військовослужбовця травм, захворювань та ступеня його придатності до подальшої військової служби.

Таким чином, аналіз змісту заявлених позовних вимог та фактичних обставин справи свідчить, що предметом даного спору є правомірність дій (бездіяльності) військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень на місяць (пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні) за спірні періоди з 20.11.2023 по 08.12.2023, з 14.05.2024 по 23.05.2024 та з 09.08.2024 по 28.08.2024, в аспекті наявності чи відсутності правових підстав для таких виплат на підставі довідки Гарнізонної медичної (військово-лікарської) комісії № 690 с/НГУ від 01 листопада 2024 року протягом періоду до її скасування вищим органом 24 жовтня 2025 року, якою діагноз позивача «ПТСР» було кваліфіковано як травму, пов`язану із захистом Батьківщини.

Водночас судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішення М(ВЛ)К ДУ «Східне ТМО МВС України», оформлене витягом з протоколу від 24.10.2025 № 178, яким було скасовано вищевказану довідку № 690 с/НГУ у зв`язку з помилковою кваліфікацією психічного розладу «ПТСР» як травми замість захворювання та направлено позивача на повторний медичний огляд, у межах цього спору ОСОБА_1 не оскаржується і чинним на момент розгляду справи не визнано. Відтак, законність зазначеного рішення комісії від 24.10.2025 № 178, як і правильність визначення медичного характеру виявленого у позивача розладу, не є предметом дослідження та правової оцінки суду в даній адміністративній справі.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон №2232-XII).

Відповідно до частини першої ст. 1, 2 Закону №2232-XII Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 9 Закону України від 20.12.1991 за №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі – Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07 червня 2018 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197 (далі - Порядок №260).

Відповідно до п.2 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Пунктом 3 розділу І Порядку №260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є:

штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина);

накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження;

накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення;

накази про присвоєння військових звань;

грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та триває до теперішнього часу.

На виконання названих указів Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року видав Постанову № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168) встановлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, Державної кримінально-виконавчої служби, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Аналогічні положення передбачає також Порядок №260.

Так, пунктами 10-12 розділу XXXIV Порядку № 260 встановлено, що накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

У період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які:

загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини,- виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла), у тому числі за місяць початку військової служби;

захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення),- за час перебування в полоні (заручниках) та до дня звільнення включно або за час перебування в інтернуванні та до дня повернення до України або за час безвісної відсутності;

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем.

Керівниками військово-лікарських (лікарсько-експертних) комісій закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100 000 гривень за час цієї відпустки.

Таким чином, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн., включаються особи, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини (включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого).

Як вище встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, що засвідчується:

випискою із медичної картки стаціонарного хворого № 3826 від 08.12.2023 КП «Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР за період з 20.11.2023 по 08.12.2023 з діагнозом: захворювання F43.1 (легкий посттравматичний стресовий розлад з виходом в стійку медикаментозну компенсацію);

випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 1790 від 23.05.2024 КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР за період з 14.05.2024 по 23.05.2024 з діагнозом: захворювання F43.1 (посттравматичний стресовий розлад);

випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 3143 від 28.08.2024 КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР за період з 09.08.2024 по 28.08.2024 з діагнозом: захворювання F43.1 (посттравматичний стресовий розлад).

Крім того, суд звертає увагу на наявний у матеріалах справи Висновок експерта (експертиза за матеріалами кримінального провадження № 42022000000000468) Державної спеціалізованої установи «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України» № 422/23 від 27.06.2024 року. Відповідно до розділу «Підсумки» (пункт 3) вказаного висновку, наявний у ОСОБА_1 психічний розлад у вигляді «Посттравматичного стресового розладу» (F43.1 згідно з МКХ-10) виник приблизно наприкінці 2022 року та перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з пережитими травматичними подіями, а саме: перебуванням у полоні в неналежних для життя умовах, моральними знущаннями, приниженнями та катуваннями (наслідок дії психічного зовнішнього ушкоджуючого фактору). Водночас експертною комісією встановлено відсутність у позивача ознак тілесних ушкоджень (порушення анатомічної цілісності тканин чи органів), які б виникли як наслідок дії фізичного зовнішнього фактору в цей період.

Таким чином, належними та допустимими доказами підтверджено, що діагностований у позивача розлад «ПТСР» за своєю юридичною та медичною природою є захворюванням, що розвинулося внаслідок перебування у полоні, а не безпосереднім наслідком чи ускладненням вибухової (фізичної) травми від 26.03.2022. Питання ж правомірності призначення виплат чи встановлення статусів у зв`язку з перебуванням позивача в полоні та отриманням пов`язаних із цим психічних розладів перебуває поза межами предмета розгляду даної адміністративної справи, оскільки позивачем оскаржується нездійснення виплат за лікування саме після отриманого поранення (контузії, травми).

Разом з тим, зі змісту наведених медичних документів, зокрема в частині викладу основних та супутніх (за наявності) діагнозів, вбачається, що проведене стаціонарне лікування позивача у спірні періоди мало на меті саме терапію захворювання, яке не є прямим наслідком травм (поранень), отриманих ним 26.03.2022 під час бойового зіткнення у місті Маріуполь. Зазначення у медичній документації за вказані періоди супутніх діагнозів позивача, зумовлених наслідками раніше отриманих травм, не змінює правову природу, мету та основний діагноз лікування — захворювання, яке не перебуває у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з отриманням вибухової травми від 26.03.2022 у вигляді закритої черепно-мозкової травми.

З огляду на викладене, суд зазначає, що у спірних періодах позивач хоч і перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, проте таке лікування не стосувалось та не було безпосередньо зумовлене отриманим ним пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 01.06.2026 у справі № 160/19346/25.

Відтак, керуючись чинними приписами законодавства, що регулюють порядок виплати грошового забезпечення та додаткової винагороди військовослужбовцям, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України не допустила протиправної бездіяльності щодо ненарахування та невиплати позивачу збільшеної до 100 000 грн додаткової винагороди в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, оскільки обов`язковою умовою для такої виплати є спрямованість лікування саме на усунення наслідків поранення (травми), отриманої під час захисту Батьківщини.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з дотриманням норм чинного законодавства.

Таким чином, доводи позовної заяви не знайшли свого нормативного та документального підтвердження, спростовуються дослідженими матеріалами справи та висновками суду, у зв`язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають залишенню без задоволення.

При цьому суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За приписами частини першої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи, що позивач, відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішувалось.

Відповідно до частини четвертої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно частини п`ятої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132,139,193,241-246, 250, 251,257-262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, треті особі, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державна установа "Лікарня МВС м.Кривий Ріг" Гарнізонна медична (Військово-лікарська) комісія, Державна установа "Східне територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України" Медична (військово-лікарська) комісія, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - відмовитию

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець

Оригінал: reyestr.court.gov.ua