Рішення від 03 червня 2026 р. у справі №160/21226/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 рокуСправа №160/21226/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 в якій позивач просить:

визнати протиправним бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як особі, звільненій з військової служби за станом здоров`я в розмірі 50% за кожен повний календарний рік служби;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу як особі, звільненій з військової служби за станом здоров`я в розмірі 50% за кожен повний календарний рік служби;

визнати протиправними бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 22.05.2025;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2024 по 22.06.2025;

визнати протиправним бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій - 14 календарних діб за 2022 рік;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій - 14 календарних діб за 2022 рік;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати одноразової грошової допомоги як особі, звільненій з військової служби за станом здоров`я в розмірі 50% за кожен повний календарний рік служби, компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2022 рік, в порядку, передбаченому ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем в порушення вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», не виплачувалася індексація грошового забезпечення у визначеному розмірі. Також, зазначив, що при звільненні з військової служби отримав одноразову грошову допомогу при звільненні відповідно до постанови КМУ від 17.09.2014 № 460 «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби», а не пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що має становити 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Крім того, вказав, що не отримав компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій.

Ухвалою суду справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та надано термін для надання відзиву на позовну заяву.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

У відповідності до вимог ст.ст. 257, 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач проходив військову службу у Збройних Силах України з 30 червня 2022 року по 22 травня 2025 року. У військовій частині НОМЕР_1 проходив службу у період з 01.12.2022 по 22.05.2025 року.

22 травня 2025 року був звільнений з військової служби за станом здоров`я- за наявності інвалідності, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №153 від 22.05.2025.

Відповідно до зазначеного наказу, визначено перелік належних позивачу грошових виплат, які мають бути здійснені після звільнення.

Як зазначив позивач, при звільненні з військової служби за станом здоров`я – наявність інвалідності, позивачу не була виплачена відповідачем одноразова грошова допомога в розмірі 50% місячного грошового забезпечення, за кожен повний календарний рік служби, а також не здійснювалось нарахування та виплата індексації грошового забезпечення, що порушує вимоги чинного законодавства України, зокрема Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», а також не було виплачено компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2022 рік.

Згідно з статті 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення".

У статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно з ст.4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка, а з 01.01.2016 р. в розмірі 103 відсотка.

Статтею 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Так, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п. 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до п.5 Порядку №1078 (проведення індексації грошових доходів населення) (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів особи. Зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.

Статтею 39 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09 листопада 2023 року № 3460-IX визначено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 01 січня 2024 року. Отже, у 2024 році право на проведення індексації заробітної плати працівників поновлюється.

Отже, починаючи з 2024 року базовим місяцем для індексації грошових доходів населення визначено січень 2024 року.

Відтак, у даних спірних відносинах підлягають застосуванню саме норми статті 39 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" як нормативно-правового акта, який має вищу юридичну силу, аніж Постанова №1078, на яку посилається позивач в обґрунтування заявленого позову і яка є підзаконним нормативно-правовим актом.

Суд зауважує, що згідно з даними, розміщеними на офіційному сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін з січня 2024 по квітень 2024 не перевищував 103%.

Разом з цим варто зазначити, що підвищення установленого порогу індексації мало місце лише у червні 2024 року, індекс споживчих цін у вказаному місяці склав 104,3%. Місяцем, в якому офіційно опублікований індекс споживчих цін за червень 2024 року, є липень 2024 року, тобто, підвищення заробітної плати військовослужбовців у зв`язку з її індексацією відбулось не раніше серпня 2024 року.

Статтею 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», установлено, що обчислення індексу споживчих цій для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка, склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується.

Відповідно до роз`яснень Держпраці «Базовим» місяцем нарахування індексації у 2025 році вважається січень 2025 року посилання на веб-сайт https://smu.dsp.gov.ua/news/inspektsiia-pratsi-informuie-indeksatsiia-zarobitnoi-platy-u- 2025-rotsi-na-shcho-zvernuty-uvahu/.

Згідно з аналізом статі 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується.

Це означає, що попри відновлення індексації у 2024 році, законодавцем передбачено певні особливості її застосування у 2025 році.

Грудень 2024 року не є «базовим» місяцем для цілей розрахунку індексації у 2025 році, як це було з груднем 2023 року для багатьох роботодавців на початку 2024 року «базовим» місяцем нарахування індексації зарплати вважається січень 2025 року.

Крім цього, Мінсоцполітики у листі від 10.12.2024 №105/0/214-24 надало роз`яснення як роботодавцю нараховувати індексацію за 2025 рік та з урахуванням якого базового місяця. Міністерство зазначило на тому, що стартовим «базовим» місяцем для обчислення індексації у 2025 році є січень 2025 року.

Відповідно, попри сказане в Держбюджеті-2025, на думку Мінсоцполітики, обчислення індексу споживчих цін почнеться з лютого 2025 року.

У п. 5 Порядку №1078 зазначено, що у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, береться за 1 або 100 відсотків. Ось цей місяць підвищення окладів ми й вважаємо «базовим». Він має і ще одну ознаку: обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Отже, з січня 2025 року встановлено єдиний підхід для обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення у 2025 році.

Таким чином, індексу споживчих цін (далі ІСЦ) у січні 2025 року приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення ІСЦ для проведення індексації починається з лютого 2025 року. При цьому відповідно до Закону № 4059 збереження раніше визначеної суми індексації не передбачено.

Згідно з пунктом 11 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (зі змінами) (далі - Порядок), право на індексацію відбудеться, коли ІСЦ, обчислений наростаючим підсумком, перевищить поріг індексації встановлений у розмірі 103 відсотка.

Так, у 2025 році право на індексацію грошового забезпечення у Позивача не виникало, оскільки в період з січня по липень 2025 року ІСЦ не перевищував поріг у 103%.

Окремо суд зазначає, що відповідно в статті 34 Закону України «Про Держаний бюджет України на 2025 рік» вказано, що сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується.

Так, відповідачем не надано доказів щодо нарахування індексації за спірний період.

Проте, враховуючи вищевикладені норми законодавства, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в частині обов`язку відповідача нарахувати та виплатити індексацію за 2024 рік з урахуванням висновків суду.

Враховуючи ту обставину, що позивача звільнено в травні 2025 року, то з урахуванням вимог законодавства, він не набув права на індексацію грошового забезпечення в 2025 році.

Що стосується позовних вимог про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, то суд зазначає наступне.

Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).

Згідно з частиною 2 статті 15 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах: 1) 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - які звільняються з військової служби: за станом здоров`я.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

За твердженням сторони позивача, йому має бути виплачена одноразова грошова допомога при звільненні на підставі підпункту 1 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ, відповідно до якого військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах: 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - які звільняються з військової служби за станом здоров`я.

Разом з тим, на момент звільнення позивача з військової служби стаття 15 Закону № 2011-ХІІ діяла у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення соціального захисту військовослужбовців, поліцейських та деяких інших осіб» № 3379-ІХ від 06 вересня 2023 року (набрання чинності 05 жовтня 2023 року).

Водночас, абзацом 7 частини 2 статті 15 Закону № 2011-XII встановлено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їх призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, крім тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Питання нарахування та виплати військовослужбовцям які призвані під час мобілізації одноразової грошової допомоги при звільненні врегульовано Порядком та умовами виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460 «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби» (далі - Порядок № 460).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 460 військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

Військовослужбовцям виплата допомоги здійснюється за період військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період із дня їх призову на відповідну військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (пункт 2 Порядку № 460).

Згідно із пунктом 3 Порядку № 460 розмір допомоги обчислюється з урахуванням пунктів 1 і 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей.

Допомога виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення (без урахування винагород), на яке має право військовослужбовець на день звільнення (пункт 4 Порядку № 460).

Виплата військовослужбовцям допомоги у разі звільнення з військової служби здійснюється Міноборони, іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів державного бюджету, передбачених на їх утримання (пункт 5 Порядку № 460).

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21 серпня 2025 року у справа №160/32903/23, які суд враховує відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, зокрема

…

«43. Так, у першому реченні абзацу першого пункту 2 статті 15 Закону №2011-XIІ визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

44. Аналогічні норми містить пункт 1 розділу ХХХІІ Порядку №260, в якому зазначено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

45. Водночас приписи абзацу сьомого пункту 2 статті 15 Закону №2011-XIІ обумовлюють, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їхнього призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.

46. Тож Закон №2011-XIІ містить пряму норму (абзац сьомий пункту 2 статті 15), яка право визначати умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, делегувала Кабінету Міністрів України, який, своєю чергою, відповідно до пункту 2 статті 15 Закону №2011-XIІ, постановою від 17 вересня 2014 року №460 затвердив Порядок та умови виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби (Порядок №460), де установлено окремий розмір одноразової грошової допомоги, яка виплачується військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період та звільняються із служби.

47. Зокрема, у пункті 1 Порядку №460 визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

48. Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (Порядок №260), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, затверджений Міністерством оборони України (наказ від 07 червня 2018 року №260).

49. Таким чином, положення Порядку №460, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року №460, унормували приписи пункту 2 статті 15 Закону №2011-XIІ щодо умов та порядку виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, і таким військовослужбовцям, відповідно до норм указаного нормативно-правового акта, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але ця сума не може бути меншою, ніж 25 відсотків їхнього місячного грошового забезпечення».

Під час розгляду справи встановлено, що позивач проходив військову службу саме за призовом під час мобілізації.

Відтак, виходячи із положень абзацу сьомого пункту 2 статті 15 Закону №2011-XIІ та пункту 1 Порядку № 460, у позивача виникло право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі, визначеному саме Порядком № 460 (4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення).

Таким чином, виходячи зі статусу позивача як особи, призваної на військову службу по мобілізації на особливий період, кількості повних календарних місяців служби та розміру місячного грошового забезпечення (без урахування винагород), на яке має право військовослужбовець на день звільнення, суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача при нарахуванні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення, що становить не менше 25 відсотків місячного грошового забезпечення на день звільнення, на підставі абзацу двадцять четвертого підпункту 3 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ, та про неможливість застосування до спірних правовідносин підпункту 1 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ.

Таким чином, в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо отримання компенсації за додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2022 рік, слід зазначити, що відповідно до ст. 4 Закон України «Про відпустки» від 05.11.1996 №504/96-ВР (далі - Закон України «Про відпустки») встановлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Згідно зі ст. 16-2 Закон України «Про відпустки» учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Згідно з п. 12 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Відповідно до ч. 8 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Згідно з ч. 14 ст. 10-1 Закону №2011-XII у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Відповідно до ч.ч. 17, 18 Закону №2011-XII в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Відповідно до ч. 19 ст. 10-1 Закону №2011-XII надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

Згідно з пунктом 1 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які, захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №413 (далі - порядок № 413), цей Порядок визначає процедуру надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, та категорії таких осіб.

Таким чином, статус учасника бойових дій пов`язаний з проведенням процедури його отримання, передбаченого Порядком №413.

Суд звертає увагу позивача, що надання додаткової відпустки пов`язано виключно з наданням статусу учасника бойових дій, який позивач отримав в 2023 році.

Отже, в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та сплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів, суд зазначає наступне.

Верховний Суд в постанові від 14.05.2025 по справі № 160/672/24 зазначив:

«Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 16.11.2022 у справі № 674/22/17, від 24.07.2024 у справі № 520/2674/2020 від 31.07.2024 у справі № 480/1704/19, в яких зазначено, що основними умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. Виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Тобто виплата компенсації втрати частини доходів пов`язана з виплатою основної суми доходу.»

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Отже, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Керуючись ст. ст.243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати протиправними бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 31.12.2024.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2024 по 31.12.2024.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова