Вирок від 02 червня 2026 р. у справі №522/25195/25 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/25195/25

Провадження №1-кп/522/2249/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року Приморський районний суд м. Одеси:

під головуванням судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025164500000295 вiд 03.11.2025 року відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Степанівка Роздільнянського району Одеської області, громадянки України, не заміжньої, яка має статус фізичної особи-підприємця, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

обвинуваченої у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченої

ОСОБА_3 обвинувачення.

ОСОБА_3 , 30 жовтня 2025 року, приблизно о 17 годині 47 хвилин, разом зі своєю собакою породи «Чихуахуа» білого окрасу, прогулювалась по території житлового кооперативу «27 Перлина», за адресою: м. Одеса, вул. Валерія Самофалова (Каманіна), де у той момент також знаходилась раніше їй не знайома ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка прямувала додому з своїм малолітнім сином ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Надалі, між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 виник словесний конфлікт, в ході якого у ОСОБА_3 раптово виник протиправний умисел, спрямований на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 .

Реалізуючи свій раптово виниклий прямий протиправний умисел, спрямований на завдання шкоди здоров`ю потерпілої, діючи умисно, з мотивів особистої неприязні, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_3 здійснила поштовх рукою в область грудної клітини ОСОБА_5 , схопила потерпілу своєю правою рукою за волосся та почала здійснювати хаотичні рухи в різні сторони, тим самим схиляючи ОСОБА_5 до низу. Продовжуючи свій протиправний намір, ОСОБА_3 нанесла потерпілій удар своєю правою рукою в область щелепи зліва та вкусила ОСОБА_5 за тім`яну ділянку голови по центру.

В результаті протиправних дій ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_5 нанесено наступні тілесні ушкодження: синець на волосистій частині голови, з тім`яній ділянці по центру, садно в проекції лівого кута нижньої щелепи. Вказані тілесні ушкодження, як окремо так і разом не були небезпечними для життя, мають незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше 6-ти днів та за цим критерієм, відповідно до п.2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 14.01.1995 року, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , своїми умисними діями вчинила кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України, за кваліфікуючими ознаками: умисне легке тілесне ушкодження.

Потерпіла ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , просила визнати ОСОБА_3 винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити їй покарання в межах санкції вище вказаної статті КК України.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою провину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, не визнала, показала, що дійсно 30 жовтня 2025 року гуляла із собакою на прибудинковій території житлового кооперативу «27 Перлина», за адресою: м. Одеса, вул. Валерія Самофалова (Каманіна). Потерпіла ОСОБА_5 йшла напроти неї, оскільки її син злякався собаки, вона почала штовхати собаку, в результаті чого ОСОБА_3 зробила їй зауваження. ОСОБА_5 почала лаятися, підійшла близько до неї, затисла до стіни і перша почала бити її ногами. Їх почали розбороняти охоронці. Під час штовханини ОСОБА_3 відбивалася, також наносила руками удари ОСОБА_5 та вкусила її за волосяну ділянку голови, оскільки не могла терпіти біль від ударів.

ІІ. Досліджені докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Вина ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України підтверджується дослідженими судом документами та доказами, які долучені до матеріалів кримінального провадження.

Протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення, складеним 30.10.2025 року о 18 год. 43 хв. ДОП СП ВП №5 ОРУП №1 ОСОБА_8 про те, що 30.10.2025 року приблизно о 17 год. 50 хв., на прибудинковій території житлового кооперативу «27 Перлина», за адресою: м. Одеса, вул. Валерія Самофалова (Каманіна), ОСОБА_3 нанесла тілесні ушкодження ОСОБА_5 .

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.11.2025, складеного дізнавачем сектору дізнання відділу поліції №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , за участю ОСОБА_5 , у присутності понятих остання на запитання дізнавача відповіла, що зможе впізнати особу, яка 30.10.2025 року завдала їй тілесні ушкодження, та вказала на особу зображену на фотознімку № 3 (три).

Згідно додатку до протоколу з біографічними даними осіб, які пред`являлись для впізнання, особа жіночої статі на фото під номером № 3 – ОСОБА_3 . Решта три жінки на фото під номерами №№ 1, 2, 4 ніякого відношення до кримінального провадження не мають.

Протоколом огляду відеозапису від 03.11.2025 із додатком (відеозаписом), на яких відображено, як 30.10.2025 на прибудинковій території житлового кооперативу «27 Перлина», за адресою: м. Одеса, вул. Валерія Самофалова (Каманіна), ОСОБА_3 нанесла тілесні ушкодження ОСОБА_5 .

Протоколом огляду відеозапису від 05.11.2025 із додатком (відеозаписом), на яких відображено, як 30.10.2025 приблизно о 17:47:49 год., на прибудинковій території житлового кооперативу «27 Перлина», за адресою: м. Одеса, вул. Валерія Самофалова (Каманіна), ОСОБА_3 нанесла тілесні ушкодження ОСОБА_5 .

Висновком судово-медичної експертизи №1425 від 03.11.2025 року, яким встановлено у ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді синця на волосистій частині голови, в тім`яній ділянці по центру, садно в проекції лівого кута нижньої щелепи. Виявлені тілесні ушкодження відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Крім досліджених судом документів та письмових доказів, вина обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, підтверджується показаннями допитаної у судовому засіданні потерпілої ОСОБА_5 , які підтверджують обставини кримінального правопорушення, зокрема, що 30.10.2025 року приблизно о 17 год. 47 хв., на прибудинковій території житлового кооперативу «27 Перлина», за адресою: м. Одеса, вул. Валерія Самофалова (Каманіна), ОСОБА_3 нанесла тілесні ушкодження ОСОБА_5 .

Досліджені докази суд вважає належними та допустимими (ст.ст. 85, 86 КПК України), оскільки вони отримані у встановлений законом спосіб без порушень прав та свобод людини. Вказані докази є стабільними, послідовними та узгоджуються між собою. Суд визнає їх достатніми для підтвердження вини обвинуваченої поза розумним сумнівом, не вбачає підстав для недовіри їм, а тому покладає в основу рішення по суті висунутого ОСОБА_3 обвинувачення.

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України – умисне легке тілесне ушкодження, у судовому засіданні доведена і зібраних доказів достатньо для визнання її винуватою.

Дії ОСОБА_3 вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України, оскільки вона завдала ОСОБА_5 умисне легке тілесне ушкодження.

ІІІ. Мотиви призначення судом покарання.

При призначенні покарання ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 125 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, сукупність усіх обставин, що його характеризують, особу винної та відсутність обставин, що пом`якшують та що обтяжують покарання.

Статтею 50 (ч.ч. 1, 2) КК України, передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так й іншими особами.

Також суд враховує, що відповідно до ст.ст. 3 і 27 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю, право на життя є невід`ємним правом людини, ніхто не може бути свавільно його позбавлений.

Приймаючи таке рішення суд, серед іншого враховує, що одним із проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а й включає інші соціальні регулятори.

Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, і на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004.

Так, згідно з роз`ясненнями, які містить п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (в редакції Постанови Верховного Суду № 8 від 12.06.2009), суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо дотримуватись вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, конкретні обставини вчинення злочину, характер та спосіб вчиненого, при цьому, призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення та попередження нових.

Положеннями ч. 2 ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Виходячи з засади співмірності, призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, яке відносяться до категорії кримінальних проступків (ст. 12 КК України).

ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення проти життя та здоров`я особи, за обставинами якого остання завдала ОСОБА_5 умисне легке тілесне ушкодження (ч.1 ст. 125 КК України).

Судом встановлено заподіяння потерпілій ОСОБА_5 фізичної шкоди у вигляді тілесних ушкоджень. Проте обвинувачена ОСОБА_3 не вжила жодних заходів для усунення або відшкодування шкоди та/або вчинення дій для врегулювання конфлікту з потерпілою. Крім того, ОСОБА_3 під час судового розгляду вину не визнала, вибачення у потерпілої не просила.

Визначаючи вид та міру покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , суд виходить із принципів законності, справедливості, індивідуалізації та достатності покарання для виправлення особи й запобігання вчиненню нових правопорушень.

Приймаючи до уваги характер вчиненого кримінального правопорушення, суд враховує дані, що характеризують особу обвинуваченої ОСОБА_3 , яка раніше до кримінальної відповідальності не притягалася, не заміжня, є фізичною особою-підприємцем, має постійне місце реєстрації та проживання та позитивну характеристику за місцем проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Враховуючи відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, та водночас зважаючи на особу обвинуваченої ОСОБА_3 та її майновий стан, суд приходить до висновку, що мета покарання може бути досягнута шляхом призначення останній покарання у виді штрафу в максимальних межах санкції ч. 1 ст. 125 КК України. На переконання суду, саме такий вид покарання може бути застосований до обвинуваченої та є справедливим і необхідним для виправлення обвинуваченої.

IV. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 66 КК України, обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_3 судом не встановлено.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_3 , передбачені ст. 67 КК України, судом не встановлені.

Судом надано оцінку поведінці обвинуваченої ОСОБА_3 як під час вчинення правопорушення та безпосередньо після нього, так і під час судового розгляду.

Таким чином, не визнання вини у поєднанні з відсутністю критичної оцінки її протиправної поведінки суд розцінює лише як спробу уникнути справедливого покарання.

V. Інші рішення щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`являвся.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати за проведення судової експертизи відсутні.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не застосовувався.

Керуючись ст.ст. 100, 366-371, 373, 374, 375, 376, 395, 532 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити їй покарання у вигляді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме у розмірі 850,00 гривень (вісімсот п`ятдесят гривень 00 коп.).

Речові докази: DVD-R диск, на якому зберігається відеозапис під назвою «дата_2025-10-30» розміром 3,016 Кб, формату MP 4 video file; DVD-R диск, на якому зберігаються відеозаписи під назвами: «NVR_ch9_main_20251030174749_20251030175022» типу DAV Video File (VLC), розміром 58,200 КБ; «NVR_ch16_main_20251030174751_20251030175349» типу DAV Video File (VLC), розміром 208,883 КБ, - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Роз`яснити засудженій ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що згідно п.п. 7, 9 Порядку виконання уповноваженими органами з питань пробації судових рішень про призначення покарання у виді штрафу, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 1301/5 від 27 квітня 2018 року, засуджений зобов`язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання судовим рішенням законної сили і повідомити про це орган пробації шляхом пред`явлення документа про сплату штрафу. Якщо засуджений не з`явився до органу пробації та не підтвердив сплату штрафу шляхом пред`явлення документа після закінчення місячного строку від набрання судовим рішенням законної сили, орган пробації надсилає подання до суду, який виніс судове рішення, для вирішення питання про розстрочку виплати несплаченої суми штрафу або заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі відповідно до закону.

Вирок може бути оскаржений сторонами судового провадження до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги у випадку її відсутності.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1